Господарське право

1. Поняття та ознаки господарсько-правової відповідальності

Більшість учасників господарських правовідносин заінтересована в правомірній поведінці - як власній, так і своїх контрагентів (партнерів). Це відповідає і моральним засадам суспільства, і прагматичному ставленню до будь-якої справи, адже застосування будь-якої юридичної (в тому числі господарсько-правової) відповідальності тягне для правопорушника негативні наслідки. Проте відсутність правопорушень - це ідеальний, а не реальний стан суспільного (в тому числі економічного) життя. Причини різні:

  • низька правосвідомість частини учасників господарського життя, зумовлена нерідко відсутністю правових знань і навичок захисту власних інтересів;
  • наявність вад у чинному законодавстві (колізій, прогалин, застарілих норм, нестабільності), що в результаті не забезпечує адекватного сучасному стану економічних відносин правового регулювання;
  • прийняття необґрунтованих нормативно-правових актів без відповідного прогнозування результатів їх застосування та збалансованого врахування найбільш типових інтересів основних учасників господарського життя;
  • неправомірна поведінка (в тому числі зловживання своїм становищем) посадових осіб уповноважених державних органів (податкових, контролюючих тощо) та органів місцевого самоврядування щодо учасників господарського життя, які змушені застосовувати самозахист, нерідко при цьому порушуючи його межі;
  • нестабільність господарського життя, особливо поява в ньому непередбачуваних явищ (різкі зміни в правовому регулюванні);
  • безпечність, некомпетентність частини учасників господарського життя, в результаті чого приймаються рішення (зобов´язання), укладаються договори, заздалегідь приречені на невдачу;
  • та ін.

Відтак правопорушення у сфері господарювання - це звичайне (хоча і небажане) явище. Часом наявність типових правопорушень у певних сферах господарського життя свідчить про негаразди в правовому регулюванні та/або правозастосовній діяльності уповноважених органів держави і, відповідно, спонукає до оптимізації державного втручання в економіку країни.

Разом з тим правопорушення має зазвичай деструктивний вплив і на економіку в цілому, і на майновий стан учасників господарського життя. Одним з найбільш ефективних (за сучасного стану: економіки, правосвідомості учасників господарського життя, державного регулювання економічних процесів, ролі громадських організацій в економічному житті) засобів дотримання господарського правопорядку є відповідальність за господарські правопорушення.

У сфері господарювання застосовується специфічний вид юридичної відповідальності, що іменується господарсько-правовою відповідальністю чи господарсько-правовими санкціями.

Господарсько-правовій відповідальності притаманні як загальні (родові, характерні для будь-якої юридичної відповідальності), так і специфічні (видові) риси.

До родових ознак слід віднести:

  • юридична підстава - закон (проте не в усіх випадках);
  • фактична підстава застосування господарсько-правової відповідальності - правопорушення;
  • зміст - негативні наслідки, що зазнає порушник (застосовуються до порушника);
  • можливість застосування державного примусу для покладення на порушника господарсько-правової відповідальності.

Разом з тим зазначені риси юридичної відповідальності в господарських правовідносинах проявляються специфічно.

Так, юридичною підставою господарсько-правової відповідальності може бути не лише закон (нормативно-правовий акт уповноважених органів держави), а й укладений з дотриманням вимог закону договір (ч. 1 ст. 216 ГК України), в тому числі засновницький - як установчий документ.

Система актів законодавства, що передбачають випадки застосування відповідальності у господарських відносинах, вид, форму та розмір санкцій, що застосовуються до порушника, містить нормативно-правові акти різної юридичної сили: кодекси:

Господарський кодекс України, зокрема, розділ V «Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання», що складається з 5 глав і 48 статей (статті 216-262);

Цивільний кодекс України, зокрема: ст. 22 («Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди»), ст. 23 («Відшкодування моральної шкоди»), глава 19 «Позовна давність» (статті 256-268), глава 29 «Захист права власності» (статті 386-394), параграф 2 «Неустойка» і параграф 7 «Притримання» глави 49, глава 51 «Правові наслідки порушення зобов´язання. Відповідальність за порушення зобов´язання», глава 82 «Відшкодування шкоди» та ін.;

закони:

від 14.10.1994 р. «Про відповідальність підприємств, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування»;

від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов´язань»;

від 18.11.1997 р. «Про внесення змін до деяких законів України, що передбачають безспірне списання (стягнення) коштів за рахунок юридичних осіб та фізичних осіб - суб´єктів підприємницької діяльності»;

від 22.12.1998 р. «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну»;

від 14.01.2000 р. «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякісної та небезпечної продукції;

«Про захист прав споживачів» в редакції Закону від 01.12.2005 р. та ін.;

укази Президента України:

від 12.06.1995 р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»;

від 04.03.1998 р. «Про заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з бюджетами та державними цільовими фондами»;

від 30.09.1999 р. № 124/99 Про додаткові заходи щодо забезпечення реалізації антидемпінгового законодавства»;

від 22.06.2000 р. «Про додаткові заходи з посилення боротьби з приховуванням від оподаткування доходів, а також відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом»;

від 25.12.2001 р. № 1251/ 2001 «Про зміцнення фінансової дисципліни та запобігання правопорушенням в бюджетній сфері; акти Уряду:

Декрет Кабінету Міністрів України від 8.04.1993 р. «Про державний нагляд за дотриманням стандартів, норм та правил і відповідальність за їх порушення»;

постанова Кабінету Міністрів України від 15.05.2002 р. № 675 «Про затвердження Порядку прийняття органом ліцензування рішення про застосування до суб´єктів господарювання спеціальних заходів, спрямованих на припинення порушень вимог Закону України від 17.01.2002 р. «Про особливості державного регулювання діяльності суб´єктів господарювання, пов´язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування»;

Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 р. № 1177;

від 22 вересня 2004 р. № 1243 «Про Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об´єктів»;

Загальні умови укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 01.09.2005 р. №668;

від 02.11.2006 р. № 1526 «Про утворення Державної авіаційної адміністрації»;

від 02.11.2006 р.. № 1538 «Про затвердження Положення про Міністерство промислової політики України»;

від 02.11.2006 р. № 1540 «Про затвердження Положення про Міністерство палива та енергетики України»;

від 14.11.2006 р. № 1577 «Про затвердження Положення про Міністерство юстиції України;

від 08.11.2006 р. № 1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті;

від 23.11.2006 р. № 1640 «Про затвердження Положення про Державний комітет з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду»;

від 29.11.2006 р. № 1673 «Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна і фінансових ресурсів»;

від 20.12.2006 р. № 1764 «Про затвердження Технічного регламенту будівельних виробів, будівель і споруд»;

та ін.;

відомчі нормативно-правові акти:

Положення про порядок накладення штрафів на суб´єктів господарської діяльності, затв. постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 27.07.1999 р. № 1132;

наказ Державної податкової адміністрації України від 04.10.1999 р. № 542 «Про затвердження Порядку застосування штрафних санкцій за порушення валютного законодавства»;

Наказ Міністерства освіти і науки України від 28.10.2002 р. № 619 «Про затвердження Порядку застосування фінансових санкцій до суб´єктів господарювання за порушення вимог Закону України «Про особливості державного регулювання діяльності суб´єктів господарювання, пов´язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування»;

Наказ Державної служби з нагляду та забезпеченням безпеки авіації від 14.03.2006 р. № 186 «Про затвердження правил повітряних перевезень»;

та ін.

Підставами виникнення зобов´язань і відповідальності за їх невиконання може бути і договір, в якому конкретизуються передбачені законом штрафні санкції (якщо закон встановлює межу - мінімальну чи максимальну, чи не забороняє сторонам самостійно визначати розмір чи різновид певних санкцій) або встановлює непередбачені законом санкції за конкретні порушення договірних зобов´язань (за відсутності відповідних заборон в законі).

Правопорушення як фактична підстава юридичної відповідальності в господарському праві також має свої особливості. Відомо, що в класичному складі правопорушення (об´єкт, суб´єкт, об´єктивна сторона, суб´єктивна сторона) третій елемент (об´єктивна сторона правопорушення) складається з протиправної поведінки, негативних її наслідків та причинного зв´язку між ними, а четвертий елемент (суб´єктивна сторона правопорушення) - ставлення порушника до своєї протиправної поведінки та її наслідків (вина, мотиви, цілі). Проте в господарському праві згадані складові об´єктивної та суб´єктивної сторін правопорушення мають бути присутні при застосуванні, як правило, такої форми відповідальності, як відшкодування збитків. В інших випадках досить наявності лише протиправної поведінки, а у разі застосування штрафних санкцій - ще й вини. Проте відповідно до Господарського кодексу України (ч. 2 ст. 218) закріплюється принцип презумпції вини: учасник господарських відносин повинен нести відповідальність за порушення встановлених законом або договором зобов´язань, якщо не доведе, що (1) ним вжито всіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення або (2) належне виконання договірних зобов´язань виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили (незвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності).

Сама протиправна поведінка як основний елемент складу господарського правопорушення може виражатися у конкретному факті (недостача поставленої продукції) або в такому, що визнається законом негативним, загальному результаті господарської діяльності - порушення ліцензійних умов, перевищення лімітів природокористування, наприклад.

Господарсько-правова відповідальність, як і будь-яка інша юридична відповідальність, забезпечується державним примусом. Разом з тим цей примус може проявлятися по-різному: явно (винесення господарським судом рішення про стягнення з порушника договірних зобов´язань штрафних санкцій та/або збитків) або приховано (відмова кредитора прийняти та оплатити продукцію неналежного асортименту; відмова від пролонгації договору на новий термін з огляду на порушення іншою стороною договірних зобов´язань протягом строку дії договору).

Характерними (видовими) ознаками господарсько-правової відповідальності є:

  • сфера застосування - господарські правовідносини (господарсько-майнові та/або господарсько-організаційні);
  • юридична підстава - акти господарського законодавства та господарські договори;
  • фактичні підстави - господарське правопорушення, склад якого залежить від виду (форми) господарсько-правової відповідальності;
  • презумпція вини порушника та особливість визначення вини (про що йтиметься далі);
  • суб´єктами господарсько-правової відповідальності є учасники господарських правовідносин (суб´єкти господарювання, суб´єкти господарсько-організаційних повноважень, засновники та учасники господарських організацій, власники майна суб´єктів господарювання; контрагенти суб´єктів господарювання за господарськими договорами);
  • спрямованість господарсько-правової відповідальності переважно на майнову базу порушника і лише в окремих випадках - на особу порушника (примусова реорганізація та примусова ліквідація);
  • змістом господарсько-правової відповідальності є заходи впливу (санкції) - майнової (відшкодування збитків, штрафні санкції, конфіскація) та/ або організаційної (призупинення дії або анулювання ліцензій, скасування відомостей державної реєстрації, примусова реорганізація та ін.) спрямованості, що відбиваються на економічних інтересах порушника;
  • порядок застосування залежно від виду та форми господарсько-правової відповідальності: а) судовий або претензійно-позовний (ст. 222 ГК України); б) безпосередньо кредитором в оперативному порядку (ст. 235 ГК України); в) спеціальний - уповноваженими органами - ст. 238 ГК України).

Господарсько-правова відповідальність - це майново-організаційні за змістом і юридичні за формою заходи впливу на економічні інтереси учасників господарських правовідносин у разі вчинення ними господарського правопорушення.