Сучасна міжнародна економіка поєднує як традиційні, так і нові форми, механізми та інструменти міжнародних економічних відносин між державами, національними й інтернаціональними суб´єктами господарської діяльності та наддержавними структурами. Науково-технічна революція, процеси загальносвітової й регіональної інтеграції, посилення впливу транснаціональних корпорацій і органів регулювання інтернаціонального рівня, глобалізація світової економіки в цілому поступово змінюють якісну природу взаємодії національних економік між собою та з їх сукупністю - міжнародною господарською системою. Все вагоміше місце в цій взаємодії набувають такі форми як транснаціональне виробництво, інтернаціональна підтримка фінансово-економічної стабільності окремих держав, спільна зовнішньоекономічна політика в межах інтеграційних об´єднань й організацій країн-експортерів тощо. Змінюють свою внутрішню структуру й зміст і старі форми міжнародного співробітництва - зовнішня торгівля, вивіз капіталу, обмін науково-технічними досягненнями та інші, в яких посилюються риси комплексного взаємопереплетіння і доповнення з додатковими й компенсуючими видами зовнішньоекономічної діяльності. В міжнародній економіці зростає значення вторинної сфери інфраструктурного забезпечення всіх форм співробітництва - інформаційного, сервісного, оцінки та прогнозування кон´юнктури, прискорення розрахунків тощо.

Зростає вплив геополітичних факторів на ті процеси, що відбуваються в міжнародній економіці. Перехід від біполярного світу, що був заснований на протистоянні двох полярно-антагоністичних ідеологій - соціалізму й капіталізму, до його монополярної, одно-порядково ринкової моделі змінив базисні акценти такого впливу, але, разом із тим, підштовхнув до виникнення цілої низки нових факторів взаємодії політичних та економічних складових функціонування міжнародного співтовариства. Посилення геополітичних позицій США та в цілому найбільш могутніх держав, їх об´єднань, наприклад, Європейського Союзу, мало за наслідок намагання перекроїти економічну карту світу за рахунок того вакууму, який виник після розпаду соціалістичного табору, Радянського Союзу й групи прихильних що нього країн «третього світу». Політика та економіка тісно переплетені в практичній діяльності багатьох міжнародних організацій - від Міжнародного валютного фонду (МВФ) до Організації країн-експортерів нафти (ОПЕК). Економічні мотиви чітко просліджуються у зовнішньополітичних акціях фактично всіх держав, як у двосторонніх відносинах із партнерами, так і позиціях в ООН та інших міжнародних організаціях неекономічного профілю.

Міжнародна економіка - системне утворення із своєю структурою та ієрархією, субпідрядністю складових елементів. Виразною тенденцією її розвитку в останнє десятиріччя є поява нових форм та механізмів функціонування, а також суцільне ускладнення цілісного організму існування світового господарства. Феномен такого ускладнення пов´язаний не лише із суто економічними причинами — зростанням обсягів і диверсифікацією національних господарських комплексів, зв´язків між ними, сукупного світового економічного потенціалу, а й також з об´єктивними змінами у функціонуванні міжнародних економічних відносин. На процес такого ускладнення безпосередньо впливає необхідність реагування на вплив зазначених вище політичних факторів, тих критичних викликів, що пов´язані із зростанням екологічної, ресурсної та інших видів глобальної небезпеки.

Не можна не звернути уваги й на таку тенденцію в міжнародному економічному середовищі, як зростання в сучасних умовах протиріч самого його розвитку. Ця особливість є іманентною, тобто внутрішньо притаманною саме перехідним стадіям еволюції людського суспільства. Геоекономічна структура світу зараз характеризується складним конгломератом взаємопов´язаних, але не однакових за своєю природою елементів і процесів. Новітні тенденції з різною інтенсивністю охоплюють окремі форми економічного співробітництва; їх дія має суттєві відміни в кінцевому ефекті для галузей та регіонів світової господарської спільноти. Збільшується розрив між найбільш могутніми державами, що спромоглися опанувати досягнення сучасної цивілізації, та багатьма країнами зі стагнуючою або навіть занепадаючою економікою.

Нестійкість міжнародної економіки посилюється характерними для її перехідного стану внутрішніми протиріччями. Серед них особливо важливими для сучасного етапу є протиріччя між об´єктивною необхідністю загальної лібералізації взаємних економічних відносин й посиленням протекціонізму з боку інтеграційних угрупувань та багатьох окремих країн (до того ж належних до різних щаблів за рівнем свого суспільно-економічного прогресу), між загальносвітовою тенденцією до інтернаціоналізації та протидії цьому процесу шляхом поділу світової економіки на міждержавні економічні союзи.

На стику двох тисячоліть людство зіштовхнулося з цілим рядом нових проблем і нових можливостей. Досвід його попереднього розвитку дозволяє сподіватися, що світове співтовариство знайде відповіді на складні питання і раціонально використає закладений до цього часу потенціал економічного та соціального прогресу. Але загострення проблем функціонування національних і інтернаціональних господарських організмів свідчить про те, що просування до більш високої стадії цивілізаційного розвитку являтиме собою складний, суперечливий й довготривалий процес.

Суверенна Україна чітко визначила головний напрямок свого майбутнього - поступове й ефективне входження до міжнародної економіки. Як і для інших постсоціалістичних держав вирішення цієї проблеми є важким завданням, розрахованим на значний час. Знайти раціональне співвідношення між потребами власної економіки і світового ринку, ствердитися в найбільш привабливих його нішах, перетворити потенційні передумови в реальне приєднання до числа найбільш економічно розвинутих держав світу вимагає ґрунтовної оцінки не лише внутрішніх резервів подолання кризової ситуації, але й можливостей використання зовнішньоекономічних факторів прискорення соціально - економічного прогресу. В цих умовах вивчення та аналіз сучасних процесів у міжнародній економіці набуває першочергового значення.

Ускладнення проблем світової економічної спільноти постійно вимагає динамічного підходу до вивчення та інтерпретації новітніх тенденцій її розвитку, що, безперечно, повинно відбитися й на змінах у методиці та методології вивчення відповідного курсу у вищих учбових закладах. В останні роки в Україні, як і в інших постсоціалістичних країнах, з´явилася низка підручників та посібників з курсу міжнародної економіки. Загальною їхньою особливістю є те, що поряд із намаганням знайти нові підходи до висвітлення сучасних світогосподарських процесів, існує також суттєва різниця саме у методико-методологічному підході до висвітлення основних питань курсу. Використання різноманітних авторських концепцій є необхідним компонентом плюралізму оцінок такого суперечливого та все більш складного явища як міжнародна економіка. Але, разом із тим, така висока ступінь альтернативності викладання матеріалу свідчить про відсутність певної сталості у визначенні базисних засад цього нормативного курсу.

Структурно навчальний посібник повністю відповідає програмі навчального курсу «Міжнародна економіка», що затверджена Міністерством освіти і науки України.

Даний навчальний посібник підготовлено колективом авторів - викладачів вищого закладу освіти - Національної академії управління; до написання окремих розділів залучені також фахівці з ряду інших провідних освітніх та наукових установ України.