Історичне джерелознавство

1.3. Завдання та функції історичного джерелознавства

3 предмета історичного джерелознавства випливають його функції, теоретичні і практичні завдання як спеціальної галузі історичної науки. До теоретичних завдань джерелознавства належать:

• розробка загальної теорії джерелознавства, яка охоплює розвиток систематизованих знань про природу історичних джерел, їх функціонування в історичному дослідженні, основні поняття, категорії і терміни історичного джерелознавства;

• опрацювання теоретичних проблем джерелознавства окремих компонентів історичної науки, у тому числі всесвітньої історії, історії України. Кожна галузь історичної науки відповідно до свого предмета спирається на певне коло джерел і має вирішувати сукупність загальних для цих джерел питань їх вивчення. Джерелознавство окремих галузей історичної науки, спираючись на загальну джерелознавчу теорію, вивчає особливості формування джерел даної галузі, встановлює їх коло, розробляє їх класифікацію тощо;

• вироблення принципів та методів наукового дослідження історичних джерел і використання джерельної інформації.

До практичних завдань джерелознавства можна віднести такі:

• вдосконалення наукових методичних прийомів і засобів вивчення та використання джерел, розробка методики джерелознавчої критики, що займає провідне місце у методичному арсеналі історичної науки;

• аналітико-інформативне вивчення окремих джерел або їх комплексів. Це завдання полягає у спеціальному дослідженні конкретного джерела (комплексу), його походження, історії, змісту джерела як історичного факту, об´єктивно-суб´єктивного феномена, носія історичної інформації, його цінності для науки. Аналітико-інформативне вивчення джерел дає можливість вирішувати пріоритетні питання джерелознавчої практики, реалізація яких спирається на теоретико-методологічні засади;

• забезпечення історичних досліджень вірогідними джерелами і фактичними знаннями, що складають основу для подальших науково обґрунтованих висновків;

• формування на базі джерел сукупності наукових фактів. Ідеться про той етап дослідження, на якому джерелознавча критика тісно переплітається з іншими методами та прийомами наукової роботи історика. Таким чином, джерелознавча практика є невід´ємною

частиною завдань як джерелознавчої науки, так і процесу історичного дослідження в цілому. Історик лише тоді виступає як джерелознавець, коли він володіє джерелознавчою методологією і методикою, працює з джерелами на належному аналітичному рівні.

З цих труп завдань випливають найважливіші функції історичного джерелознавства. Основними з них є пізнавальна, світоглядна і прогностична функції. Пізнавальна функція забезпечує глибоке проникнення в походження і природу джерел, їх зміст та інформативний потенціал, ґрунтовне з´ясування достовірності джерельних відомостей. Світоглядна функція спрямована на повніше використання джерел у формуванні наукового світогляду, історичної свідомості, на виявлення закономірностей історичного процесу. Важливу роль відіграє прогностична функція джерелознавства, яка відкриває широкий простір для пошуку, виявлення і включення до наукового обігу нових, досі невідомих джерел, здобування нової інформації з уже оприлюднених пам´яток. Усі ці та інші функції мають конструктивну спрямованість, оскільки привертають увагу істориків-джерелознавців до "вузьких місць", недоліків, сприяють збагаченню джерельної бази. А це, своєю чергою, дуже важливо, оскільки без опори на джерела неможливо створити наукову історію, а без глибокого знання минулого не можна зрозуміти сучасність і "заглянути" у день завтрашній.

Кожен новий етап розвитку історичної науки та археографічної практики висуває перед джерелознавством нові завдання. Особливо це стосується сучасного етапу, коли подолання стереотипів та догм, породжених тоталітарною системою, набуває особливої актуальності. Йдеться не тільки про повнішу реалізацію функцій джерелознавства, а й про уточнення і перегляд визначень, понять і категорій, які однобічно трактувалися з позицій здогматизованого матеріалістичного розуміння історії, розробку дефініцій, які б відображали сучасний стан історичної науки, вивчення джерел ^ цивілізаційно-культурологічних позицій, що відбивають усі сфери життя людей на різних етапах цивілізації.