Основи бібліології

1.1. Визначення книгознавства

Розпочинаючи вивчення теоретичних проблем книгознавства, необхідно насамперед чітко сформулювати визначення цієї науки. Саме визначення розкриває суть книгознавства, його завдання, дає уявлення про зміст та межі досліджень книги. Розуміння цих проблем у їх сутності дозволяє з’ясувати місце книгознавства в системі інших наук.

Книгознавство — це відносно молода дисципліна, яка зародилася наприкінці XVІІІ ст., дуже повільно розвивалася у XIX ст., а на початку XX ст. (1910—1935 рр.) стрімко сформувалася. На межі 20-30-х рр. була заборонена і визнана ідеологічно шкідливою наукою. Відродження її пов’язане з хрущовською відлигою (кін. 50-х — поч. 60-х рр. XX ст.). З того часу наука розвивається і привертає увагу багатьох дослідників.

Вперше термін “книгознавство” (рос. “книговедение”) було використано у 1820 р. видатним російським бібліографом В. Анастасевичем. Його праця “Про необхідність сприяння російському книгознавству" поклала початок розвитку книгознавчих досліджень. Упродовж століття ця наука про книгу поступово розвивалася, у 40-х рр. XX ст. термін “книгознавство” зникає, а наприкінці 50-х рр. знову відроджується. У 20-х рр. XX ст. паралельно з терміном “книгознавство” широко використовували й термін “бібліологія” на позначення науки про книгу та книжкову справу. Протягом тривалого часу терміном “книгознавство” називали всі аспекти багатогранної діяльності, пов’язані з книгою, а саме практичну та теоретичну роботу із видання, розповсюдження, вивчення і використання книги. В сучасних умовах обидва терміни використовують паралельно.

Розуміння книгознавства як окремої науки сформувалось не одразу. Протягом усього XIX ст. і до 80-х років XX ст. точилися суперечки про його характер. У сучасній теорії щодо визначення книгознавства існує три точки зору.

  1. Книгознавство — це єдина комплексна наука про книгу і книжкову справу.
  2. Книгознавство — це комплекс, система окремих, цілком самостійних наук про книгу (представники цієї наукової концепції заперечують існування єдиної книгознавчої науки).
  3. Книгознавство — це загальна теорія, яку використовують науки про книгу і книжкову справу.

Третя точка зору нині практично не використовується дослідниками, а перші дві перебувають у постійній боротьбі. Історично тлумачення книгознавства як комплексу, системи окремих, цілком самостійних наук склалося раніше, ніж розуміння книгознавства як єдиної комплексної науки. З огляду на це, перша точка зору є прогресивнішою, більш відповідною сучасним завданням книгознавства.

Таким чином, можна подати таке визначення “книгознавства”:

Книгознавство — це комплексна суспільна наука про книгу та книжкову справу, яка вивчає в історичному, сучасному та прогностичному планах процеси створення, розповсюдження і використання творів писемності та друку у суспільстві.

У цьому визначенні можна чітко визначити ключові слова, які є основними для розуміння суті книгознавства:

  • комплексна (тобто книгознавство сприймається як єдина наука);
  • суспільна (наука вивчає книгу у взаємозв’язках із суспільством, із читачем);
  • в історичному, сучасному та прогностичному планах (вивчає книги в конкретних умовах, коли вони з’являлися і починали впливати на читача);
  • твори писемності та друку (адже книгознавство вивчає як друковану книгу, так і рукописні пам’ятки).