Міжнародна економіка

3.4. Україна у світових інвестиційних процесах

Діяльність іноземних компаній в Україні регламентується цілою низкою законів і підзаконних актів. Серед них особливо виділяються Господарський кодекс України (2003 р.), закони України «Про режим іноземного інвестування» (1996 р.), «Про захист економічної конкуренції» (2001 р.), «Про природні монополії» (2000 р.), «Про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом (1992 р.), «Про оподатковування прибутку підприємств» (1994 р.), «Про цінні папери і фондову біржу» (1991 р.), «Про митний тариф України» (2001 р.) тощо.

Для іноземних компаній встановлений національний режим інвестиційної та іншої господарської діяльності. Національний режим означає «недискримінаційний режим» для іноземних інвесторів по широкому колу параметрів, включаючи не тільки тарифи, податки, експортне регулювання, але й ціноутворення, постачання продукції, субсидії, допуск у ті або інші сфери економіки, до приватизації, до фондового ринку. Водночас в інтересах національної безпеки законами України можуть визначатися території, на яких діяльність іноземних інвесторів чи підприємств з іноземними інвестиціями обмежується або забороняється.

Іноземні інвестиції можуть здійснюватися у вигляді іноземної валюти, що визнається НБУ конвертованою; валюти України; рухомого й нерухомого майна; цінних паперів; прав інтелектуальної власності, а також інших цінностей відповідно до законодавства України. Основний обсяг іноземного капіталу надходить в Україну у вигляді прямих і портфельних інвестицій, а також інших форм інвестування, включаючи позики й кредити.

Форми здійснення іноземних інвестицій можуть бути самими різними, якщо вони не заборонені національним законодавством. До них відносяться як організація спільних підприємств, компаній із 100% іноземною власністю, так і здійснення інвестицій без створення юридичної особи, придбання майна та інших об´єктів власності шляхом прямого його одержання або через цінні папери, придбання прав користування землею й використання природних ресурсів.

Для іноземних інвесторів передбачаються визначені гарантії. Це, насамперед, гарантії щодо примусових вилучень і незаконних дій державних органів і гарантії вільної репатріації прибутку, доходів й інших коштів в іноземній валюті, отриманих на законних підставах внаслідок здійснення іноземних капіталовкладень. У спеціальних економічних зонах і територіях пріоритетного розвитку для іноземних підприємств існують преференційний податковий, фінансовий та інші режими.

З часу одержання незалежності уряд України намагається зацікавити іноземних інвесторів вкладати кошти в розвиток народного господарства, тим більше, що щорічна потреба України в іноземних інвестиціях оцінюється в кілька мільярдів доларів США. Щоправда вагомих результатів у цьому плані поки ще досягти не вдалося. Обсяги надходжень іноземних інвестицій в українську економіку продовжують залишатися невисокими, навіть у порівнянні з інвестиціями в інші країни з перехідною економікою.

Причин, за якими іноземні фірми не поспішають вкладати кошти в Україну, а віддають перевагу іншим регіонам (наприклад, країнам Східної Європи або Росії), досить багато. Серед них, насамперед, виділяють:

— часті зміни правил гри на ринку, які обумовлені нестабільністю, недосконалістю й невизначеністю законодавства та державної політики;

— труднощі з одержанням певної інформації, необхідної інвесторам для організації бізнесу в Україні;

— значні витрати на вхід до українського ринку, які пов´язані з високим рівнем корупції й бюрократизму;

— невідповідність між рівнем інвестиційних ризиків і прибутковості інвестицій;

— надмірний для легального бізнесу фіскальний тиск;

— «тінізація» економіки, яка суттєво ускладнює співробітництво ТНК із багатьма вітчизняними підприємствами тощо.

Для здійснення капіталовкладень за кордоном ТНК шукають країни з привабливим інвестиційним, загальноекономічним і політичним кліматом. В Україні зовнішнє політико-економічне й законодавче середовище все ще далекі від досконалості.

Водночас, не дивлячись на труднощі, з якими зустрічаються іноземні фірми, вони приходять на український ринок, пристосовуючись до існуючих умов і створюючи «опорні точки» для здійснення бізнесу в усьому східноєвропейському регіоні. Зростаючий взаємозв´язок сучасної світової економіки і загострення конкурентної боротьби не дозволяють компаніям ігнорувати потенційні ринки, а Україна в цьому плані має певний потенціал.

Однією з основних форм інвестування з боку ТНК виступають прямі іноземні інвестиції. Уперше інформацію про прямі іноземні інвестиції стали включати в офіційну статистику України в 1994 році. С того часу постійно здійснюється моніторинг за потоками ПІІ. Заданими Державного комітету статистики України, за період з 1992 по 2005 рр. в Україну надійшло прямих іноземних інвестицій у розмірі майже 8,4 млрд. доларів США. Це — невисокий показник за світовими стандартами. Питома вага щорічного припливу прямих іноземних інвестицій в економіку України в загальних світових потоках ПІІ складає менше 1%, а в розрахунку на душу населення ледь сягає 100 доларів.

З прямими інвестиціями зв´язують такі позитивні моменти як впровадження нових технологій, переоснащення виробництв та їх реструктуризація, насичення ринку необхідними товарами виробничого й споживчого характеру, розширення товарного асортименту, залучення національних підприємств до нових методів менеджменту, управлінських знань, культури виробництва й ведення бізнесу. ПІІ сприяють також створенню додаткових робочих місць, розвитку дійсної конкуренції у монополізованих галузях, зростанню доходів державного й місцевих бюджетів, скороченню дефіциту платіжного балансу й дефіциту грошових ресурсів для фінансування процесів перебудови та розвитку економіки. Крім того, великі ТНК підтримують державу в національних і міжнародних організаціях, сприяють її входженню у міжнародні економічні й політичні об´єднання, тобто інтеграції України у світове господарство.

Аналіз залучених прямих іноземних інвестицій в Україну свідчить про те, що найбільш активними на українському ринку виступають інвестори з США, Кіпру, Великої Британії, Німеччини, Нідерландів і Росії. На них припадає майже 57% загального обсягу ПІІ (див. табл. 3.4).

Таблиця 3.4.

Прямі іноземні інвестиції в Україну за 1994-2004 рр., млн. дол. США

Країна

на 1.01. 1995

на 1.01. 1997

на 1.01. 2001

на 1.01. 2002

на 1.01. 2003

на 1.01. 2004

на 1.01. 2005

США

96,6

263

635,8

730,9

898,0

1074,8

1153,7

Кіпр

28,5

86,1

372,6

478,0

602,6

779,2

1035,6

Велика Британія

33,8

100,3

299,4

420,4

510,5

686,1

895,9

Німеччина

101,3

166,5

237,9

249,5

312,1

441,4

631,6

Нідерланди

11,8

119,6

361,8

370,2

398,8

463,9

548,3

Віргінські острови (Брит.)

0,8

21,3

176,8

248,2

337,0

381,0

543,8

Російська Федерація

19,1

106,2

314,3

295,1

322,6

377,6

457,5

Швейцарія

21,3

49,7

169,3

193,1

272,7

319,5

411,3

Австрія

8,2

21,5

126,3

144,1

210,9

252,1

345,6

Інші країни світу

162,1

504,0

1171,3

1250,4

1473,8

1882,0

2330,6

Всього

483,5

1438,2

3865,5

4406,2

5339,0

6657,6

8353,9

Джерело: Державний комітет статистики України, експрес-інформація за різні роки.

Серед змін, що відбулися в останні роки в структурі іноземних інвестицій за країнами походження, привертають увагу декілька моментів:

- скоротилася частка США (з 20 до 13,8 %) і особливо Німеччини (з 21 до 7,6%). Проте, США продовжують займати перше місце за обсягами вкладених інвестицій (1153,7 млн. дол. на 1.01.2005 р.);

- Росі