Юридична етика

Розділ 8. Етика відводу і самовідводу

Етично значимими на всіх стадіях цивільного і кримінального судочинства є моральні обставини, що виключають участь професійних учасників слідчого і судового процесу у справі, тобто інститут відводу і самовідводу.

Слідча і судова практика має безліч прикладів, коли участь тієї чи іншої особи як слідчого, судді, державного обвинувача у цій справі є не тільки небажаною, але і шкідливою як для окремих учасників, так і для справи в цілому.

Приводи для усунення учасника процесу від справи, як правило, носять етичний, а нерідко навіть прихований інтимний характер. Наявність таких моментів припускає можливість необ´єктивного ведення справи, ухвалення несправедливого рішення у справі тощо. У цих випадках використовується правовий механізм попередження можливих шкідливих наслідків - процедура відводу або самовідводу.

Це проблема переважно малих міст і районних центрів, де більшість людей так чи інакше знають один одного, періодично спілкуються з різних життєвих питань, можуть бути в дружніх або неприязних відносинах і, що зовсім не виключено, один з них виявиться слідчим, суддею, а інший - підслідним, підсудним. І приятельські стосунки, і неприязні однаковою мірою, можуть заважати виконанню посадових і службових обов´язків. Не гарантовані від цієї проблеми і мегаполіси.

Кримінально-процесуальне законодавство регулює порядок відводу слідчого, судді, захисника, експерта в межах правової основи, що перешкоджає участі цих осіб у справі.

Порушеній темі в КПК України присвячений розділ 4 «Обставини, що виключають участь у кримінальному судочинстві». Стаття 54 КПК установлює, що «Суддя чи народний засідатель не може брати участь у розгляді кримінальної справи:

1) якщо він є потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем чи родичем будь-кого з них, а також родичем слідчого, особи, що робила дізнання, чи обвинувача;

2) якщо він брав участь у даній справі в якості експерта, фахівця, перекладача, особи, що робила дізнання, слідчого, обвинувача, чи захисника, представника інтересів потерпілого, цивільного позивача чи цивільного відповідача розглядав по цій справі скаргу в порядку статей 2362, 2364, 2366 КПК;

3) якщо він особисто чи його родичі зацікавлені в результатах справи;

4) при наявності інших обставин, що викликають сумнів в об´єктивності судді чи народного засідателя».

Стаття 18 ЦПК України трохи розширює коло обставин, що виключають участь судді в розгляді справи, вказуючи, що судді не можуть брати участь у розгляді справи якщо вони є родичами сторін чи інших осіб, що беруть участь у справі, або знаходяться в особливих відносинах з ними.

До складу суду, що розглядає кримінальну справу, не можуть входити особи, що є родичами між собою. Слід зазначити, що законодавець надає учасникам судового процесу можливість коректного розв´язання ситуації, що створилася, шляхом заяви самовідводу, що і є етичним моментом законодавства, яке регулює ці питання.

Аналізуючи обставини, узаконені як підстави, що виключають можливість участі в справі судді, ми переконуємося, що кінцевою метою законодавця було досягнення максимальної впевненості в тому, що ці обставини не будуть використані в особистих цілях чи цілях, що не відповідають інтересам справи.

Законодавець створює максимальні умови для справедливого вирішення справи, і робить це за рахунок презумпції недовіри, іншими словами, законодавець допускає можливість використання суддею визначених обставин у своїх особистих цілях чи інших інтересах. Однак будучи зведеною до рівня закону, ця презумпція втрачає характер образливої недовіри і здобуває вигляд законної, а отже, коректної підстави в інтересах досягнення справедливості. Таким чином, можна констатувати, що саме етичні міркування є визначальними при виборі обставин, що виключають участь у справі судді.

Існує ще проблема «інших обставин», тобто не зазначених у ст. 54 КПК, яка, однак «викликає сумнів в об´єктивності судді чи народного засідателя». Таких обставин може виникати багато і вони не є юридичними фактами або позбавленими документального підтвердження. На лаві підсудних може виявитися людина, що колись принесла судді багато неприємностей особистого характеру, друг, що відбив улюблену жінку, давній ворог батька та ін. Саме тут виникає той етичний бар´єр, що має перебороти суддя сам, в силу високого розуміння свого службового покликання. Це уміння піднятися над особистими інтересами в ім´я збереження престижу власної професії та обійманої посади - подання заяви щодо самовідводу.

Стаття 60 КПК «Відвід слідчого й особи, що робить дізнання» передбачає такі підстави для відводу:

1) якщо вони є потерпілими, свідками, цивільними позивачами, цивільними відповідачами чи родичами будь-кого з них, а також родичами обвинувачуваного;

2) якщо вони брали участь у справі в якості експертів, фахівців, перекладачів, чи захисників, представників інтересів потерпілого, цивільного позивача чи цивільного відповідача;

3) якщо вони чи їхні родичі зацікавлені в наслідках справи;

4) при наявності інших обставин, що викликають сумнів у їхній об´єктивності.

З правових позицій, підставами для відводу слідчого є обставини, зазначені в пунктах 1, 2 і 3 та підтверджувані відповідними юридичними документами, що визнані безперечними. Етичність проблеми в цих випадках полягає в тому, що слідчий, знаючи про наявність таких обставин зобов´язаний сам заявити керівництву про самовідвід, не очікуючи такої заяви від інших учасників процесу.

Однак можуть існувати «інші обставини», що викликають сумнів в об´єктивності дії знавача, слідчого (п. 4 ст. 60). Ці обставини не завжди можуть бути підтверджені юридичними документами, однак їхній вплив на об´єктивність розслідування може бути куди значимішим.

...Слідчому доручається ведення групової кримінальної справи. Один з обвинувачуваних його давній знайомий-односелець. Батько останнього, будучи у стані сп´яніння, дуже побив батька слідчого, від чого той помер. Родини завжди ворогували і ненавиділи один одного.

Немає документів, що підтверджували б викладені обставини, немає свідків, а давня ворожнеча, а можливо, і ненависть збереглися. Добре, якщо у слідчого вистачить розсудливості і сили характеру заявити самовідвід чи просто повідомити керівництво про наявність подібних обставин.

Якщо дізнавач або слідчий не заявили собі самовідвід через зазначені обставини, то заява про відвід може бути подана зазначеними в законі зацікавленими особами на ім´я прокурора, що приймає відповідне рішення. Однак у цьому випадку авторитет слідчого, що самостійно не сповістив керівництво про наявність обставин для відводу, похитнувся.

Стаття 61 КПК називає обставини, що виключають участь у справі захисника чи громадського захисника. Якщо особа раніше брала участь у цій справі в якості слідчого, особа, що проводила дізнання, прокурор, громадський обвинувач, суддя, секретар судового засідання, експерт, фахівець, представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, якщо воні допитувалися раніше чи підлягали допиту як свідки у цій справі, вони не вправі здійснювати захист.

Захисником не може бути також особа, що є родичем будь-кого зі складу суду, обвинувача чи потерпілого.

Адвокат не може брати участь у справі як захисник також у разі, якщо він у цій справі надає чи надавав раніше юридичну допомогу особі, інтереси якої суперечать інтересам особи, що звернулася з проханням про ведення справи, чи якщо він брав участь у справі як перекладач чи понятий, а також якщо в розслідуванні чи розгляді справи бере участь посадова особа, з якою адвокат перебуває в родинних стосунках.

За наявності цих обставин особа повинна відмовитися від виконання обов´язків захисника в справі. Варто відразу пояснити, що мається на увазі відмова від прийняття доручення на ведення справи, а не відмова від уже прийнятого доручення. За цими самими підставами захисник може бути відсторонений від участі в справі органом дізнання, слідчим, прокурором чи судом.

Законом України «Про внесення змін у Кримінально-процесуальний кодекс України» від 21.06.2001 р. внесені деякі зміни до ст. 61. Так, не може бути захисником особа, що є родичем цивільного позивача, у відношенні якого порушена кримінальна справа, що визнана недієздатною чи обмежено дієздатною, у випадку припинення дії свідчення на право заняття адвокатською діяльністю чи права на надання правової допомоги чи його анулювання в порядку, установленому законодавчими актами України.

Крім цього, у законі вказується, що не може та сама особа бути захисником двох і більше підозрюваних, обвинувачуваних чи підсудних, якщо інтереси захисту одного з них суперечать інтересам захисту іншого.

Кожний з пунктів 61 статті КПК є не тільки чисто правовою вимогою, але має під собою глибоко моральну основу і відповідає етичним вимогам.

Особливо важливий у цьому сенсі завершальний пункт 61 статті, де говориться, що «не може бути захисником особа, що, зловживаючи своїми правами, перешкоджає встановленню істини в справі, затягує розслідування чи судовий розгляд справи, а також особа, що порушує порядок у судовому засіданні чи не виконує розпоряджень головуючого під час судового розгляду справи».

Це означає, що якщо слідчий або суд прийдуть до висновку, що захисник допускає зазначені вище порушення, то він за постановою слідчого чи за ухвалою суду може бути відсторонений від подальшого виконання своїх обов´язків. Це нововведення однаковою мірою корисно і небезпечно, тому що неможливо виключити усунення неугодного слідчому чи судді адвоката за мотивами, далекими від інтересів справи. Крім того, зазначене нововведення може мати негативні наслідки, оскільки видалення адвоката зі справи, а отже і його заміна в розпал слідства чи розгляду справи в суді, вимагає значного часу для ознайомлення нового адвоката з матеріалами справи.

Законодавцем також уведена ст. 61 -1 КПК, що регламентує порядок усунення захисника від участі в справі. Установлюється, що відсторонення захисника від участі в справі за мотивами, викладеними у пунктах 1, 3, 4 і 5 частин 1, 2 і 3 ст. 61 КПК, вирішує особа, що робить дізнання чи провадить слідство самостійно своєю мотивованою постановою, повідомивши про це захисника, підозрюваного, обвинувачуваного, підсудного.

Питання про відсторонення захисника за п. 2 ч. 1 ст. 61 КПК і ч. 4 цієї самої статті дозволяється за поданням особи, що провадить дізнання чи слідство - за місцем розслідування справи, а суддею - за місцем розгляду справи.

Виявляється, що зазаначені зміни кримінально-процесуального законодавства безперечно будуть слугувати цілям правосуддя за умови належного й етично обґрунтованого їхнього використання.

Ситуація 1

Ви слідчий. Вам доручається вести справу, порушену за фактом вчинення злочину. У процесі розслідування з´ясовується, що особа, підозрювана у вчиненні тяжкого злочину Ваш колишній однокласник по школі, що наніс Вам у дитинстві багато образ і спричинив неприємності. Природно, що Ви відноситеся до нього дуже неприязно.

Ситуація 2

Ви суддя. Готуючись до розгляду карної справи, Ви дізнаєтеся, що один з підсудних молода особа, яка раніше дружила з Вашою сестрою. Він часто бував у вас в гостях, у Вас залишилися добрі стосунки, хоча дуже давно не бачилися.

Ви міркуєте: як Вам слід поступити?

Ситуація З

Ви суддя, і маєте розглядати цивільну справу щодо розділу майна на значну суму. Випадково Ви довідуєтеся, що позивач у справі близький родич голови районної адміністрації, з яким у Вас склалися неприязні стосунки. Ваші дії.