Міжнародна економіка

8.8. Україна у світових інтеграційних процесах

Одною з найскладніших проблем стратегії зовнішньоекономічних відносин Україна як регіональної держави є вибір пріоритетів та напрямків економічної інтеграції. При цьому, визначений для України головний пріоритет - інтеграція до структур Європейського Союзу — не знімає необхідність дотримання стратегічного балансу між європейським та іншими важливими векторами зовнішньоекономічного розвитку, і передусім віднаходження правильного балансу стосовно геостратегічного трикутника «США-ЄС-Росія». Необхідно враховувати також геоекономічну роль Японії як одного із трьох найпотужніших центрів економічної сили, а також Китаю. У цілому, про участь України у світових інтеграційних процесах свідчать дані динаміки географічної структури експорту-імпорту товарів України за період 1996-2005 років (див. табл. 8.1).

Із таблиці видно, що питома вага зовнішньоторговельного обігу України із країнами СНД поступово зменшується, а збільшується — з іншими країнами, особливо із членами ЄС.

Для активного включення України до процесу міжнародної економічної інтеграції необхідно забезпечити відповідні передумови. Суть їх зводиться до створення в Україні такої соціально-економічної та політичної системи, яка була б сполучною з міжнародними інтеграційними системами. Відзначена сполучність досягається за допомогою становлення в Україні адекватних міжнародним інтеграційним угрупованням політико-правових, економічних, соціально-культурних та інфраструктури их відносин.

Як важливу передумову включення України в інтеграційні процеси можна виділити розвиток її двосторонніх та багатосторонніх відносин з іншими державами.

Принципово значимою передумовою включення України в інтеграційні процеси є встановлення зв´язків між її господарюючими суб´єктами та ТНК. Підключення наших підприємств до технологічного ланцюга, що діє в рамках ТНК, а також відкриття філій та дочірніх підприємств на території України є прямим шляхом до світового інтернаціоналізованого виробництва.

Як необхідна інституційна передумова включення України до світогосподарських зв´язків виступає її участь в роботі міжнародних економічних організацій, насамперед таких як ГАТТ/СОТ, МВФ, СБ, МОП та інших. Визначені передумови повинні виступати як вихідні у формуванні цілісної інтеграційної політики України.

Стосовно успішної реалізації регіональної інтеграційної стратегії, то, згідно з теорією міжнародної економічної інтеграції, необхідним є дотримання двох обов´язкових передумов: першої, яка полягає у близькості рівнів розвитку та інтернаціоналізації економіки країн-партнерів; другої - у наявності високорозвинутих економічних зв´язків між суб´єктами економічної діяльності країн, що інтегруються, інтенсивність яких усередині регіонального інтеграційного угруповання ще до початку інтеграційного процесу є вищою за зв´язки з іншими країнами чи групами країн.

З огляду на зазначені передумови, нині в Україні існують певні труднощі в реалізації європейського вектору економічної інтеграції.

По-перше, за рівнем ВВП на душу населення Україна значно поступається країнам - членам Євросоюзу. Так, за розрахунками Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України середній показник 15 країн ЄС (ЄС-15) до показника в Україні відноситься як 5:1, а 25 країн (ЄС-25) до українського показника - як 4:1. Нині відставання України від країн - членів ЄС за рівнем економічного розвитку набагато перевищує ті порогові величини, які є допустимими для учасників інтеграційних об´єднань.

По-друге, для успішного розвитку міжнародного інтеграційного процесу необхідно, щоб цей процес ґрунтувався, з одного боку, на високому рівні інтернаціоналізації економічних процесів, а з іншого - на відповідних процесах пріоритетного розвитку взаємних економічних зв´язків суб´єктів економічної діяльності країн, що інтегруються. Так, за підрахунками вчених того самого інституту, середній показник обсягу експорту на душу населення ЄС-15 є у 20 разів більшим за аналогічний показник України, а ЄС-25 - у 15 разів. Характерно, що високий рівень відкритості економіки (відношення обсягу зовнішньої торгівлі до ВВП) відбиває не зростаючу конкурентоспроможність українських товарів, а законсервовані структурні диспропорції (непомірну залежність від імпорту енергоносіїв та вимушений експорт низькотехноло-гічної металургійної продукції, виробництво якої поглинає значну частину «критичного» енергоімпорту).

По-третє, за найбільш інтегрованим показником - індексом людського розвитку, який включає всі параметри якості життя, починаючи від рівня добробуту населення та закінчуючи освітою, якістю медичної допомоги, демографічними проблемами, екологією та, навіть, тендерним питанням, - Україна серед 180 країн світу посідає лише 70-е місце. Прогрес, щоправда, є: у 1997 р. страна посідала 95-е місце, у 1998 - 102-е, у 2002 - 75-е, у 2003 р. -70-е місце. Проте рівень погодинної зарплати в Україні у 22 і більше разів менший за європейський, вищу освіту мають усього 36% людей (у країнах - нових членах ЄС - 50%), раціонально харчується лише кожна 10-та людина. На лікування одного українця держава виділяє лише 100 грн. на рік. Жінки отримують зарплату на 30% меншу, ніж чоловіки, у нас відсутні ріки й озера із чистою водою, а підприємства викидають щорічно по 86 кг шкідливих речовин на людину. В результаті тривалість життя є найнижчою у Європі. Не доживши до пенсії, у нас помирає третина чоловіків.

Поєднання цих характеристик робить проблематичним досягнення у близькій перспективі необхідних для інтеграції до ЄС рівнів інтернаціоналізації економіки та якості життя в Україні.

Стосовно другої передумови - наявності високорозвинутих економічних зв´язків між суб´єктами економічної діяльності країн, що інтегруються, - то, за даними Євростату, в 2004 р. взаємна торгівля країн - членів ЄС становила 62,8% їх зовнішньої торгівлі. Для України цей показник є на половину меншим. Експорт України до ЄС-25 становить нині 35%, а імпорт - 32%. Для порівняння, український експорт до країн СНД складає 32%, а імпорт - 54% (це переважно енергоносії з Росії та Туркменістану).

Характерно, що у 1998-2000 pp., коли нинішні члени ЄС Польща та Угорщина були ще кандидатами на вступ, їхній експорт на 70% був зорієнтований на країни Євросоюзу.

Отже, виходячи з рівня соціально-економічного розвитку України, її зовнішньоекономічних зв´язків із країнами - членами ЄС, беручи до уваги практику приєднання до Євросоюзу східноєвропейських країн та держав Балтії, враховуючи психологічну готовність населення нашої країни до інтеграції (згідно даних Національного інституту стратегічних досліджень, за вступ до ЄС виступають 39,4% населення України, менше третини українців хотіли б бачити свою державу членом ЄЕП) реального членства в ЄС ми можемо набути через 10—15 років, «пропустивши вперед» цілу низку країн-сусідів. На думку західних аналітиків (ЄС та США), після закінчення запланованого на 2007 р. приєднання до ЄС Болгарії та Румунії, настане час Балканських держав: Хорватії, а потім Албанії, Боснії і Герцеговини, Македонії, Сербії та Чорногорії. У грудні 2004 р. було прийнято рішення про початок переговорів з Туреччиною на предмет її вступу до ЄС, на що вона давно чекає (40 років виповнилося після того, як вона подала заявку на приєднання до Союзу, і майже 50 — після її вступу до Ради Європи). Європа як спільнота, заснована на єдиних цінностях, може повернутися і в бік країн Середземномор´я, особливо Марокко, навіть якщо вони знаходяться формально поза географічними межами Європи. І тільки після цього трудно буде відмовити у вступі до ЄС таким європейським державам, як Україна, Білорусь, Молдова. Проте нам, українцям, слід керуватись ідеєю, що Європа - це не географічне поняття, а союз, що ґрунтується на спільних цінностях. Такі цінності слід напрацьовувати, а для цього потрібен час.

Після президентських виборів 2004 р. Європа, як і весь світ, по-новому, оцінюють євроатлантичні інтеграційні прагнення України. Знаковим стало звернення Європарламенту до Єврокомі-сії та Ради ЄС щодо надання Україні більш чіткої перспективи стати членом цього об´єднання. Для набуття членства в ЄС Україні слід якісно прискорити виконання так званих «Копенгагенських критеріїв» (1993 року). Мова йде не тільки про формування сталої демократичної політичної системи, але й економічних критеріїв, таких як наявність ефективної ринкової економіки та високих соціальних стандартів життя.

Водночас слід розуміти: ЄС об´єктивно зважає на той факт, що майже 47 млн. громадян України становлять понад половину населення (за винятком Польщі) тих 10 країн, які 1 травня 2004 року вступили в ЄС. Тобто існує ризик «безкінечного» розширення спільноти. Якщо ж Україну й буде прийнято, то дата «європейської реєстрації» навряд чи визначиться швидко. Адже в разі ратифікації 25 країнами — членами першої спільної Конституції ЄС її положення наберуть чинності з 2006 року, а повністю органи влади ЄС будуть сформовані лише 2009 року. Причому остаточно, за новими правилами, вони почнуть працювати з 2014 року. Тоді може бути й подолано втому від розширення.

Відносини з ЄС набувають для України дедалі більшого геополі-тичного значення. Вони є своєрідною компенсацією за експортні втрати машинобудівників і харчовиків на ринках СНД за рахунок поставки продукції металургії.

Розглядаючи галузевий аспект співробітництва з ЄС, слід відзначити, що провідні позиції в українському експорті належать металопродукції (44% експорту), мінеральним продуктам і хімії (22%), тоді як на продукцію машинобудування припадає лише 22%. Основними імпортерами української продукції є Німеччина, Італія, Угорщина, Польща.

Таблиця 8.2.

Динаміка зовнішньої торгівлі України з державами СНД (млн. дол.)

Щодо загальної характеристики вітчизняного імпорту слід відзначити, що, як правило, ті самі країни, які належать до головних імпортерів української продукції, є і провідними експортерами до України (див. діагр. 8.1). Це, зокрема, Німеччина, Польща, Італія, Велика Британія, Франція, Швейцарія. Найбільш важливими товарними позиціями імпорту України із країн ЄС є нафтопродукти, лікарські засоби, легкові автомобілі, кам´яне вугілля, гербіциди та інші товари.

Особливістю торгівлі послугами України з державами ЄС є левова частка в загальному їх обсязі (85%) транспортних послуг, при цьому 60% з них припадає на транзит російських енергоносіїв, у той час як комп´ютерні послуги становлять менше 1 % загального обсягу. Тобто експорт послуг поки що нагадує вулицю з одностороннім рухом. Позиції імпорту послуг із країн ЄС за обсягами можна розташувати в наступному порядку: транспортні (особливо вантажні морські, залізничні та повітряні пасажирські перевезення), послуги зв´язку, фінансові та страхові.

Розширення ЄС (2004 р.) в подальшій перспективі може як позитивно, так і негативно вплинути на зовнішню торгівлю із країнами цього економічного угруповання. Прямі та опосередковані втрати вітчизняних експортерів на ринках нових членів ЄС можуть скласти 1 млрд. євро. Може зменшитись експорт металопродукції та продукції машинобудування, легкої, переробної та харчової промисловості до країн Центрально-Східної Європи і Балтії.

Основні країни-партнери України у зовнішній торгівлі