Створення навчального посібника, де б висвітлювалися теоретичні та праксеологичні проблеми юридичної етики, стало нагальною потребою. Спираючись на власний педагогічний і практичний, а також: на світовий досвід і вироблені культурою етичні принципи і деонтологичні стандарти, автори намагаються сприяти вихованню у майбутніх юристів почуття високої моральності та професійної культури.

Юриспруденція відноситься до певних людських занять, де моральність і духовність передують професійній майстерності. В Основних принципах, що стосуються незалежності судових органів (п.10), прийнятих на сьомому Конгресі ООН по попередженню злочинності та обходженню з правопорушниками в 1985 p., ця думка зведена в деонтологічний принцип: "Особи, відібрані на судові посади повинні мати високі моральні якості (курсив мій - Д.Ф.) і здібності, а також: відповідну підготовку і кваліфікацію в області права".

Цей принцип спонукає до організації навчального процесу з підготовки юристів таким чином, щоб до можливого мінімуму зменшити залучення до сфери правосуддя і правоохоронних органів людей бездуховних і аморальних.

Єдиною навчальною дисципліною, повсякденним завданням якої є виховання у юриста-професіонала почуття службового обов’язку, високої моральності під час виконання професійних завдань і стійкої моралі в повсякденному зіткненні зі світом пороку і спокуси залишається юридична етика. Примітно, що цитований вище принцип проголосили і схвалили країни зі стабільною і процвітаючою економікою, прозорою і стійкою політикою, які утвердилися духовно і ідейно за традиціями своїх народів.

Для України, позбавленної цих стабілізуючих факторів і єдиної ідеї, роль духовного та морального в такій соціально чутливій сфері як судочинство є набагато важливішим.

Падіння моральності у всіх сферах державного і громадського життя, зростання злочинності, зокрема й серед юристів, не можна пояснити недостатньою кількістю навчальних посібників з юридичної етики. Однак відсутність належного інтересу вчених-правознавців до проблем професійної етики свідчить або про недооцінку ролі моральності в підготовці майбутніх правознавців, або про втрату надій на видужання суспільства. У будь-якому випадку, відсутність сучасного українського навчального посібника з юридичної етики неможна визнати нормальним явищем.

Дещо більше «поталанило» у цьому сенсі відгалуженню юридичної етики - юридичній деонтології. Тільки за два роки в Україні з ´явилося кілька підручників: «Правова деонтологія» П.Д. Біленчука і С.С Сливки, «Правознавча деонтологія» С.С Сливки, «Юридична деонтологія» С.Д. Гусарева, ОД. Тихомирова.

Не затримуючись на окремих спірних питаннях визазначених праць, слід зазначити, що хотілося б виявитися сучасником такого самого живого прориву і у юридичній етиці, з величезним масивом недосліджених проблем, що чекають на увагу вчених.

Падіння моралі в суспільстві та, як наслідок, процвітання майже легалізованих хабарництва і корупції, кругової поруки і корисливості у вищих ешелонах усіх галузей влади, державному апараті, судових і правоохоронних органах впливають памолоде покоління, якому в недалекому майбутньому доведеться заповнити й очолити державно-владні інститути.

На думку заступника керівника науково-експертного управління Секретаріату Верховної Ради України М. Мірошника: «У своєму соціальному розвитку Україна досягла стану, коли корупція стала невід´ємним атрибутом державного управління, його системним елементом». З цим важко не погодитися.

Саме молодь виявляє стурбованість падінням моралі та зростом злочинності в державі. Центром «Соціальний моніторинг» і Українським науково-дослідним інститутом двічі 1997 і 1999 pp.) проводилися опитування думки студентів Івано-Франківського інституту права, економіки і будівництва з питання «Що саме в нинішніх умовах турбує Вас більше всього?».Результати більш ніж: тривожні:

Результати опитування студентів Івано-Франківська

1997 р.

1999 р.

63% - ріст злочинності

67% - ріст злочинності

39% - падіння моралі

43 % - падіння моралі

Аналогічне опитування проведено авторами в стінах Донецького інституту економіки і господарського права в 2001-2002 pp., відповідно показало, що і на крайньому заході, і на крайньому сході України молодь стурбована схожими проблемами. Результат:

2001 р.

2002 р.

71% - корупція

71% - корупція

61%- падіння моралі

66% - падіння моралі

Сьогодні в стінах юридичних вузів дозрівають нові покоління служителів української Феміди й усвідомлене сприйняття ними досліджуваних етикою вічних моральних цінностей, покликано сприяти вихованню доброчесної установки, що затверджує в людині повагу до закону, прав особистості, чесності, відповідальності та неприйняття аморальної альтернативи.

Попит на юридичну освіту в Україні стабільно зростає. Це втішне явище. Однак поряд з молоддю, що прагне до оволодіння правовими знаннями і яка мріє чесно застосовувати їх на юридичному поприщі, інститути наповнила маса шукачів легких і неправедних заробітків, які навіть не ховають своїх корисливих цілей. З десяти студентів першого курсу мінімум 7 прагнуть працювати в податковій системі, митних органах тощо. І це було б похвальним, якби не одна маленька деталь. Більшість вважає, що саме тут можна знайти найкоротший шлях до матеріальних благ. Це насторожує, тому що для юнацтва такий прояв настільки відвертого меркантилізму завжди був далеким.

Юридичній етиці належить роль своєрідної "техніки" моральної безпеки як для самого майбутнього фахівця, так і для тих, з ким йому слід зіткнутися на професійному поприщі. Тому повний курс цієї навчальної дисципліни має слугувати свого роду напуттям майбутнім молодим фахівцям на завершальному етапі навчання у вищому навчальному закладі, а підручник з юридичної етики має займати гідне місце на столі юриста-професіонала поряд з добіркою кодексів.

Вивчення майбутніми правознавцями етики, на нашу думку, аж ніяк не має обмежитися семестром на завершальному курсі навчання. Усвідомлення моральних принципів супроводжує юриста-практика на всіх етапах його діяльності. Тому спеціальні етичні розділи доцільно фрагментально включати в такі профілюючі дисципліни, як «Кримінальний процес», «Цивільний процес», «Судові та правоохоронні органи України» і деякі інші.

Не слід також: забувати, що у вузах існує і заочна форма навчання, де, як правило, підвищують свій освітній рівень люди, яким вже довелося стикатися з практикою і які наразилися на прояви далеко не вищих зразків моралі.

Юридична деонтологія як навчальна дисципліна, що дає вихідні поняття про обрану професію, природно, доречна на першому курсі для того, щоб студент на початку свого професійного шляху зумів оцінити вірність свого вибору і вчасно «відступити» від раніше прийнятого рішення.

У пропонованому навчальному посібнику викладенню курсу основної навчальної дисципліни - юридичної етики передує розділ: «Введення в етику», мета якого дати студенту загальні уявлення про цю древню галузь філософії. Таке компонування посібника, з одного боку, відбиває природну єдність основного навчання і його практичне відгалуження, а з іншого - звільняє прикладну дисципліну - юридичну етику - від академічних конструкцій і перевантажень, що дозволяє зосередитися на практичних аспектах цієї дисципліни.

Побудову пропонованого курсу лекцій виконано у класичному для юридичних предметів принципі з поділом на загальну й особливу частини. Введенню в етику, загальним положенням юридичної етики, її виникненню і становленню на території України, а також: міжнародному визнанню присвячені І, II, і III розділи загальної частини навчального посібника.

До особливої частини включено розділи, що досліджують закономірності та межі впливу моральних категорій (або їхньої відсутності) на практичну діяльність юристів різних професій.

Відповідно до навчальної програми курс розраховано на 12 годин лекцій і 6 - практичних занять, що, на думку авторів, з урахуванням значимості дисципліни, є вкрай недостатнім для відведеної їй ролі в навчальному процесі.

Практичні завдання студентам з юридичної етики переслідують кілька цілей: а) виявлення власного відношення молодої людини до справедливості, закону, до честі, що сформувалися в ньому до цього моменту; б) виявлення здатності (чи відсутність такої) до критичної оцінки власної позиції; в) виховання стійкого несприйняття аморальної альтернативи в будь-якій ситуації.

Враховуючи особливості досліджуваних юридичною етикою моральних категорій, автори вважають, що засвоєння матеріалу вимагає такої вправи, як «занурення» студента в конкретну життєву ситуацію, а це в свою чергу вимагає від нього оцінки власних моралі та вольової настанови. Пошук розв ´язання запропонованої ситуації зажадає від молодої людини насамперед щирої відповіді самому собі, що потребує не тільки розумової праці, а й душі майбутнього правознавця.

Найсприйнятнішим для цього є «провокація» самотестування і критичної самооцінки студентами власних моральних спрямувань, а отже, і самовиховання необхідних соціально-прийнятних стійких нахилів у юриста шляхом розв´язання ситуацій морального вибору за конкретно запропонованих умов.

Зміст поставлених перед читачем питань не в тому, щоб вирішити, як належно учиняти в наведених ситуаціях. Це питання для самоперевірки своїх сумнівів щодо того, чи йдеться тут про належне?