Основи бібліології

1.4. Методи книгознавства

Книгознавство як наука використовує як загальнонаукові, так і специфічні методи дослідження. Власне, комплексний характер книгознавства та складний об’єкт вивчення зумовлюють застосування різних методів, способів та прийомів дослідження. Проблема методу — ключова у бібліології, що підтверджується, зокрема, значною кількістю публікацій, присвячених цьому питанню. Загалом у книгознавстві використовують дві групи методів:

Загальнонаукові методи, тобто такі, якими, окрім книгознавства, користуються й інші науки. До них належать:

  • аналіз (розчленування й осмислення кожного елементу);
  • синтез (об’єднання всіх висновків в один).

Ці два методи використовують у видавничій справі при оцінці авторського оригіналу та складанні редакційного висновку, в якому, власне, визначається доцільність публікації твору;

  • історизм (за цим методом книгу розглядають в контексті тих суспільно-історичних обставин, коли вона побачила світ і здійснила вплив на читачів). Його широко використовують у книгознавстві, зокрема у видавничій справі, дослідженні питань історії книги (наприклад, в праці С. Маслова “Етюди з історії рукописної книги”).

Спеціальні книгознавчі методи, які не використовує жодна інша наука. їх багато, і для кожного з етапів розвитку книгознавства характерні певні методи.

До них можна віднести бібліографічний, друкарський (палеографічний), аналітико-тематичний, структурно-типологічний, порівняльно-історичний, функціональний, системний (системно-типологічний) методи. Розглянемо їх детальніше.

Так, за допомогою бібліографічного методу твори писемності та друку вивчають за зовнішніми, суто фактичними даними, які входять до складу бібліографічного опису: ім’я автора, назва, місце та час видання, мова, обсяг, наклад, ціна, наявність ілюстрацій, таблиць тощо. Це один з перших методів, який почали застосовувати книгознавці. Він дозволяє дослідникам зробити суттєві висновки та узагальнення, зокрема при укладанні національної бібліографії, створенні бібліографічних покажчиків давніх видань та ін.

Друкарський (типографський) метод розглядає книгу як явище матеріальної культури, результат друкарського, поліграфічного втілення твору. За цим методом вивчають обкладинку (палітурку), особливості шрифтів, ілюстрацій, книжкових шпальт. Якщо книга не друкована, а рукописна, то метод називають палеографічним (від грец. палео — “давній” і графо — “пишу”).

Аналітико-тематичний метод з’ясовує основні теми видань у певній галузі знань чи в певний історичний період, в окремому видавництві або в групі видавництв. Саме цей метод використовують у студентських дослідженнях, він дозволяє робити висновки в курсових і дипломних роботах. За допомогою аналітико-тематичного методу науковець може отримати цінну інформацію про стан книговидання та спрогнозувати основні теми на майбутнє.

Структурно-типологічний метод вивчає типи та види видань (монографії, підручники, довідники тощо) і визначає їх відсоток у загальному масиві. Використовується при дослідженні значних за обсягом продукції видів літератури. наприклад, за цим методом визначено, що в Україні 60% видань належать до навчальної літератури.

Що ж стосується порівняльно-історичного методу, то він характеризує певний історичний період книговидання за всіма аспектами, а саме: видавництва, що діяли у визначений час, основні типи їх видань, кількість випущених книг, пріоритетні теми тощо. Він обов’язково передбачає порівняння, зіставлення і ґрунтовні висновки.

Функціональнийметод (підхід) започаткував наприкінці 50-х рр. XX ст. професор М. Сікорський, автор підручника “Теорія і практика редагування ”. За цим методом книгу вивчають з позиції читача (реального чи потенційного), у взаємозв’язках зі суспільством (останнє включає такі поняття, як актуальність, злободенність теми, рецензування, громадська оцінка тощо). Функціональний метод передбачає вирішення низки проблем, а саме:

  1. Визначення цільового та читацького призначення книги (для якого кола читачів і з якою метою видана, а також як саме буде використовуватись).
  2. З’ясування теми, тематики твору, оцінку його наукової, пізнавальної чи художньої цінності.
  3. Аналіз відповідності змісту книги, її оформлення цільовому та читацькому призначенню.
  4. Оцінку структури (побудови) твору, його жанрових особливостей.
  5. Визначення доцільності науково-довідкового апарату з урахуванням цільового та читацького призначення книги.
  6. Громадську оцінку твору та книги, рецензії фахівців, відгуки звичайних читачів.
  7. Визначення можливих шляхів розповсюдження, реалізації книги (на книжковому ринку, у мережі бібліотек та ін.).

Функціональний метод вимагає від книгознавця:

  • володіти змістом твору;
  • оцінювати літературне втілення твору (тобто, композицію, фактичний матеріал, мовностилістичні особливості);
  • знати читача, його потреби в інформації та можливості її сприйняття.

Саме функціональний метод дозволяє книгознавцям виконати основне завдання — дослідити систему “Книга - читач ”, проаналізувати “життя” та функціонування книги в суспільстві.

Системний (системно-типологічний) метод сформувався на початку 70-х рр. XX ст. і отримав теоретичне втілення у працях професора А. Бєловіцької, автора підручника “Загальне книгознавство”. За цим методом книгу вивчають як цілісне явище, як систему з єдністю її змісту, матеріально-конструктивної форми (враховуючи всі елементи книги). Цей метод називають також системно-типологічним, оскільки при проведенні досліджень науковці широко використовують сучасну типологію книги. Варто наголосити, що системний метод не заперечує функціональний, а доповнює його, логічно збагачує та поглиблює. У сучасному книгознавстві системний метод набув широкого визнання і використовується багатьма дослідниками книги.

Для дослідження тих чи інших книгознавчих проблем можуть бути використані й інші методи, які базуються на перерахованих вище, зокрема, тематико-типологічний метод (він аналізує пріоритетні теми та їх втілення у виданнях різних типів та видів літератури).

На кожному історичному етапі розвитку книгознавства провідним вважається певний метод. Так, нині дослідники надають перевагу системному методу. Загалом розробка методичного арсеналу книгознавства остаточно не завершена, цей процес продовжується й у сучасних умовах.

Список рекомендованої літератури

  • Видавнича справа як складова частина книгознавства
  1. Бем Г., Вернер Й, Гарт Г. Видавець майбутнього. Маркетинг і менеджмент у. — К.: Основи, 1994.
  2. Сміт Д. Посібник книговидавця. — К.: Любіть Україну, 1999.
  3. Реалії та перспективи сучасного книжкового ринку. Зб. статей і матеріали круглого столу “Розвиток інформаційного маркетингу на книжковому ринку України” / Упоряд. Е. Огар. — Львів: Аз-Арт,1997.
  • Бібліополістика як складова частина книгознавства
  1. Биковський Л. Книжкова торгівля на Україні // Бібліотечний вісник. — 1997. — № 1.
  2. Коваль О. Книговидавничий бізнес в Україні — важко, але не безнадійно / Книга і преса в контексті культурно-історичного розвитку суспільства. — Вип. 2. — Львів: Фенікс, 1998.
  3. Мигонь К Наука о книге: очерк проблематики. — М.: Книга, 1991.
  • Бібліотекознавство як складова частина книгознавства
  1. Абрамов Н, Валеев А., Карташов И. Библиотековедение. Общий курс. — М.: Книжная палата, 1998.
  2. Библиотековедение. Проблемы теории: Учебное пособие / О. Иубарьян. — Л., 1984.
  3. Каліберда Л. Бібліотечна справа в Україні і проблеми її удосконалення // Вісник Книжкової палати України. — 1997. - № 2.
  4. Культура читання як проблема педагогічного книгознавства // Поліграфія і видавнича справа. — Вип. 30.
  • Сучасні методи книгознавства
  1. Баренбаум И, Барсук А. К вопросу о методах книговедческих дисциплин // Книга: Исследования и материалы. — Вып. 29.
  2. Барсук А. Вопросы общей теории книговедения // Книга: Исследования и материалы. — Вып. 22.

• Суть та значення функціонального підходу в книгознавстві

  1. Баренбаум И. Функциональный подход и его применения в книговедении // Книга и социальный прогрес. — М., 1986.
  2. Баренбаум И., Барсук А. К вопросу о методах книговедческих дисциплин // Книга: Исследования и материалы. — Вып. 29.
  3. Проблемы общей теории книговедения. Сборник статей / Под ред. Е. Немировского. — М.: Книга, 1978.
  4. Сикорский Н. Книга. Читатель. Библиотека: Сборник книговедческих работ. — М.: Книга, 1979.