Основи організації бізнесу

4.4. Митна система в інфраструктурі бізнесу

Розширення зовнішньоекономічної діяльності в бізнесі висуває на пер ший план такий елемент інфраструктури, як митниця, яка є державною установою, що контролює перевіз товарів через кордон й стягує спеціальні мита й збори.

Серед завдань митниці на перше місце законодавці поставили фіскал ну функцію, поклавши на митні органи обов’язок, визначати вартість товару, країну походження й залежно від цього стягувати платежі, до яких від носять одинадцять:

1) мито;

2) податок на додану вартість;

3) акцизи;

4) збори за видачу й поновлення ліцензій;

5) збори за видачу й поновлення кваліфікаційного атестата фахівця з митного оформлення;

6) збори за митне оформлення;

7) збори за зберігання товарів;

8) збори за митний супровід товарів;

9) плата за інформування й консультування;

10) плата за ухвалення попереднього рішення;

11) плата за участь у митних аукціонах.

Мито являє собою збір з товарів:

- що вивозяться з держави (вивізне мито);

- що провозяться через державу (транзитне мито);

- ввезених через кордон (ввізне мито).

Уведення мита має на меті збільшення казенних доходів або захист вітчизняної промисловості за допомогою встановлення високих мит на привізні фабрикати й вивізну сировину.

Розмір мита (у відсотках до ціни товару) установлює митний тариф, який є переліком товарів, що підлягають обкладанню митом.

Розрізняють наступні види ставок мит:

- адвалорні, обчислювальні у відсотках від митної вартості;

- специфічні, обчислювальні у встановленому розмірі за одиницю товару, що обкладається;

- комбіновані, що представляють собою комбінацію перших двох.

Ставки експортного мита встановлюються виходячи з різниці світових і внутрішніх цін з такими розрахунками, щоб стимулювати виробництво товарів, що поставляються на експорт. Ціни на експортні товари, що відвантажуються, повинні бути не нижче світових. Згідно з діючим законодавством виручка виробників від експорту товару не може перебувати після сплати експортних мит суму надходжень від поставок на внутрішній ринок більше, ніж на 50 %. Ставки експортного мита обчислюються в євро за 1000кг або в процентах до митної вартості. їх підрозділяють на базові та ставки з товарообмінних (бартерних) операцій. Експортне мито сплачують до або одночасно із прийняттям до оформлення вантажної декларації.

Митний Кодекс допускає здійснення експортно-імпортних операцій у наступних режимах: випуск для вільного обігу; реімпорт; транзит; операції на митному складі; безмитна торгівля; переробка; тимчасовий ввіз (вивіз); операції у вільній митній зоні; операції на вільному складі; експорт; реекспорт; знищення; відмова на користь держави.

Зупинимося на деяких із цих режимів. Реімпортом називають митний режим, при якому вітчизняні товари, вивезені відповідно до митного режиму експорту, ввозяться назад без стягнення мит, ПДВ, акцизів, а також без застосування до цих товарів заходів економічної політики (квотування, ліцензування та інших обмежень на ввіз або вивіз).

Транзит припускає переміщення товарів під митним контролем між двома українськими митними органами, а також через територію іноземної держави. При цьому не стягують митні платежі та не застосовують заходи економічної політики.

На транзит треба одержати дозвіл митниці, а в деяких випадках дозвіл видають після сплати митних платежів на депозит митниці. Державний митний контроль дозволяє поряд із грошовим забезпеченням використовувати банківські гарантії. Для транзиту встановлені обмеження в часі знаходження товарів в Україні, які визначають виходячи з відстані провозу вантажу по митній території (1 місяць на кожні 2000 км), і за станом перевезених вантажів. Відповідальність за транзит несе перевізник, саме з нього митниця стягує штрафи та усі належні їй платежі.

Безмитна торгівля являє собою режим, за якого товари реалізуються під митним контролем без стягнення мит, податків і застосування заходів економічної політики. Магазини безмитної торгівлі повинні розташовуватися за лінією митного контролю в міжнародних аеропортах, морських портах і т.п. Володіти ними можуть лише громадяни України, що одержали в Державному митному контролі ліцензію терміном на три роки.

Режим переробки розпадається на три різновиди. Під переробкою на Митній території розуміють режим, при якому іноземні товари використовуються для переробки без застосування заходів економічної політики та з поверненням ввізного мита і податків за умови вивозу продуктів переробки в режимі експорту. Переробка поза митною територією полягає в тому, щ0 виготовлені товари вивозяться за кордон для переробки без застосувань до них заходів економічної політики та з повним або частковим звільнен ням від мит і податків за умови, що продукти переробки будуть випущені у вільний обіг. Переробка товарів під митним контролем передбачає пер робку іноземних товарів без застосування заходів економічної політики й стягнення ввізних мит і податків з наступним випуском їх у вільний обіг або приміщенням під інший митний режим. Термін переробки обмежено і місяцями.

Тимчасовий ввіз (вивіз) допускає використання товарів на території (за її межами) з повним або частковим звільненням від митних платежів без застосування заходів економічної політики. Режим тимчасового ввоз (вивозу) заявляють при ввозі (вивозі) обладнання, наприклад для виробі ництва унікальних або несерійних замовлень, коли підприємцеві невигідно закуповувати таке устаткування у власність, а також при ввозі (вивозі) виставочних експонатів, контейнерів для перевезення вантажу, автобусів для міжміських перевезень, журналістського устаткування, зразків для досліджень і т.п. Крім того, режим тимчасового ввозу заявляють ті, хто в’їжджає в країну тимчасово. Строки тимчасового ввозу не можуть бути більше 2 років, але Державний митний контроль має право подовжувати їх.

Крім фіскальної, на митницю покладена правоохоронна функція, зокрема боротьба з контрабандою й незаконними валютними операціями, ввозом і вивозом ядерної, хімічної, біологічної та іншої зброї масової поразки, психотропних речовин.

До інших правопорушень, що караються накладенням штрафу, відносяться:

- навмисне ухилення від сплати митних платежів у великих й особливо великих розмірах фізичною особою;

- порушення режиму зони митного контролю;

- неповідомлення при ввозі товарів і транспортних засобів про пересікання митного кордону;

- перешкоджання доступу посадової особи митного органа;

- порушення порядку переробки товарів;

- переміщення через митний кордон під видом товарів не комерційного призначення таких, які насправді призначені для ведення виробничої або іншої комерційної діяльності;

- недекларування або недостовірне декларування товарів і транспортних засобів;

- неповідомлення або недостовірне повідомлення про намір вивезти товари й транспортні засоби за межі митної території;

- неприйняття заходів у випадку аварії або дії непереборної сили (форс-мажор).

Митний кодекс закріпив за митниками право займатися оперативно-діяльністю, застосовувати зброю, фізичну силу та спеціальні засоби.