Юридична етика

5.7. Слідчий - потерпілий: етика взаємин

Розслідуючи злочин, слідчий постійно спілкується з людьми, так чи інакше причетними до розслідування справи. Потерпілі, свідки, підозрювані, оперативні працівники, експерти і багато інших людей з різними інтересами, цілями, завданнями і процесуальним становищем - усі вони так чи інакше впливають на слідчого і на стан роботи з розслідування справи.

Особливої уваги заслуговують взаємини слідчого з потерпілими. Карно-процесуальним законом потерпілі, як зацікавлені в результаті розслідування особи, наділені визначеними процесуальними правами.

Потерпілим визнається особа, якій вчиненим злочином заподіяна моральна, фізична чи майнова шкода (ст. 49 КПК України). Потерпілий, відповідно до закону, вправі давати показання, представляти докази, заявляти клопотання, знайомитися з усіма матеріалами справи з моменту закінчення попереднього слідства.

Очевидно не випадково законодавець серед інших видів заподіяної шкоди на перше місце висуває моральний. Образа людських почуттів, знущання над моральними людськими цінностями травмує психіку потерпілого набагато глибше матеріальних втрат і фізичних страждань.

Спілкування слідчого з потерпілими - це особлива сфера процесуальних і етичних відносин. Стан потерпілого в період розслідування злочину в основному визначається ступенем і характером заподіяної йому шкоди.

Якщо процесуальні відносини з потерпілими відрегульовані законом, то мистецтво морально-ділового спілкування залежить від багатьох обставин: особистого характеру, рівня культури і морального виховання обох сторін. Потерпілому можна вибачити не завжди адекватне сприйняття і реагування на навколишні події, оскільки він вражений горем. Слідчий - професіонал, він на службі, при виконанні обов´язку і не вправі піддаватися емоціям і керуватися особистими почуттями.

Особливість етики взаємин слідчого з потерпілими полягає в тому, що суворо дотримуючи формальних вимог закону у відношенні останніх, він дотримує максимальної коректності у вчинках і заявах, утримується від дій і висловлювань, здатних образити почуття потерпілих.

Ніякі особисті припущення чи антипатії не виправдовують брутальність або безтактність слідчого стосовно потерпілого. Потерпілі вимагають особливо дбайливого відношення до себе . З іншого боку, варто утримуватися від озвучування необережних прогнозів щодо завершення розслідування справи, передчасних висновків і необґрунтованих обіцянок. Одне лише непродумане слово слідчого може перетворитися на об´єкт скарг і серйозних обвинувачень з боку потерпілого.

...Розслідувалася кримінальна справа за обвинуваченням лікаря, акушера-гінеколога, у злочинно-халатному відношенні до своїх обов´язків під час прийняття пологів, унаслідок чого вмерла породілля. Слідство затягувалося через судово-медичну експертизу. Чоловік померлої постійно відвідував слідчого, вимагав негайного взяття під варту обвинувачуваного, скаржився на затягування слідства.

Під час чергового відвідування слідчого у відповідь на докори потерпілого останній роздратовано відповів, що нічого щодня набридати і вказувати що йому робити, і взагалі, якби була його воля, він не притягав би лікаря до відповідальності, тому що не бачить у його діях ніякої провини.

"Тепер мені все зрозуміло, - сказав потерпілий - ви його хочете вигородити " і пішов. Наступного дня був зроблений замах на убивство обвинувачуваного в справі лікаря. Потерпілий, «підігрітий доброзичливцями», зважився на самосуд.

Поведінка потерпілих може бути далеко не завжди адекватна їх стану і фактичним обставинам справи. їхніми вчинками, найчастіше керують не тільки щирий біль чи втрата здорового глузду. Нерідко вони стають об´єктами залякувань, підкупу, чийогось злого наміру й інших невідомих слідчому обставин. Вчинки потерпілих іноді позбавлені всякої логіки і здатні дуже ускладнити процес розслідування злочину. Іноді їхня поведінка продиктована дуже утилітарними цілями.

Потерпіла в справі, мати зґвалтованої п´яницею-чоловіком чотирирічної дівчинки, слізно просить слідчого не притягати винуватця до відповідальності тому, що у випадку його осуду, вона залишиться з дітьми без засобів до існування.

Дружина убитого в неї на очах чоловіка відмовляється назвати імена убивць, боячись розправи. Вона не вірить, що слідчі органи убережуть її від помсти.

Приклади лише підтверджують думку про непередбачуваність вчинків потерпілих під впливом всіляких обставин. Це завжди має враховувати слідчий і коментувати у припустимих законом межах і етично витриманих формах.

Потерпілий, з позиції юридичної етики, найскладніша після обвинувачуваного фігура в карному судочинстві, психологічний стан якого вимагає вкрай вдумливого, обережного і зваженого підходу до особистості останнього.