Міжнародна економіка

6.3. Валютний ринок, його сутність та структура

Валютний ринок є невід´ємною частиною фінансового ринку країни. У широкому розумінні валютний ринок (currency market) - це сфера економічних відносин, які виникають при здійсненні операцій купівлі-продажу іноземної валюти, а також операцій щодо руху капіталу іноземних інвесторів. З інституційної та організаційно-економічної точки зору, валютний ринок - це сукупність банків, із яких виділяється центральний банк, валютних бірж, брокерських фірм, страхових компаній, пенсійних фондів, спеціалізованих небанківських фінансових інститутів (інвестиційних компаній, фінансових компаній, кредитних спілок тощо), корпорацій, насамперед, ТН К, а також мережа сучасних засобів зв´язку між ними для здійснення валютно-фінансових операцій. Таким чином, за своїм призначенням і організаційною формою валютний ринок являє собою сукупність спеціальних інститутів та механізмів, які у взаємодії забезпечують можливість вільно продавати-купувати іноземні валюти за національну за курсом, що складається на основі попиту та пропозиції.

Головними функціями валютних ринків є такі:

- забезпечення здійснення міжнародних розрахунків;

- страхування валютних ризиків;

- забезпечення кредитування в іноземній валюті;

- диверсифікація валютних резервів банків, підприємств, держав;

- отримання спекулятивного прибутку учасниками ринку;

- вплив на державне регулювання національної економіки й узгодження валютної політики на рівні світового господарства. За спеціалізацією валютні ринки можна підрозділити на:

- ринки процентних ставок на іноземні валюти;

- ринки конверсійних операцій;

- ринки окремих розрахункових одиниць. За видами валютних операцій:

- спот-ринки;

- форвард-ринки;

- ф´ючерсні ринки;

- своп-ринки.

За об´єктами торгівлі валютні ринки можуть мати такі сегменти:

- форексний ринок, де торгують безготівковою валютою (форек-сом). За безготівкового обороту необхідні платежі здійснюються з одного рахунку на інший засобом бухгалтерських записів. Як правило, на внески в іноземній валюті нараховуються проценти;

- готівковий, банкнотний ринок, де валюта фізично рухається від продавця до покупця. При цьому підвищуються витрати на транспортування, охорону, страхування, зберігання валюти (у спеціальних сховищах).

Ефективність праці валютного ринку залежить від низки факторів, а саме: рівня його розвитку, структури та правил функціонування, які охоплюють нормативно-законодавчу базу щодо правил здійснення валютних операцій, визначення статусу торгівців, ступеня інформаційної прозорості на ринку, яка в сучасному світі вважається центральним елементом ринкової інфраструктури. Уряд і центральний банк обирають торговий механізм поміж різними типами в залежності від обраного напряму розвитку валютного ринку, рівня прозорості та необхідного контролю за учасниками ринку. При цьому велике значення має створення й впровадження ефективної сучасної електронної торгової системи. Крім офіційного регулювання з боку уряду та центрального банку, валютний ринок зазнає впливу асоціацій професійних дилерів, які теж мають право встановлювати правила проведення валютних операцій.

У кранах, що розвиваються, існує велика кількість посередників (до них відносяться банки, бюро обміну іноземної валюти (foreign exchange bureaus), «обмінники» — в Україні, брокерські фірми та інші учасники ринку), але діє обмежена кількість великих банків. Додаткову конкуренцію банкам на валютному ринку забезпечують бюро обміну валюти, кількість яких у більшості країн із трансформаційною економікою перевищує кількість банків.

На валютних ринках країн, що розвиваються, найбільший обсяг операцій здійснюється з доларом США (USD), включаючи ті країни, які увійшли до складу Євросоюзу (зокрема, Чехію, Словаччину, Польщу). Винятком є лише ті країни, які використовують режим прив´язки національної грошової одиниці до євро, — в цих країнах майже 70% обороту валютного ринку номіновано у євро (Болгарія та Естонія). Серед інших валют, які широко торгуються на валютних ринках менш розвинутих країн, можна назвати євро (EUR, euro), фунт стерлінгів (GBP, cable), єну (JPY), швейцарський франк (CHF), канадський долар (CAD) і австралійський долар (AUD).

Валютний ринок має три сегменти — біржовий, позабіржовий та готівковий, які тісно взаємопов´язані. Біржовий ринок діє згідно з формалізованими й твердо встановленими правилами: усі основні параметри угод фіксуються офіційною статистикою, тому інформація є достатньо повною й достовірною. На позабіржовомуринку, де поведінка учасників визначається їхньою взаємною домовленістю, умови угод є комерційною таємницею, і тому про діяльність цього сегмента валютного ринку можна судити лише за експертними оцінками. Ринок продажу готівки обслуговує готівковий оборот і суб´єктами цього ринку є фізичні та юридичні особи, які безпосередньо купують валюту в обмінних пунктах.

Роль валютних бірж у більшості провідних індустріальних країн на сучасному етапі є незначною. Але в трансформаційних економіках вони відіграють значну роль у стабілізації валютного ринку і виконують функції організації валютних торгів, мобілізації вільних ресурсів, фіксації довідкових курсів валют. Біржа характеризується централізацією та компактністю проведення операцій (зазвичай, біржовий сегмент ринку не перевищує 10-20% від загального обсягу операцій), технічною стандартизацією та юридичною уніфікацією проведення операцій, високим ступенем інформаційної прозорості й можливістю укладати угоди за вигідним курсом, мінімізацією валютних ризиків та наявністю гарантій здійснення розрахунків за укладеними угодами. Організованість і стандартизова-ність біржового ринку полягає у тому, що всі суб´єкти ринку працюють із стандартними угодами, які укладаються в одній торговій системі. Це забезпечує певний рівень надійності та захисту від фінансових збитків. Перевагою біржових ринків є їхня мінімальна ризиковість та мобільність, оскільки вони постійно розвиваються відповідно до нових сучасних вимог, удосконалюють свої технології та механізми торгових систем, доповнюючи їх новими функціями. Разом із тим, створення ефективно функціонуючої валютної біржі потребує значного періоду часу, фінансових коштів, зусиль та кваліфікованих спеціалістів.

В деяких країнах існує аукціонна форма проведення торгів іноземною валютою. Чисто аукціонний механізм валютного ринку зустрічається рідко (менш ніж у 5% трансформаційних країн). За існування в країні такого типу організації валютного ринку, рівень і мінливість обмінного курсу залежить від періодичності й правил проведення аукціонів, умов і критеріїв допуску учасників. Як правило, регулярне проведення валютних аукціонів (щоденно чи раз на тиждень) забезпечує достатньо високу стабільність валютного ринку але в деяких випадках може створювати «нависання» відкладеного попиту чи пропозиції іноземної валюти у період між аукціонними торгами, що викликає тимчасову проблему нестачі або надлишку ліквідності. Таким чином, тривале використання практики валютних аукціонів може привести до введення множинності валютних курсів, виникнення «тіньового» валютного ринку та посилення валютних обмежень.

Міжбанківський валютний ринок поділяється на прямий і брокерський. Банки здійснюють 85—95% сукупного обсягу валютнихугод на міжбанківському ринку поміж собою та з торгово-промисловими клієнтами. У відповідності з національним банківським чи валютним законодавством права банків здійснювати міжнародні операції та валютні угоди обмежуються шляхом надання спеціального дозволу — ліцензії. Це може стосуватися проведення всіх валютних операцій або тільки деяких із них, наприклад, валютних угод із резидентами для банків в офшорних зонах.

Банки, що мають право на проведення валютних операцій, називаються уповноваженими, девізними чи валютними. Роль банку на валютному ринку визначається низкою факторів - це розмір банку, його репутація, розвиток закордонної мережі філіалів, обсяг міжнародних розрахунків, які здійснюються через банк, політика банку, ступінь розвитку телексного й телефонного зв´язку тощо. Найбільш впливовими, на які припадає найбільший обсяг валютних операцій, є транснаціональні банки (ТНБ): Сітібанк (Citibank), Чейз Манхеттен банк (Chase Manhattan Bank), Дойче банк (Deutsche Bank), Дрезден банк (Dresdner Bank), Об´єднаний банк Швейцарії (Union Bank of Switzerland), Сумітомо банк (Sumitomo Bank), Міцу-бісі банк (Mitsubishi Bank) та інші. Ці банки укладають угоди на дуже великі суми (100-500 млн. дол. США), тоді як стандартна угода від 1 до 10 млн. дол. США вже має суттєвий вплив на стан валютного ринку і засвідчує впливовість банку на ринку. Маючи закордонні філії на найбільших валютних біржах, ТНБ отримують можливість цілодобово проводити валютні операції.

Важливою ланкою інституційної структури валютного ринку є брокерські фірми, які виконують посередницькі функції між продавцями та покупцями валюти. У більшості трансформаційних економік валютний ринок є або чисто дилерським (57% країн), або комбінацією дилерського та аукціонного типу організації валютного ринку (32% країн), і лише 11% країн віддають перевагу аукціонному типу валютної торгівлі. Перевагами укладання угод через брокерів є анонімність, безперервність процесу котирування, можливість пропонувати власні ціни. Брокерські операції - це валютні операції, які проводяться за допомогою певної ринкової структури (голосів брокерів, електронної брокерської мережі чи періодичних валютних аукціонів). Обсяги брокерських валютних операцій постійно зростають і охоплюють вже майже третину валютних операцій. Брокерські фірми беруть за посередництво комісію. В міжнародній практиці прийнята система нарахування брокерської комісії, сума якої поділяється порівну між покупцем і продавцем валюти і не включається в котирування. Вона виплачується контрагентами безпосередньо брокеру щомісячно. Провідне положення серед брокерсько-дилерських фірм займають «Меррилл линч» (Merrill Lynch Pierce & Smith), «І. Ф. Хаттон» (Е. F. Huttori), «Голдман Сакс» (Goldman Sachs), «Морган Стенлі» (Morgan Stanley).

Серед співробітників, які працюють у валютних відділеннях брокерських фірм чи банків, виділяються дилери — спеціалісти з купівлі-продажу валюти. В невеликих банках дилер одночасно виступає як експерт і як оператор управління валютними операціями. Найбільш досвідчені дилери (головні) мають право здійснювати арбітражні спекулятивні операції у валютах. Таким чином, дилери забезпечують ліквідність валютного ринку, абсорбують надлишок чи нестачу пропозиції валюти завдяки коригуванню курсів пропозиції та попиту валюти відповідно до власної відкритої позиції. Деякі дилери стають впливовими гравцями ринку (маркет-мейкерами) і відіграють центральну роль у визначенні валютних курсів за режиму плаваючого валютного курсу.

Таким чином, у сучасному світі для клієнтів, що бажають купити чи продати валюту на валютному ринку, існує дві можливості: вони можуть звернутися до послуг банків та брокерів чи скористатися електронною брокерською системою, де сконцентрована інформація щодо заявок на купівлю-продаж валюти. Електронні брокерські системи почали активно розвиватися у другій половині 1990-х років; вони досить інтенсивно використовуються для торгів