Господарське право

2. Класифікація господарських відносин за різними критеріями

Загальні умови, що визначають особливості регулювання господарських відносин, зафіксовані у ст. 258 ГК України, відповідно до якої особливості правового регулювання господарських відносин залежать від:

а) сфери суспільного виробництва, в якій складаються ці відносини;

б) особливостей певної галузі господарювання;

в) виду господарської діяльності;

г) економічної форми результату господарської діяльності;

д) простору, на якому складаються господарські відносини (внутрішньому чи зовнішньому ринку, території зі спеціальним правовим режимом);

е) особливостей правового становища суб´єктів, між якими виникають господарські відносини;

є) суспільного поділу праці, що склався;

ж) суб´єктного складу, походження та порядку використання майна (зовнішньоекономічна діяльність, іноземне інвестування).

Окремі статті розділу VI Господарського кодексу присвячені класифікації господарської діяльності (ст. 259), галузей народного господарства (ст. 260), матеріального виробництва (ст. 261), продукції як результату господарської діяльності (ст. 262).

Так, відповідно до ст. 259 ГК, вид господарської діяльності має місце у разі об´єднання ресурсів (устаткування, технологічних засобів, сировини та матеріалів, робочої сили) для створення виробництва певної продукції або надання послуг. Окремий вид діяльності може складатися з єдиного простого процесу або охоплювати низку процесів, кожний з яких входить до відповідної категорії класифікації.

Класифікація господарської діяльності за цими критеріями на певні види має практичне значення, а саме:

  • для правового регулюванні господарської діяльності з урахуванням її специфіки;
  • при здійсненні державного управління народним господарством з урахуванням особливості здійснення суб´єктами господарювання окремих видів цієї діяльності;
  • для забезпечення державного управління народним господарством та учасників господарського життя обліково-статистичною інформацією, яка має задовольняти їх потреби в об´єктивних даних про стан і тенденції соціально-економічного розвитку, господарські та фінансові взаємозв´язки на міждержавному, державному, регіональному і галузевому рівнях. З цією метою, а також для впровадження міжнародних стандартів у галузі обліку і звітності та переходу на міжнародну систему обліку і статистики, Кабінет Міністрів України затверджує заходи щодо розвитку національної статистики України і державної системи класифікації техніко-економічної та соціальної інформації. Складовою частиною державної системи класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації є класифікація видів економічної діяльності (КВЕД), яка затверджується центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації та має статус державного стандарту. Об´єктами класифікації в КВЕД є усі види господарської (економічної) діяльності суб´єктів.

Складовою частиною єдиної системи класифікації і кодування техніко-економічної і статистичної інформації, яка використовується суб´єктами господарювання та іншими учасниками господарських відносин, а також органами державної влади та органами місцевого самоврядування в процесі управління господарською діяльністю, є загальна класифікація галузей народного господарства. Галузь народного господарства - це сукупність всіх суб´єктів господарювання (їх виробничих одиниць), які здійснюють переважно однакові функції (ч. 1 ст. 260 ГК України).

За критерієм створюваних благ розрізняють:

  • галузі сфери матеріального виробництва - галузі, які визначаються видами діяльності, що створюють, відновлюють або знаходять матеріальні блага (продукцію, енергію, природні ресурси), а також продовжують виробництво у сфері обігу (реалізації) шляхом переміщення, зберігання, сортування, пакування продукції чи інших видів діяльності);
  • галузі сфери нематеріального виробництва (невиробнича сфера) - галузі, що забезпечують надання різноманітних послуг (банківських, страхування, посередницьких, управління майном та ін.).

У галузях матеріального виробництва здійснюється виробництво матеріальних благ, призначених як для використання у сфері виробництва в якості засобів виробництва (продукція виробничо-технічного призначення), так і для використання у сфері особистого споживання (вироби народного споживання).

До сфери матеріального виробництва належать промислові підприємства, які виробляють і реалізують на підставі відповідних договорів (поставки, купівліпродажу, міни/бартеру контрактації сільськогосподарської продукції енергопостачання тощо) товари народного споживання та/або продукцію науково-технічного призначення.

Невиробнича сфера - більш різноманітна. Вона включає суб´єктів господарювання, які надають різноманітні послуги на підставі відповідних договорів. У Господарському кодексі окремі глави або параграфи присвячені таким галузям нематеріального виробництва, як:

—господарсько-торговельна діяльність - глава 30;

—комерційне посередництво (агентські відносини) - глава 31;

—перевезення вантажів - глава 32;

—банківська діяльність - параграф 1 глави 35;

—страхування - параграф 2 глави 35;

—посередництво у здійсненні операцій з цінними паперами - параграф З глави 35;

—аудит - параграф 4 глави 35;

—комерційна концесія (глава 36 ГК) як діяльність (за кордоном іменується франчайзинговою) правоволодільця щодо передання користувачам за винагороду комплексу належних йому прав (зазвичай промислової та інтелектуальної власності) та надання користувачам постійного технічного та консультативного сприяння, контролювання якості товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються або надаються) користувачами на підставі договору комерційної концесії;

—концесійна діяльність (якщо вона обмежується управлінням та експлуатацією об´єкта концесії, не пов´язаної з виробництвом матеріальних благ) -глава 40 розділу VIII ГК.

Відносини, що складаються у процесі організації та здійснення окремих видів діяльності, характеризуються специфічними ознаками, а отже - потребують спеціального регулювання за допомогою вищезгаданих положень ГК і спеціальних нормативно-правових актів (подаються до кожної теми цього розділу, а також у списку нормативно-правових актів до цього розділу).

Зазначені види господарської діяльності можна класифікувати за критерієм можливості чи неможливості їх поєднання з іншими видами господарської діяльності на:

—виключні види діяльності (не можна поєднувати з іншими видами господарської діяльності): банківська діяльність, страхування, аудиторська діяльність, посередницькі операції з цінними паперами;

—універсальні види господарської діяльності (можна поєднувати з будь-якими іншими видами діяльності, крім виключних, за умови дотримання встановлених законом вимог). До універсальних належать усі інші (крім виключних) види господарської діяльності і насамперед - виробнича та господарсько-торговельна діяльність. Крім того, слід зазначити, що при здійсненні кількох універсальних видів діяльності виділяють основну господарську діяльність (на якій спеціалізується суб´єкт господарювання) та допоміжну (яка здійснюється час від часу - залежно від потреби в ній суб´єкта господарювання). Так, основною діяльністю підрядних будівельних організацій є виконання будівельних та пов´язаних з ними робіт, проте при цьому така організація може мати підсобні цехи з виробництва певних будівельних матеріалів (наприклад, столярних виробів), що використовуються в основній діяльності та реалізуються третім особами.

Особливість притаманна і господарській діяльності будь-яких або певних видів, що здійснюється:

  • на певних територіях (спеціальні/вільні економічні зони, території пріоритетного розвитку, виключна/морська економічна зона України, державний кордон України, території та об´єкти, що особливо охороняються);
  • у незвичайних умовах (воєнного стану, надзвичайних ситуацій);
  • за участю певних суб´єктів господарювання - іноземних інвесторів (іноземне інвестування), резидентів і нерезидентів, якщо при цьому матеріальні цінності перетинають державний кордон України (зовнішньоекономічна діяльність).