Міжнародна економіка

4.1. Міжнародний кредит та його функції в сучасній економіці

Формою руху позичкового капіталу поміж країнами, який виступає як міжнародний купівельний та платіжний засіб, є міжнародний кредит. Об´єктивною основою розвитку міжнародного кредиту є вихід виробництва за національні межі, посилення інтернаціоналізації господарських зв´язків, міжнародне усуспільнення капіталу, спеціалізація і кооперування виробництва, розгортання науково-технічної революції. Глобалізація світогосподарських зв´язків і поглиблення міжнародного поділу праці обумовили зростання масштабів і диференціацію форм та строків міжнародного кредиту.

Міжнародний кредит — це відносини, які складаються між кредиторами і позичальниками різних країн в сфері міжнародних економічних відносин та виникають із приводу акумуляції і надання у тимчасове користування грошово-матеріальних ресурсів. Суб´єктами цих відносин виступають приватні підприємства (банки, фірми), державні установи різних країн, міжнародні та регіональні валютно-кредитні й фінансові організації.

Джерелом міжнародного кредиту слугують тимчасово вивільнені з процесу відтворення грошові кошти підприємств, накопичення держави та приватного сектора, що мобілізовані банками. Об´єктивна потреба у міжнародному кредитуванні виникає на певних стадіях процесу виробництва у зв´язку з кругообігом ресурсів у господарстві, особливостями національного виробництва і реалізації продукції, відмінностями у обсягах і строках зовнішньоекономічних угод, необхідністю одночасних капіталовкладень для розширення виробництва. Міжнародний кредит у тісному зв´язку з внутрішнім кредитом приймає участь у кругообігу капіталу, забезпечує безперервність і рентабельність процесу відтворення.

Опосередковуючи рух товарів, послуг і капіталів у зовнішньому обороті, міжнародний кредит виконує ряд важливих функцій, які відбивають специфіку руху позичкового капіталу в сфері міжнародних економічних відносин, а саме:

- оптимізує розподіл фінансових ресурсів поміж країнами для забезпечення потреб розширеного відтворення. Через механізм міжнародного кредиту позичковий капітал спрямовується в найбільш прибуткові сфери виробництва, що сприяє підвищенню віддачі на вкладений капітал та формуванню середнього прибутку поміж підприємствами різних країн;

— дозволяє економити на витратах обігу в сфері міжнародних розрахунків завдяки заміні готівкового валютного обігу міжнародними кредитними операціями, розвитку і прискоренню безготівкових розрахунків. Економія часу обігу позичкового капіталу в міжнародних економічних відносинах відповідно збільшує час продуктивного функціонування капіталу;

— пришвидшує концентрацію та централізацію капіталу. Завдяки залученню іноземних кредитів інтенсифікується процес капіталізації, розширюються межі національного накопичення, зростають підприємницькі капітали країни, що дає можливість досягти рівня виробництва, який перевищує виробничі можливості країни. Водночас активізується діяльність у сфері наукових досліджень та стимулюється процес «розтікання» технологій, що сприяє формуванню інноваційних моделей розвитку та вирівнюванню рівнів науково-технічного розвитку окремих країн;

- посилює монополістичні тенденції і перетворення індивідуальних підприємств у акціонерні товариства, сприяє створенню нових фірм. Наприклад, пільгові міжнародні кредити великим компаніям і обмежений доступ середніх і малих фірм до світового ринку капіталів сприяють формуванню великих монополістичних об´єднань.

Таким чином, міжнародний позичковий капітал прискорює розвиток продуктивних сил, слугує необхідною умовою та каталізатором виробничого процесу, поліпшує ринкову інфраструктуру країни і підвищує рівень капіталізації, сприяє експорту товарів та послуг, створює сприятливі умови для розширення приватних іноземних інвестицій, забезпечує стабільність міжнародних розрахункових і валютних операцій, обумовлює розвиток міждержавних господарських зв´язків.

Поряд з позитивними наслідками розвиток міжнародного кредитування має і негативний вияв: посилюється можливість виникнення кризи перевиробництва та перегріву економіки, поглиблення вже існуючих економічних диспропорцій, оскільки кредит стимулює розвиток найприбутковіших галузей за рахунок менш привабливих для іноземного капіталу, але важливих з точки зору стратегічних пріоритетів розвитку країни. В пошуках вищого прибутку по кредитним каналам переміщуються так звані «гарячі» гроші, які посилюють нестабільність грошово-валютної сфери та економіки в цілому. Світовий кредит виступає знаряддям конкурентної боротьби окремих підприємств і країн за кращі ринки збуту, джерела сировини, пріоритетні позиції в ключових сферах науково-технічного прогресу, що загострює проблему нерівномірності розвитку окремих країн світу. Для закріплення економічних і політичних позицій країн-кредиторів провідними банками країн, міжнародними і регіональними організаціями може проводитися політика кредитної дискримінації і кредитної блокади щодо певної країни.

Кредитна дискримінація - це встановлення гірших умов отримання, використання чи погашення міжнародного кредиту для конкретних позичальників з метою здійснення на них економічного та політичного тиску. Основні методи кредитної дискримінації: кредитні обмеження, підвищення процентних ставок, скорочення строку чи пільгового періоду кредиту, вимоги щодо додаткового забезпечення, безпідставне зменшення суми кредиту, обумовленість його надання в залежності від реалізації політичних та економічних заходів.

Більш жорстким методом є кредитна блокада - відмова надавати кредити тій чи іншій країні. Як правило, кредитна блокада тісно пов´язана з економічною блокадою; іноді вона оформляється урядовими розпорядженнями чи декретами, але частіше проводиться неофіційно у вигляді відмови надавати кредити з тих чи інших причин.

Принципи кредиту виражають його зв´язок із виробництвом, з економічними законами ринку і дозволяють ефективніше використовувати кредит для вирішення поточних і стратегічних задач суб´єктів ринку й держави:

- зворотність і строковість, що забезпечує повернення кредиту у визначені терміни;

- платність відбиває дію закону вартості і слугує способом установлення диференційованих умов кредиту;

- матеріальна забезпеченість, яка гарантує погашення кредиту. При визначенні певних валютно-фінансових умов міжнародного

кредиту кредитор виходить із кредитоспроможності позичальника (здатності ефективно використовувати кредити) і його платоспроможності (здатності своєчасно розраховуватися за своїми зобов´язаннями). Це дозволяє захистити міжнародний кредит від кредитних, валютних та інших ризиків.

Важливою особливістю сучасних світогосподарських зв´язків є перетворення міжнародного ринку позичкових капіталів на центральний елемент міжнародних економічних відносин. Інтернаціоналізація виробництва та капіталу, розширення сфери діяльності транснаціональних корпорацій вимагають не тільки вільного обміну однієї валюти на іншу, а й потребують відносно незалежних від національних систем потужних джерел міжнародного фінансування. Факторами розвитку ринку позичкових капіталів стали:

- розвиток міжнародних економічних зв´язків на основі введення конвертованості провідних валют наприкінці 50-х років минулого століття;

- потреба в гнучкому міжнародному валютно-кредитному механізмі для обслуговування зовнішньоекономічної діяльності;

- лібералізація національного законодавства, що стимулює розміщення коштів банків та фірм за кордоном з метою отримання прибутків;

- посилення концентрації та централізації банківського капіталу, розвиток кореспондентських відносин між банками розвинутих країн, поширення практики ведення поточних кореспондентських рахунків в іноземній валюті;

- розвиток інформаційних технологій та удосконалення засобів зв´язку, що дозволяє спрощувати й прискорювати контакти між фінансовими ринками;

- циклічність розвитку світової економіки (наприклад, валютно-фінансова криза 1997-1998 рр. викликала спад світової економіки, уповільнення темпів економічного розвитку і відповідне зменшення обсягів кредитів та більшу обережність у їх наданні);

- активізація на сучасному етапі структурної перебудови окремих економік під впливом різних чинників, що потребує додаткових коштів;

- масштабне переміщення за межі розвинених держав низькотех-нологічних виробництв, наприклад, із США - до Мексики, з Японії - до країн Південно-Східної Азії, із Західної Європи -до Східної Європи.

На сучасному етапі світовий кредитно-фінансовий ринок демонструє високі темпи розвитку: протягом 1990-х рр. обсяг міжнародних кредитних і фінансових операцій подвоївся і на початку XXI століття досяг 30 трлн. дол. США, що майже дорівнює сукупному світовому ВВП. При цьому він не лише швидко зростає в абсолютних розмірах, а й характеризується постійною зміною структури потоків капіталу й удосконаленням механізмів їх надання. Сплеск попиту на приватні кредити з боку сектору інформаційних і комп´ютерних технологій і посилення ризиків в міжнародних кредитних відносинах спонукало більшість великих банків, що спеціалізувалися на наданні міжнародних кредитів, переорієнтуватися з кредитних операцій на гарантійні та страхові, які нині займають три чверті обсягу річних операцій. Серед важливих особливостей сучасного світового кредитного ринку слід відзначити також: відсутність чітких просторово-часових меж, оскільки він функціонує фактично безперервно; стандартне оформлення угод; застосування спрощених процедур укладання угод із використанням найсучасніших комп´ютерних та інформаційних технологій.