Естетика

2.5. Праукраїнці про красу світу: генеза уявлень

Цікаво й важливо простежити витоки естетичних уявлень наших пращурів, рівень їхніх творчих умінь і закріплення у зображеннях досвіду ставлення до явищ дійсності (природних сил) та людей до себе самих. Пам´ятки культури на землях сучасної України дослідники відносять до доби верхнього палеоліту. Саме в цей період виникає примітивна ліпна скульптура з глини: тривимірне зображення тварин, що засвідчує володіння анатомією тіла й уміння передати його пропорції. Тоді також з´являються ліплені жіночі зображення, в котрих акцентовано на дітородних частинах тіла (часто голова і ноги відсутні, є лише торс). Це підтверджує усвідомлення ролі жінки у примноженні роду. Чоловічих зображень палеолітичної епохи значно менше. Особливості пластики — поєднання умовних і натуралістичних тенденцій у зображеннях. Жіноча тема відображала зв´язки первісного колективу з природним світом: тотемічні вірування у спорідненість людини та тварини (спільний предок), родючість і магічний вплив на неї. Звідси й символіка "ялинки" — ритмічно повторюваних "трикутників", "кутів", що символізували жіноче черево — місце таємничого зародження життя [4, с. 25—26].

Розгортання символіки образу відбувалося в добу неоліту. Жінка (мати) посідала провідне місце у соціальній структурі. її образ є водночас символом матері-землі (розвиток культу матері збігається з розвитком землеробства). Набагато пізніше починають переважати чоловічі зображення.

Люди створюють власні образи, осмислюючи їх функції, ставлення до цих функцій, тобто складається емоційно-небайдуже ставлення людини до власної подоби, що об´єктивується завдяки формуванню її образу і відтак постає предметом осмислення та переживання. Зростання складності символу материнства пов´язано з ускладненням практичного досвіду людей у процесі переходу від скотарства до землеробства. Жіночі божества (Мати-прародителька) — носій двох образів: богині землеробства та скотарства. Такі образи поширені в культурі Трипілля — однієї з давніх цивілізацій на території Східної Європи, яка виникла й утвердилася в ІII—II тис. до н. е. у районах середньої течії Дніпра та по Дністру. Поширеним символом для зображення жіночого начала у трипільській культурі був ромб. Він означав жінку-матір, землю, рослини. Варіантів ромба існує чимало, і завжди він символізує родючість, дерево життя, початок усього сущого. Кружечки — символ сонця — означали чоловіче начало. У цей період складається система планування житла всередині та будівель між собою: вони утворювали концентричне коло, а входи були розташовані до центру кола (відображення родинності зв´язку спільноти). Дуже поширені у цій культурі схематизовані жіночі статуетки — символ богині землі й родючості. Це ліплені з глини зображення, для котрих характерне символічне трактування образу за більшої умовності у переданні пропорцій і форм тіла, порівняно з палеолітичними зображеннями.

Урізноманітнювалися художні знання й уміння. Людина ранніх культур оволоділа технікою виготовлення зображень із кістки та рогу з достатньо філігранним їх обробітком. У культурі Трипілля чільне місце посідають виготовлення посуду, статуеток тварин і птахів. Великого розвитку набули орнаментальні зображення, характерні для всього періоду розвитку образотворчості, починаючи від доби палеоліту. Особливо поширені орнаментальні зображення у наступників трипільської культури — східнослов´янських племен, становлення яких відбулося близько V—III ст. до н. е. і пов´язане з індоєвропейською, арійською культурою. Це культура вихідців із Центральної Азії, культура скотарів і землеробів. Розвиток орнаменту в цей період характерний урізноманітненням ліній, нарізок, начерків. їх наносили на всі предмети, виготовлені людиною, — керамічні вироби, бойові сокири, мечі, ножі та ін. Лінії були символами простору, визначали відстань, місце розташування і відмежування речей одних від інших, тобто були способом фіксації та передання інформації про речі, їх розташування. Символіка ліній мала й естетичне спрямування. Предмети, позначені лініями, щоразу неповторними, набували своєрідності образу, індивідуальної його визначеності — "душі". Лінія, покладена в основу всіх художніх зображень, — це також мова жестів. Лінії мали й магічний характер: окреслені лінією предмети (огороджені) потрапляли у символічне коло, недосяжне для злих сил. Відтак, саме звідси складається традиція огороджувати помешкання, а згодом міста обносити мурами.

У І тис. до н. е. зростала кількість скульптурних зображень людини. Це стели-обеліски кімерійців на степових територіях Північного Причорномор´я, кам´яні статуї скіфів. Чимало з них було поставлено в цих самих районах у VI—ПІ ст. до н. е. — переважно зображення скіфських воїнів з атрибутами їх фаху: мечі, сагайдаки, бойові молоти, нагаї. Часто зображали ріг достатку. Скіфи залишили шедеври образотворчої культури: золота пектораль із Товстої Могили, численні зображення людей і тварин надзвичайно тонкої роботи; золотий гребінь із Солохи, прикрашений зображеннями людських фігур, і низка інших знахідок з Куль-Оби, Чортомлика, Гайманової Могили та ін.

Широко відомі численні антропоморфні статуї половців — "кам´яні баби", поставлені на цих же землях. Вони були не просто "слідами" присутності народу, а й утверджували його укорінений образ у цьому просторі. Ідеопластика слов´ян на ваших землях відома з III—IV ст. н. е. Слов´яни Подніпров´я й Прикарпаття поклонялися ідолам, зокрема чотириликим людським статуям. До них належить знайдений у XIX ст. Збруцький ідол — чотирикутний кам´яний стовп, з усіх боків якого висічені картини людського життя та космогонічних уявлень давніх слов´ян. На ньому зображений складний комплекс, що поєднує три сфери буття світу: боги (верхній ряд зображень), люди (середній ряд), підземний світ (нижній ряд). Образність їх значно ускладнена, адже в цілісному бутті переплелись реальне й уявне, небесне, земне й підземне. На верхньому ярусі стели — ряд слов´янських богів. Складна композиція, продуманість образів, виражена символічність зображень засвідчує: період створення ідола — це час розвинутої міфології зі стійким розумінням функції божеств та їхніх "стосунків" з людьми. Названі зображення — символічне уособлення цілісних космогонічних уявлень давніх слов´ян про світ. Це та система, на яку згодом наклалась однобожна віра — християнство. Воно народжує іншу образно-символічну систему, що відображає інші погляди на світ та ставлення до нього.

Отже, естетична предметність є символічним уособленням потреб, умінь, уявлень про світ людей ранніх культур. Практичне формування з наданими йому символічними значеннями — це спосіб творення духовності стосунків з природними силами, вияв активного образно-формуючого ставлення людини до природи. Естетичне начало ("творення" світу в образах) постає універсальною формою взаємодій з навколишнім світом та основою творення сталості досвіду взаємодій у межах спільнот.

Список літератури

1. Гегель Г. В. Ф. Эстетика: В 4 т. — М.: Искусство, 1969. — Т. 1.

2. История эстетической мысли. Становление и развитие эстетики как науки: В 6 т. — М.: Искусство, 1985.

3. Кассирер Э. Философия символических форм: В 2 т. — М.; С-Пб.: Универс. кн., 2002. — Т. 2.

4. Крвавич Д. /7., Овсійчук В. А., Черепанова С. О. Українське мистецтво: У 3 т. — Л.: Світ, 2003. — Т. 1.

5. Лангер С. Философия в новом ключе. — М.: Республика, 2000.

6. Леонардо да Винчи. Избранные произведения. — Мн.: Харвест; М.: АСТ, 2000.

7. Леся Українка. Зібрання творів: У 12 т. — К.: Наук, думка, 1975. — Т. 2.

8. Мастера искусства об искусстве: В 7 т. — М.: Искусство, 1965. — Т. 1.

9. Матье М. Э. Древнеегипетские мифы. — М.; Л.: АН СССР, 1956.

10. Михайлов Б. П. Витрувий и Эллада. — М.: Изд-во лит. по строительству, 1967.

11. Ригведа. Мандалы I—IV. — М.: Наука, 1989.

12. Рубинштейн С. Л. Принципы и пути развития психологии. — М.: АН СССР, 1965.

13. Русские эстетические трактаты первой трети XIX века: В 2 т. — М.: Искусство, 1974. — Т. 2.

Запитання для самоперевірки

1. Розкрийте витоки здатності людини до предметного формування й об´єктивації відносин зі світом в естетичних формах.

2. Проаналізуйте закономірності становлення естетичного знання як особливої сфери духовного досвіду в історичному поступі людства.

3. Визначте об´єктивні підстави формування символічної предметності та розкрийте її функції у наївних культурах.

4. Поясніть поняття "символізація" світу, обґрунтуйте її витоки і підстави у ранніх культурах.

5. Охарактеризуйте основні ідеї давньоіндійського трактату з естетики "Читралакшана".

6. Наведіть найтиповіші естетичні характеристики богів і героїв давньоіндійського епосу.

7. Розкрийте символічно-образну систему антропоморфних зображень у культурі праукраїнців.

8. Який взаємозв´язок практичних і символічно-естетичних значень побутової та культової предметності у наївних культурах?