Основи бібліології

4. Елементи книги як матеріальної конструкції

У книзі втілена праця видавця, художника, друкаря, переписувача. Саме оформлення та графічне виконання сприяють кращому сприйняттю книги та ефективному й зручному користуванню нею.

Сучасна книжка-кодекс складається з таких елементів:

  1. Книжковий блок — це скріплені між собою елементи книги (зошити, карти, схеми, ілюстрації), підготовлені до оправлення. В книжковий блок скріплюють переважно зошити.
  2. Форзац (з нім. “перед”) — це складений вдвоє аркуш паперу між палітуркою та книжковим блоком. Призначення форзацу полягає в тому, щоб з’єднати книжковий блок і палітурку.
  3. Каптал — кольорова тасьма з потовщеним краєм, яку приклеюють зверху і знизу до корінця книжкового блоку для його скріплення, захисту, зміцнення та оздоблення.
  4. Обкладинка чи палітурка — це оправа видання, що запобігає його пошкодженню від зовнішніх впливів, містить основні інформаційні дані про видання, виступає елементом зовнішнього оформлення. Палітурка має давню історію, її використовували ще в рукописних книжках І ст. до н. е.
  5. Суперобкладинка — додаткова обкладинка з клапанами-манжетами, що прикриває палітурку чи обкладинку і виступає елементом зовнішнього оформлення видання. Суперобкладинка оберігає палітурку від пошкодження та певним чином прикрашає книгу.
  6. Титульний аркуш — це початковий аркуш видання, який інформує про автора, назву, місце, рік видання книги й інші особливості. Титульний аркуш відносно новий елемент книги. Він виник на початку XVI століття. До цього часу книжки не мали титульних сторінок, необхідна інформація подавалася в кінці книги або на колонтитулах. Титульні сторінки в сучасній книзі надзвичайно різноманітні. Контртитул — це ліва сторінка на розвороті титульного аркуша, де вміщено особливу інформацію (про серію, зібрання творів загалом, відомості іноземною мовою). Авантитул — це перша сторінка книжкового блоку (коли є колонтитул або фронтиспис), де вміщено видавничу марку чи марку серії. Розворотний титул — це особливий титул, який використовується у багатотомних, серійних або перекладних виданнях. Складається з двох титулів: основного (стандартного) і контртитула. Крім того у виданні є фронтиспис — це непарна сторінка розворотного титульного аркуша, на якій вміщують портрет автора або особливу ілюстрацію, яка відображає ідею твору). Фронтиспис теж відносно молодий елемент книги, який з’явився лише у XVI ст. Шмуцтитул — це додатковий титул, який обов’язково розташовується на правій стороні книжкового розвороту, як правило, з порожнім, незадрукованим зворотом. Використовується тільки для того, щоб розділити частини (глави, розділи) особливої, урочистої книги, а також у збірках, збірниках, де важливо розділити окремі твори.
  7. Колонтитул — заголовкові дані, винесені за основний текст, розташовані переважно у верхній частині шпальти, часто у поєднанні з колонлінійкою та колонцифрою. Це своєрідний заголовок тексту, вміщеного на сторінці, а колонлінійка відділяє колонтитул від основного тексту. В історії книги колонтитули відіграли особливу роль, бо в давній рукописній книжці не було титульного аркуша, тому використовувався переважно колонтитул. Кожне видання має колонцифру — порядковий номер сторінки.
  8. Сигнатура — порядковий номер зошита. Сигнатура необхідна в процесі брошурування книги, вона дає можливість правильно (послідовно) розташувати зошити. Подається на нижньому внутрішньому березі сторінки.
  9. Норма — коротка назва книжки чи прізвище автора, яке розташовується на кожному друкованому аркуші поряд із сигнатурою (у лівому куті нижнього берега). Норма важлива в процесі брошурування. В окремі періоди свого розвитку рукописна книга мала ще й інші елементи, які з часом, з удосконаленням технології, відійшли.
  10. Службова частина видання — елементи, які забезпечують зручність користування книгою, належне її опрацювання в органах книжкової статистики, бібліографії тощо. Окремі дослідники (Б. Тяпкін, А. Мільчин, М. Сікорський) називають службову частину апаратом (науково-довідковим апаратом) видання. В сучасних умовах український книгознавець М. Тимошик запровадив термін “службова частина”, що включає всі відомі елементи апарату і поділяється на три групи елементів:

а) засоби, що відрізняють одне видання від іншого (автор, назва, рубрикація, анотація, вихідні відомості, епіграф, присвята тощо);

б) засоби доповнення та супроводження тексту (передмова, вступна стаття, післямова, коментарі, примітки, список літератури, бібліографічні посилання);

в) довідково-пошукові засоби (зміст чи оглав, додатки, покажчики, шрифтові та нешрифтові виділення).

Дослідники поділяють всі ці елементи книги на дві великі групи:

  • зовнішні (обсяг, палітурка, суперобкладинка, форзац, формат книги);
  • внутрішні (текст, ілюстрації, які складають книжкові шпальти й довідково-допоміжні елементи).

Матеріальна конструкція книги є надзвичайно складною, вона не сформувалася одночасно. Певні елементи книги є результатом історичного розвитку, технологій виготовлення матеріальних носіїв для закріплення тексту, можливостей відтворення тексту, а зрештою й продуктивних сил суспільства.