Міжнародна економіка

6.1. Види валютних систем, їх основні елементи

Посилення взаємозалежності країн в умовах глобалізації світової економіки змінює характер взаємодії національних грошей однієї країни з національними грошовими одиницями інших країн. Розвиток світового ринку як підсистеми світового господарства, яка пов´язана з обміном товарами за межами національної економіки та валютно-фінансовим забезпеченням такого обміну, обумовлює перетворення грошей у валюту (національну, іноземну та міжнародну), яка забезпечує зв´язок і взаємодію національного й світового господарства. Міжнародні валютно-фінансові відносини опосередковують міжнародні економічні відносини, при цьому валютні відносини пов´язані з цілим комплексом специфічних проблем, які безпосередньо не відносяться до фінансування, тому їхні відносини виділяють в окрему систему.

Валютні відносини виникають з приводу функціонування і розвитку валюти та опосередковують обмін результатами діяльності між окремими суб´єктами міжнародної економіки: здійснення зовнішньої торгівлі, економічного та науково-технічного співробітництва, надання і отримання зовнішніх кредитів, реалізації угод з купівлі валюти та інших фінансових цінностей тощо.

Суб´єктами валютних відносин являються країни (в особі їхніх урядів, центральних та державних банків), міжнародні економічні, фінансово-кредитні організації, юридичні (комерційні банки, підприємства — експортери та імпортери, біржі) і фізичні особи (брокери, туристи тощо).

Окремі елементи валютних відносин з´явились ще в античному світі (Древній Греції та Древньому Римі) у вигляді вексельної та міняльної справи. Наступним етапом розвитку стали середньовікові «вексельні ярмарки» у Ліоні, Антверпені та інших торгових містах Західної Європи. В епоху феодалізму почала розвиватися система міжнародних розрахунків через банки. З розвитком зовнішньої торгівлі збільшувалась кількість видів грошових одиниць, що оберталися на світовому ринку. Коливання вартості валют під час їхнього обміну викликало потребу у поступовому формуванні міжнародної валюти (евбейський талант срібла, наприклад, був своєрідною міжнародною валютою Стародавньої Греції).

Розвиток валютних відносин та удосконалення їхньої функціонально-інституційної структури обумовлюється ускладненням продуктивних сил, розширенням світового ринку, поглибленням міжнародного поділу праці, посиленням відкритості та взаємозалежності економік, формуванням світової системи господарювання, інтернаціоналізацією та глобалізацією господарських зв´язків.

Існує як прямий, так і зворотній зв´язок між валютними відносинами та суспільним відтворенням. З одного боку, об´єктивною основою валютних відносин є процес розширеного відтворення, який породжує міжнародний обмін товарами, капіталами, послугами. З іншого боку, валютні відносини являються вторинними щодо суспільного відтворення, хоча вони мають певну самостійність і впливають на нього. В системі національної економіки валютні відносини виступають складовою частиною грошово-кредитної сфери держави і впливають на стан державного бюджету та темпи економічного зростання країни. Це відбиває посилення залежності національного виробництва від зовнішніх факторів — світової кон´юнктури, розвитку торгівлі, руху капіталу, взаємного руху провідних світових валют. Нестабільність у валютних відносинах має суттєвий негативний вплив на стан відтворення і темпи його розвитку. Тому регулювання валютних відносин у відповідності зі структурою національного господарства набуває все більшого значення.

Валютна система (currency system) — це інституційно-функціональна форма організації та регулювання валютних відносин країни, яка закріплена відповідними національними законодавчими нормами із врахуванням норм міжнародного права. Відрізняють національну, регіональну і світову валютні системи.

Історично першими виникли національні валютні системи. Національна валютна система - це сукупність інструментів, заходів та національних установ, за допомогою яких реалізується визначений порядок грошових розрахунків конкретної держави з іншими країнами.

Національна валютна система є складовою частиною грошової системи країни, але виходить за рамки національного господарства тому її особливості визначаються ступенем розвитку й станом як національної економіки, так і зовнішніх зв´язків країни. Національна валютна система тісно пов´язана зі світовою валютною системою. Проміжним елементом між національною та світовою валютною системами є регіональні валютні системи, які обслуговують діяльність регіональних інтеграційних угруповань.

Регіональна валютна система - це валютна система, яка регулює використання валют у певному економічному регіоні. Прикладом регіональної валютної системи являється Європейський валютно-економічний союз.

Світова валютна система — це інституційно-функціональна форма організації міжнародних валютних відносин, яка склалася внаслідок еволюції світового господарства і юридично закріплена міждержавними домовленостями. Правову основу світової валютної системи становлять міжнародні угоди, двох- і багатосторонні договори та акти. Світова валютна система сформувалася та була офіційно визнана в другій половині XIX століття.

По суті, світова валютна система є механізмом, який пов´язує національні валютні системи в єдине світове господарство. Тому сутність та механізм функціонування світової валютної системи може або сприяти розширенню, або, натомість, обмежувати інтенсивність міжнародних економічних відносин. Національні банки, що обслуговують зовнішньоекономічну діяльність, забезпечують взаємодію між світовою та національними системами, яка проявляється в міждержавному валютному регулюванні й координації валютних політик провідних країн.

Розвиток національної економіки та світового господарства пред´являють певні вимоги до валютної системи. Головним завданням світової валютної системи є ефективне опосередковування руху товарів, капіталів послуг та інших видів діяльності за допомогою організації міжнародних розрахунків і платежів за експорт та імпорт. Крім того, вона забезпечує міжнародний обмін достатньою кількістю ліквідних платіжних коштів, створює сприятливі умови для розвитку міжнародного поділу праці, забезпечує відносну стабільність і еластичність пристосування валютної системи до змін умов світової економіки. При тому вона слугує інтересам країни, але не має суперечити інтересам її торговельних партнерів. Оскільки характер функціонування світової валютної системи залежить від структури світового господарства та системи інтересів провідних країн, то постійні суперечності у розвитку світової економіки та нові тенденції розвитку вимагають відповідної зміни валютної системи та її окремих елементів. У зв´язку з цим періодично відбувається криза світової валютної системи та виникає нова валютна система зі специфічними елементами та структурою взаємозв´язків між ними, яка адаптована до нових вимог і умов.

Елементи національної валютної системи можна розділити на три підсистеми:

- національна валюта та її характеристики (умови конвертовано-сті національної валюти, паритет національної валюти, режим курсу національної валюти, міжнародна ліквідність країни);

- режим функціонування національного валютного ринку (механізм торгівлі валютою, регламентація та прядок використання міжнародних кредитних засобів і валютних коштів всередині країни та у міжнародних розрахунках);

- інституційна складова національної валютної системи (наявність валютного контролю та режим валютних обмежень щодо руху капіталів, сукупність міждержавних домовленостей, організацій та державних установ, що регулюють валютні відносини країни). Порівняльні характеристики елементів національної та світової валютних систем надано в таблиці 6.1.

Об´єктом валютних відносин та основним елементом національної валютної системи є «валюта». Валюта (від італ. valuta — ціна, вартість) — це грошова одиниця окремих країн, що використовується для виміру величини вартості товару. У широкому розумінні — це будь-який товар, що здатний виконувати грошові функції у міждержавному просторі. У вузькому розумінні — це готівкова частина грошової маси, яка циркулює у формі грошових банкнот і монет. Валюта — це не якийсь новий вид грошей, а особливий спосіб функціонування національних грошей, коли вони обслуговують міжнародні торгові і кредитні угоди. В міжнародних розрахунках, як правило, використовується іноземна валюта — грошова одиниця інших країн. З нею тісно пов´язано поняття «девізу» як будь-якого платіжного засобу в іноземній валюті.

Таблиця 6.1.

Основні елементи національної і світової валютних систем

Національна валютна система

Світова валютна система

1. Національна валюта

1. Резервні валюти, міжнародні розрахункові валютні одиниці

2. Умови конвертованості національної валюти

2. Умови взаємної конвертованості

РЯПЮТ

3. Паритет національної валюти

3. Уніфікований режим валютних паритетів

4. Режим курсу національної валюти

4. Регламентація режимів валютних курсів

5. Наявність чи відсутність валютних обмежень, валютний контроль

5. Міждержавне регулювання валютних обмежень

6. Національне регулювання

міжнародної валютної ліквідності країни

6. Міждержавне регулювання міжнародної валютної ліквідності

7. Регламентація використання міжнародних кредитних засобів обігу

7. Уніфікація правил використання міжнародних кредитних засобів обігу

8. Регламентація міжнародних розрахунків країни

8. Уніфікація форм міжнародних розрахунків

9. Режим національного валютного ринку та ринку золота

9. Режим світових валютних ринків і ринків золота

10. Національні органи, які керують валютними відносинами країни та регулюють їх

10. Міжнародні організації, що

здійснюють міждержавне валютне регулювання

Різні види грошей за однакової купівельної спроможності можуть мати різну корисність для користувачів. Корисність або здатність грошей задовольняти потреби учасників ринку залежить від їхньої ліквідності. Ліквідність — це можливість швидкої продажі чи купівлі валюти або фінансових активів у великих обсягах за мінімальних витрат. На сучасному етапі синтезованим показником ліквідності являється різниця між курсом продажу та купівлі (спред). Для оцінки ліквідності тієї чи іншої валюти використовується також показник обсягу операцій у