Основи організації бізнесу

7.4. Зміст контракту купівлі-продажу

Основним документом, при укладанні комерційної угоди, є контракт, який визначає умови реалізації угоди, порядок її виконання та відповідальність сторін. У контракті купівлі-продажу обов’язково повинні обговорюватися: предмет і обсяг поставки; способи визначення якості й кількості товару; строк, місце й умови поставки; ціна контракту; умови платежу й найменування валюти платежу; порядок здачі й приймання товару; гарантії поставки й штрафні або заохочувальні санкції; порядок вирішення спорів; обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини); юридичні адреси й інші реквізити сторін.

Крім того, у контракті повинні знайти відображення порядок відшкодування збитків, принцип звільнення від відповідальності (при передачі права власника), порядок припинення або розірвання контракту. Контракт не може передбачати всі можливі питання й ситуації, які виникають при реалізації угоди, але чим ретельніше буде складений і пророблений цей документ, тим більше ймовірність того, що його умови будуть виконані якісно й у визначений термін.

Розглянемо зразкову структуру контракту купівлі-продажу.

Преамбула. Вона повинна містити загальні відомості про угоду (повні юридичні назви сторін), терміни, які використані в контракті, їх значення, найменування й номер контракту, дату й місце його укладання.

Предмет контракту. У статті, щодо предмету контракту, вказують найменування товару й визначають основні якісні та кількісні характеристики. Якщо товар містить у собі різні складові (наприклад, у контрактах на будівництво об’єктів або технічне сприяння), то їх можна перелічити в спеціальних додатках, які будуть невід’ємною частиною контракту.

Кількість товару. У статті, що встановлює кількість товару, регламентують одиниці (штуки, кубічні метри, тонни і т.д.) і порядок визначення кількості. У контракті може бути зазначений загальний обсяг поставки, твердо фіксований (1000 кубічних метрів) або обмежений певними рамками (наприклад, ±1,5%), або обсяг партій, що поставляються у встановлений відрізок часу відповідно до графіка (щокварталу по 5 тис. т.). Якщо в країнах продавця й покупця використовуються різні системи вимірювання, краще визначити обсяг поставки в системах вимірювання обох країн. Дуже важливе застереження про пакування товару (розрізняють два види поставки товару: брутто — з урахуванням пакування, і нетто — без урахування пакування).

Якість товару. Стаття, що визначає якість товару, встановлює метод і процедуру контролю якості. Практикують наступні основні методи контролю якості:

- за стандартом країни покупця або продавця;

- за технічними умовами, коли немає стандартів або висунуті спеціальні вимоги до якості товару (технічні умови можуть бути розроблені покупцем або запропоновані продавцем);

- за специфікацією, що вказується в контракті;

- за зразком, підтвердженим зацікавленими сторонами;

- за змістом окремих речовин у товарі (у цьому випадку визначається мінімальний або максимальний зміст компонента в товарі, наприклад зміст металу в руді).

Крім того, існує метод «тель-кель»: товар ухвалюють у тому вигляді, у якому він був поставлений, тобто продавець не несе відповідальності за якість товару. Процедура контролю якості товару узгоджується сторонами; визначають місце (країна покупця або продавця, границя) і контролюючий орган (лабораторія продавця, покупця або третьої сторони).

Умови поставки. Ці умови поставки встановлюють, хто оплачує витрати, пов’язані із транспортуванням товару від продавця до покупця, а також час переходу прав власності на товар від продавця до покупця і відповідно ризик, пов’язаний із загибеллю або псуванням товару. Витрати на транспортування становлять істотну частку ціни угоди, тому до визначення умов поставки потрібно ставитися дуже уважно.

Терміни і дата поставки. Стаття, що визначає термін і дату поставки, фіксує, коли товар переходить у власність покупця або особи їм уповноваженої (експедитора, перевізника). Найчастіше вказують конкретну дату або період (календарний місяць або квартал, проміжок між датами) поставки, або дату набрання контрактом чинності, або дату відкриття акредитиву або оплати рахунку і т.д. Контрактом може бути застережена дострокова поставка товару за згодою покупця. Дату поставки визначає спеціальній документ, який оформляється сторонами. Таким документом може бути коносамент, авіа- або залізнична накладна, приймально-здавальний акт і т.п.

Ціна контракті). Цю ціну звичайно встановлюють для кількісної одиниці (або для певного числа одиниць) або для вагової одиниці. При поставках різнорідного за якістю й кількістю товару ціну призначають для кожної одиниці товару.

Ціни розділяють на тверді, що не підлягають зміні протягом усього терміну дії контракту, рухливі, зафіксовані в момент підписання контракту із застереженням, що у випадку підвищення або зниження ціни на ринку відповідно змінюється і ціна контракту (при цьому обов’язково враховують джерело інформації про коливання цін), та змінні, обумовлені в момент виконання контракту з урахуванням витрат (у цьому випадку фіксують базисну ціну із застереженням про застосування методу розрахунків доплати до базисної ціни).

При визначенні рівня ціни необхідно враховувати розрахунки витрат і опубліковані ціни (довідкові ціни, біржові котирування, ціни на аукціонах, ціни фактичних угод, ціни великих фірм) і домагатися надання знижок за кількість, за оборот протягом певного строку (бонусної, експортної, сезонної), за продаж устаткування, що було в користуванні, і т.д., а також обговорювати преміальні й штрафні виплати, пов’язані з поліпшенням (погіршенням) якості товару, терміновість виконання замовлення тощо. При встановленні ціни визначають валюту платежу (валюта продавця, покупця або інша).

Форма розрахунків. Контракт повинен встановлювати конкретні терміни та види платежів (наявний платіж, платіж з авансом, платіж у кредит або комбінації всіх трьох способів).

Обов’язковим елементом контрактів, особливо міжнародних, є стаття, що встановлює форму розрахунків. У міжнародній торгівлі для прямих розрахунків практично не застосовується готівка, а використовуються інкасові й акредитивні розрахунки. Інкасова форма розрахунків полягає в передачі продавцем доручення своєму банку на одержання від покупця суми платежів при пред’явленні йому відповідних товарних документів. При акредитивній формі розрахунків використовують зобов’язання банку провести за вказівкою й за рахунок покупця платіж продавцеві на суму вартості поставленого товару проти пред’явлених банку продавцем документів.

Існують наступні види акредитивів:

- підтверджений — зобов’язання банку, у якому відкритий акредитив, виплатити продавцеві суму платежу незалежно від відшкодування банком покупця, що відкрив акредитив, зазначеної суми платежу;

- непідтверджений — банк продавця попереджає останнього про відкриття акредитиву, але виплачує суму платежу тільки при одержана її з банку покупця;

- відзивний — зобов’язання, яке може бути анульоване або змінене з ініціативи банку покупця;

- безвідзивний — зобов’язання, що не підлягає зміні або анулюванню без згоди продавця, на користь якого відкрито акредитив;

- подільний — зобов’язання, що передбачає виплату продавцеві певних сум після кожної поставки товару;

- неподільний — зобов’язання, що припускає, що всю суму платежу буде виплачено банком після виконання всіх зобов’язань за контрактом.

Продавець звичайно домагається відкриття підтвердженого, безвідзивного або подільного акредитива.

Рекламації. Стаття про рекламації визначає порядок пред’явлення претензій кожної зі сторін, що брала участь в угоді, при невиконанні умов контракту. Вона регламентує процедуру визначення невідповідності (якості, термінів і т.д.), форми документів (акт, висновок), терміни пред’явлення претензій і санкцій до винної сторони.

Гарантії. Стаття про гарантії встановлює відповідальність продавця за якість товару в певний гарантійний період (12 місяців після підписання акту приймання, 18 місяців від дати поставки і т.д.). Важливо передбачити поставку комплекту запасних частин погодженої специфікації, а також можливість обслуговування устаткування в післягарантійний період за окрему плату або послуги.

Форс-мажор. У статті, що перераховує обставини непереборної сили (форс-мажор), потрібно найповніше визначити не залежні від сторін і здатні змінити термін реалізації контракту або взагалі припинити його дію обставинами, за які сторони не несуть відповідальності. До таких обставин звичайно відносять аварії, стихійні лиха, ембарго, інші законодавчі заборони тощо. У контракті повинна бути названа організація, яка засвідчить настання таких обставин і підтвердить це документом. Звичайно в цій ролі виступають торгівельні палати країн — учасників угоди.

Арбітраж. У контракт також включають статтю про арбітраж, що визначає порядок вирішення спорів, які не можуть бути врегульовані учасниками угоди. Найчастіше суперечки дозволяють арбітражні комісії, створювані при торгівельних палатах, торгівельних біржах, або арбітражна комісія при Міжнародній торгівельній палаті.

Такі основні статті контракту, детальна розробка яких гарантується бізнесом.

Рекомендована література до лекції теми 7

а) основна:

  1. Муравьев Л.М. Предпринимательство: Учебник // Муравьев А. И., Игна- тьев А. М., Крутик Л. Б,— СПб.: Лошь, 2001,— 658 с.
  2. Бугулов В. М. Ценообразование в условиях рынка: Учебн. Пособие / Бугу- лов В. М.- К: МАУП, 1999,- 108 с.
  3. Липсиц И.К. Коммерческое ценообразование: Учебник / ЛипсицИ.К,— М.: БЕК, 1999.-368 с.

б) додаткова:

  1. Ценообразование: Учебн. пособие,— X.: ИНЖЭК, 2003,— 152 с.
  2. Основы ценовой политики и ценообразование в промышленности: Учебн. пособие.— Д.: ДМетАУ, 1997.—152 с.