Міжнародна економіка

6.4. Валютний ринок України

Формування валютного ринку в Україні розпочалося після проголошення її незалежності. Складовою частиною економічних реформ, спрямованих на перехід до ринкової економіки, стало скасування державної монополії зовнішньої торгівлі і валютної монополії та децентралізація зовнішньоекономічної діяльності країни. Валютна реформа забезпечила перехід від адміністративного розподілу валютних ресурсів державними органами до формування валютного ринку. З початку створення українського валютного ринку його специфіка полягала в тому, що він був представлений, переважно, валютною біржею, яка функціонувала як структурний підрозділ НБУ. Однак із подальшим розвитком ринку й збільшенням обсягу валютних операцій виникла потреба у створенні самостійного інституту, через який реалізовувалась би валютна політика держави. У зв´язку з цим, в липні 1993 р. Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 5 «Про Українську міжбанківську валютну біржу», в якій було визначено форми діяльності валютного біржового ринку в Україні. УМВБ була заснована 40 комерційними банками України як закрите акціонерне товариство й у такому статусі функціонувала до березня 1999 року. На валютному ринку України мали право діяти такі суб´єкти:

- УМВБ, яка забезпечує організацію роботи щодо проведення операцій уповноваженими банками з купівлі-продажу іноземної валюти;

- НБУ, який встановлює порядок проведення операцій з іноземною валютою на території України та вживає заходів щодо стабілізації валюти;

- комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи, що мають ліцензію НБУ на здійснення операцій з купівлі-продажу іноземних валют для своїх клієнтів.

В Україні повноваження НБУ визначаються Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю». Основною функцією НБУ згідно Закону України «Про національний банк України» є забезпечення стабільності національної валюти, а до його повноважень у сфері валютного регулювання у статті 44 віднесено:

- видання нормативних актів щодо порядку проведення валютних операцій;

- видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю за діяльністю банків та інших установ, які мають ліцензію на здійснення операцій з валютними цінностями;

- встановлення лімітів відкритої валютної позиції для банків та інших установ, що здійснюють операції купівлі-продажу іноземної валюти;

- забезпечення накопичення та зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними та банківськими металами. Нормами вищезазначеного Закону передбачено, що НБУ здійснює організацію валютного ринку в країні, проводить дисконтну

та девізну валютну політику, забезпечує управління золотовалютними резервами держави, визначає та регулює курс гривні, встановлює умови та порядок конвертації гривні на іноземну валюту, регулює імпорт та експорт капіталу відповідно нормам чинного законодавства.

Введення режиму фіксованого валютного курсу обумовило перехід до аукціонного типу організації валютного ринку, який проіснував майже рік (до осені 1994 р.): в листопаді 1993 р. після припинення торгів валютою на УМВБ тимчасово створений тендерний комітет проводив продаж валюти за офіційним курсом залежно від першочергових потреб держави; з весни 1994 р. проводилися аукціони з продажу американського долара, німецької марки і російського рубля. Скасування жорстко фіксованого курсу гривні й перехід до політики регульованого курсу зробило аукціонну форму проведення торгів неефективною. Тому з жовтня 1994 р. УМВБ поновила свою діяльність у попередньому режимі.

З розвитком банківської системи та у зв´язку з подальшою лібералізацією валютної торгівлі у травні 1995 р. з´явився ще один сегмент валютного ринку - міжбанківський ринок, де угоди укладалися безпосередньо між уповноваженими банками. З появою цього фінансового інституту структура українського валютного ринку повністю сформувалася, і валютна торгівля в Україні почала швидко розвиватися. При цьому попит на валюту на біржовому ринку зменшився - його обсяги не перевищували 10% від обсягів міжбанківського ринку.

Таким чином, валютний ринок України складався з трьох великих сегментів: біржового ринку, позабіржового або міжбанківського ринку та готівкового ринку, кожен із яких виконував свою специфічну роль. Міжбанківський ринок обслуговував потреби банків щодо купівлі-продажу валюти за зовнішньоекономічними операціями, при цьому міжбанківський курс не міг відхилятися від біржового на 0,3%. Найбільші обсяги продажу валюти були у 1996-1997 р., коли значні надходження валюти від експорту й припливу короткострокового капіталу та інвестицій дозволили подвоїти валютні резерви НБУ Режим валютної торгівлі в Україні в цей період був досить ліберальним: розрахунки для зовнішньоекономічних операцій проводилися без певних обмежень; норматив обов´язкового продажу валюти був відмінений; банки на ринку могли працювати власними коштами та від імені своїх клієнтів; валюта купувалася та продавалася не тільки для зовнішньоторговельних операцій. На ринок були також допущені нерезиденти, які працювали через українські уповноважені банки.

Але, у період валютно-фінансової кризи у 1998 р. банки купували валюту на УМВБ у НБУ за одним курсом, а продавали на міжбанківському ринку за іншим, що призводило до невпинної девальвації валюти і виснаженню валютних резервів НБУ. В результаті праця УМВБ була призупинена, і НБУ здійснив низку заходів антикризової спрямованості: жорстко обмежив купівлю валюти комерційними банками на міжбанківському ринку; заборонив проведення спекулятивних операцій (до нинішнього часу банки можуть проводити операції з купівлі-продажу іноземної валюти першої групи Класифікатора іноземних валют Національного банку України протягом торговельної сесії, яка триває не більше чотирьох годин на день, виставляючи при цьому заявки тільки на купівлю або тільки на продаж валюти); організував щоденний нагляд і контроль за рухом коштів на транзитних валютних рахунках резидентів і продаж експортної валютної виручки на біржовому ринку. Це дозволило стабілізувати ситуацію на валютному ринку і забезпечити дієву контролюючу роль НБУ.

Водночас, посилення адміністративного регулювання валютного ринку обумовило виникнення негативних тенденцій, насамперед, суттєво скоротилися його обсяги. Збільшення розриву між тіньовим та офіційно встановленим курсами призвело до численних випадків приховування експортерами валютної виручки. Відтак частка валюти обов´язкового продажу на торгах УМВБ не перевищувала 35% від загальних обсягів, хоча до кризи обсяги продажу складалися тільки з обов´язкових платежів.

Відповідно проголошеному у лютому 2000 р. режиму вільно плаваючого валютного курсу гривні було змінено структуру валютного ринку та систему валютного регулювання. Нинішній порядок роботи міжбанківського ринку в Україні дуже нагадує роботу біржового ринку - офіційний валютний курс визначається як середньозважена величина курсів комерційних банків (при цьому левову частку заявок на купівлю-продаж банки закривають між своїми клієнтами) і обсягів купівлі-продажу валюти на кінець дня. Баланс досягається за рахунок коригуючих інтервенцій НБУ, який викуповує надлишок або продає валюту в ситуації перевищення попиту на неї над пропозицією; курс встановлюється на базі котирувань залишків продажу або купівлі валюти. Нині міжбанківський ринок обслуговує лише потреби торгового балансу, тоді як проведення суто фінансових операцій жорстко контролюється з боку НБУ.

На сьогодні валютний ринок України регулюється численними положеннями НБУ, Декретом КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», який було прийнято ще у 1993 році. Новий Проект Закону «Про валютне регулювання» ще не прийнятий. Використання адміністративного контролю, з одного боку, дозволяє НБУ забезпечувати стабільність функціонування ринку, викуповувати надлишок валюти на ринку для наповнення валютних резервів, оскільки тільки НБУ має право купувати різницю між пропозицією й попитом валюти. Тим часом, постійна присутність НБУ на ринку, коли він фактично є найбільшим трейдером, послаблює ринкові засади функціонування ринку.

Нині діюча структура валютного ринку, що була досить ефективною в умовах кризи 1998-1999 рр., не відповідає потребі у розширенні сфери дії ринкових механізмів у різних сферах економічного життя. Макроекономічна й фінансова стабілізація протягом 2002—2004 рр., позитивне сальдо платіжного балансу та результативний стабільний надлишок іноземної валюти на ринку за умов майже 100%-го продажу валютної виручки створюють передумови для поступової лібералізації валютного ринку, зокрема переходу до декількох сегментів валютного ринку, скасування адміністративних норм управління ним. За збереження регулюючої ролі НБУ та спрямованості валютної політики на забезпечення прогнозовано-сті та передбачуваності динаміки національної грошової одиниці, необхідно відновити діяльність валютної біржі — УМВБ. Це посилить ринкові засади процесу курсоутворення і звільнить НБУ від виконання функцій організатора валютної торгівлі.

Специфічною особливістю розвитку валютного регулювання у 2004 р. стало домінування протилежних тенденцій у двох періодах: у першому півріччі 2004 р. надзвичайно великі обсяги надходжень іноземної валюти обумовлювали значний тиск на обмінний курс гривні у напрямі його підвищення, що вимагало активного викупу НБУ валюти у золотовалютні резерви. Натомість у другому півріччі 2004 р. для збереження валютно-фінансової стабільності в умовах дефіциту іноземної валюти Нацбанк був змушений здійснити масові інтервенції готівкової валюти, безпосередньо втрутитися у функціонування валютного ринку, застосувати низку заходів валютного регулювання рестрикційної спрямованості.

Для недопущення девальвації обмінного курсу гривні та для запобігання масовим спекуляціям комерційних банків згідно з Постановою НБУ № 462 від 29 вересня 2004 р. НБУ розпочав продажу комерційним банкам готівкової валюти для подальшої реалізації її населенню, при цьому не дозволялося відхилення готівкового курсу від офіційного більше, ніж на 2%. Усунення необхідності сплачувати 1,5%-ий збір до Пенсійного фонду та перекладання всіх витрат, пов´язаних із ввозом до України готівкової валюти на Нацбанк (сплата комісій тощо), дозволило стабілізувати готівковий курс продажу валюти на рівні 5,4134 грн./дол. США.

У той же час були внесені зміни у нормативно-правову базу з метою підвищення прозорості та керованості готівкового валютного ринку. Зокрема, Постановою НБУ № 421 від 3 вересня 2004 р. «Про внесення змін в правила здійснення операцій на міжбанків-ському валютному ринку» посилено контроль за операціями купівлі-продажу готівкової іноземної валюти. Банкам було дозволено проводити такі операції лише у межах, які встановлюються НБУ, тоді як раніше банки могли продавати готівкову інвалюту і здійснювати обмін коштів у гривнях на інвалюту лише в межах загального обсягу купленої інвалюти.

Крім того, Національний банк Постановою № 499 від 20 жовтня 2004 р. «Про внесення змін в правила здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку» заборонив комерційним банкам купувати валюту на міжбанківському ринку з метою перепродажу її іншим банкам. Купити валюту дозволялося тільки для забезпечення заявок клієнтів та власних потреб.

Відновлення стабільності на валютному ринку у 2005 р. дозволило НБУ відмінити більшість антикризових заходів. Разом із тим, у першому кварталі 2005 р. підтиском великого припливу іноземних капіталів НБУ не вдалося уникнути значних курсових стрибків.

Хоча ревальвація гривні в кінці квітня 2005 р. з 5,19 до 5,05 грн./дол. США, або на 2,7%, мала стримуючий вплив на потоки іноземних капіталів, суттєво послабила ревальваційні очікування іноземних інвесторів і дозволила здешевшити критичний імпорт, існує низка негативних наслідків різких змін обмінного курсу і занадто швидкої ревальвації гривні, а саме: масовий продаж іноземної валюти населенням, вилучення доларових депозитів з банківської системи, знецінення депозитів суб´єктів господарювання в іноземній валюті, значні втрати експортерів і підвищення конкуренції національних виробників в галузях імпортозаміщення.

У 2005 р. був прийнятий пакет постанов НБУ, спрямованих на поступову лібералізацію й підвищення прозорості функціонування валютного ринку, серед яких:

- скасування нормативу обов´язкового продажу валютної виручки експортерів (Постанова НБУ від 31.03.2005 № 101, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 5 квітня 2005 р. за № 359/10639);

- запровадження індикативних параметрів інтервенцій на між-банківському ринку;

- спрощення процедури торгів на міжбанківському валютному ринку, зокрема, банки отримали можливість протягом однієї сесії як купувати, так і продавати валюту, було дозволено форвардні операції за умови реального постачання активу та конвертація іноземних валют 1-ї групи класифікатора в іноземні валюти 2-ї групи й навпаки, розширено часові межі торгових сесій («Правила проведення торгової сесії і здійснення окремих операцій, пов´язаних з купівлею-продажем іноземних валют і банківських металів», затверджені НБУ 10 серпня 2005 р. і зареєстровані у Міністерстві юстиції 29 серпня 2005 року).

НБУ й надалі провадитиме політику, спрямовану на виважену й еволюційну лібералізацію валютного ринку.