Міжнародна економіка

2.5. Методи міжнародної торгівлі

Міжнародна торгівля здійснюється як напряму, так і через посередників. Торгівля напряму передбачає вільний безпосередній експорт та імпорт товарів між виробником та споживачем продукції (послуг). Така торгівля традиційно регулюється договірними документами і базується на використанні положень Конвенції ООН про Договори міжнародної купівлі-продажу товарів, яка була прийнята у 1980 році. Незважаючи на ефективність прямих зв´язків між експортерами та імпортерами, більше половини міжнародного товарного обміну здійснюється за участю посередницьких організацій.

Посередники - це фізичні чи юридичні особи, які допомагають контрагентам із різних країн укладати та здійснювати зовнішньоторговельні угоди. Посередники активно працюють у сфері перевезень, зберігання, страхування, оренди, збуту товарів тощо. До посередників відносяться брокери, дилери, комісіонери, консигнатори, маклери, оптові покупці, торгові та промислові агенти. Порівняльна характеристика різних типів посередників наведена в таблиці 2.2. Основна мета залучення посередників — підвищення ефективності зовнішньоторговельних операцій.

Таблиця 2.2.

Порівняльна характеристика різних типів посередників

Посередники

Характеристика посередників

Агенти-представники

Їх завдання знайти покупця й продавця та забезпечити здійснення контракту. Вони, звичайно, займаються дослідженням ринку і не мають права підписувати угоди з третіми особами. За свою роботу вони отримають винагороду в розмірі від 2 до 5%.

Агенти-повірені

Діють на основі договору доручення. Відмінними рисами таких угод є: тимчасовий характер, територіальна обмеженість, більш широкі обов´язки, ніжу комісіонера. Агенти-повірені підписують угоди з третіми особами від імені і за рахунок довірителя.

Дистриб´ютори

Діють на основі дистриб´юторських угод. Ці угоди підписуються зазвичай на тривалий період (2-5 років). Дистриб´ютори підписують угоди від свого імені і за свій рахунок, вони користуються більшою незалежністю у встановленні цін.

Комісіонери та консигнатори

Підписують угоди з третіми особами від свого імені, але за рахунок довірителя, і діють на обумовленій території та у погоджений період часу.

Комісіонери працюють на договорах комісії, у яких обумовлюються мінімальні експортні ціни чи максимальні імпортні, визначається термін постачання, технічні та якісні характеристики товару, обговорюється відповідальність сторін, порядок і розмір виплати комісійних (як правило, 1 -4% від вартості угоди).

Консигнатори займаються прийомом товару на склад і наступною його реалізацією. У договорі обумовлюються обсяги товарів, що зберігаються на складі, механізм їх поповнення й реалізації, термін консигнації, система розрахунків, спосіб консигнації, винагорода та інші важливі положення.

В сучасних умовах широко використовуються також такі методи міжнародної торгівлі, що здійснюються за допомогою таких специфічних посередників як біржі, аукціони та тендери. Набуває поширення й електронна торгівля.

В залежності від типу товару, яким торгують на міжнародних біржах, останні можна поділити на товарні, валютні та фондові. В еволюційному розвитку спочатку з´явилися товарні біржі, а потім стали формуватися валютні та фондові. Різновиди та принципи функціонування валютних та фондових бірж розглядаються в іншому розділі, а в даному зупинимося лише на товарних біржах.

Товарна біржа являє собою постійно діючий оптовий ринок чистої конкуренції, на якому за певними правилами здійснюються операції з купівлі-продажу якісно однорідних та легко взаємозамінних товарів, що мають сталі і чітко означені риси. Перші товарні біржі з´явилися в Європі в XVI столітті. Сьогодні частка біржової торгівлі у загальних обсягах світовій торгівлі складає 15—20%. Найбільші міжнародні біржові центри розташовані в США, Англії та Японії. їхня доля у загальному обсязі біржової торгівлі складає понад 90%. Угоди на біржах здійснюються на стандартні партії товарів, які мають певні якісні характеристики для кожного сорту. Це дає можливість здійснювати на біржі операції не лише без огляду товару, але й взагалі укладати угоди на неіснуючий у даний момент товар.

За характером операцій біржові угоди поділяють на спот, ф´ючерсні, опціонні та комплексні. Операції спот — це угоди купівлі-продажу реального товару з невідкладною поставкою. Як правило, товар, що продається, знаходиться на одному зі складів біржі і передається покупцеві одразу ж (до двох тижнів) після укладання угоди. Ф´ючерсні операції — це угоди на товар із поставкою у майбутньому. Якщо метою контракту є дійсне придбання або продаж реального товару, тоді поставка товару буде здійснена в строк, обумовлений в угоді, і за ціною, зафіксованою на момент укладення контракту. Якщо ж ф´ючерсний контракт використовується як засіб спекуляції на біржі, то його контрагенти можуть протягом дії даного контракту здійснити зворотні операції і, таким чином, закрити свої позиції з прибутком чи збитком. Традиційно ф´ючерсні угоди укладаються на строк від 3 до 12 місяців, а інколи до двох та більше років. Опціонні угоди — операції, які надають право на купівлю чи продаж товару протягом установленого періоду, вони не зобов´язують сторони поставляти або приймати товар, а лише обумовлюють можливість використовувати це право при сприятливому розвитку цін на ринку. Комплексі угоди передбачають використання різних видів біржових операцій.

В залежності від мети здійснення біржової торгівлі можна виділити операції з реальним товаром, операції хеджування та спекулятивні операції. Операції з реальним товаром передбачають купівлю-продаж реального товару на біржі, але в сучасній біржовій торгівлі вони займають невелику частку - до 1 % всіх біржових операцій. Дев´яносто дев´ять відсотків біржового обороту складають спекулятивні операції, тобто такі, які не передбачають придбання або продажу реального товару. Основна мета таких операцій — гра на зміні цін у майбутньому на даний товар або на різниці цін на різних ринках або на різних товарах тощо. Операції хеджування здійснюються для страхування контрагентів від можливих витрат у випадку зміни ринкових цін при укладанні угод на реальний товар.

Біржі мають універсальний чи спеціалізований характер у залежності від того, наскільки широкою номенклатурою товарів вони торгують. Для універсальних бірж характерна широка товарна номенклатура, для спеціальних — вузька (в основному по групам товарів). Серед провідних універсальних бірж — Чикагська, Лондонська, Токійська, Сінгапурська товарні біржі. До спеціалізованих можна віднести — Лондонську біржу металів, Нью-Йоркську торгову біржу, Паризьку товарну біржу. Незважаючи на подібність функцій цих організацій, а також видів операцій та технік біржової торгівлі, серед міжнародних товарних бірж немає однакових. Різниця обумовлена історією створення й розвитку бірж та діючим національним законодавством.

Міжнародні аукціони являють собою спеціально організований, періодично діючий ринок, на якому здійснюються операції купівлі-продажу шляхом змагання між покупцями. В формі аукціонів здійснюється торгівля товарами, які мають індивідуальні властивості та особливості. Основні товари, які пропонуються та купуються на міжнародних аукціонах, — це чай, тютюн, квіти, овочі та фрукти, вироби з натурального хутра, риба, колекційні раритети та деякі інші.

Роль аукціонів у міжнародній торгівлі невелика. Історично так склалося, що для кожного аукціонного товару є свої центри аукціонної торгівлі. Наприклад, для хутра це - Санкт-Петербург, Нью-Йорк, Монреаль, Лондон тощо. Організаторами товарних аукціонів можуть бути окремі великі торгові компанії, спілки чи асоціації продавців або спеціальні брокерські аукціонні фірми.

Розрізняють декілька основних видів аукціонів: прямий, голландський, аукціон своєї ціни, оптовий та зворотний. Прямий аукціон або як його ще називають «англійський» базується на підвищенні ціни. Він проходить гласним чи негласним способом. При гласному способі ведучий аукціону оголошує номер лота, називає початкову ціну і запитує: «Хто більше?» Щоразу покупці підвищують ціну на величину, яка не нижче мінімальної надбавки, зазначеної у правилах проведення торгів. Якщо ніхто не хоче більше підвищувати ціну, головуючий тричі запитує «хто більше?» та ударяє молотком, підтверджуючи, що даний лот дістається останньому покупцю, який запропонував найвищу ціну за товар. При негласному способі аукціоніст піднімає ціну на певну величину після одержання від покупця заздалегідь узгодженого знака, який свідчить про згоду підняти ціну. Як і в першому випадку товар дістається тому, хто запропонував за нього найвищу ціну, а ім´я покупця зберігається в таємниці.

Голландський аукціон - це аукціон із пониженням ціни. Його суть полягає в тому, що спочатку аукціоніст установлює максимальну ціну на товар, а потім щоразу знижує її на певну величину. Ціна зменшується до моменту, коли хтось із покупців не перерве зниження, погодившись купити товар за зазначеною ціною. Таким чином, лот дістається покупцю, який першим скаже «так». Голландські аукціони часто проходять із використанням електронної системи голосування.

Аукціон своєї ціни є закритим типом торгів. Інколи його ще називають дискримінаційним. Кожний з учасників виставляє лише одну заявку і виграє тій, хто запропонував найвищу ціну.

Оптові аукціони - це такі аукціони, на яких продавець може виставляти багато одиниць товару одночасно. Оптові аукціони поділяють на аукціони «янкі» (своєї ціни) та голландські. На відміну від аукціону «янкі», при якому кожний вигравший покупець платить ту ціну, яку назвав, в голландському аукціоні всі покупці, які виграють торги, платять лише мінімальну ціну з цін, що були визначені виграшними. Наприклад, продавець виставив на торги 5 комп´ютерів, 5 вигравших покупців зробили ставки на 1 комп´ютер кожний. Вища ціна становила 1200 дол., нижча з виграшних 980 дол. В першому випадку кожний покупець заплатить ту ціну, яку вказав, а в другому - усі отримають комп´ютері за ціною 980 дол., незважаючи на те, що найвища ціна була 1200 доларів.

На зворотних аукціонах покупці виставляють замовлення та товари, які їм необхідні, а продавці змагаються, пропонуючи кращу ціну чи умови.

Міжнародні торги (тендери) - це змагальна форма закупівлі товару, при якій покупець (замовник) оголошує конкурс для продавців (постачальників) з різних країн на товар із визначеними техніко-економічними характеристиками та/або умовами. За результатами конкурсу визначається переможець — продавець, який запропонував найвигідніші цінові умови для покупця, із яким й укладається контракт. Тендери є поширеним засобом розміщення замовлень на будівництво промислових та інших об´єктів, на постачання машин та устаткування. Міжнародні торги використовуються також для вибору іноземних партнерів при створенні спільних підприємств. Найчастіше такий метод закупок використовують країни, що розвиваються, де існує високий ступінь втручання держави у сферу зовнішньої торгівлі. Організаторами торгів часто виступають державні установи, муніципалітети, а інколи -великі приватні компанії. Використання тендерів як методу розміщення замовлень на імпорт товарів та послуг дозволяє покупцю здійснювати закупки більш ефективно порівняно з традиційним способом, одержувати економію коштів та часу при дотриманні гарантії якості, вигідних умов поставки та інших умов угоди.

В залежності від способу залучення учасників та гласності результатів торгів у сучасній міжнародній торгівлі використовують два основних види тендерів: відкриті та закриті. Відкриті торги часто називають публічними, тому що інформація про їх проведення публікується в засобах масової інформації, а до участі в них допускаються всі бажаючі. Відкриті торги є формою розміщення замовлень на відносно нескладне обладнання й послуги, які пропонуються багатьма компаніями. До участі в закритих торгах допускається обмежене коло учасників. Запрошення на тендери розсилаються безпосередньо найвідомішим постачальникам та підрядчикам, які мають авторитет на міжнародному ринку. Закриті торги проводяться на поставки дорогого обладнання з високими технічними характеристиками та складні підрядні роботи, які потребують високої кваліфікації. Інколи виділяють також одиничні торги, суть яких полягає у тому, що замовник (покупець) звертається по черзі до потенційних виконавців (продавців) і зупиняється на тому, чиї умови його найбільш влаштовують.

Електронна торгівля охоплює комерційні транзакції, що здійснюються за допомогою Інтернету, тобто передбачає продаж та придбання товарів і послуг через всесвітню комп´ютерну мережу. Електронна торгівля є важливою складовою електронного бізнесу, який охоплює всі аспекти он-лайн операцій, включаючи окрім торгівлі, електронні коммунікації, маркетинг, рекламу, логістику, менеджмент запасів тощо.

Сфера електронного бізнесу постійно зростає, з´являються нові області його застосування, проте на сьогодні сформувалися два основних його сектора: оптова торгівля або торгівля між підприємствами (business to business, В2В) та рознічна або торгівля для індивідуальних користувачив (business to customer, B2Q. За розмірами сектор оптовий торгівлі значно більший, ніж рознічної торгівлі, на нього припадає понад 90% всіх он-лайн операцій. Водночас, обидва напрями швидко зростають. Зокрема, у США у 2004 р. темпи росту В2В сектору склали майже 14%, В2С — 22%, тоді як загальні темпи росту оптової торгівлі не перевищували 9%, а рознічної торгівлі та послуг — 7%. За обсягами сектор он-лайн оптовий торгівлі становив 1,8 трлн. дол., рознічної — 130 млрд. дол.

Як частина електронної торгівлі розвивається міжнародна електронна торгівля, але вона складає не велику частку в загальному обсязі міжнародної торгівлі. Зокрема, за даними Forrester Research, у 2000 році США експортували за допомогою Інтернет продукції та послуг на суму 7,4 млрд. дол. (або 0,69% від загального експорту країни) та імпортували - 16,2 млрд. дол. (1,12% від загального імпорту країни), але за прогнозами очікується, що до 2010 року дані показники зростуть у декілька десятків разів.

Сфера міжнародної електронної торгівлі охоплює он-лайн транзакції, які ведуть до переміщення товарів чи послуг через національні кордони, тобто призводять до імпорту/експорту товарів та послуг. Наприклад, придбання книг через Amazon.com та їх постачання в Україну; бронювання готелю через інтернет для подорожі до Єгипту; покупка канадською компанією прав на онлайн завантаження програмних продуктів, які розроблені українською фірмою тощо.

Хоча міжнародна електронна торгівля забезпечує споживачів багатьма вигодами, включаючи зручності здійснення транзакцій в будь-який час, з будь-якого копьютера, підключенного до Інтернету, вона не гарантує повного захисту від електронних обманів, фальсифікацій, крадіжки, тому сьогодні вкладаються значні кошти у створення дієвої системи захисту он-лайн операцій. Робота ведеться принаймні по чотирьох основних напрямах: захист споживачів, захист даних та приватної інформації, безпека, методи платежу. До того ж, на міжнародному рівні закладаються основи правового регулювання даної сфери. Зокрема, в 1996 р. був прийнятий типовий закон ЮНСІТРАЛ про електронну торгівлю, в 2005 р. — Конвенція ООН про використання електронних повідомлень у міжнародних договорах.