Міжнародна економіка

2.9. Україна на світовому ринку товарів та послуг

Досвід багатьох країн підтверджує те, що розвиток зовнішньої торгівлі, зокрема, нарощування експорту країни на світовому ринку, є надзвичайно важливим фактором функціонування національної економіки. Тому невипадково після набуття незалежності Україна стала проводити активну зовнішньоторгову політику, використовуючи свій внутрішній потенціал. Поряд із кардинальними змінами, що відбулися після 1991 р. у геополітичному становищі України, особливості та закономірності сучасного стану трансформаційних процесів, які в ній відбуваються, істотно підвищують роль зовнішньоекономічних відносин в розвитку країни.

Аналіз динаміки, структури та географічної спрямованості зовнішньої торгівлі України дозволяє виділити наступні її основні особливості:

— зростання ролі зовнішньої торгівлі для економіки України;

— нестабільність зовнішньої торгівлі та суттєві коливання сальдо торгового балансу;

— незбалансованість товарної структури;

— недосконалість структури експорту та імпорту послуг;

— низький рівень географічної диверсифікованості.

Частка зовнішнього товарообігу в ВВП становить понад 90%, що свідчить про суттєвий вплив зовнішньоторговельних зв´язків на економіку України. Зростає також кількість країн, з якими Україна встановила та підтримує торговельні зв´язки. На початку XXI століття їх уже було понад 190. З іншого боку, частка зовнішньої торгівлі України у світовому експорті становить менш ніж 0,5%, тобто за світовими масштабами Україна навіть близько не підходить до групи основних країн-експортерів.

За роки незалежності експорт та імпорт товарів в Україну то зростав, то зменшувався відповідно до змін, що відбувалися у зовнішньому середовищі. Високі показники товарообігу були зафіксовані в 1996 та 1997 роках, а наприкінці XX століття вони зменшилися до рівня 1993-94 років. З 2000 р. товарообіг знову почав зростати. Зокрема, за даними Державного комітету статистики України, у 2005 р. загальний зовнішньоторговельний обіг становив уже 70,4 млрд. дол., що більше на 14% у порівнянні з млрд. Дол. (див. табл. 2.6).

Таблиця 2.6

Зовнішня торгівля України в 1994-2005 рр., млн. дол. США

Товарна структура зовнішньої торгівлі України за роки незалежності майже не змінилася, як не змінився і перелік товарів, що забезпечують валютні надходження в країну. Основними статтями експорту були та й залишаються чорні метали та вироби з них, машини, устаткування, інші механізми, продукція хімічної та пов´язаних із нею галузей промисловості, мінеральні продукти, засоби наземного транспорту; імпорту - мінеральні продукти (у тому числі нафта, нафтопродукти, газ), машини, устаткування та інші механізми; продукція хімічної промисловості, засоби наземного транспорту, пластмаси, каучук (див. табл. 2.7).

Таблиця 2.7

Товарна структура зовнішньої торгівлі України за 2005 р., у млн. дол. та відсотках

Експорт

Імпорт

млн. дол США

% до загального обсягу

млн. дол США

% до загального обсягу

РАЗОМ

34287

100

36141

100

Готові харчові продукти

1292

3,8

1455

4 0

Мінеральні продукти

4708

13,7

11568

32,0

в тому числі:

паливо мінеральне, нафта та продукти її переробки

3345

9,8

10662

29,5

Продукція хімічної та пов´язаних із нею галузей промисловості

2990

8,7

3098

8,6

Текстиль та текстильні вироби

914

2,7

1406

3,9

Недорогоцінні метали та вироби з них

14047

41,0

2469

6,8

Машини та устаткування

2842

8,3

6342

17,6

Транспортні засоби та шляхове обладнання

1656

4,8

3220

8,9

Інші

5838

17,0

6583

18,2

Провідне місце в експорті продовжує займати продукція чорної металургії (більше 40%), що дає підстави говорити про певну монокультурність, яка підвищує вразливість країни у сфері зовнішньоекономічних зв´язків. Експортний потенціал машинобудування та інших галузей обробної промисловості використовується лише незначною мірою.

Найбільшу питому вагу в імпорті має продукція паливно-енергетичного комплексу (майже 30%), що свідчить про значну залежність країни від поставок енергоресурсів із-за кордону, особливо Росії.

Розміщення виробничих сил та товарна структура зовнішньої торгівлі впливають на масштаби участі різних регіонів у зовнішньоторгових відносинах країни. Понад 50% експорту та 50% імпорту припадає лише на три основні регіони: Донецьку, Дніпропетровську області та м. Київ.

В 2002 р. 72,5% обороту припадало на транспортні послуги та подорожі; 7,8% - на різні ділові послуги; 3,6% - на послуги зв´язку і зовсім незначна частка частка на фінансові, ділові, інформаційні, комп´ютерні, туристично-рекреаційні послуги, а також послуги, що пов´язані з патентами, ліцензіями, ноу-хау та іншими нематеріальними активами, які в багатьох країнах забезпечують чималий дохід. В наступні роки ситуація майже не змінилися, хоча у 2005 р. обсяг торгівлі послугами зріс на 23,6% порівняно з попереднім роком і становив понад 9 млрд. дол. (6,1 млрд. дол. - експорт, 2,9 млрд. дол. — імпорт).

Розвиток співробітництва України з країнами ЄС, що гарантує доступ українським виробникам із їхньою традиційною продукцією на європейські ринки, визначає взаємне застосування режиму найбільшого сприяння у торговельних відносинах тощо.

Серед іншцх важливих рис сучасної світової торгівлі України виділяються також: вимушена орієнтація України на країни СНД, що обумовлена столітніми історичними зв´язками і схожістю трансформаційних процесів, які відбуваються в країнах колишнього СРСР, і економічною зацікавленістю одна в одній; досить високий ступінь залежності країни від імпорту; поступове зменшення ступеню бартеризації зовнішньоторговельних операцій та певна невизначеність зовнішньоекономічної стратегії. Зокрема, незважаючи на скорочення питомої ваги обсягів імпортованих товарів у ВВП, залежність від зовнішніх енергоресурсів залишається, що дає можливість Росії, основному їхньому постачальнику до України, диктувати українській державі умови торгівлі даними видами товарів та інколи використовувати цю залежність у політичних цілях. Що стосується бартерних операцій, то з 1994 р. частка бартерних операцій у зовнішній торгівлі України суттєво зменшилася й на кінець 2004 р. становила близько 4%. Скорочення бартерних операцій стало можливим внаслідок того, що за останні роки приймалися різноманітні нормативні документи, спрямовані на обмеження використання бартерних операцій у зовнішній торгівлі.

Невизначеність зовнішньоекономічної стратегії залишається однією з ключових проблем розвитку торговельних відносин України. Після набуття незалежності та ліквідації державної монополії зовнішньої торгівлі Україна обрала «градуалістську» стратегію розвитку, в тому числі у сфері зовнішньоторговельних зв´язків. Вона досить повільно здійснювала реформи в зовнішньоекономічному секторі економіки, що дало можливість спеціалістам стверджувати, що Україна намагається зберегти стару систему управління зовнішньоторговими процесами й активно використовує різноманітні форми прямого контролю над експортом та імпортом, впроваджуючи надмірну протекціоністську політику.

Лише після 1994р. урядом України був обраний курс на лібералізацію зовнішньої торгівлі. За оцінками німецької консалтингової групи з питаньекономіки, на початку Україні вдалося досягти відчутних успіхів. До 1996 року було скасовано всі кількісні обмеження експорту (наприклад, експортні квоти) та зменшені численні митні збори. Україна розпочала активну роботу в напрямку вирішення питання щодо приєднання до системи ГАТТ/СОТ. Однак, починаючи з 1996 року, в Україні було призупинено процес лібералізації торгівлі та здійснено чимало заходів у протилежному напрямку. Останніми роками рівень митних зборів знову став помітно підвищуватися. Одночасно, імпорт та експорт суттєво обтяжуються заходами нетарифного характеру, причому цей тягар дедалі зростає. Наприклад, імпортні товари часто підлягають складним та дорогим процедурам стандартизації та сертифікації.

Усе це свідчить про те, що поки ще Україна чітко не визначилася зі своєю зовнішньоторговельною стратегією та не вирішила питання: чи бути вільній торгівлі, чи протекціонізму? Разом із тим, існує точка зору, що принципи протекціонізму та вільної торгівлі в зовнішньоекономічній сфері можуть гармонійно існувати разом, якщо в Україні буде створено ефективну систему стимулів, спрямованих на ліквідацію розриву між експорто- та імпортоміскістю економіки, оптимізацію структури зовнішньої торгівлі, підвищення ефективності зовнішньоторговельних контактів та зміцнення економічної безпеки держави.

Для досягнення цього необхідно, перш за все, прагнути у сфері зовнішньої торгівлі до:

- географічної диверсифікації ринків збуту;

- захисту внутрішнього ринку від надмірного вивозу недефіцитної продукції;

- розв’язання проблем, пов´язаних із продажем товарів на світовому ринку за демпінговими цінами;

- забезпечення більш високого рівня повернення валютної виручки;

- зменшення частки бартерних операцій;

диверсифікації джерел постачання продукції з метою зменшення ресурсної залежності від монопольних постачальників;

- приведення структури імпорту у відповідність із потребами національної економіки;

- впровадження такого режиму у сфері зовнішньої торгівлі, який був би більш відкритим, прозорим та стабільним. Одночасно слід звернути увагу на те, що реформування зовнішнього сектора має відбуватися в межах реформування всієї структури економіки країни, зокрема, — супроводжуватися вдосконаленням відповідної інфраструктури зовнішньої торгівлі, системи її інформаційного забезпечення, створенням ефективної банківської та гнучкої кредитної системи, реалізацією заходів, які б забезпечили здобуття статусу повноправного члена СОТ тощо.