Міжнародна економіка

7.3. Платіжний баланс, його структура та методологія складання

Функціонально платіжний баланс відіграє роль макроекономічної моделі, яка систематично відображає економічні операції, здійснені між національною економікою та економіками інших країн світу. Така модель складається з метою розробки та запровадження обґрунтованої курсової та зовнішньоекономічної політики країни, аналізу й прогнозу стану товарного та фінансового ринків, двосторонніх та багатосторонніх зіставлень, наукових досліджень тощо. На підставі фактичних даних про стан платіжного балансу міжнародними фінансовими установами, зокрема, Міжнародним валютним фондом, приймаються рішення про надання конкретним країнам фінансової допомоги для стабілізації платіжного балансу та подолання його дефіциту.

Платіжний баланс — це статистичний звіт у якому в систематизованому вигляді наведені сумарні дані про зовнішньоекономічні операції між резидентами даної країни та резидентами інших країн (нерезидентами) за певний період. На підставі платіжного балансу здійснюється узагальнена оцінка економічного стану країни та ефективності її світогосподарських зв´язків.

Розробка й складання платіжного балансу є обов´язковою умовою для всіх країн - членів Міжнародного валютного фонду й базується на єдиній методології відповідно до стандартної класифікації компонентів і структури зведеної інформації. Тому, за формою складання платіжний баланс визначається як статистичний звіт, у якому в систематизованому вигляді наведені сумарні дані про зовнішньоекономічні операції резидентів даної країни з резидентами інших країн (нерезидентами) за певний період. Методологія складання цього документа ґрунтується на міжнародному стандарті «Керівництво з платіжного балансу», який розробляється та публікується МВФ.

Платіжний баланс базується на принципах бухгалтерського обліку: кожна економічна операція має подвійний запис - за кредитом однієї статті та дебетом іншої. Це правило свідчить про те, що більшість економічних операцій за суттю є обміном економічними цінностями. У разі безоплатного надання економічних цінностей (товарів, послуг або фінансових активів) для висвітлення цієї операції подвійним записом запроваджується особлива стаття «Трансферти». Різниця між сумою за усіма кредитовими записами та сумою за усіма дебетовими записами, що відображає часові та вартісні розбіжності, називається «чисті помилки та упущення.» Ця різниця наводиться у відповідній балансовій статті.

Інформаційна база платіжного балансу формується в різних країнах по різному: в деяких країнах використовують систему обліку операцій в іноземній валюті (країни Африки та Північної Америки), в інших - систему збирання інформації на базі статистичних обстежень (Австралія, Велика Британія, Росія).

Визначення резидента (нерезидента) в теорії складання платіжного балансу не відрізняється від прийнятого у системі національних рахунків. Інституційна одиниця вважається одиницею-резидентом, якщо на економічній території даної країни вона функціонує більше одного року і має центр економічного інтересу, тобто якщо інституційна одиниця веде господарську діяльність та економічні операції у межах країни і має наміри продовжувати цю діяльність.

Економічна територія - це географічна територія, що знаходиться під юрисдикцією уряду даної країни, у межах якої вільно переміщуються робоча сила, товари та капітал. Економічна територія включає повітряний простір, територіальні води і ту частину континентального шельфу, на яку країна має виключне право володіння, територіальні анклави, що розташовані в інших країнах (території дипломатичних установ, військових баз тощо). Таким чином, до економічної території країни не входять територіальні анклави, що використовуються урядами інших країн або міжнародними організаціями, які розташовані в географічних кордонах цієї країни. Економічна територія не обов´язково збігається з кордонами, які визначені політично; вона складається з території, що адмініструється урядом конкретної країни.

Згідно методології МВФ, основні компоненти балансу групуються за двома рахунками:

— рахунок поточних операцій,

- рахунок операцій з капіталом і фінансовими операціями. Рахунок поточних операцій включає всі операції з реальними

цінностями, які відбуваються між резидентами та нерезидентами, а також операції, які пов´язані з безоплатним наданням або одержанням цінностей, які призначені для поточного використання.

Поточний рахунок складається з таких основних компонентів: товари; послуги; доходи; поточні трансферти.

Торговий баланс — це співвідношення вартості експорту та імпорту товарів. Сальдо торгового балансу дорівнює: товарний експорт мінус товарний імпорт.

Додатне сальдо поточного рахунку (активний баланс) засвідчує те, що дана країна заробляє на зовнішніх ринках більше, ніж сама витрачає, а від´ємне сальдо - дана країна витрачає більше, ніж заробляє сама на зовнішніх ринках. З точки зору врівноваження платіжного балансу, результат поточних операцій має бути фінансований рухом капіталу.

Економічне значення активу або пасиву торгового балансу в кожній певній країні залежить від її положення у світовому господарстві, характеру зв´язків з економічними партнерами та загальної економічної політики. Для країн, що розвиваються, активний торговий баланс є необхідним джерелом надходження валютних коштів для сплати міжнародних зобов´язань за іншими статтями платіжного балансу. Пасивний торговий баланс вважається небажаним та оцінюється як ознака слабкості зовнішньоекономічної позиції країни.

Облік ввезених та вивезених товарів здійснюється в різних системах цін: експорт товарів — у цінах РОВ а імпорт товарів — у цінах СІЕ Експорт та імпорт товарів відображено в момент переходу права власності від нерезидентів до резидентів (або навпаки) за ринковими цінами. У більшості випадків це означає, що для оцінки операцій використовуються контрактні ціни або фактичні ціни на час здійснення операцій.

Баланс послуг та некомерційних платежів включає в себе:

- послуги, які мають якості нетоварного походження;

- транспортні перевезення, експорт та імпорт ліцензій та патентів;

- торгівлю технологіями, зовнішньоторгові страхові операції та інші.

Структура балансу послуг складається зі статей, які відбивають надходження за:

- транспортними перевезеннями;

- страхуванню;

- електронним, телекосмічним, телеграфним, телефонним, поштовим та іншими видами зв´язку;

- міжнародним туризмом;

- обміном науково-дослідницьким та виробничим досвідом;

- експертними послугами;

- утриманням дипломатичних та торгових представництв за кордоном;

- науково-культурним обміном інформацією;

- рекламою тощо.

Стаття «Послуги» складається з трьох основних компонентів: транспорт, подорожі та інші послуги. Транспортні послуги включають перевезення пасажирів і вантажів, а також інші послуги, що виконуються морським, повітряним та іншими видами транспорту.

Стаття «Подорожі» охоплює товари та послуги, які були придбані в країні подорожуючими, якщо тривалість їхнього перебування в країні не перевищує одного року. Інші послуги охоплюють послуги зв´язку, будівництва, страхування, фінансові послуги, комп´ютерні й інформаційні послуги, роялті та ліцензійні платежі, інші ділові послуги, послуги приватним особам у сфері культури та відпочинку, а також урядові послуги, що не включені до інших категорій.

За прийнятими у світовій статистиці правилами до розділу «Послуги» входять виплати доходів за інвестиціями за кордон та процентів за міжнародними кредитами, хоча за економічною суттю вони більше належать до руху капіталів.

За методикою МВФ окремою позицією виділяються односторонні перекази (трансферти). До них належать: державні операції (субсидії іншим країнам по лінії економічної та технічної допомоги, державні пенсії тощо), приватні операції (грошові перекази іноземних робітників, спеціалістів, родичів на батьківщину). Трансферти характеризують некомпенсовану передачу країні матеріальних та фінансових цінностей із-за кордону і навпаки. Розрізняють поточні та капітальні трансфери. Поточні трансферти збільшують рівень доходу та споживання товарів і послуг країни-реципієнта і зменшують дохід та потенційні можливості країни-донора. Трансферти вважаються капітальними, якщо вони не є поточними. До них належать: передача прав власності на основний капітал чи анулювання боргу у разі, якщо жодна зі сторін не одержує в обмін ніякого вартісного капіталу. Капітальні трансфери ведуть до змін в обсягах активів чи пасивів донора та реципієнта і відображаються у рахунку операцій з капіталом.

Виділяються також операції, які належать до операцій послуг (надання військової допомоги іноземним державам та військові витрати за кордоном).

Стаття «Доходи» відповідно до міжнародної практики, складається з оплати праці найманих робітників, дивідендів від прямих та портфельних інвестицій, відсотки від залученого капіталу та дані про відсотки, що мають бути сплачені у звітному періоді. Доходи від інвестицій відображаються за методом нарахувань. Таким чином, йдеться не тільки про фактично сплачені відсотки, а й про виконання графіка відповідних платежів. Оплата праці найманих робітників включає заробітну плату й інші доходи, отримані нерезидентами за роботу, виконану за кордоном (робітники прикордонних районів, сезонні робітники, службовці міжнародних організацій тощо). Ця стаття дає уявлення про розміри реальних доходів та витрат відповідно від наданого та залученого капіталу.

Статті «Послуги», «Доходи від інвестицій», «Односторонні перекази» називають «невидимими» операціями, тому що вони не належать до експорту та імпорту товарів.

Рахунок операцій з капіталом відображає операції з активами та зобов´язаннями резидентів щодо нерезидентів, які класифікуються за функціональними ознаками: прямі інвестиції, портфельні інвестиції, інші інвестиції та резервні активи.

Для всіх позицій фінансового рахунку збільшення фінансових активів країни, що знаходяться за кордоном, та зменшення зобов´язань показуються як від´ємні значення, а зменшення активів та збільшення зобов´язань — як позитивні значення.

Прямі інвестиції — це категорія міжнародної діяльності, яка відображає прагнення інституційної одиниці — резидента однієї країни справляти стійкий вплив на діяльність іншої країни.

Капітал у формі прямих інвестицій — це:

- капітал, який вкладено прямим інвестором у зарубіжне підприємство;

- капітал, отриманий прямим інвестором від участі у такому підприємстві.

Облік прямих інвестицій здійснюється за принципом їх спрямованості, а саме - окремим рядком показуються інвестиції резидентів за кордон та інвестиції нерезидентів у внутрішню економіку.

До портфельних інвестицій належать цінні папери, які дають право на участь у капіталі та боргові цінні папери, за винятком зареєстрованих у прямих інвестиціях та резервних активах.

Розрізняють такі операції з портфельного інвестування:

- операції з цінними паперами, які не дають права участі у капіталі;

- операції з борговими цінними паперами (з облігаціями та іншими довгостроковими або безстроковими борговими зобов´язаннями; інструментами грошового ринку);

- з похідними фінансовими інструментами.

Інші інвестиції включають усі операції, що не відносяться до прямих і портфельних інвестицій та резервних активів. Інші інвестиції класифікуються за активами і пасивами, а також за чотирма типами інструментів: комерційні кредити, кредити, валюта і депозити, інші активи й інші пасиви.

Резервні активи відображають зміни в запасах монетарного золота й валюти, які знаходяться під контролем центрального банку. Ці зміни розраховуються як різниця залишків на початок і кінець звітного періоду з подальшою поправкою на курсову різницю. Резервні активи НБУ не включають валютні кошти, що знаходяться на депозитах у банках-резидентах.

Рахунок поточних операцій та рахунок операцій з капіталом і фінансовими інструментами, за винятком короткострокового капіталу і резервних активів, складають базовий баланс, а операції з резервними активами - баланс офіційних розрахунків. Сальдо базового балансу - це сумарний результат поточного балансу й балансу руху довгострокового капіталу. Значення сальдо базового балансу показує, якою мірою сальдо поточних операцій фінансується довгостроковим капіталом.

Для аналізу платіжного балансу особливе значення мають три баланси: баланс поточного рахунку, базовий баланс та баланс офіційних резервів. Дані баланси підраховуються шляхом підведення підсумків певних розділів платіжного балансу й підрахунку всіх записів, що знаходяться вище цього підсумку (чистий баланс рахунку офіційних резервів дорівнює чистому балансові поточного рахунку й рахунку руху капіталу, але має протилежний знак). Для відслідкування тенденцій даних балансів необхідно проаналізувати платіжний баланс країни протягом кількох періодів.