Господарське право

3. Особливості управління господарською діяльністю в державному та комунальному секторах економіки

В економіці України значна питома вага належить публічним секторам економіки - державному та комунальному. Функціонування цих секторів з метою забезпечення відповідних категорій публічних інтересів - народу України, Української держави, територіальних громад. Відтак, основні засади функціонування цих секторів та управління господарською діяльністю їх суб´єктів визначається зазвичай у формі закону: ГК України (статті 22-24, 73-78, 167-172, 183, 191), законів: від 21.05.1997 р. «Про місцеве самоврядування в Україні»; від 04.03.1992 р. «Про приватизацію державного майна»; від 10.04.1992 р. «Про оренду державного та комунального майна; від 22.12.1995 р. «Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб»; від 24.01.1997 р. «Про державний матеріальний резерв»; від 03.03.1998 р. «Про передачу об´єктів права державної та комунальної власності»; від 03.03.1999 р. «Про державне оборонне замовлення»; від 21.09.2006 року «Про управління об´єктами державної власності»; від 15.03.2006 р. «Про холдингові компанії в Україні» та ін.

Управління господарською діяльністю в державному та комунальному секторах економіки тісно пов´язане з використанням державного та комунального майна, правовим статусом господарських організацій, що діють на базі такого майна (про що йтиметься в наступних темах). Разом з тим у цій темі має сенс розглянути особливості управління господарською діяльністю в державному та комунальному секторах економіки. Попри відмінність цих секторів (щодо рівня господарських систем та управління ними, включаючи й нормативно-правове регулювання), вони мають спільні риси, а саме:

• організаційно-управлінські повноваження здійснюються за допомогою системи уповноважених органів та організацій (відповідно - державних та органів місцевого самоврядування/комунальних);

• суб´єктами господарювання є організації (в тому числі підприємства), що функціонують на базі відповідної форми власності (державної чи комунальної), а також суб´єкти, у статутному фонді (майні) яких частка відповідної власності (державної чи комунальної) забезпечує вплив, відповідно, держави чи територіальної громади на такого суб´єкта (змішані господарські - зазвичай акціонерні - товариства, за переважної участі держави чи територіальної громади);

• зазначені суб´єкти функціонують на базі майна, що закріплюється за ними на одному з основних правових титулів - праві власності (державні, комунальні або змішані акціонерні товариства), праві господарського відання (державні та комунальні комерційні підприємства, державні та комунальні господарські об´єднання, державні холдингові компанії), праві оперативного управління (казенні та некомерційні комунальні підприємства);

• можливість встановлення законом особливості здійснення конкурентно-антимонопольної політики у сфері державного та комунального секторів економіки; зокрема, деякі види діяльності належать до державної монополії;

• використання приватизації державного та комунального майна, а також корпоратизації державних/комунальних унітарних підприємств у процесі реформування цих секторів економіки;

• можливість визначення законом особливості застосування процедури банкрутства до підприємств цих секторів.

Проте існують і певні відмінності між державним та комунальними секторами, зокрема, щодо: органів, які здійснюють організаційно-управлінські повноваження; компетенції останніх; порядку прийняття ними рішень; актів, в яких фіксуються такі рішення, та ін.