Міжнародна економіка

8.6. Потенціал і особливості регіональної інтеграції країн Азії

Азія являє собою величезний за територією простір і потужний потенціал, як у людських та природних ресурсах, так і в рівнях і темпах виробництва. Якщо брати тільки Азію, то тут є: два економічних гіганти - Японія і Китай; нові індустріальні країни із швидкими темпами розвитку - Республіка Корея, Сінгапур, Таїланд, Філіппіни; країни з потенційно високим внутрішнім ринком -Індія, Пакистан, Індонезія; країни розвитку - Росія, азіатські та закавказькі республіки колишнього СРСР; нафтовидобувні країни Перської затоки, що мають не тільки нафту, але й контролюють значні валютні кошти.

Останнім часом до процесу інтеграції азіатських країн підключилися неазіатські країни басейну Тихого океану - США, Австралія, Нова Зеландія, Канада, острівні держави океану Таким чином, утворюється гігантський за територією та економічною потужністю простір під назвою Азіатсько-Тихоокеанський регіон (АТР).

Про місце АТР в системі світової економічної інтеграції красномовно свідчать такі дані. На його частку припадає 60% світового ВВП, 49% світової торгівлі, 40% населення, 46% прямих закордонних інвестицій.

За оцінками МВФ, за 20 років сукупний ВВП країн АТР буде обчислюватися десятками трильйонів доларів, а вартісні показники виробництва провідних країн регіону складатимуть: Китаю -до 20 трлн. дол., США - 13,5, Японії - 5, Індонезії - 4,3, Південної Кореї - 3,4, Таїланду - 2,4 трлн. доларів.

У 2003 р. сукупний приріст економіки регіону становив 5,7% -Це значно більше від аналогічного показника інших регіонів світу. За розрахунками американської дослідницької корпорації РЕНД, До 2015 р. частка п´яти держав Азії: Китаю, Японії, Південної Кореї, Індонезії, а також пов´язаної з АТР Індії у глобальному ВВП становитиме 45%, тоді як США - 25 і ЄС - 15%.

Регіональна економічна інтеграція країн Азії має певні особливості. Перша з них полягає в тому, що азіатські країни контрастно відрізняються за величиною, кількістю населення, економічною потужністю, культурними та конфесійними особливостями. На відміну від Європи, наприклад, яка є більш однорідною, це створює додаткові перешкоди на шляху інтеграції. Незважаючи на зусилля лідерів країн регіону, інтеграція тут не просунулась поки що далі зони вільної торгівлі.

По-друге, на інтеграційні процеси в Азії мають великий вплив розвинуті держави. Це зумовлено тим, що процес утворення регіональних економічних угруповань, що розпочався невдовзі після закінчення Другої світової війни, співпав із початком широкої деколонізації країн регіону. Спочатку активну роль у цьому процесі відіграла Велика Британія, яка очолювала колись велику колоніальну імперію і мала тут певні інтереси. Пізніше зацікавлення в процесі лібералізації торгівлі та умов для інвестицій в цьому регіоні виявили США, Австралія, Нова Зеландія. Японія ж здавна вважала цей регіон сферою власних економічних та політичних інтересів.

Третя особливість обумовлюється надмірною залежністю країн регіону від центрів світової економіки (США та ЄС) і недосконалістю валютно-фінансових інституцій, що об´єктивно гальмує їхні інтеграційні устремління.

Валютно-фінансова криза 1997-1998 рр., яка не тільки стала потрясінням для економік Індонезії, Малайзії, Таїланду, Південної Кореї, але й викликала спад в економіці таких гігантів, як Японія та Китай, поставила під сумнів перспективи інтеграції. Падіння ділової активності, відплив іноземного капіталу (тільки країни АСЕАН зазнали збитків у розмірі 400 млрд. дол.), гострий бюджетний дефіцит, високий рівень інфляції та безробіття - така ціна економічної залежності країн регіону та недосконалості їхніх валютно-фінансових систем. Після цього, у 2000 р. країни АСЕАН, Китай, Японія та Південна Корея домовилися про створення азіатського прототипу МВФ. Наступного року провідні країни АСЕАН уклали зі своїми азіатськими донорами серію двосторонніх угод про взаємну конвертацію валют, що наблизило їх до створення єдиної грошової одиниці та спільного ринку капіталів в Азії.

Четверта особливість пояснюється необхідністю подолання протиріч, викликаних такими трьома проблемами: по-перше, як поєднати інтеграційні внутрішньорегіональні зв´язки із життєво важливим співробітництвом із США; по-друге, як ув´язати ідентифікацію азіатських народів із визнанням ключової ролі Японії в розвитку азіатського регіоналізму; по-третє, як поєднати традиційне прагнення азіатських країн до регіональної відособленості з необхідністю участі у глобалізації.

Найбільшими діючими інтеграційними структурами в Азії є АСЕАН та АТЕС.

Асоціація держав Швденно-Східної Азії, АСЕАН (Association of South East Asian Nations, ASEAN) заснована в 1967 p. і складається із 9 членів: Брунею, В´єтнаму, Індонезії, Камбоджі, Лаосу, Малайзії, Філіппін, Сінгапуру, Таїланду. У 1992 р. її учасники домовилися протягом 15 років створити зону вільної торгівлі. Модель інтеграції АСЕАН відрізняється від моделі північноамериканської та західноєвропейської, де інтегрування йшло від створення єдиного ринку до економічного, валютного і політичного союзу, що супроводжувалося формуванням та зміцненням наднаціональних структур. В АСЕАН же інтеграційні процеси найбільш міцно охоплюють мікрорівень на основі діяльності ТНК. Значна частина її зовнішньої торгівлі припадає на торгівлю між місцевими філіями японських, американських, канадських, а також тайванських і південнокорейських корпорацій. Так, в усіх країнах АСЕАН на компанії з участю японського капіталу припадає 40—70% виробництва радіоапаратури.

Особливістю АСЕАН є співробітництво з іншими країнами за ієрархічним принципом (за ступенем значимості): визначаються партнери по діалогу, партнери по консультаціям та спостерігачі.

Партнери по діалогу — Австралія, Європейський Союз, Канада, Нова Зеландія, Республіка Корея, США, Японія. Партнери по консультаціям - Росія та Китай. Спостерігачі - Мьянма і Папуа-Нова Гвінея.

Труднощі в процесі інтеграції викликані наявністю як країн з динамічною економікою (нових індустріальних країн - НІК): Таїланд, Сінгапур, Філіппіни, Індонезія, - так і країн, які тільки виходять з економічної кризи: Камбоджа, Лаос, В´єтнам. Для прискорення інтеграційних процесів розроблено спеціальний механізм зони вільної торгівлі, АФТА (ASEAN Free Trade Association, AFTA), згідно якого товари обкладатимуться митом за ставками, що не перевищують 5%. Спільними зусиллями розроблена також програма розвитку потенціалу басейну ріки Меконг, що має велике значення для розвитку економіки Лаосу, Камбоджі та В´єтнаму.

Найбільшим у світі за територією та населенням є інтеграційне угруповання Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво, АТЕС (Asian-Pacific Economic Cooperation, APEC), яке утворене в 1989 році. До його складу входять 22 держави: Австралія, Бруней, В´єтнам, Індонезія, Канада, Китай, Республіка Корея, Кірібаті, Малайзія, Мексика, Маршалові острови, Нова Зеландія, Папуа-Нова Гвінея, Перу, Росія, Сінгапур, США, Таїланд, Тайвань, Філіппіни, Чилі, Японія.

АТЕС має величезний потенціал людських і природних ресурсів, потужну виробничу базу та контролює значну частину товарного й валютного ринків. Його частка (без Росії) у світовому ВВП становить 60%, у світовій торгівлі - 40%, а в золотовалютних резервах - 80%. У країнах регіону проживає понад 2 млрд. чоловік.

АТЕС являє собою міждержавний форум, що має консультаційний характер. Головною метою організації є узгодження політики в галузі торгівлі та інвестицій, співробітництво в таких галузях, як енергетика, транспорт і телекомунікації, туризм, охорона довкілля. У 1993 р. в межах АТЕС утворено Комітет з торгівлі та інвестицій. Регулюванням підприємницької діяльності відає Тихоокеанський діловий форум і робочі групи. Передбачається створення зони вільної торгівлі до 2020 року. Отже, нині АТЕС знаходиться лише на початковому рівні інтеграції.

Серед інших інтеграційних об´єднань Азії та Азіатсько-Тихо-океанського регіону слід назвати:

— «План Коломбо» зі спільного економічного і соціального розвитку в Азії й Тихому океані (The Colombo Plan for Cooperative Economic and Social Development in Asia and Pacific - Colombo Plan). Організація утворена в 1951 p. і сполучає 26 держав Південної, Пів-денно-Східної, Східної Азії, а також США та Австралію. Метою «Плану Коломбо» є сприяння економічній та соціальній допомозі країнам-членам Азії й Тихого океану та координація надання технічної та фінансової допомоги цим країнам;

- Асоціацію регіонального співробітництва Південної Азії, СААРК (South Asian Association for Regional Cooperation, SAARC), яка утворена в 1985 p. і включає 7 країн регіону (Бангладеш, Бутан, Індію, Мальдиви, Непал, Пакистан, Шрі-Ланку).

Інтеграційні зусилля арабських країн втілилися у створення в 1964 р. державами - членами Ліги арабських держав Ради арабської економічної єдності, РАЕЄ (Council of Arab Economic Unity, CAEU) у складі 12 країн: Єгипту, Іраку, Ірану, Йорданії, Ємену, Кувейту, Лівії, Мавританії, Об´єднаних Арабських Еміратів, Палестини, Сирії, Сомалі, Судану. Найбагатша арабська країна - Саудівська Аравія - до РАЕЄ не увійшла.

Головною метою Ради є досягнення арабської економічної єдності. Вона має бути реалізована через утворення спільного ринку, що передбачає вільний рух капіталу та людей, свободу торгівлі, ліквідацію перешкод економічній діяльності в територіальному просторі арабського світу. Угоду про арабський спільний ринок поки що підписали 7 країн: Єгипет, Ірак, Йорданія, Ємен, Лівія, Мавританія та Сирія.

Важливого значення на шляху інтеграції надається організації спільних арабських компаній, які вже діють у Йорданії, Сирії та Іраку. Для координації діяльності країн-членів на галузевому рівні утворені спеціалізовані федерації та союзи: Арабський союз текстильної промисловості, Арабський союз з цементу і будівельних матеріалів, Арабська федерація з цукру, Арабська федерація виробників хімічних добрив, Арабська федерація машинобудування та інші.