Історичне джерелознавство

2.5. Кінофотовідеодокументи (аудіовізуальні)

Специфічною формою зображальних джерел є фіксація навколишньої діяльності, за допомогою фізико-хімічних засобів — кінофотовідеодокументів, які зберігають цінну історичну інформацію про події політичного, економічного та культурного життя народу.

Кінофотовідеодокументи, як історичне джерело, розкривають історичні події і факти у вигляді статичних або динамічних зорових образів. Об´єктив схоплює такі деталі і нюанси, властиві тому чи іншому явищу або події, які навряд чи можуть бути зафіксовані в іншому виді джерел. Із кінофотовідеодокументів історик може запозичити інформацію, не відому йому з інших джерел, що має важливе значення для уточнення уже відомих фактів.

Порівняно давнім, масовим і доступним для дослідника джерелом цієї групи є фотографії. Вони зберігаються у колекціях архівів та музеїв, видаються у формі фотоальбомів, в основному тематичного характеру, що дуже важливо для дослідників. Цінними фотографіями заповнені сторінки газет, наукової і мемуарної літератури тощо. Солідним фондом фотодокументів володіють українські музеї та архіви як центральні, так і місцеві, чимало їх зберігається у приватних колекціях. Таким чином, фотодокументи — досить поширене і доступне, але водночас складне для дослідження історичне джерело. Якщо кінофільми мають свої сюжетні тексти, що допомагають дослідникам у роботі з ними, то фотодокументи, окрім найменувань, необхідних текстів здебільшого не мають. Вони потребують розшифрування, тобто додаткової роботи з ними.

Безпосереднє відображення дійсності на зображенні є незаперечною перевагою фотодокументів як історичного джерела. їх джерельне значення визначається тим, що вони містять конкретні факти, а це дає можливість досліднику реально відтворювати події з історії відповідного часу.

Синтезованим видом зображальних джерел є кіно та відео, які на практиці вбирають у себе засоби літератури, живопису, принципи побудови кадру тощо. Кіно та відео втілюють на екрані образи, події, які створюють сценаристи, кінорежисери, художники, актори, оператори. Виникнувши на базі високо розвинутої техніки, вони відтворюють дійсність, спираючись на досвід інших видів мистецтва. На відміну від писемних джерел, кінофотовідеодокументи дають можливість досліднику побачити історичну дійсність у русі, в процесі, перенестися в минуле.

Кінофотовідеодокументи мають низку особливостей, знання яких необхідне у джерелознавчій роботі з ними. Загальні принципи критики історичних джерел повністю застосовуються і до кінофотодокументів. Дослідник насамперед встановлює походження фотографії або кінофільму, визначає їх творця. Діяльність кінооператорів здебільшого пов´язана з окремими установами (кінофабриками, кіностудіями тощо). Виявлення авторства фотодокумента дещо складніше, особливо коли йдеться про знімки багаторічної давнини.

Одна з важливих проблем критики кінофотодокументів – визначення місця і часу зйомки, прізвищ її учасників тощо. Якщо легенда кіно фотодокумента викликає сумнівів, необхідно зіставити його з іншими джерелами – пресою, архівними матеріалами,мемуарною літературою тощо. Відомі елементи і деталі окремого району, будівлі, твори монументального мистецтва, зображені в кадрі нерідко допомагають визначити місце зйомки. Велике значення для розшифрування кінофотодокументів має так звана допоміжна інформація — внутрішньо кадрові написи: лозунги, транспаранти, плакати, афіші тощо.

Одним із різновидів фотодокументів є фотопортрет. Багато світлин кінця XIX — початку XX ст. зберегли до нашого часу зображення видатних представників політичної, культурної, освітньої та інших важливих сфер життя тогочасного українського суспільства. Серед них особливу цінність мають фотопортрети першого Президента України М. Грушевського, керівників Директорії УНР В. Винниченка, С. Петлюри, гетьмана П. Скоропадського, Президента ЗУНР Є. Петрушевича та інших будівничих української держави періоду визвольних змагань.

Головним спеціалізованим центром зберігання кінофотовідеодокументів є Центральний державний кінофотофоноархів України, заснований у Києві в 1932 р. Унікальність цього архіву полягає в тому, що він збирає, обліковує та зберігає документи зображального, а також звукового характеру, що мають форму фотографій, кінофільмів, відеофільмів, грамофонних платівок, магнітних касет тощо. Серед зображальних джерел у фондах цього архіву зберігаються контратипи портретів Т. Шевченка, портретні та групові фотографії І. Франка, Л. Українки, М. Грушевського, М. Лисенка, М. Заньковецької, багатьох політичних діячів, подвижників українського відродження, зокрема С. Петлюри, В. Винниченка, П. Скоропадського та ін. В архіві зберігаються також унікальні кінохроніки, в яких зафіксовано історичні події Української революції 1917 — 1920 pp., Другої світової війни та ін.

З огляду на конкретно-історичні умови домінуюче місце у фондах архіву належить кінофотофонодокументам радянської доби. Вони зафіксували основні події соціально-економічного, політичного та культурного життя: будівництво промислових підприємств, електростанцій, розвиток сільського господарства, здобутки у сфері науки, освіти, культури, мистецтва, проведення масових маніфестацій, святкові демонстрації тощо. Кінофотодокументи містять цінну зображальну інформацію про життя та діяльність багатьох діячів української культури (А. Бучма, О. Вишня, О Довженко, Л. Курбас, П. Тичина, А. Малишко, В. Сосюра, М. Рильський), вдатних учених (А. Кримський, В. Вернадський, С. Корольов, Б. Патон) та ін. Загалом у фондах архіву зберігається понад 50 тис. кінодокументів, 30 тис. фотодокументів, а також значна кількість фонодокументів.

Кінофотодокументи широко представлені і в ряді місцевих архівів Києва, Севастополя, АР Крим, областей. Вони широко використовуються в історичних дослідженнях, науково-популярних виданнях, мемуарній літературі, газетах і журналах тощо.