Міжнародна економіка

1.5. Середовище розвитку міжнародних економічних відносин

Середовище міжнародних економічних відносин являє собою сукупність зовнішніх стосовно суб´єктів їх здійснення умов функціонування таких відносин, включаючи політичні, правові, загальноекономічні, соціально-культурні, етнонаціональні та інфраструктурні основи. Вказані суб´єкти вимушені враховувати й пристосовуватися [о цих умов як на національному, так і регіональному (в межах міжнародних інтеграційних угрупувань) та інтернаціональному (в межах світової економіки в цілому) рівнях. На кожному із зазначених рівнів практична діяльність таких суб´єктів відбувається під впливом двох груп факторів:

- безпосереднього впливу (наприклад, піднесення або падіння кон´юнктури світової економіки, лібералізації або посилення регламентації національних правових норм);

- побічного впливу (покращання або погіршення стану політичних відносин між країнами, необхідність врахування етнонаціональних традицій споживачів різних країн тощо). Наслідком таких впливів може бути покращення або погіршення стану економічної рівноваги на національному чи інтернаціональному рівнях, що здійснюватиме позитивний або негативний вплив як на національну економічну безпеку, так і сукупну стабільність міжнародної економіки.

Політичні умови здійснення міжнародних економічних відносин пов´язані, насамперед, із рівнем політичної стабільності в окремих країнах, їх міждержавних союзах та світі в цілому. Так, у період другої світової війни цілісна система міждержавних економічних зв´язків була повністю дестабілізована внаслідок цілковитого припинення взаємин між двома сторонами воєнного конфлікту, а також докорінних змін у структурі цих зв´язків із переходом до домінування в них не мирної, а військової продукції. При політичній нестабільності в окремій країні доводиться враховувати підвищені ризики відмови від оплати отриманих товарів, експропріації іноземної власності тощо.

Правове середовище та його зміни також суттєво впливають на стабільність та розвиток міжнародних економічних відносин. Так, у «Плані дій ЄС - Україна» 2005 року було підкреслено, що на взаємне співробітництво негативно впливає незавершеність адаптації окремих частин правової бази України до стандартів Європейського Союзу - як безпосередньо стосовно зовнішньоекономічної діяльності, так й опосередковано, зокрема, у сфері антимонопольного, податкового, банківського законодавства.

Серед загальноекономічних умов першочергове значення має рівень господарського потенціалу країни, у відповідності з яким вона має більші чи менші можливості включення до міжнародного співробітництва, а також забезпечує відповідні конкурентні позиції на світовому ринку. До таких умов відноситься також ступінь зрілості ринкових відносин, що має виключне значення для України та інших держав, які перебувають на етапі трансформації своєї суспільно-економічної бази після відмови від командно-адміністративної моделі її функціонування.

Таблиця 1.1. Система регулювання міжнародних економічних відносин

Рівні регулювання

Суб´єкти регулювання

Форми регулювання

Національний

Законодавча й виконавча влада - вищі посадові особи (президенти, монархи), парламенти, міністерства, відомства

Закони, постанови, укази, відомчі акти. Механізм зовнішньоекономічної та внутрішньої господарської діяльності

Двосторонній або багатосторонній міждержавний

Уповноважені органи законодавчої й виконавчої влади

Міждержавні й міжурядові угоди. Обопільна зовнішньоекономічна політика

Наднаціональний або наддержавний

Наддержавні (наднаціональні) органи Інтеграційних союзів

Спільні правові акти інтеграційних союзів. Механізм економічних відносин між їх членами і "третіми" країнами

Міжнародний (інтернаціональний) галузевий

Транснаціональні Корпорації

Внутрішньокорпораційний механізм господарювання з його адаптацією до правових та економічних умов країн операцій

Регіональний

Національні або наднаціональні органи країн і союзів, розташованих у певному регіоні

Спільні правові акти суб´єктів. Узгоджена зовнішньоекономічна політика

Міжнародний (інтернаціональний)

Міжнародні організації

Статути міжнародних організацій, рекомендації, рішення, декларації. Специфічні риси економічного механізму учасників у відповідності з добровільно прийнятими обов´язаннями членів таких організацій

Сукупність правових та економічних умов визначають систему регулювання міжнародних економічних відносин різного рівня (див. табл. 1.1).

Значний вплив на особливості розвитку міжнародних економічних відносин здійснює також специфіка соціально-культурних умов окремих країн. Так, різниця в національних рівнях пенсійного забезпечення безпосередньо впливає на обсяг та структуру споживання імпортних товарів цією соціальною групою населення. У відповідності із загальним культурним рівнем та особливостями сприйняття культурних цінностей існують значні коливання у споживанні іноземної друкованої та аудіовізуальної продукції, пріоритетів у використанні місцевих чи зарубіжних туристських послуг тощо. Аналогічним чином на міжнародні економічні відносини впливають й етнонаціональні особливості різних країн, у відповідності з якими в споживанні громадян можуть переважати місцеві або імпортовані товари (наприклад, пиво вітчизняних чи зарубіжних броварень), а деякі з них за релігійними або ідеологічними заборонами зовсім не мають шансів потрапити ззовні на внутрішній ринок.

Першочергове значення для інтенсифікації інтернаціонального обміну має інфраструктурне середовище міжнародних економічних відносин. Без адекватного потребам цього обміну стану зв´язку, міжнародного транспорту, складського господарства, інформаційно-комунікаційної системи неможливо забезпечити нормальний розвиток всіх форм економічної взаємодії між партнерами з різних держав. Враховуючи такі специфічні риси цієї інфраструктури, як особливо значний обсяг капіталовкладень на будівництво її об´єктів разом із тривалим строком їх окупності та неефективність ізольованого нарощування національних інфраструктурних потужностей, то доведення інфраструктури до необхідного рівня розвитку в межах окремої держави, а також в континентальних, міжконтинентальних та глобальних вимірах вимагає особливо значних зусиль та постійної координації на наднаціональному рівні. Вдалим прикладом цьому є спільна політика в інфраструктурній сфері Європейського Союзу. ЄС за декілька десятиліть створив раціонально функціонуючу систему інфраструктури на заході Європи й продовжує розвивати її у східному напрямі за програмами утворення транспортних коридорів, у яких також бере активну участь Україна.

Зазначене вище виступає як загальна зведена класифікація структурних елементів середовища розвитку міжнародних економічних відносин. В подальшому викладі найбільш важливі складові цього середовища будуть охарактеризовані більш детально.

При розгляді середовища розвитку міжнародних економічних відносин ідеться, насамперед, про визначення відмінностей у функціонуванні цих відносин на національному та інтернаціональному ієні. Саме світове господарство виступає як специфічне середовище функціонування міжнародних економічних відносин на віддану від сукупності економічних відносин у межах національних господарських комплексів. Різниця між відносинами в цих двох сферах господарської діяльності найбільш рельєфно проявлялася в ІРСР та інших країнах так званого «соціалістичного табору» із їх державною монополією на зовнішньоекономічну діяльність, яка відривала національне економічне середовище від процесів та тенденцій у світовому господарстві. В цих умовах рівень та співвідношення внутрішніх цін, показники якості та технічного рівня продукції (нагадаємо хоч би про випуск машин та устаткування для власних споживачів у «звичайному», а для світового ринку - в експортному виконанні»), паритет національної грошової одиниці, національні стандарти та всі інші показники господарської діяльності встановлювалися державними органами без врахування відповідних світових показників. Додержання цих показників застосовувалася лише при виході на світовий ринок товарів, послуг та капіталів із своєрідною «подвійною бухгалтерією» платежів та умов здійснення зовнішньоекономічних операцій для національних та іноземних учасників. Така ізоляція національних сономік командно-адміністративного типу стала одним з важливих факторів їх зростаючого відставання від передових держав світу, неконкурентоздатності в межах світової співдружності. Для країн з ринковим типом господарювання характерна, шпаки, тенденція до поступового відкриття національної економіки щодо всього комплексу світогосподарських процесів. Саме використання такої відкритості для раціонального сполучення внутрішніх та зовнішніх конкурентних важелів дозволило США, країнам ЄС, Японії, новим індустріальним державам швидко оволодіти досягненнями НТР, використати можливості глобалізації та армування «інформаційного суспільства» і завдяки цьому зміцнити свої позиції на світовому ринку.

Разом із тим, необхідно відзначити, що такий процес відкриття не ліквідував існування певного, хоча й усе нижчого бар´єра між національними та світовою економіками. Як свідчить досвід Європейського Союзу та менш просунутих інтеграційних об´єднань (НАФТА, Меркосур тощо), їх утворення лише пересуває цей бар´єр із національного на регіональний рівень. І в першому, і в другому випадках застосовуються тарифні й нетарифні та інші регламентаційні (стосовно допуску інвестицій, мігрантів тощо) засоби забезпечення тих особливих умов здійснення внутрішніх економічних процесів, які найбільш повно відповідають об´єктивним параметрам розвитку національного або інтегрованого господарського організму. Тим самим зберігається й різниця між характером та тенденціями розгортання економічних відносин у міжнародному та національному (відповідно - регіонально-інтегрованому) середовищі.

Що ж стосується самого середовища дії міжнародних економічних відносин, та на сучасній стадії «напіввідкритості» національних економік воно має специфічний подвійний характер. Однією зі складових цього середовища є ті частини національних економік, які приймають участь у зовнішньоекономічній діяльності, тобто безпосередньо включені в міжнародні економічні відносини по лінії експортно-імпортних операцій з товарами й послугами, міжнародного кредиту, трансферу технологій тощо. Тим самим зовнішньоекономічна діяльність є граничним явищем на стику міжнародного та національного середовища функціонування економічних відносин, що знаходяться під одночасним впливом тенденцій розвитку, кон´юнктури, правових та інших регламентаційних норм інтернаціонального та внутрішньодержавного рівня.

Другою складовою є суто інтернаціональна сфера - міждержавні економічні відносини, економічні відносини між інтернаціональними суб´єктами господарювання (ТНК, різними за своїми функціями міжнародними економічними організаціями такими як СОТ, ОПЕК, МАГАТЕ тощо, наднаціональними фінансовими інституціями - МВФ, групою Світового банку, ЄБРР та іншими) та національними державними економічними комплексами, а також між самими зазначеними суб´єктами (між окремими ТНК, міжнародними організаціями тощо). Про механізм таких зв´язків йшлося вище при характеристиці сутності міжнародних економічних відносин як економічної категорії. Враховуючи це, зупинимося лише на специфічних рисах інтернаціонального середовища дії міжнародних економічних відносин.

Порівняно з національним середовищем функціонування внутрішніх економічних відносин для зазначеного інтернаціонального середовища характерний більш низький рівень регламентації процесів господарського життя. Якщо держава має можливість у межах власних кордонів встановити повний правовий та економічний контроль за діяльністю всіх господарюючих суб´єктів, то в інтернаціональній сфері цього досягнути неможливо. Усі регламентаційні норми в межах зазначеного середовища є результатом компромісу між державами - учасниками їх прийняття, які поступаються частиною своїх суверенних прав на користь цих спільних норм, але інше до певної межі, забезпечуючи позитивний баланс між перевагами та втратами від їх впливу на національну економіку.

На міжнародному рівні відсутній такий безроздільно домінуючий елемент організації економічної діяльності, яким у національних межах є держава. Тому економічні відносини між суб´єктами господарювання всередині окремих країн базуються на єдиних взаємопов´язаних між собою правилах, які встановлені державою. При виході за кордон ці суб´єкти стикаються з великим розмаїттям правових та економічних норм, якими користуються партнери з інших держав, інтеграційних об´єднань, міжнародних організацій тощо.

Одна з особливостей інтернаціональної сфери — територіальна а секторальна обмеженість регламентації міжнародних економічних відносин. У двосторонніх міждержавних відносинах це проявляється в різниці умов взаємного співробітництва стосовно того чи іншого партнера (наприклад, включення або відсутність в угодах із [йми принципу найбільшого сприяння, взаємного захисту інвестицій та інших). Міжнародні економічні організації регламентують ці відносини лише для своїх членів (територіальний принцип ля інтеграційних союзів) та в обмеженому секторі своєї діяльності наприклад, ОПЕК — лише стосовно видобутку та продажу нафти, МАГАТЕ — атомної енергетики). Це повністю можна віднести й до організацій всесвітнього рівня - групи Світового банку (спеціалізація — надання кредитів, але лише власним членам), Світової організації торгівлі (регламентація торговельних та супроводжуючих відносин країн — учасниць) тощо.

При всій взаємодії та взаємозалежності національного та інтернаціонального середовища економічних відносин їх розвиток на цих двох рівнях не є жорстко пов´язаним стосовно синхронності та динаміки, що є наслідком різної кон´юнктури на світовому ринку та ринках різних держав, неоднаковим ступенем їх включення до світогосподарських процесів, особливостями участі в міжнародному поділі праці. Так, у першій половині 90-х років більшість постсоціалістичних держав унаслідок докорінної зміни своїх господарських механізмів припустили різке падіння зовнішньоторговельного обороту, що повністю не співпадало з динамізмом тогочасного розвитку світової торгівлі. Різниця у рівнях включення до міжнародної валютно-фінансової системи відбилася на відмінностях у впливі світової фінансової кризи 1998 року: Україна, яка тоді ще була на початковій стадії такого включення, практично не постраждала від цієї кризи, тоді як її удар по значно більш інтегрованій у сферу світових фінансів Росії був одним із найтяжчих серед інших країн.

На загальну ситуацію в інтернаціональному середовищі особливо вагомий вплив здійснюють наймогутніші суб´єкти геополітики та геоекономіки — Велика Британія, ФРН, Франція, ЄС у цілому, Японія й особливо США, великі транснаціональні корпорації. Саме вони формують обличчя сучасних міжнародних економічних відносин, розповсюджуючи через них по всьому світу досягнення НТР та інформаційного суспільства, прогресивні форми організації господарської діяльності, підвищення рівня взаємодії національних економік. Разом із тим, їх домінуючий вплив нерідко піддається критиці, як це сталося, наприклад, на конференції СОТ у м. Канкун у вересні 2003 р., де економічно менш розвинуті країни виступили проти різних наслідків участі в цій організації для себе та держав-лідерів світової економіки.

Поряд із визначенням різниці між інтернаціональним та національним середовищем міжнародних економічних відносин важливе значення має також класифікація тих умов, в яких діють суб´єкти цих відносин. За своєю суттю ці умови є зовнішнім фоном для таких суб´єктів і виступають як сукупність правових, економічних, політичних, цивілізаційно-ментальних та інфраструктурних факторів, що визначають конкретні межі діяльності учасників міжнародних економічних відносин.

В кожній державі існує власна система правових норм здійснення зовнішньоекономічних операцій, яких повинні дотримуватися як національні (резиденти), так й іноземні (нерезиденти) об´єкти господарювання на території даної країни. Крім законів і нормативних актів, які визначають їх права та обов´язки суто у сфері відносин із світовим господарством (в Україні - закони «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про іноземні інвестиції» тощо), залежний з цих суб´єктів повинний дотримуватися національних положень податкового, антимонопольного, трудового законодавча та інших правових норм, які поширюються також на зазначених господарюючих суб´єктів. Необхідно також враховувати відмінності в самих концептуальних основах правового регулювання господарської діяльності тих держав, де оперують ці суб´єкти, найбільш поширеною у світі є концепція класифікації законів, яка передбачає цілісну, чітку та всеохоплюючу систему регламентаціції економіки, у тому числі й її зовнішніх зв´язків (найбільш регламентовані кодекси законів існують у Франції, ФРН, основи такої системи вже закладені в Україні). Натомість, у Великобританії, ША, ряді країн Британської співдружності націй існує прецедентне право, де долю конкретної господарської справи, у тому числі в зовнішньоекономічній сфері, вирішує суд, базуючись в основному на аналогічних судових висновках в минулому. У деяких, насамперед, мусульманських країнах переважає так зване теократичне право, засноване на використанні релігійних постулатів. В їді ж держав, в тому числі постсоціалістичних (Куба, Північна Корея, Туркменістан), ще залишилося жорстке державне регулювання господарської, особливо зовнішньоекономічної діяльності з переважанням не стільки правових, скільки адміністративних сад роботи резидентів та нерезидентів. Унаслідок цього одна й та іноземна фірма матиме зовсім відмінні правові умови своєї діяльності стосовно партнерів із різних країн або на їх території.

Така ж різниця виникає й унаслідок перепадів в економічному розвитку держав світу, а також пов´язаного з ним місця в міжнародному поділі праці. Загальний обсяг імпорту товарів, послуг та інвестицій на душу населення до високорозвинутих учасників ЕСР на порядки вищий порівняно навіть із країнами середнього економічного потенціалу. Внутрішній ринок держав індустріальної і постіндустріальної стадії розвитку вимагає постачання ззовні зовсім іншого, масового, не обмеженого асортименту товарів (наприклад, виробів високих технологій, сировини) та послуг (всесвітньої інформаційної мережі, туристських тощо), ніж такий само ринок аграрних країн, які вимушені витрачати невеликі валютні резерви на промислові товари низької та середньої якості. Наведена вище спеціалізація країн та регіонів світу в межах міжнародного поділу праці є також передумовою різниці структури їх взаємних експортно-імпортних зв´язків. В цілому всі ці відмінності виступають як фактор зовнішнього економічного впливу на суб´єктів операцій на світовому ринку, диктуючи вибір лише форм та напрямів своєї діяльності у відповідності із специфікою економічного потенціалу власної країни та конкретних потреб партнерів, які також визначаються особливістю таких само потенціалів їх держав.

У сфері міжнародних економічних зв´язків особливе значення має вплив політичного фактора на відносини між країнами. Політичні мотиви обумовлюють встановлення преференційного режиму економічного співробітництва між партнерами або, навпаки, введення різного роду обмежень (ембарго, торговельна блокада) на економічні зв´язки з окремими державами (наприклад, згідно рішень ООН стосовно Ірану). Утворення та розвиток інтеграційних об´єднань із їхніми особливо тісними економічними відносинами між учасниками також пов´язано з політичними передумовами - не випадково, що більшість членів ЄС є водночас учасниками НАТО. Характерно, що Польща, Угорщина та інші постсоціалістичні держави Центрально-Східної Європи почали свій шлях до ЄС на початку 90-х років тільки після зміни своїх політичних режимів. Менш вигідні умови економічних відносин із партнерами можуть бути пов´язані з політичними ризиками — це стосується деяких країн Латинської Америки, Африки та Азії внаслідок нестабільності внутрішньої політичної ситуації з виникненням унаслідок цього небезпеки націоналізації чи конфіскації іноземної власності, розриву торговельних зв´язків тощо.

На відносини між партнерами суттєвий вплив мають цивілізаційно-ментальні особливості країн їх походження. Історичні традиції та специфіка національної культури накладають відбиток на поведінку партнерів по економічним зв´язкам, визначаючи рівень взаємної довіри, поступливості на переговорах, обов´язковості дотримання укладених ними угод тощо. Релігійні постулати ісламу и іудаїзму обмежують імпорт до відповідних країн деяких видів харчування або напоїв. В багатьох країнах зберігаються родинно-ланова система бізнесу, що необхідно враховувати під час пере-зворів про торговельні та інші зовнішньоекономічні оборудки. У відносинах із партнерами з мусульманських держав необхідно звертати до уваги, що, крім сучасних форм міжнародних розрахунків, они використовують й своєрідну, засновану на традиціях ісламу юрму довірчих розрахунків без реального транскордонного переміщення наявних чи віртуальних грошових коштів шляхом доручень виплат довіреним особам у різних країнах.

Географічна спрямованість та покраїнна інтенсивність міжнародних економічних відносин значною мірою залежить від інфраструктурного фактора, тобто від рівня та структури забезпечення зовнішньоекономічних зв´язків даної країни послугами міжнародного транспорту та міжнародної інформаційно-комунікаційної системи. Україна, наприклад, зберігає свої традиційні позиції у жому виді суходільного транспорту як трубопровідний, який забезпечує найбільш дешевий транзит газу та нафти з Росії та середньої Азії до Європи, трансокеанський вантажообіг ЄС значно зріс після побудови на атлантичному узбережжі такого спільного об´єкту, як Європорт, де зосереджена обробка морських експортно-імпортних операцій більшості європейських держав. Прокладення Європі швидкісних залізничних та автомобільних магістралей позитивно вплинула на підвищення обсягів взаємної торгівлі на тому континенті.

Якісно новим поштовхом для розгортання всесвітнього економічного співробітництва стало створення сучасної інформаційно-комунікаційної системи, яка базується на можливостях глобальної мережі Інтернет, супутникового зв´язку тощо. Насамперед, це їло можливість посилити інформаційну забезпеченість суб´єктів міжнародних економічних відносин, які мають відомості про ситуацію та тенденції змін на ринках товарів, послуг, капіталу в усьому світі й до того ж у реальному часі. Тому, наприклад, експортер не ще надсилати свої товари до тих країн, внутрішній ринок яких ке перенасичений аналогічною продукцією. Інформація про котирування на всіх основних біржах світу дає можливість перелічити короткострокову й довгострокову економічну кон´юнктуру й здійснити упереджувальні заходи щодо пом´якшення її негативних або використання сприятливих наслідків для розвитку виробництва та зовнішньої торгівлі.

Особливе значення сучасні міжнародні комунікації мають для системи розрахунків між партнерами з різних держав. Замість довготривалого очікування необхідних документів по цим розрахункам зараз можна миттєво отримати їх через відповідну комп´ютерну мережу, що значно прискорило весь процес міжнародного обміну товарами та послугами.

Незважаючи на таку різницю в наслідках формування сучасного інтернаціонального середовища міжнародних економічних відносин, головною тенденцією цього процесу є посилення всесвітньої спільноти їх суб´єктів різного рівня та сфер інтернаціональної діяльності. Найважливішу роль у забезпеченні такої прогресивної тенденції відіграють економічні структури ООН, Світова організація торгівлі, міжнародні фінансові інституції та міжнародні економічні організації різного профілю. їх діяльність сприятиме подальшій регламентації всієї системи міжнародних економічних відносин, посиленню координації зусиль по підвищенню рівня ефективності геоекономічної взаємодії, створенню в XXI столітті набагато більш раціонально функціонуючого міжнародного економічного середовища в інтересах усіх країн Земної кулі.