Юридична етика

2.2. Особливе місце етики в професії юриста

При підготовці професіоналів для важливих галузей людської діяльності на першому місці, як правило, стоять міцні знання, здатність до їх реалізації, працездатність, і не часто беруться до уваги такі властивості, як доброта, делікатність, людяність і т.п.

За добору співробітників до судової та правоохоронної систем повинні превалювати моральні критерії. Основні юридичні професії завжди включають в себе наявність влади над іншими людьми і вирішення їхніх доль.

Використовувати судову владу слід так, щоб кожному віддати належне, а це значить поступати справедливо, тобто за законом. Відомий римський юрист Ульпіан визначив право як «..мистецтво доброго і справедливого». Відповідно до конституційного принципу поділу державної влади в Україні існує три її галузі: законодавча, виконавча і судова. Функціонування третьої галузі державної влади - судової, забезпечують юристи. Добро і справедливість є етичними категоріями. Відношення саме до них визначає сутність майбутнього юриста.

Основними носіями владних функцій судової системи і суміжних служб є суддя, прокурор, слідчий. Це державні службовці, що мають особливий статус: їхнє призначення і звільнення регулюється безпосередньо Конституцією України (суддя) і конституційними законами (суддя, прокурор).

Найважливішим конституційним принципом українського судочинства є положення про незалежність суддів, слідчо-прокурорських працівників і підпорядкування їх тільки закону. Принцип незалежності має і глибокий моральний зміст.

Закон позбавляє суддю права на винесення неправосудного рішення під впливом будь-яких сторонніх сил - це правовий бік принципу незалежності. Суддя при винесенні рішення позбавлений права поступитися совістю, посилаючись на стороннє втручання - це моральний критерій того самого принципу.

Конституційний порядок призначення і звільнення суддів і прокурорів від обійманої посади, а також заборона тиску на них надійно захищають від стороннього втручання в їхню роботу.

Високий рівень захисту незалежності зазначених посадових осіб підвищує їхню особисту відповідальність за правильність прийнятого ними рішення. Сьогодні суддя - це найбільш захищена юридична професія і, відповідно, саме до нього зростають вимоги дотримання етичних принципів, притаманних даній професії - це непідкупність, неупередженість і справедливість за умови дотримання закону.

Важливою складовою частиною статусу юристів - державних службовців - є також їх діяльність, чітко регламентована кримінально-процесуальним законодавством і конституційними законами. Варто зауважити, що і самі закони, які регулюють поведінку судді, слідчого, прокурора пронизані моральними вимогами до посадових осіб.

Конституційні вказівки на забезпечення підозрюваного, обвинувачуваного, підсудного допомогою адвоката, заборона застосування фізичних та інших катувань, обмеження терміну утримання під вартою у разі затримання і багато інших застережень - це не що інше, як етичні принципи презумпції невинуватості, втілені в правову форму. Справа честі юридичних посадових осіб не відступати від цих конституційних вимог.

Слід зазначити, що рішення, винесені зазначеними посадовими особами (вирок, рішення суду, постанова прокурора, слідчого) виносяться ім´ям і від імені держави і є обов´язковими для виконання на всій території України.

Робота судді, слідчого, прокурора, допоміжних служб - це постійний розгляд міжособистісних конфліктних ситуацій, де зіштовхуються діаметрально протилежні інтереси, а їх рішення мають бути справедливими. Незаконне, несправедливе розв´язання конфлікту - це завжди привід для нового. Елемент справедливості досягається гармонією права і моральності. Моральне кредо посадової особи, яка розглядає конкретний конфлікт від імені держави, має грунтуватися на чільних конституційних принципах правової держави - законності і рівності всіх перед законом.

Така вимога визначається конституційним положеннями щодо побудови правової держави. Чи можлива побудова правової держави в Україні - це питання не є суто риторичним.

Прикладом неухильної реалізації принципів законності та рівності перед законом можна вважати США. Саме ця країна найближче підійшла до ідеалу правової держави. Однак і ця держава, що претендує на еталон у справі дотримання прав громадян, після подій 11 вересня 2001 р. стала перед вибором засобів, які істотно зменшують захищеність окремих прав і свобод особи. Великобританія, що знаходиться у фарватері США, пішла ще далі, відмовившись від принципу презумпції невинуватості в інтересах більш успішної боротьби з тероризмом.

Чільною конституційною ідеєю правової системи США, що пронизує все законодавство, є верховенство закону, рівність перед ним усіх без винятку. Ця універсальна ідея, будучи ознакою щирого демократизму, однозначно затребувана народом Америки.

Представники правосуддя в США знають, що вони служать не особистості, не окремій партії, а лише закону, і тому сумлінно і безбоязно виконують свої обов´язки. Громадянин сліпо кориться закону, усвідомлюючи, що так поводяться усі без винятку громадяни держави - від рядової людини до президента. Отже, державна правова ідеологія сприяє формуванню як у слуг закону, так і рядових громадян настанов законослухняності та поваги до принципів, що панують у суспільстві.

У час написання книги, увесь світ облетіла звістка про затримку двох дочок Президента США Д. Буша щодо вживання ними алкогольного пива на дискотеці. Президент США не став тиснути на поліцію, оскільки безневинний дзвінок глави держави був би негайно витлумачений газетами як тиск на неї. До справи підключилася б американська преса, і хто знає, чим це могло скінчитися для президента. Прецедент з екс-президентом США Б. Клінтоном тому приклад.

Приблизно в ці самі дні пролунало повідомлення про допит дочки президента Франції Ширака, запідозреної в присвоєнні великої суми муніципальних грошей. Президент Франції виправдовувався, однак не ризикнув сперечатися з прокуратурою. Це і є принцип рівності перед законом.

Ми можемо уявити розвиток подій в Україні, у разі затримання «чада» навіть районного чиновника. Прекрасно збережене з радянських часів «телефонне право» стійко визначає «вибірковість» працівників українських правоохоронних і судових органів у боротьбі зі злочинністю.

Будівництво в Україні правової держави наштовхується на відверте небажання парламентаріїв додержуватися принципу верховенства закону. Депутатська недоторканність і процедура відкликання депутата сформульовані таким чином, що практично будь-який злочин, вчинений парламентарієм, може залишитися не покараним.

Референдум, що відбувся 16 квітня 2000 p., показав, що населення України налаштовано досить рішуче проти депутатської недоторканності в нинішньому її вигляді, яка демонструє нерівність громадян перед законом.

Українські правоохоронні органи і суди постійно вимагають відсторонити їх від грубого втручання в їхню діяльність парламентаріїв. Претензії представників державної влади на привілейоване становище перед законом стали в Україні системою. Чи може подібна обстановка в країні сприяти формуванню високоморального лику трудівника правосуддя? Природно, ні. Звідси і справедливі нарікання народу на продажність судових і правоохоронних чиновників.

Рівність перед законом - це найбільш прийнятна конституційна база формування морально-етичних принципів поведінки працівників правоохоронної сфери. Саме ця ідея закладена у всіх міжнародних актах, що формулюють деонтологічні принципи роботи юристів.

Юридична етика покликана виховувати у державних юристів відданість конституційним ідеалам, чесність і непідкупність, почуття обов´язку і справедливості, забезпечуючи, таким чином, практичну реалізацію в Україні принципу правової держави.

Втілення в життя ідей і принципів правової держави можливе лише при постійному дотриманні морально-етичних вимог кожною посадовою особою правової сфери. Робота слідчого, судді, прокурора охоплює величезне коло питань, що торкаються всіляких аспектів людських відносин.

Розслідування карного злочину, розгляд справи в суді - це постійне спілкування з багатьма співпричетними і вкрай зацікавленими в результатах справи людьми. Це спілкування, найчастіше, відбувається в режимі підвищеної психологічної напруги і постійно випробовує професійні та моральні настанови суддів і працівників правоохоронних органів, що таїть у собі можливість нервового зриву, призводить до слідчої чи судової помилки. Тільки тверді внутрішні моральні настанови, тренована воля і глибоке усвідомлення своєї професійної місії допомагає юристу уникнути названих вище небажаних наслідків.

Специфіка роботи судді, прокурора, слідчого з людьми складається в обов´язковій і точній фіксації процесу спілкування (допиту, очної ставки й ін.) технічними засобами. Це вимагає ретельного планування роботи, продумання питань і можливих відповідей на них.

На жаль, нерідко трапляється так, що непродумане питання і зафіксована відповідь опонента на неї не влаштовують слідчого чи суддю, не вписуються в певне задану схему, і тоді посадова особа вдається до фальсифікації документа (протоколу допиту, протоколу судового засідання). Саме тут і проходить межа моралі, за якою криється або небажання слідчого, судді відмовитися від версії, що опанувала ним, або, що ще гірше, злочинний задум. Не випадково нове карне законодавство зміцнює право сторін на фіксацію процесу технічними засобами і криміналізує фальсифікацію матеріалів посадовими особами (ст. 366 КК України).

Важливою особливістю професії юриста є гласність. Гласність припускає «прозорість» процесу, можливість об´єктивної оцінки діяльності посадової особи. Це зобов´язує юриста контролювати емоції і бути вкрай стриманим у їхньому прояві. Дуже важливо стежити за власною мовою, тому що кожне промовлене при виконанні обов´язків юристом слово має цілком визначені наслідки. Йдеться не тільки про зміст, а і манеру висловлюватися, тобто слідкувати не лише за виголошеним, але і за тим, як це промовлялося.

Утвердження правової держави, реалізація її ідей і принципів можливе лише за наявності в країні плеяди грамотних, відданих своїй справі фахівців-правознавців.

Грамотність і широкий кругозір майбутнього правознавця досягаються шляхом старанного вивчення ним десятків профілюючих і допоміжних навчальних дисциплін. Виховання відданості до обраної професії і необхідних для бездоганного служіння їй загостреного почуття справедливості і високої моральності - важке і неоціненне завдання єдиної навчальної дисципліни - юридичної етики.