Основи бібліології

3.1. Визначення поняття "книга"

Вивчаючи книгознавство, необхідно дати визначення основоположному поняттю — книзі. В науковому сенсі це завдає неабияких труднощів. В сучасних тлумачних словниках визначення книги починається з етимологічної довідки (пояснення походження цього слова). У слов’янських народів слово “книга” походить від кореня кнея, в деяких куєн, що означає “обрубок деревини”. На таких обрубках, вирізках з дерева й зафіксовані перші тексти слов’ян. В інших народів етимологія цього слова також пов’язана з конкретною породою дерева, наприклад, з буком (з англ. book — “книга”). Існує версія, що в слов’янські мови слово “книга” могло потрапити через тюркські мови, наприклад, з Китаю, де слово куєн означає “сувій шовку” (тканини, на яких записували текст). Отже, в основі етимології слова “книга” лежить матеріал, призначений для нанесення на нього певного повідомлення.

Сьогодні тлумачні словники зазначають, що слово “книга” вживається в трьох значеннях:

  1. Книга — це витвір друку у вигляді скріплення аркушів паперу з будь-яким текстом.
  2. Книга — це твір, який становить зміст книги.
  3. Книга — це великий за обсягом підрозділ, частина літературного твору, що складається з багатьох глав.

Складність тлумачення книги полягає в тому, що вона — жива, змінна за змістом, матеріальною конструкцією, способами поліграфічного оформлення складова культури. Багато книгознавців намагалися подати свої власні визначення книги. Перші спроби робилися ще наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. російськими (М. Лісовський, М. Куфаєв) та українськими (наприклад, І. Калинович у праці “Тайна і святиня книги”) вченими. Насправді дати визначення поняття “книга” надзвичайно важко. Це зумовлено чотирма причинами:

  • складністю книги як суспільного явища;
  • багатогранністю, багатоаспектністю зв’язків книги з суспільством;
  • важливістю книги в житті суспільства;
  • розумінням книги як явища духовного та матеріального змісту.

Таким чином, можна погодитися з думкою видатного французького книгознавця Р. Ескарпі, який у своїй праці “Революція у світі книг” пише: “Як і все живе, книга не вкладається в жорсткі рамки визначення, у будь-якому випадку ще нікому досі не вдалося дати їй чітке та стабільне визначення”.

У сучасних умовах існує два визначення поняття “книга”:

  1. Вміщене в енциклопедичному словнику “Книгознавство” (80-ті рр. XX ст.). Книга — найважливіша форма закріплення семантичної інформації (переважно зв’язного та досить об’ємного тексту), призначеної для її передачі в часі та просторі. Недолік визначення — не враховано особливості книг, які передають інформацію у вигляді ілюстрацій.
  2. Вміщене в енциклопедії “Книга” (1999 р.). Книга — найважливіша, історично обумовлена форма закріплення та передачі у часі і просторі багатогранної інформації у вигляді текстового та (або) ілюстративного матеріалу, що склалися у процесі історії.

Для книгознавства надзвичайно важливим є розуміння книги як діалектичної єдності трьох складових:

  • Змісту (думки, ідеї, поняття, які вкладені автором в книгу). Деякі дослідники називають зміст соціальною інформацією книги.
  • Семіотичної форми — жанру, побудови книги, мовних засобів, за допомогою яких автор викладає свою думку.
  • Особливої матеріально-конструктивної форми, яка формується протягом століть і тисячоліть.

Досить часто некваліфіковані книгознавці ототожнюють книгу лише з певною, особливою матеріальною конструкцією. Це невірно, адже книга — це не лише форма, а й зміст, думка, ідея. Природа книги не матеріальна, а ідеальна. Тому надзвичайно популярним є філософське визначення: книга — це духовна сутність, обтяжена матерією.