Основи бібліології

Книгознавчі видання 20-30-х рр. ХХ ст.

"Книгарь"

Вересень 1917 — березень 1920рр., Київ, видавництво “Час”. Редактори:

В. Королів-Старий (1917, ч. 1 — 1919, ч. 18), М. Зеров (1919, ч. 19 — 1920,

ч. 31)

Часопис формували статті, рецензії, хроніка, повідомлення про діяльність і плани видавництв, зміст нових книжок тощо.

Рубрики часопису: “Історія”, “Історичні оповідання”, “Публіцистика”, “Економіка”, “Політико-агітаційна література”, “Красне письменство” (белетристика), “Педагогіка і школа”, “Видання для дітей”, “Довідкова література”, “Медицина”, “Мистецтво”, “Поезія”, “Театр і преса”, “Художні видання”, “Біографії”, “Часописи”, “Музика”, “Релігія та церква”.

Розділ “Критика і бібліографія” містив огляд тогочасних новинок книжкового ринку України. До роботи над рецензіями було залучено Д. Багалія, О. Білоусенка, О. Дорошкевича, Г. Митецького, М. Зерова, А. Кримського, К. Лоського, О. Лотоцького, В. Мод- залевського, О. Олеся, С. Петлюру, Д. Ревуцького, М. Садовського,

І. Свєнціцького, С. Черкасенка й ще більш ніж 60 авторів.

“Книгарь” вмістив понад 130 критичних розвідок: українська книга в історичному аспекті та її сучасний стан, мовознавчі статті, розвідки з питань бібліотечної справи та бібліографії, статті з проблем художньої літератури й літературної критики. Прорецензовано 1100 видів друкованої продукції (за ознаками наукової вартості, проблематики, художньої цінності, актуальності, мови, зовнішнього оформлення). До роботи залучено понад 500 критиків.

Матеріал, опублікований на сторінках “Книгаря”, умовно можна поділити на три частини. Перша — це статті, розраховані на широкі кола читачів і присвячені питанням художньої літератури, літературної критики, історії книги, книжковій торгівлі, культурі книги; розвідки з питань бібліотечної справи та бібліографії. Друга частина—відомості про літературне життя (“звістки і чутки”), видавнича хроніка та листування редакції. Третя, найбільша за обсягом, частина власне бібліографічна і вміщувала, в основному, рецензії (розділ “Критика і бібліографія”), списи нових книг, надісланих до редакції та спроби реєстру нових українських періодичних видань. Але практично матеріал бібліографічного характеру містили усі три частини.

Журнал припинив існування навесні 1920 року, коли в Україні встановилася радянська влада, яка почала здійснення “культурних” реформ, внаслідок яких ліквідовувалися приватні бібліотеки. “Кни- гарь” було закрито “на основі, що не може бути ніякого видавництва ні книжок, ні журналів, крім державних”.

Список рекомендованої літератури:

  1. Тринівський Т. Діячі української культури на сторінках часопису “Книгарь” // Друкарство. — К., 2003. — № 4. —

С. 92—95.

  1. Дашкевич Я. “Книгарь” — журнал епохи революцій і контрреволюцій // Україна. Наука і культура. — К., 1991. — Вип. 25. — С. 26—44.
  2. Квітко І. Редакторська проблематика на шпальтах журналу “Книгарь” // Українська періодика: історія і сучасність: Тези доповідей і повідомлень Всеукраїнської науково-теоретичної конференції´ (9-10 гр. 1993 р.). — Львів, 1993. — С. 180—184.
  3. Королевич Н, Лазебний Л. “Книгарь” через сімдесят років // Книжник. — К., 1990. — № 4. — С. 39—40.
  4. Петров С. Так народжувався часопис “Книгарь” // Друкарство. — К., 2001. — № 1. — С. 4—6.
  5. Чорній В. Журнал “Книгарь” (1917—1920) як джерело до бібліографії´ української книги // Записки наукової бібліотеки ім. В. Стефаника. — К., 1995. — Вип. 3. — С. 107—115.

"Книжка"

1921—1923 рр, Станіславів, видавництво ‘Бистриця”. Редактор:

І. Чепіга.

Співпрацювали з часописом: М. Глущинський, В. Дорошенко, З. Кузеля, Б. Заклинський, Б. Ржепецький, М. Чайківський, Д. Дорошенко, С. Сірополко, П. Клунний та інші.

Вважаючи, що “Книжка” видається передусім в інтересах видавців і книгарів, редакція одночасно сподівалася на зацікавлення з боку найширших кіл інтелігенції, тому освітнім товариствам і читальням надсилала журнал безкоштовно.

Протягом усього часу “Книжка” зберігала сталу структуру, кожне її число складалося із чотирьох розділів: І. Статті, ІІ. Рецензії, ІІІ. Бібліографія, ІУ Хроніка. Були представлені усі жанри, характерні для більшості критико-бібліографічних часописів.

У статейному розділі “Книжки” переважають публікації агітаційного та інформаційного характеру, що обговорювали питання видавництва і поширення української книги. Низка публікацій торкається непростих стосунків з українськими книгарями в Америці та Канаді. Загалом “Книжка” приділяла велику увагу українському видавничому рухові, проте були відсутні солідні наукові публікації, що значно знижувало її вартість у порівнянні з “Бібліологічними вістями” та “Українською книгою”.

Окремі розділи відводились на поточну та критичну бібліографію. У різних розділах друкувалися більш чисельні тематичні списки літератури, реєстр українських видавництв і періодичних видань, видавничо-торговельні списки книг. Проте поточна бібліографія містила чимало пропусків, помилок і неточностей через те, що не завжди існувала можливість звірки.

Велике значення видавці “Книжки” надавали рецензуванню нових книг. Найчастіше увагу рецензентів привертали твори художньої літератури, адже за кількістю назв вони займали перше місце серед видань. Доволі часто у рецензії був присутній момент рекомендації.

Розділ “Хроніка” інформував читача про основні події тогочасного культурного життя. Тут друкувалися повідомлення про конкурси, свята, виставки, ювілеї письменників тощо, висвітлювались заходи, пов’язані з діяльністю книгознавчих організацій. Крім традиційного для більшості часописів огляду культурних явищ, “Книжка” систематично подавала в “Хроніці” списки й адреси українських видавництв, книгарень, періодичних видань.

Список рекомендованої літератури:

  1. Антоник О. Українські книгознавчі видання на еміграції´ у 20—30-ті рр. // Українська періодика: історія і сучасність: Доповіді і повідомлення четвертої Всеукраїнської наук.-теорет. конференції´ (19—20 грудня 1997 року). — Львів, 1997. — С. 91—94.
  2. Рибчинська Н. “Книжка” (1921—1923): історико-книго- знавчий аспект // Записки ЛНБ ім. В. Стефаника. — Львів, 2000. — Вип. 7/8. — С. 121—135.

"Книга"

1921 р., Відень-Київ, збірник Об’єднання українських видавців. Редактор: Д. Антонович.

Збірник, солідний за змістом та обсягом (80 сторінок), мав служити “урегулюванню” українського видавництва за кордоном, “вияснити” потреби книжкового ринку в Україні і можливість відповідати цим потребам з-за кордону.

Програма збірника і зміст опублікованих матеріалів свідчать про широкий бібліологічний характер видання. Структурно публікації “Книги” можна поділити на проблемно-аналітичні статті, рецензії, інформаційні огляди (з питань літературного життя, діяльності видавничих товариств та науково-літературних установ тощо), різноманітні бібліографічні матеріали й оголошення про книжковий асортимент того часу.

Серед статей варто виокремити “Бібліографічні мандрування” Ілька Борщака (йдеться про унікальні документи з життя і діяльності Пилипа Орлика, знайдені автором у паризьких архівах).

Загалом україніка була наріжним каменем “Книги”. Про це переконливо свідчать стаття М. Грушевського “Українські стародруки” та бібліографічний огляд І. Калиновича “Літопис української публікації” за 1918 рік.

Хроніка фіксує видання про Україну шведською, французькою, італійською мовами, інформує про виставку книг у Відні, про музеї українського наукового товариства у Києві тощо.

Вийшов лише один випуск збірника.

Список рекомендованої літератури:

  1. Антоник О. Українські книгознавчі видання на еміграції´ у 20—30-ті рр. // Українська періодика: історія і сучасність: Доповіді і повідомлення четвертої Всеукраїнської наук.-теорет. конференції´ (19—20 грудня 1997 року). — Львів, 1997. — С. 91—94.

"Бібліологічні вісті"

1923— 1930 рр, Київ, видавався Українським науковим інститутом книгознавства. Головний редактор: Ю. Меженко, директор УНІКу.

Видання готував гурток київських бібліографів — М. Іванченко, В. Ігнатієнко, Д. Лисиченко, Ю. Меженко, В. Міяковський, Я. Сте- шенко, М. Ясинський та ін.

Загалом на сторінках “Бібліографічних вістей” надруковано 250 статей більш як 100 авторів, не враховуючи численних заміток, за якими можна вивчати історію книжкового життя України 20-х років. Серед дописувачів були академіки С. Єфремов, Д. Ба- галія, П. Тутковський, В. Перетц, О. Новицький, київські науковці Д. Балика, Б. Зданевич, В. Ігнатієнко, С. Кондра, С. Маслов, П. Попов, М. Ясинський, харківські вчені І. Айзеншток, К. Дубняк,

  1. Козаченко, М. Яшек, одеські дослідники С. Боровий, Б. Комаров, С. Рубінштейн, та представники Західної України М. Возняк,
  2. Дорошенко, І. Крип’якевич, І. Свєнціцький, І. Калинович. На сторінках “Бібліографічних вістей” також виступали вчені Москви, Ленінграді, інших міст Росії, Білорусі, оскільки журнал був у своєму роді єдиний на весь Союз і гуртував довкола себе прогресивні наукові сили.

Рубрики журналу: “Miscellanea”, “Рецензії. Огляди”, “Хроніка”, “Пам’яті згаслих”, “Personalia”, “По закордонних часописах”, “Varia”, “Desiderata”, ‘Бібліологія”, ‘Бібліографія”, “Бібліотекознавство”, “Видавнича справа”, “Друкарство”, “Бібліофілія”, “Мистецтво книги”.

Характерною рисою часопису була велика увага до історії та мистецтва книги. Публікуючи відповідні статті, редакція ставила перед собою завдання на прикладі досягнень книжкового мистецтва минулого виховувати кадри поліграфістів і художників, сприяти створенню нової книги. В журналі друкувалися огляди фондів стародруків багатьох бібліотек, що надає публікаціям “Бібліологічних вістей” особливого значення. В журналі розміщені також роботи методологічного характеру щодо описання стародруків.

Невід’ємною складовою часопису було вміщення у різних формах бібліографічної інформації: списки видань УНІКу, покажчики “Бібліотековіана Всенародної бібліотеки України”, покажчики В. Дорошенка і В. Роздовського “Л. М. Толстой в українських перекладах”, В. Дорошенка “Гоголь українською мовою”, приста- тейні списки, наприклад, до статті про І. Калиновича, бібліографічні огляди змісту як радянських, так і зарубіжних газет і журналів тощо.

При потребі в “Бібліографічних вістях” використовувався не тільки ілюстративний матеріал, а й поліграфічне оздоблення. Так, ювілейний випуск журналу (1924 р.), присвячений 350-річчю українського друкарства, оформлено з використанням оригінальних, стилізованих під стародруки, заставок, ініціалів, кінцівок. Ю. Меженко залучав найкращих художників-графіків, тому часопис був прекрасно ілюстрований і мав мистецьку обкладинку Ю. Михайлова. Художнє оформлення, вдало поєднуючись зі шрифтами та рамкою на обкладинках, справляло приємне враження на читача і свідчило про високу видавничу і художню культуру редакторів.

Список рекомендованої літератури:

  1. Бібліографічні вісті, 1923—1930: Систематичний анотований покажчик / Уклад. Г. Ковальчук: Національна парламентська бібліотека. — К.: Абрис, 1996. — 58 с.
  2. Ковальчук Т. Журнал УНІКу “Бібліологічні вісті” // Бібліотечний вісник. — К.: НАН України, НБУ ім. В. І. Вер- надського, 1997. — № 2. — С. 26—28.
  3. Ковальчук Т. Феномен УНІКу // Книжник. — 1991 — №— С. 36—39.
  4. Королевич М., Лазерний Л. Прекрасно редагований фаховий журнал // Книжник. — 1992. — № 1. — С. 22—23.
  5. Рибчинська Н. “Бібліологічні вісті” (1923—1930) в контексті української книговидавничої періодики // Записки ЛНБ ім. В. Стефаника. — К., 1999. — Вип. 11. — С. 145—147.

"Стара Україна"

1924 — 1925рр, Львів, видає Книгарня Наукового товариства ім. Шевченка, згодом Наукове товариства ім. Шевченка. Редактор: І. Кревецький.

У виданні вміщувалися статті з історії і культури старої України, про історичні традиції, видатні постаті держави, мемуари, давні пам’ятки, історичні документи тощо. Однак редакція розуміла Україну не у “вузькій етнографічній концепції´, але як географічно- державну одиницю”. Нерідко номери часопису були присвячені окремим темам або ж виходили спеціальними випусками. Так, 1924 року побачили світ спеціальні випуски “В 350-ліття друкарства на Україні” (ч. 2/5), “Український некрополь” (ч. 6), “Українська мемуаристика в ХІХ—ХХ ст.” (ч. 9/10).

Рубрики часопису: “Замітки і матеріали”, “Хроніка” (часом мала підрубрику “Ukrainica”, що друкувалась також як самостійна рубрика), “Miscellanea”, “Оцінки і звіти”, “Бібліографія”, “Нові книжки” тощо.

Під рубрикою “Бібліографія” вміщено рецензії на праці І. Огієнка, О. Колесси, М. Возняка, Я. Стрипського, К. Студинського, Д. Багалія, Д. Дорошенка, Д. Антоновича, В. Січинського тощо. Крім того, іноді у часописі аналізувались наукові видання, зокрема “Бібліографічні вісті”, “Україна”.

Рубрика “Нові книжки” вміщувала короткий перелік книжкових новинок.

Загалом автори статей та дописів турбувалися питаннями загальнонаціонального характеру.

Список рекомендованої літератури:

  1. Антоник О. Українські книгознавчі видання на еміграції´ у 20—30-ті рр. // Українська періодика: історія і сучасність: Доповіді і повідомлення четвертої Всеукраїнської наук.-теорет. конференції´ (19—20 грудня 1997 року). — Львів, 1997. — С. 91—94.
  2. Животко А. Історія української преси. — К., 1999. — С. 291.

"Бібліотечний порадник"

1925— 1926рр, Львів, видання товариства “Просвіта”. Редактор: М. Галущинський.

Співпрацювали з часописом М. Возняк, І. Калинович, В. Дорошенко, В. Мудрий, І. Яворницький.

Завданням видання була “допомога” самоосвітнім прагненням народу, надання послуг читальням і членам “Просвіти” у плані інформування про книжковий ринок. Вмішувалася докладна інформація про ті видання, які можна було придбати в Галичині.

Часопис зазначав, що не ставить за мету дати повну бібліографію українських видань, а орієнтується насамперед на доступні, ті, що можуть формувати бібліотеки товариства “Просвіта”.

Докладна бібліографічна інформація подавалася за кількома напрямами — історія, природа і техніка, економіка, дитяча і художня література. Вміщено велику кількість коротких анотацій про книги багатьох авторів як з різних галузей знань, так і на художні твори. Особливої уваги заслуговують вміщений на сторінках “Бібліотечного порадника” “Спис видань товариства “Просвіта” (1868—1929 рр.)” І. Калиновича та ведена ним рубрика “Українська просвітянська бібліотека”, у якій друкували статті бібліографічного та просвітницького характеру М. Галущинський, М. Литвицький, К. Малицька, В. Радзикевич, В. Старий, І. Шимович, Ю. Яворацький

Список рекомендованої літератури:

  1. Бутрин М. Л. Бібліографічні інформація на сторінках української преси в Галичині 20—30-х років ХХ ст. // Українська періодика: Історія та сучасність: Тези доп. і пові- домл. Всеукраїнської наук.-теорет. конф. (9—10 груд. 1993 р.). — Львів: НАН України, ЛНБ ім. В. Стеваника, Наук.-до- слідний центр періодики, 1993. — С. 206—211.
  2. Талушко М. В., Романюк М. М. Українські часописи Львова 1848—1939 рр.: Історико-бібліогр. дослідж.: У 3-х т.: Т. 3, кн. 1. — Л.: Світ, 2003. — 912 с.
  3. Талушко М. В., Романюк М. М. Українські часописи Львова 1848—1939 рр.: Історико-бібліогр. дослідж.: У 3-х т.: Т. 3, кн. 2. — Л.: Світ, 2003. — 928 с.

"Книголюб"

1927—1932 рр., Прага (Чехословаччина), видання Українського товариства прихильників книги. Редактор: С. Сірополко, голова Товариства.

У кожному числі “Книголюба” був розділ “Хроніка”, у якому вміщувались повідомлення про тематику рефератів, прочитаних на фахових наукових засіданням Товариства, а часом і тексти цих рефератів.

У 1927 році на сторінках “Книголюба” почалась і в цьому ж році припинилась реєстрація українських періодичних видань. Зі сторінок часопису також дізнаємося про видавництва за кордоном, які продукували українську книгу (Чехословаччина, Австрія, Німеччина).

До 15 числа у “Книголюбі” існувала рубрика, в якій подавалися відомості про україніку чеською, німецькою, італійською, французькою, англійською, вірменською тощо мовами. Ці матеріали були епізодичного характеру. Для полегшення бібліографічної роботи бібліотечно-бібліографічна комісія Товариства мала намір здійснити огляд місцевих бібліотек і реєстрацію важливих публікацій з книгознавства, українознавства, що є в цих бібліотеках, скласти покажчик бібліотечних сигнатур до них для полегшення загального користування ними українських дослідників. На сторінках “Книголюба” знаходимо статтю С. Сірополка, який систематизував певний каталог і зареєстрував 96 назв українських періодичних видань.

Список рекомендованої літератури:

  1. Антоник О. Українські книгознавчі видання на еміграції у 20—30-ті рр. // Українська періодика: історія і сучасність: Доповіді і повідомлення четвертої Всеукраїнської наук.-тео- рет. конференції´ (19—20 грудня 1997 року). — Львів, 1997. — С. 91—94.
  2. Лазебний А. Емігрантський жовто-блакитний “Книголюб” // Книжник. — 1991. — № 5. — С. 23—24.
  3. Чорній В. Діяльність Українського товариства прихильників книги у Празі і журнал “Книголюб” (1927—1932) // Записки ЛНБ ім. В. Стефаника. — Львів, 2000. — Вип. 7/8. — С. 173—180.

"Книжник"

1927р.,Львів, видання “Союзу українських накладень і книгарень”. Відповідальний редактор: М. Матчак.

Редакція планувала “реєструвати всю українську видавничу продукцію на західноукраїнських Землях (себто на тих українських землях, які нашлися під Польщею, Румунією, Чехословаччиною) та у всіх прочих державах Європи і Америки, де живуть українські емігранти”. Реєстрація друкованої продукції проводилося згідно із започаткованим “Літописом українського друку”, який видавався у той період українською Книжковою палатою у Харкові.

У першу чергу реєстрації на сторінках “Книжника” підлягали неперіодичні видання. Ля опису періодики планувалося відводити окремі випуски журналу. Методика реєстрації нових видань відповідала правилам, розробленим Українським інститутом книгознавства. Здійснюючи важливу роботу з реєстрації української книги, журнал враховував також видання, що готувалися до друку. При цьому відомості про книгу подавалися мовою оригіналу.

У наміри редакції входило друкувати цікаві статті про видавничі та книжкові справи.

У часописі подано схему бібліографічного опису видань, списки книг, календарів, каталоги, видані в Україні у 1926 році. Списки представлених видань подавалися в алфавітній послідовності. Надруковано “Покажчик тих видань в чужих мовах, що дотичать до українського народу та українських земель” — UKRAINICA, повну реєстрацію готував І. Калинович. Кожен бібліографічний опис містив у собі точні відомості про книгу: автора твору, рік видання, заголовок та підзаголовок, місце видання, відомості про видавця, друкарню, формат, кількість томів, частин, сторінок, малюнків, додатків, примірників, ціну, зміст, додаткові дані щодо назви серії чи колекції´, в якій видано твір, матеріали щодо особливостей видання чи твору тощо.

Редакція зверталася до видавців з проханням більш виважено та відповідальніше підходити до надсилання обов’язкових примірників до бібліотеки НТШ у Львові, підкреслюючи, що на основі отриманих книг буде відбуватися реєстрація видань у “Книжнику”.

Список рекомендованої літератури:

  1. Талушко М. В., Романюк М. М. Українські часописи Львова 1848—1939 рр.: Історико-бібліогр. дослідж.: У 3-х т.: Т. 1, кн. 2. — Л.: Світ, 2003. — С. 658—660.
  2. Животко А. Історія української преси. — К., 1999. — С. 291.

"Українська книга"

1937—1939 рр., Львів, видання Бібліологічної´ комісії´ НТЩ та Українського Товариства Бібліофілів. Головний редактор: Є.-Ю. Пеленський.

За програмою редакції зміст часопису: розвідки про історію українських рукописів, книжок і преси; інформація про нові українські видання; історичне і сучасне бібліотекознавство; бібліофільство, справи, пов’язані з мистецьким вивченням книжки та загалом її культурою; бібліографічні покажчики поодиноких видань, біжуча західноукраїнська повна бібліографія; книгознавча всячина.

Головний редактор Є.-Ю. Пеленський був автором багатьох публікацій. До співпраці в журналі були залучені не лише місцеві, львівські, сили (І. Крип’якевич, М. Возняк, Т. Пачовський, М. Руд- ницький, І. Кревецький, Б. Романенчук, В. Дорошенко та інші), а й видатні діячі книги з еміграції — Чехословаччини, Франції, Німеччини (Л. Биковський, І. Борщак, Д. Дорошенко, А. Животко, С. Сірополко, П. Богацький, Д. Чижевський, П. Зленко, В. Королів- Старий). Журнал передруковував також дослідження Сергія Єфре- мова з поля літературознавства та книгознавства. Найцікавіше й найглибше на сторінках “Української книги” було подано розвідки про видатних українських книголюбів, про приватні бібліотеки історичних діячів України, про рідкісні стародруки, що їх збереглося обмаль, а деякі були унікальними.

Основні рубрики видання: “Історичне книгознавство”, “Бібліотекознавство”, “Мистецтво книги”, “Бібліографія”, “Книжкова справа в сучасному”, “Нові видання”, “Рецензії” тощо.

Вивчаючи поточну бібліографію творів друку в Галичині за “Українською книгою” ми отримаємо цінну інформацію про численні видавництва і друкарні того періоду. Так, найбільша частина книжок, виданих 1937 року і зареєстрованих часописом видана у Львові — 450 із 623. Решта припадає на інші міста не тільки в Галичині, а й Польщі, Чехії, Канаді. Протягом 1938 року “Українська книга” нарахувала 570 назв видань. Досліджені відомості свідчать про значне зниження обсягу книжкової продукції в цьому році.

1939 року вийшло лише одне число “Української книги”.

Часопис виходить ще й у 1942—43 рр. на теренах Польщі.

Згодом через десятки років українська діаспора в США організувала випуск щоквартальника “бібліографії´ і книгознавства” Товариства українських книголюбів і бібліофілів й Товариства українських бібліотекарів та Бібліографічної комісії НТШ під тією ж назвою — “Українська книга” — та з тією ж обкладинкою М. Буто- вича. Редактором став Богдан Романенчук. Проте це видання було цілком іншим за змістом.

Список рекомендованої літератури:

  1. Бутрин М. Л. Бібліографічні інформація на сторінках української преси в Галичині 20—30-х років ХХ ст. // Українська періодика: Історія та сучасність: Тези доп. і пові- домл. Всеукраїнської наук.-теорет. конф. (9—10 груд. 1993 р.). — Львів: НАН України, ЛНБ ім. В. Стеваника, Наук.-до- слідний центр періодики, 1993. — С. 206—211.

‘"Українська книга”: Анотований покажчик змісту часопису. — К.: Маг, 1998. — С. 3—6.