Юридична етика

Розділ 4. Міжнародне визнання юридичної етики

Процес зародження і становлення юридичної етики як загальновизнаного і неодмінного фактора повноцінної правової діяльності, що гарантує надійний захист прав людини, як самостійної наукової галузі та навчальної дисципліни відбувався в різних державах по-різному.

Фундаментом для розвитку етичних принципів на міжнародному рівні слугувала проголошена Організацією Об´єднаних Націй і закріплена в її Статуті воля «до створення умов, за яких може дотримуватися справедливість». Саме справедливість була і залишається одним з головних деонтологічних принципів юридичної діяльності.

Пріоритетність основних юридичних принципів визначена Загальною декларацією прав людини, 50-річчя якої відзначалося в 1999 р. Це - рівність перед законом, презумпція невинуватості, право на гласність розгляду справи і з дотримання усіх вимог справедливості незалежним і безстороннім судом. Сюди відносяться і відповідні гарантії необхідні для захисту будь-якої людини, обвинувачуваної у вчиненні злочину.

Однією з найважливіших подій міжнародного характеру, що свідчить про загальне розуміння і визнання етичних факторів юристами, стало прийняття Деонтологічного кодексу на пленарному засіданні дванадцяти делегацій Європейського співтовариства в жовтні 1988 р. у Страсбурзі.

Суть цього міжнародного документа заключалася у встановленні та визнанні як обов´язкової міри - дотримання правил адвокатської діяльності адвокатами Європейського співтовариства.

Визнаючи реальність існування значних розходжень етичних вимог усередині самих країн-учасниць, прийнятий Деонтологічний кодекс констатує, що «...прогресивний розвиток Європейського співтовариства й інтенсифікація діяльності адвоката усередині цього співтовариства в інтересах суспільства вимагає визначення однакових норм, застосованих до кожного адвоката співтовариства, та його міжнаціональної діяльності».

Міжнародна організація адвокатів висловила своє прагнення до гармонізації і наступним кроком на шляху до удосконалення деонтологічних принципів дванадцяти країн-учасниць стала конференція Міжнародної асоціації юристів, що відбулася в Нью-Йорку у вересні 1990 р.

Наслідки роботи цієї конференції виявилося прийняття Стандартів незалежності юридичної професії міжнародної асоціації юристів. У зазначеному документі вперше на міжнародному рівні було закріплено, що: "справедлива система організації юстиції, що гарантує незалежність юристів при виконанні ними професійного обов´язку без будь-яких необгрунтованих обмежень, прямого чи непрямого тиску чи втручання, є абсолютно необхідною для побудови і функціонування правової держави " і далі "професійні організації юристів відіграють життєво важливу роль у підтримці професійних стандартів і етичних норм у захисті своїх членів від необґрунтованих обмежень і порушень, у забезпеченні юридичною допомогою усіх, хто її потребує, а також: у взаємодії з урядовими й іншими інститутами для досягнення цілей правосуддя".

Особливо зазначити, що МАЮ міцно пов´язує питання дотримання етичних норм і правил з організацією і діяльністю регіональних асоціацій юристів. Зокрема, підсумковий документ жадає від держав-учасників Конференції утворення в кожному регіоні однієї чи більш незалежної самокерованої, визнаної чинним законодавством, асоціації юристів.

Одне з головних завдань цих об´єднань МАЮ бачить у забезпеченні честі, достоїнства, компетентності, професійних стандартів і етичних норм у поводженні та дисципліні, а також у захисті інтелектуальної й економічної незалежності адвоката від його клієнта.

Конференція МАЮ підтвердила прихильність основним принципам юридичної етики і призивала регіональні асоціації "сприяти забезпеченню права кожного громадянина на швидке, справедливе і гласне слухання в компетентному, незалежному і безсторонньому судовому органі відповідно до належної та справедливої процедури у будь-яких справах".

Практика використання судових і каральних органів для боротьби з політичними опонентами в державах з тоталітарними й авторитарними режимами спонукає ООН, МАЮ й інші міжнародні організації приділяти більшої уваги питанням захисту прав людини і створенню умов для цивілізованої та безпечної діяльності юристів, їхньої соціальної захищеності та свободи, доступності юридичних послуг.

Головний обов´язок юриста підсумковий документ Конференції вбачає, насамперед, у тім, що адвокат, керуючись установленими правилами, стандартами й етичними нормами, має діяти вільно, чесно і безстрашно відповідно до законних інтересів клієнта і без будь-якого втручання чи тиску з боку влади чи громадськості. Конференція вважає обов´язковим для кожної асоціації твердження і проведення в життя свого професійного кодексу.

Важливою подією на шляху міжнародного визнання правової етики, як діючого фактора в захисті прав людини, з´явився документ - "Основні принципи, що стосуються ролі юристів", прийнятий на VIII Конгресі ООН із запобігання злочинності та поводженню з правопорушниками, що відбувся в серпні 1990 р.

В одному ряді з принципами правового характеру, покликаними забезпечити максимальні гарантії захисту прав і свобод людини, названі також і чисто етичні. Зокрема, ст. 12 підсумкового документа в розділі «Функції й обов´язки» проголошує, що «Юристи за всіх обставин зберігають честь і достоїнство, властиві їхні професії, як відповідальні співробітники в галузі відправлення правосуддя».Захищаючи права своїх клієнтів і відстоюючи інтереси правосуддя, юристи мають «сприяти захисту прав людини й основних свобод,визнаних національним і міжнародним правом, і у всіх випадках діяти незалежно і сумлінно відповідно до закону, визнаних норм етикою юриста».

Найбільш активною варто визнати тенденцію МАЮ в удосконаленні етичного боку діяльності юристів-адвокатів. Це цілком обґрунтований напрямок зусиль МАЮ, тому що саме адвокатура є передовим загоном юридичного співтовариства в справі захисту прав і свобод людини. Саме в цій сфері юридичної спеціалізації зосереджені найбільш педантичні та делікатні моменти юридичної етики і деонтології. Природно, це ніяк не зменшує важливості деонтологічних питань в інших сферах діяльності юристів.

Саме стан адвокатури в державі є лакмусовим папірцем істинної демократії, що стверджується неослабною увагою міжнародних організацій до її проблем.

У серпні 1990 р. на восьмому Конгресі ООН із запобігання злочинів прийняті Основні положення про роль адвокатів.Основними положеннями цього документа є: допуск до адвокатської практики і юридичної допомоги; кваліфікація і підготовка; обов´язок і відповідальність; воля висловлень і асоціацій; професійні асоціації адвокатів; дисциплінарне провадження.

Як видно з Основних положень, світову громадськість гостро цікавили такі етичні проблеми адвокатської діяльності як подолання труднощів доступу до адвокатів і юридичної допомоги, поєднання обов´язку і відповідальності адвокатів, потребу у зміцненні професійних асоціацій, як гарантії якості адвокатської допомоги малозабезпеченим особам.

На восьмому Конгресі ООН із запобігання злочинності та спілкування з правопорушниками були прийняті Основні принципи, що стосуються ролі юристів. Цей документ поглиблює і розширює положення, розглянуті в попередньому документі.

Етичні проблеми юриспруденції не були обійдені і на багатьох міжнародних форумах більш пізнього часа, а за часом збігаються з епохою початку українського державного становлення.