Міжнародна економіка

7.2. Форми міжнародних розрахунків та їх порівняльна характеристика

Міжнародна практика торгових відносин обрала декілька форм розрахунків, які відрізняються один від одного в залежності від рівня взаємної довіри між торговими партнерами, а також від тієї ролі, яку має в кожному конкретному випадку відігравати банк у розрахунках між продавцем і покупцем. Особливістю розрахунків із країнами з ринковою економікою є те, що в цих країнах розрахункові документи є інструментом, який полегшує практичне здійснення фінансування зовнішньоторговельних операцій. Це, з однієї сторони, призводить до виникнення широкого спектра форм розрахунків, а з іншої — потребує більшої ретельності у їх підготовці та проведенні. На вибір тієї чи іншої форми розрахунків впливають такі фактори як: вид товару; наявність кредитної угоди; платоспроможність та репутація клієнтів зовнішньоекономічної угоди.

На сьогодні використовуються наступні форми міжнародних розрахунків (останні наведені в залежності від ступеня вигоди для експортера від найбільш вигідної до найменш вигідної):

— авансовий платіж;

— документарний акредитив;

— документарне інкасо;

— відкритий рахунок.

Крім того, використовуються розрахунки за допомогою векселів, чеків та кредитних карток.

Розрахунки за допомогою авансового платежу — найбільш вигідні для експортера. Оскільки сплата за товар здійснюється імпортером до його відвантаження, то така форма розрахунку по суті є кредитом експортеру. Згідно міжнародній практиці, авансові платежі складають близько 30% від суми контракту. За дорученням експортера його банк на суму авансового платежу видає на користь імпортера гарантію повернення отриманого авансу у випадку невиконання умов контракту та непостачання товару. Авансом прийнято сплачувати за такі специфічні товари, як: дорогоцінні метали, зброя, ядерне паливо тощо.

Документарний акредитив, L/C (Letters of Credit) являє собою зобов´язання банка сплатити бенефіціару за рахунок свого замовника певну суму в певній валюті, якщо бенефіціар надасть у сталий строк документи, які вказані в акредитиві і відповідають його умовам. Отже, банк діє як посередник між покупцем і продавцем; через банк здійснюється платіж: проти надання відповідних акредитивних документів бенефіціар (отримувач грошей за акредитивом) отримує від банку суму, яка передбачається в акредитиві в певній формі платежу. Завдяки акредитиву бенефіціар не залежить більше від платоспроможності покупця та його готовності сплатити і відразу ж після відвантаження товару він може отримати ліквідні кошти (див. рис. 7.1).

Основною особливістю акредитивної форми розрахунків є те, що її здійснення підпорядковане Уніфікованим правилам і звичаям для документарних акредитивів та інкасо (ICC´s Uniform Customs and Practice for Documentary Credits, UCP 500), які розробляються Міжнародною торговою палатою, що вимагає виконання всіх умов акредитиву як від експортера та імпортера, так і від банку, а саме:

- імпортер повинен у вказаний термін надати банку необхідний пакет документів, які відповідають всім умовам акредитиву. В цей пакет, як правило, включаються такі документи: рахунок-фактура, коносамент (при водних перевезеннях), дублікат залізничної накладної. Страховий сертифікат також може входити до складу цього пакету в залежності від базових умов поставки (наприклад, при СІФ та СІП ).

- експортер повинен після відкриття акредитиву ретельно перевірити його умови.

Таким чином, акредитив являє собою абстрактне боргове зобов´язання, що здійснюється окремо від товарної операції. Тому претензії імпортера до експортера (наприклад, щодо дефекту товару) можуть висуватися тільки поза банком.

Крім того, одним із ключових моментів проведення цієї форми розрахунку є визначення способу виконання та встановлення авізуючого й виконуючого банку. Акредитив вважається відкритим після того, як був зроблений бухгалтерський запис по рахунках і відправлено повідомлення по системі СВІФТ або телексу на адресу іноземного банку, причому дати цих двох документів повинні збігатися. На адресу авізуючого іноземного банку по системі СВІФТ направляється заключне повідомлення з вказівкою номеру акредитиву, його повних умов, способу платежу за акредитив, місця виконання та місця закінчення строку дії акредитиву та робиться посилання на те, що акредитив підпорядкований ЫСР 500.

Спосіб виконання імпортного акредитива, так само, як і визначення авізуючого та виконуючого банків, встановлюється у відповідності до інструкцій наказодавця акредитива та наявності банків-кореспондентів банку-емітенту за кордоном.

Місце закінчення строку дії акредитива визначається в залежності від місцезнаходження виконуючого банку. В тому випадку, коли виконуючим банком є банк-емітент, наприклад «Промін-вестбанк» у місті Києві, строк дії акредитиву закінчується в Києві й акредитив сплачується, відповідно, тільки після отримання та перевірки документів співробітником відділу імпортних акредитивів банку. При отриманні від іноземного банку документів і впевнившись у їх повній відповідності умовам акредитиву, банк здійснює оплату.

Рис.7.1. Акредитивна форма розрахунків

У практиці міжнародних розрахунків існує декілька видів акредитивів.

Відзивний акредитив. Такий акредитив у будь-який час може бути змінений або анульований банком-емітентом навіть без попереднього повідомлення бенефіціара. Тому такий акредитив не вигідний для експортера.

Безвідзивний акредитив. Усі акредитиви, які не називаються однозначно відзивними, являються безвідзивними. Вони не створюють ніякого правового платіжного зобов´язання для банку. Тільки тоді, коли банк-емітент або банк-кореспондент здійснили платіж по документам, відзив акредитиву залишається без юридичної сили. Такий акредитив надає бенефіціару високу ступінь впевненості, що його поставки або послуги будуть оплачені, як тільки він виконає умови акредитива, який у випадку, коли пред´явлені всі необхідні документи і дотримані всі його умови, складає тверде зобов´язання платежу банка-емітента. Для зміни або анулювання умов акредитива при безвідзивному акредитиві потрібна згода як бенефіціара, так і відповідних банків.

Підтверджений акредитив. За умов такого акредитива експортер поряд із безвідзивним зобов´язанням відкриваючого банку вимагає додатково зобов´язання ще одного банку в своїй країні. Розрізняють безвідзивний непідтверджений акредитив та безвідзивний підтверджений акредитив. За умов безвідзивного непідтвердженого акредитива банк-кореспондент лише авізує бенефіціару відкриття акредитива. Тобто він не бере на себе ніякого зобов´язання платежу і, таким чином, не зобов´язаний його здійснювати на підставі документів, що пред´явлені бенефіціаром. На противагу попередньому, безвідзивний підтверджений акредитив - це фінансовий документ, яким банк-кореспондент підтверджує бенефіціару свої зобов´язання здійснити платіж по документам, які відповідають акредитиву. Платіж, який здійснено за допомогою підтвердженого акредитива, має величезні переваги для експортера, оскільки він означає сплату на час відправлення з практично відсутнім ризиком неплатежу за умов дотримання експортером умов акредитива. Але цей метод є незручним для імпортера, оскільки від нього вимагається значний аванс, який вноситься в банк для оформлення акредитива.

Покриті акредитиви. При відкритті таких акредитивів банк-емітент надає в розпорядження виконуючого банку валютні кошти (покриття) на суму акредитива на строк дії зобов´язань банка-емітента з умовою можливості їх використання для виплат по акредитиву ще до здійснення акредитива. Використання механізму покриття призводить до фактичного заморожування коштів імпортера на період від відкриття акредитива до виплати коштів по ньому. Покриття може надаватися шляхом кредитування сумою акредитива кореспондентського рахунку виконуючого банку в банку-емітенті або іншому банку; надання виконуючому банку права списати всю суму акредитива з рахунку банка-емітента в момент отримання акредитива на виконання або відкриття банком-емітентом страхових депозитів, або депозитів у виконуючому банку. В сучасних умовах переважають непокриті акредитиви.

Переказний акредитив. За переказним акредитивом бенефіціар може переказати права по акредитиву на іншого бенефіціара. Такий переказ може бути здійснено тільки один раз. При цьому можуть бути змінені деякі умови акредитива: ім´я бенефіціара, ціна та строки. Якщо акредитив допускає поставку товару частинами, то часткові переводи здійснюються до розміру акредитива одному або декільком субпостачальникам. На практиці такий акредитив здійснюється в тому випадку, коли експортер є не виробником, а дилером, тобто він спочатку повинен купити товар у постачальника, а потім продати його імпортеру.

Компенсаційний акредитив. Застосовується при реекспортних операціях і по компенсаційним угодам. Практичне використання компенсаційного акредитива обмежується випадком, коли обидва учасники компенсаційної угоди виставляють один одному акредитиви в одному і тому ж банку. Умови обох акредитивів повинні співпадати за винятком цін і рахунку-фактури. Цей вид акредитива відрізняється тим, що відкритий останнім покупцем на користь безпосереднього продавця акредитив використовується останнім в якості забезпечення того акредитива, що він зобов´язаний відкрити на користь свого власного постачальника.

Акредитив з акцептом тратт. Бенефіціар може вимагати, щоб після виконання умов по акредитиву тратта (Draft Bill of Exchange), яку він виставив на покупця, була повернена йому банком-емітентом, що відкрив акредитив, або банком-кореспондентом, забезпечившим акцептом. Замість платежу виконується акцепт тратти (переказаного векселя). Акцептовану тратту бенефіціар може передати своєму банку для платежу в день настання терміну або для дисконтування.

Акредитив з червоним застереженням. Суть такого акредитива полягає в тому, що експортер може вимагати від банка-кореспондента аванс на обумовлену суму. Аванс сплачується за умов письмового зобов´язання бенефіціара пред´явити в строк супроводжуючі товар документи.

Револьверний (роловерний, поновлений) акредитив. Якщо покупець віддає розпорядження поставити замовлений товар певними частинами через певні проміжки часу (на підставі контракту про поставку товару партіями), то здійснення платежів може виконуватися за допомогою револьверного акредитива, який покриває вартість часткових поставок. Такі акредитиви відкриваються на частину вартості контракту на умовах відновлення початкової суми акредитива після його повного використання або після надання кожного наступного комплекту документів. Певною перевагою таких акредитивів є те, що немає необхідності кожен раз відкривати (поновлювати) новий акредитив.

Транзитний акредитив. Банк-емітент може вимагати від банка-посередника в одній країні підтвердити або авізувати акредитив на користь бенефіціара - резидента іншої країни. Такі акредитиви відомі під назвою транзитних. Авізуючий банк може направити їх безпосередньо експортеру або авізувати через обраного агента в його країні. Якщо акредитив направлено напряму, то розрахунок буде здійснено в банку-посереднику; якщо акредитив направлено через агента, то він може бути виконаний по місцю перебування бенефіціара.

Акредитив «стенд-бай» (резервний акредитив). Акредитиви «стенд-бай» найбільш поширені в США. Акредитиви «стенд-бай» є інструментом, схожим на гарантії, які також регулюються Уніфікованими правилами і звичаями документарних акредитивів. Як правило, такий акредитив використовується при торгівлі нафтою за участю багатьох покупців та банків, що затримує надходження документів кінцевому імпортеру.

Імпортний акредитив. Акредитиви по імпорту товарів та послуг відкриваються банками за дорученням імпортерів, які подають у банк заяву на відкриття акредитива. Імпортерові слід звернути особливу увагу на те, що виконання імпортних акредитивів проводиться тільки на умовах покриття. Це дуже актуально для України, оскільки на інших умовах, враховуючи високий рівень ризику, іноземні банки з українськими партнерами не працюють.

При інкасовій формі розрахунків експортер після відвантаження товару передає оформлені у відповідності з умовами контракту документи, які свідчать про фактичне відвантаження товару з доданим до них інкасовим дорученням, яке містить інструкції для банків-кореспондентів продавця та покупця. Банк експортера після перевірки документів надсилає їх інкасуючому банку-кореспонденту в країні імпортера, який, в свою чергу, повідомляє покупця про отриманий комплект документів і передає йому документи проти сплати вказаних в інкасовому дорученні сум валюти. Після отримання повідомлення від банку імпортера про зарахування на рахунок продавця відповідної суми, банк-кореспондент продавця сплачує поставку продавцю. За своєю суттю, при інкасовій формі розрахунку банк продавця бере на себе зобов´язання отримати за дорученням експортера платіж від покупця за поставку товару проти передачі останньому товарних документів та перерахувати його експортеру (див. рис. 7.2).

Таким чином, інкасова форма розрахунків по відношенню до акредитивної більш вигідна для імпортера ніж для експортера, тому що останній відвантажує товар без впевненості у тому, що він буде повністю оплачений у вказаний строк.

Рис.7.2. Інкасова форма розрахунку

Експортери нашої країни можуть використовувати інкасову форму розрахунків у випадках, коли ця форма, що виходить з принципів взаємності, практикується при взаємовигідній торгівлі з їхніми іноземними контрагентами або передбачена міжурядовими та міжбанківськими угодами. Слід зауважити, що застосування інкасової форми розрахунків не виключає права експортера вимагати від імпортера додаткових гарантій, які забезпечують його інтереси. Такими можуть бути гарантії першокласних банків, які отримує покупець за свій рахунок та які зазначені в контракту. Іншим засобом забезпечення сплати платежів за інкасо може бути внесення авансу покупцем.

Сплата інкасо та авансові платежі здійснюються через банківський переказ, який виконується за допомогою платіжного доручення, яке може бути виписане як у національній так і в іноземній валюті. Українські фірми, які розраховуються з іноземними партнерами за куплений товар шляхом банківського переказу, складають заяву на переказ, в якій містяться інструкції для банку відносно умов сплати грошей.

В цьому документі переказувач указує:

- повне найменування платника;

- найменування банку платника;

- номер банківського рахунку, який дебетується;

- код валюти та сума платежу;

- повне найменування бенефіціара і його рахунки;

- найменування, номер і дата контракту, за яким проводиться сплата;

- особа, яка несе витрати по виконанню переказу (банківська комісія);

- призначення переказу.

Виставляючи платіжне доручення, банк повинен забезпечити грошовими коштами свій рахунок у банку-кореспонденті, в якому (або через який) буде проведена сплата по банківському переказу, або отримати певний ліміт кредитування на випадок відсутності коштів на рахунку.

В багатьох випадках, якщо в договорі немає спеціальних застережень, то враховується, що боржник своєчасно виконав платіж, якщо він у термін виписав платіжне доручення. Це означає, що загальний строк виконання платіжного доручення йде за рахунок кредитора.

Платіжні доручення надсилаються банками за допомогою системи СВІФТ. Розрахунки переказом використовуються при сплаті боргів по запозиченням та кредитам, наданні авансів, при врегулюванні рекламацій, поверненні надлишкових сум та інших операцій.

Сутність розрахунків по відкритому рахунку полягає в періодичних платежах імпортера експортеру після отримання товару. Порядок розрахунків визначається за домовленістю партнерів. Як правило, це - періодичні платежі в обумовлені строки та між солідними партнерами, які мають довготривалі зв´язки.

Відкритий рахунок використовується також при розрахунках із закордонними філіями транснаціональних корпорацій за експортними поставками, експортером та брокерськими фірмами, експортером та фірмами з його участю в їх капіталі та за товари, які відправляються на консигнацію для продажу зі складу.

Чек являє собою письмову безумовну пропозицію чекодавця платнику виконати платіж вказаної на чеку грошової суми пред´явнику готівкою або шляхом її переказу на рахунок власника чека у банку.

Форми чеків та їх обіг регламентуються національним законодавством та нормами міжнародного права. Україна в якості джерела чекового права користується нормами Женевської конвенції про застосування чеків.

Для реалізації прав відповідного чеку, тримач чека повинен пред´явити його до сплати вказаному на чеку платнику в термін дії чека, визначеного відповідним чековим законодавством. Пред´явлення чека платнику до сплати може бути використано тримачем чека безпосередньо. Однак, на практиці в багатьох випадках тримач чека віддає його у свій банк «на інкасо». Сплата чека проходить за умов надання покриття із закордонного банку. Іноземний банк може сплачувати чеки двома способами:

- негайне кредитування (кінцевий розрахунок здійснюється після підтвердження чеків);

— інкасування.

Найбільш вигідний для партнерів спосіб сплати чеків - негайне кредитування. Загальна сума, на яку представлені чеки, зараховується на кореспондентський рахунок українського банку в іноземному банку з датою валютування, попередньо обумовленою між банками. Сплачені чеки надаються іноземним банком чекодавцю для сплати. Якщо чеки будуть повернені без сплати, то кореспондентський рахунок українського банку в іноземному банку буде дебетовано та зняті комісійні за обробку чеків.

Інкасування застосовується тоді, коли банк-платник піддає сумніву спроможність сплати чека або можливість дебетування рахунку в випадку несплати чека. Чеки, які прийняті на інкасо повинні бути надані трасату для сплати і лише потім (після отримання оплати) кошти зараховуються на рахунок українського банку. За інкасування чеків знімається комісія відповідно з умовами, прийнятими між банками.

В Україні чеки не знайшли широкого застосування. Це пояснюється багатьма причинами, серед яких основною є недостатність розвитку технічної бази для виконання операцій з ними.

Одним із важливих розрахункових інструментів є вексель. За його допомогою оформляються кредитні відношення між експортерами та банками, які їх обслуговують. При розрахунках по зовнішньоторговельним операціям застосовується простий та перевідний вексель (тратта). Найбільш широко застосовується перевідний вексель (тратта), який представляє собою безумовну пропозицію трасанта (кредитора), адресовану трасату (боржнику), сплатити третій особі (ремітенту) в установлений строк вказану у векселі суму. Простий вексель (соло-вексель) - це боржникове зобов´язання однієї особи (векселедавця) сплатити вказану у векселі суму іншій особі (векселедержателю). При розрахунках на умовах комерційного кредиту ця форма зустрічається не часто.

При здійсненні безготівкових розрахунків у міжнародній торгівлі України в банківський практиці більше використовується перевідний вексель (тратта). Такий вексель складається продавцем і разом з іншими розрахунковими документами передається банку покупця. Банк видає покупцю товаророзпорядчі документи тільки після отримання розписки (акцепту) покупця на тратті. Виставлення тратт може бути передбачено як при акредитивній, так і при інкасовій формі розрахунків.

При акредитивній формі розрахунків тратта та її зміст є однією з умов акредитива. Тратта виписується на банк, який відкриває акредитив (якщо в акредитиві не міститься іншої вказівки).

При інкасовій формі розрахунків виставлення тратти передбачається контрактом та виписується на імпортера. В інкасовому дорученні банку дається вказівка про те, що документи можуть бути передані імпортеру тільки після сплати наданої тратти (якщо вона виписана зі строком «за пред´явленням») або її акцепту (якщо тратта виписана на визначний строк).

До тратти повинен бути наданий весь комплект документів для того, щоб не виникнуло таке положення, при якому є можливість отримати товар за одним з екземплярів коносамента, який направлений з вантажем на адресу фірми або її експедитора. Для того, щоб тримач тратти у випадку її несплати з тих або інших причин не зміг пред´явити її до оплати трасату, на траттах, виставлених на фірму, трасат робить позначку «без обороту на мене». Перевідний вексель, в якому строк платежу не вказано, розцінюється як підлеглий сплаті за пред´явленням.

В тексті векселя може бути вказано місце платежу. Якщо це місце не вказано, то перевідний вексель підлягає сплаті в місці перебування акцепту, а простий - в місці перебування векселедавця. Вексель може бути виписаний у будь-якій валюті. Однак, як правило, він виписується у валюті країни, в якій повинен бути виконаний платіж. Якщо валюта векселя й валюта платежу відрізняються, то ризик знецінення валюти векселя несе векселедавець, а ризик, пов´язаний із знеціненням валюти платежу - платник.

В міжнародному платіжному обороті вексель виступає в якості оборотного фінансового документа. Цей термін означає, що передача векселя іншій особі виконується шляхом простого вручення або за допомогою передаточного надпису (індосаменту).

Слід зауважити, що для широкого застосування векселів у розрахунках необхідна стабільність економічних відношень, високий рівень довіри суб´єктів зовнішньоекономічної діяльності, високий рівень розвитку вексельного права.

В Україні всі ці умови тільки починають формуватися, що не тільки стримує розвиток вексельного обігу, але й веде до використання векселя для незаконних операцій.

Пластикова картка - це:

- персоніфікований платіжний інструмент, який надає особі, що нею користується, можливість безготівкової оплати товарів та/або послуг, а також отримання готівки у відділеннях (філіях) банків і банківських автоматах (банкоматах);

- інструмент безготівкових розрахунків і засіб отримання кредиту, а також фінансовий інструмент, який дозволяє її власнику управляти своїм банківським рахунком напряму

Прийом карток до оплати та видача по них готівки здійснюється тільки у підприємствах торгівлі/сервісу та банках, що входять у платіжну систему, яка обслуговує ці картки.

До складу платіжної системи входять:

- точки обслуговування, які безпосередньо приймають картки;

- банки-емітенти, які здійснюють випуск пластикових карток і надають їх у розпорядження клієнтів. При цьому картки залишаються у власності банку, а клієнти одержують право їх використовувати;

- еквайзер-центри, які здійснюють первинну обробку запитів на авторизацію, яка супроводжує прийом картки до оплати або видачи готівки. Банк-еквайзер завжди є банком-емітентом, але банк-емітент не обов´язково є банком-еквайзером;

- процесінговий центр, який створює базу даних платіжної системи. Тут зберігається інформація про ліміти держателів карток;

- розрахунковий (кліринговий) банк, який здійснює оперативні взаєморозрахунки банків-членів системи, які для цього відкривають кореспондентські рахунки у розрахунковому банку. Здійснюючи розрахунки, володар пластикової картки обмежений одним або декількома лімітами. Характер лімітів та умови їх використання досить різноманітні, але їх можна звести до двох основних сценаріїв:

- володар дебетової картки мусить заздалегідь внести на свій банківський рахунок певну суму. її розмір і визначає ліміт картки, тобто суму, якою може користуватися володар;

- володар кредитної картки, не вносячи в банк кошти заздалегідь, може отримувати кредит. У такому випадку клієнту встановлюється ліміт кредиту, в межах якого він має право використовувати кошти. Кредит буває разовим або відновлювальним (револьверним). Відновлення кредиту відбувається після погашення всієї заборгованості або її частини. При використанні кредитної картки авторизація здійснюється лише у випадку, коли сума платежу перевищує певну обумовлену величину. Слід зазначити, що, видаючи кредитну картку, банк-емітент може вимагати від клієнта надання гарантій повернення боргу. Форма гарантій визначається індивідуально. Часто нею виступає страховий депозит, розмір якого, як правило, перевищує ліміт кредиту. Види карток:

- сімейні, за якими право здійснення платежів у межах установленого ліміту надається членам сім´ї володаря картки;

- корпоративні, які використовуються компаніями та їх працівниками.

Ця форма розрахунків дуже активно використовується у світі з 60-х років минулого століття.

Кредитна картка - це іменний грошовий документ, який надає право володарю купувати товари та послуги з використанням безготівкових розрахунків.

Для обробки інформації карток використовуються комп´ютерний, електронний та космічний види зв´язку. Комп´ютери банків та магазинів підключаються через телефон до центральних комп´ютерних систем, які здійснюють обробку інформації. З 1999 р. з переходом до євро розрахунки з використанням багатовалютних платіжних інструментів Асоціації Europay International з логотипами «Maestro», «Eurocard-Mastercard (єврочеки, кредитні картки) номінуються в європейській валюті. Це дозволяє порівнювати ціни на товари в різних країнах та конвертувати банківські рахунки в євро.