Всесвітня історія

2.3.6. Іспанія в 1918-1939 pp.

У роки Першої світової війни Іспанія зберігала нейтралітет і використала його для розбудови своєї економіки. Після війни в країні настав економічний спад, зменшився експорт, загострилась політична боротьба.

Іспанія залишалася монархією: законодавча влада належала королю і двопалатному парламенту(кортесам); виконавча — королю і раді міністрів. У політичному житті провідну роль відігравали Ліберальна і Консервативна партії, що представляли інтереси великої буржуазії і поміщиків. У національних районах країни (Каталонія, Галісія, країна Басків) наростав сепаратистський рух, антивоєнний рух поширився на армію. Внутрішню політичну ситуацію вже не міг контролювати ні король Альфонс VIII, ні уряд. У правлячих колах росла переконаність у необхідності встановити сильну владу.

У 1923 р. генерал М. Примо де Рівера очолив антиурядовий путч і встановив військово-монархічну диктатуру. В Іспанії було встановлено жорсткий авторитарний режим: розпущено кортеси, заборонені політичні партії, обмежено права і свободи, заарештовано радикальних політичних діячів. Проти диктатури виступили всі політичні сили країни і військові і в 1930 р. Примо де Рівера подав у відставку.

Економічна криза 1929-1933 pp. ще більше ускладнила ситуацію у країні. Було дезорганізовано промисловість, сільське господарство, фінанси; безробіття охопило понад 40% робітників. Перемога республіканських партій на муніципальних виборах у квітні 1931р. сприяла початку революції. Король зрікся престолу і залишив країну. У червні 1931 р. було сформовано коаліційний уряд, який розпочав прогресивні реформи. Була прийнята конституція, що гарантувала громадянські права і свободи, розпочалася аграрна реформа, частково було вирішено національне питання тощо. Внутрішньополітичне становище ускладнювалося великою активністю комуністів та профашистських сил — Іспанської фаланги. У 1934 р. в Астурії комуністи підняли повстання, яке призвело до великих жертв і урядової кризи. Ліві партії напередодні виборів уклали пакт про утворення Народного фронту. У лютому 1936 р. партія Народного фронту (республіканці, соціалісти, комуністи) здобули перемогу на виборах у кортеси. Уряд очолив М. Асанья. Програма Народного фронту передбачала амністію політичним в´язням, демократизацію державного апарату й армії, аграрну реформу, боротьбу з безробіттям, запровадження соціального страхування, широку націоналізацію, вирішення національного питання. Проте реформи відбувалися повільно, не всі вони були доведені до кінця. Політична й економічна ситуація в країні загострилася, зростали ціни, злочинність. 17 липня 1936 р. у Марокко група профашистсько налаштованих іспанських військових організували заколот проти уряду

Народного фронту. Заколотників підтримали військові і церква. В Іспанії почалася громадянська війна. Заколотників очолив генерал Ф. Франко. Вони стояли на фашистських позиціях, прагнули до реставрації влади консервативних сил, ліквідації демократичних перетворень. Прихильники уряду називали себе республіканцями. Громадянська війна спричинила гостру міжнародну кризу. Генерала Франко підтримали Італія і Німеччина, республіканців — СРСР. Франція і Великобританія оголосили про невтручання в іспанські події. Ліга Націй діяла повільно і не змогла зупинити війну. Спочатку заколотники зазнали ряд поразок (Гвадалахара, Теруель), але наприкінці 1938 р. оборона республіканців була прорвана. У березні 1939 р. уся територія Іспанії опинилася в руках франкістів. Іспанська республіка припинила своє існування і в країні на довгі роки була встановлена диктатура Ф. Франко. Опорні методичні матеріали

Правляча династія

Бурбонсъка династія:

1874-1885 pp. — Альфонс XII

1885-1931 pp. - Альфонс XIII