Міжнародна економіка

5.3. Соціально-економічні наслідки міграції

Як соціально-економічне явище міграція має свої як позитивні, так і негативні наслідки. Це твердження стосується як експортерів, так і імпортерів робочої сили. В загальному вигляді ці наслідки представлені в таблиці 5.1. Більшість з них не потребує пояснень, але деякі варто прокоментувати та проілюструвати прикладами.

Так, для багатьох країн-експортерів приватні перекази є найголовнішою формою валютних надходжень. У 80-і роки XX століття в Югославії щорічні сумарні надходження від емігрантів (приватні перекази плюс повернені накопичення) складали приблизно 7 млрд. дол. СІЛА. Річна сума грошових переказів до десяти основних країн-експортерів у 90-і роки XX століття перевищувала 1 млрд. дол. СІЛА, в тому числі: до Греції - 7-8; Португалії - 7-7,5; Єгипту -4—5; Мексики - 4-4,5; Індії - 3-4; Бразилії - 3-4; Мароко - 2,5.

Як свідчать національні статистичні органи країн-експортерів, при поверненні на батьківщину емігранти привозять накопичення й речі довготривалого використання на суму, що в середньому дорівнює їх попереднім переказам.

Таблиця 5.1.

Позитивні та негативні соціально-економічні наслідки міграції робочої сили країн-експортерів і країн-імпортерів

Країни-експортери

Країни-імпортери

Позитивні наслідкки

1. Знижується напруга на

1. Стимулюється розвиток

внутрішньому ринку праці

виробництва внаслідок

завдяки експорту надлишкової

екстенсивного збільшення

робочої сили.

робочої сили.

2. З´являється можливість

2. Зростає конкуренто-

створення високоприбуткової

спроможність продукції завдяки

галузі з експорту робочої сили.

використанню більш дешевої

3. Зростають надходження до

праці іммігрантів.

бюджету у вигляді податків з

3. Знижуються витрати на

фірм-посередників.

підготовку та перекваліфікацію

4. Збільшуються валютні надход-

власних кадрів, в тому числі

ження до країни за рахунок

вищої кваліфікації´.

приватних переказів емігрантів.

4. Заповнюються вакансії у

5. Зростає рівень життя і добробут

непрестижних сферах і галузях

залишених вдома членів сімей і

економіки.

утриманців мігрантів за рахунок

5. Під час криз знижується

переказів і речових відправлень.

соціальна напруга за рахунок

6. Збільшуються можливості

звільнення іммігрантів і

приватного інвестування завдяки

заповнення вакансій

поверненню на батьківщину

робітниками-резидентами.

(після ротації) особистих коштів,

6. Зменшується бюджетне наван-

засобів виробництва тощо

таження завдяки економії коштів

мігрантів.

на пенсії та соціальні пільги.

7. Підвищується техніко-

7. Зростає продуктивність праці

економічний рівень виробництва

робітників і ефективність

внаслідок праці більш

виробництва в цілому за рахунок

кваліфікованих емігрантів, що

конкуренції на ринку праці.

повертаються на батьківщину з

8. Покращується демографічна

розвинених країн.

ситуація в "старіючих" країнах, а в

8. В окремих випадках, якщо це

деяких - і генофонд нації.

передбачено двосторонніми

угодами, держава може

отримувати компенсацію за

використання імпортованих

трудових ресурсів.

Негативні наслідки

1. Зменшуються можливості
власного розвитку внаслідок
відтоку кваліфікованих кадрів і
фахівців ("втрата інтелекту") до
більш привабливих країн.

2. Знижується загальна конкуренто-
спроможність на власному ринку
праці в результаті відтоку
кваліфікованих, молодих кадрів.

3. Зменшуються надходження до
бюджету як наслідок скорочення
кількості потенційних платників
податків.

1. Посилюється напруга на ринку
праці щодо робітників-резидентів
через найм більш дешевої
іноземної робочої сили.

2. Зростають витрати на соціальний
захист іммігрантів.

3. Здійснюється відтік за кордон
валютних коштів у вигляді
переказів іммігрантів.

4. Збільшується загроза
загострення міжнаціональних,
міжетнічних, міжконфесійних та
інших соціальних проблем.

5. Погіршується криміногенна
ситуація в країні.

Враховуючи динаміку та тенденції на ринках праці країн-потенційних імпортерів, прогнозуючи зміни у попиті на окремі професії та спеціальності, передбачливі бізнесмени країн - традиційних експортерів організують попередню фахову підготовку майбутніх емігрантів, дають мінімальні мовні знання і забезпечують цільове використання робітників за попередніми контрактами з фірмами країн-імпортерів. В інших випадках емігранти після навчання влаштовуються самостійно. Але в будь-якому разі вони зобов´язуються сплачувати частину своєї зарплати в іншій країні фірмі-організатору навчання і найму. У Південній Кореї емігранти, що працюють за кордоном і які пройшли попереднє навчання та професійне тренування, мають сплачувати певний час як компенсацію до 80% свого заробітку.

Щодо країн-імпортерів найбільшу вигоду їм приносить використання вже фахово підготованих кадрів. Так, економічний ефект від використання одного інженера або вченого-гуманітарія становить 200-250 тис. дол. США, а лікаря - сягає до 700 тис. дол. США.

Підсумовуючи наведене вище, можна зробити висновок, що міграція населення і, в першу чергу, економічно-активної його частини, є об´єктивною закономірністю розвитку продуктивних сил людства. Вона, крім того, сприяє покращенню глобальної демографічної ситуації, забезпечуючи приплив надлишкових (в окремих країнах) людських ресурсів до тих регіонів світу, де в них є потреба. З гуманної, цивілізованої точки зору — це можливість вільного вибору вільної людини, це реалізація її невід´ємного права на свободу щодо місця проживання, яка може обмежуватися, крім окремих випадків (наприклад, обізнаність особи щодо державних таємниць) тільки двома обставинами, а саме: бажанням особи емігрувати і готовністю тієї чи іншої країни його прийняти.