Господарське право

1. Поняття господарських зобов´язань та підстави їх виникнення

Зв´язок між суб´єктами та іншими учасниками господарських відносин здійснюється у формі господарських зобов´язань, яким присвячений цілий розділ (IV) Господарського кодексу з відповідною назвою - «Господарські зобов´язання».

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов´язання, що виникає між суб´єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК, в силу якого один суб´єкт (зобов´язана сторона, у тому числі боржник) повинен вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб´єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб´єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов´язаної сторони виконання її обов´язку.

Отже, сторонами зобов´язальних відносин є: зобов´язана сторона й управнена сторона. Змістом господарського зобов´язання є дії господарського чи управлінсько-господарського характеру, які на вимогу управненої сторони має виконати чи від вчинення яких має утриматись зобов´язана сторона. При цьому сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов´язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше.

Господарський характер дій зобов´язаної сторони полягає у виконанні робіт/ послуг, переданні майна, сплати грошей, наданні інформації тощо чи утриманні таких дій. Управлінсько-господарський характер дій може проявлятися, зокрема, у прийнятті рішення про створення суб´єкта господарювання, поданні визначеного законом комплекту документів для реєстрації такого суб´єкта господарювання, отримання ліцензій та інших дозволів, затвердження інвестиційного проекту будівництва, укладенні договору, його пролонгації та ін.

Підстави виникнення господарських зобов´язань передбачені ст. 174 ГК України та ст. 11 ЦК України. Господарські зобов´язання можуть виникати:

• безпосередньо з акта законодавства (ГК, ЦК, закону, підзаконних нормативно-правових актів), що регулює господарську діяльність;

• з акта управління господарською діяльністю (в тому числі прийняття рішення про створення суб´єкта господарювання, його реєстрації чи відмові в ній, виданні чи анулюванні ліцензій та ін.);

• з господарських договорів;

• інших договорів, передбачених законом, а також з договорів, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать;

• інших правочинів, що не суперечать законові;

• внаслідок заподіяння шкоди суб´єкту або суб´єктом господарювання;

• придбання або збереження майна суб´єкта або суб´єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав;

• у результаті створення об´єктів інтелектуальної власності та інших дій суб´єктів;

• внаслідок подій, з якими закон пов´язує настання правових наслідків у сфері господарювання (надзвичайний або військовий стан);

• на підставі рішення суду чи спеціально уповноваженого органу (Антимонопольного комітету, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку та ін.) щодо накладення у передбачених законом випадках санкцій на порушників (якщо, наприклад, суд або уповноважений орган зобов´язує порушника вчинити певні дії, спрямовані на відновлення становища сторін зобов´язання, яке мало місце до порушення зобов´язаною стороною свого обов´язку).