Юридична етика

2.3. Структура, види і норма юридичної етики

Вітчизняний курс юридичної етики не може сьогодні розвиватися поза найважливішими деонтологічними документами Міжнародної Асоціації Юристів (МАЮ) і європейських форумів правознавців, центром уваги яких, в основному, є захист прав людини. Найбільш активною фігурою у сфері надання допомоги у захисті прав людини визнається адвокат.

В багатьох країнах зміст професії адвоката і його функції не завжди співпадають з аналогічними категоріями в Україні. Наприклад, у США юрист визнається і представником правової системи, і громадським діячем, що несе відповідальність за якість правосуддя. Американські адвокати, юристи, що працюють у корпораціях, і державні аторнеї об´єднані в асоціації, що відіграють значну роль у штаті, державі.

У деяких європейських країнах адвокат за своїми повноваженнями також не завжди відповідає цій професії в Україні. В Англії існують баристери і солістори, що виконують різні функції та повноваження. У Шотландії обвинувачення у Високому суді підтримує соліститор чи помічник лорда-адвоката.

У Німеччині для отримання адвокатської ліцензії крім диплома про закінчення юридичного факультету університету потрібно три-чотирирічна практика у прокурорів і адвокатів та складання низки додаткових іспитів перед комісією при вищому суді землі.

Міжнародне правове співтовариство поняття адвокат трактує у своїх документах значно ширше, з урахуванням різноманітних функцій, що виконують адвокати в різних державах. Крім цього, адвокатський корпус найчисленніше представлений у МАЮ, а діяльність адвокатури як ніяка інша, в силу своєї багатоплановості й особливої делікатності, найбільше потребує етичного регулювання.

Етичні принципи діяльності суддів, слідчих і адвокатів мають істотні особливості, які необхідно враховувати при побудові навчальної дисципліни. Таким чином, виникає необхідність систематизації юридичної етики за спеціалізацією, за рівнем регулювання і формальними ознаками.

Загальна частина посібника містить теми, що розкривають поняття юридичної етики, її призначення, висвітлюють історичний шлях розвитку і міжнародне визнання галузі знань, включаючи і цей розділ.

Особлива частина дає уяву про значення і роль етичних категорій стосовно спеціалізованих інститутів юридичної професії. За ознаками спеціалізації юридичну етику слід поділити на:

- слідчу етику, що досліджує і розвиває спектр морально-етичного регулювання поведінки слідчого стосовно учасників слідчо-оперативного процесу, з колегами, а також поза межами служби;

- суддівську етику, що досліджує і розвиває спектр морально-етичного регулювання офіційних стосунків судді з учасниками судового процесу, з колегами по роботі і професії, з клієнтами суду, а також поза службою;

- адвокатську етику, яка досліджує і розвиває спектр морально-етичного регулювання поведінки адвоката з колегами, суддями, слідчими, процесуальними супротивниками у слідчо-судовому процесі, відносини з клієнтами;

- етику нотаріуса, присвячену досить делікатній і прискіпливій роботі спеціалістів цієї галузі;

- етику юрисконсульта, який виконує майже схожі функції, має істотно власні ознаки, присутні лише цій професії.

З появою у складі Мін´юсту Державної виконавчої служби, а також Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, пов´язаних з вкрай болючими проблемами виконання рішень і вироків судів перед вченими-правознавцями, безумовно, постає необхідність відгукнутися на вимоги часу.

Немає жодного сумніву, що до роботи в зазначених державних структурах мають залучатися фахівці, що отримали знання в спеціальних навчальних закладах, де одна з перших позицій мусить бути відведена професійній етиці.

Статус і функції судді та слідчого визначаються Законами «Про судочинство», «Про статус суддів», цивільним процесуальним і кримінально-процесуальним кодексами, що докладно регламентують кожен крок у процесі виконання ними службових обов´язків.

Найчастіше, ці офіційні акти містять і етичні вимоги, що дозволяє визнати наявність офіційної етики. У Законі України «Про статус суддів», прийнятому 15 грудня 1992 р. міститься вимога до судді «не допускати вчинків і будь-яких дій, що ганьблять звання судді і можуть викликати сумнів у його об´єктивності, неупередженості і незалежності». Це норма Закону. Однак ця вимога носить і етичний характер, вимагаючи від судді високої моралі та честі. Кримінально-процесуальний Кодекс України (п. 16 ст. 48) установлює, що «захисник не вправі розголошувати інформацію, що стала йому відомою в зв´язку з виконанням професійних обов´язків». Безперечно, що ця офіційна вимога носить не тільки юридичний зміст, але ґрунтується й на етичній основі.

Офіційна етика - це етичні вимоги, що містяться в правових нормах, невиконання яких може мати юридичні наслідки (звільнення з посади, відсторонення від справи).

Поряд з етичними вимогами, адресованими офіційною етикою юристові будь-якої спеціалізації , існують правила, що регулюють взаємини в середині груп юристів кожної професії - корпоративна етика (суддівська, слідча, адвокатська).

Корпоративна етика-це сукупність етичних правил, що містяться в документах, прийнятих добровільно представниками будь-якої професії, галузі, громадського об´єднання й обов´язкові для виконання особами, що є членами професійного, галузевого чи іншого локального об´єднання, що прийняла цей документ.

Крім офіційної та корпоративної етики існують взаємини, не врегульовані будь-якими правилами, крім вимог загальної вихованості і внутрішньої інтелігентності юристів однієї чи різних спеціалізацій, що спілкуються в процесі своєї діяльності. Так, не повинен адвокат, суддя, слідчий у присутності клієнта образливо відгукуватися про роботу колеги, навіть якщо він з ним не знайомий. Це вимоги традиційної етики.

За рівнем формальних вимог юридична етика може бути представлена документами такого рівня:

-міжнародний - вимоги якого сформульовані та викладені в актах, прийнятих на міжнародних форумах юридичної громадськості, що обов´язкові для правових відомств і співтовариств країн, які підписали ці акти. (Кодекс поведінки посадових осіб по підтримці правопорядку, прийнятий на 34 сесії Генеральної Асамблеї ООН 17 грудня 1979 р. у м. Нью-Йорку) та ін.;

- європейський - вимоги якого сформульовані та викладені в актах, прийнятих на європейських форумах юридичної громадськості й обов´язкові для правових відомств і співтовариств держав, що підписали ці акти; Деонтологічний кодекс (Кодекс правил здійснення адвокатської діяльності адвокатів європейського співтовариства, прийнятий делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні в Страсбурзі в жовтні 1988 р.), та ін.;

- вітчизняний - вимоги якого сформульовані та викладені у відповідних актах українського значення: «Правила адвокатської етики», «Кодекс державного службовця» та ін.

-регіональний - вимоги якого сформульовані та викладені в актах, прийнятих на колегіальних зборах представників конкретної професії регіону, які носять рекомендаційний характер лише для представників цієї професії певного регіону.

Запропонована систематизація аж ніяк не претендує на категоричність. Вона торкається лише форми предмета. Однак назріла необхідність додати цій етичній дисципліні деяку чіткість і стрункість викладу.

Етична норма, на відміну від норми правової не спричиняє санкцій, передбачених законом, якщо порушення етичних вимог не переростає в правопорушення. Етичні норми містять, переважно, рекомендаційний характер. Однак за деякі етичні порушення передбачені та можуть застосовуватися санкції корпоративного впливу, що можуть мати правові наслідки. Так, у журналі «Адвокат» № 4 за 1998 р. приводиться приклад із практики Вищої кваліфікаційної комісії про анулювання свідчення на право заняття адвокатською діяльністю, мотивоване несумлінним відношенням адвоката до своїх обов´язків. Тут несумлінність як моральна категорія, має правові наслідки - анулювання права на заняття адвокатською діяльністю.

Таким самим шляхом йде формування правил адвокатської етики у багатьох європейських країнах. Приміром, Регламент Паризької колегії адвокатів, що є обов´язковим для використання на всій території Франції, забороняє адвокату виконувати доручення клієнта, інтереси якого раніше представляв інший адвокат, доки не буде забезпечене погашення фінансової заборгованості перед останнім. Інакше адвокат стає особистим боржником попереднього захисника.

Побудова етичної норми за класичною тріадою не є суцільною. Безліч етичних норм не містять усіх трьох елементів, приміром, санкції.

Основна відмінність між правовою й етичною нормою полягає в тому, що перша забезпечується державним примусом, а етична - громадським, корпоративним впливом і, в основному, має на меті підтримку високоморального клімату в середовищі професіоналів, причетних до судочинства.