Всесвітня історія

2.3.7. Японія в 1918-1939 pp.

Японія в Першій світовій війні підтримала держави Антанти і захопила німецькі колонії в Китаї та на островах Тихого океану. За 1914-1919 pp. обсяг національного продукту зріс у 5 разів, зміцніли економічні і політичні позиції Японії в Далекосхідному регіоні, значно зросла військова могутність, насамперед флот. Проте мілітаризація країни призвела до значного погіршення життя народу. Улітку 1918 р. в Японії розпочалися стихійні народні повстання проти підвищення цін на рис, відомі під назвою «рисових бунтів». Уряд придушив повстання, однак «рисові бунти» серйозно вплинули на внутрішнє становище.

У 1920-1922 pp. Японія переживала економічну кризу, яка значно погіршила становище японських трудящих. Країна переживала загальнодемократичне піднесення, з´явилися політичні партії, профспілки, незалежна демократична преса.У кінці 1920 р. була створена Соціалістична ліга, яка сповідувала ідеологію анархізму.

У 20-х pp. в Японії настало пожвавлення промислового розвитку. Найрозвиненішими були металургія, будівельна,суднобудівельна галузі промисловості; зовнішня торгівля контролювала азіатські ринки. У важкій промисловості з´явилися концерни «Мітсубіши» і «Сумімото», в торгівлі та фінансах — «Міцуї» та «Ясунда».Уряд шляхом часткових поступок і обіцянок стабілізував внутрішньоекономічне становище, провів закон про виборче право (1925 р.).У політичному житті переважали мілітаризм і експансіонізм. У 1927 р. до влади прийшов уряд генерала Танака. У меморандумі імператорові Танака сформулював широку програму територіальних загарбань на Далекому Сході і в Тихому океані.

Світова економічна криза 1929-1933 pp. в Японії привела до зростання націоналістичного руху, розколу владної верхівки на два табори. Обидва вони прагнули ліквідувати демократичні інститути і встановити військову диктатуру. В 1932 і 1936 pp. японські мілітаристи (так звані «молоді офіцери») зробили спробу здійснити державний переворот. У 1937-1941 pp. економічне становище Японії ускладнилося. Різко скоротилося виробництво товарів споживання, збільшилася тривалість робочого дня. Країна майже повністю залежала від зовнішніх ринків.

Зовнішня політика. У відповідності з Версальським договором Японія утвердила за собою статус провідної держави Далекосхідного регіону. Японія в 1918-1922 pp. узяла участь в інтервенції проти Радянської Росії. За рішенням Вашингтонської конференції Японія змушена була відмовитися від претензій на Китай і вивести звідти свої війська. В 1928 р. Японія зробила невдалу спробу захоплення китайської провінції Шаньдун. Кризове становище японської економіки підштовхнуло уряд до реалізації програми завоювань у Північно-Східному Китаї. Щоб розв´язати собі руки Японія в 1932 р. вийшла з Ліги Націй, а в 1934 р. відмовилася від Вашингтонської угоди. Восени 1931 р. Японія захопила китайську провінцію Маньчжурію, на території якої було створено маріонеткову державу Маньчжоу-го (1932 p.).

У 1937 р. Японія розпочала широкомасштабну війну проти Китаю, вимагаючи приєднання Китаю до Антикомінтернівського пакту, визнання ним Манчжоу-го та розміщення японських баз. Загострилися стосунки з СРСР, відбулося кілька інцидентів, найбільші з яких — збройний конфлікт біля озера Хасан (1938 р.) та р. Халхін-Гол (1939 p.). Поразка японських військ привела до зміни вектора зовнішньої політики.