Основи організації бізнесу

9.1. Визначення ризику в бізнесі

Ризиком страхування називають, по-перше, математично виражену ймовірність виникнення збитку в результаті заздалегідь застереженого несприятливої події, яка може бути розрахована на основі статистичних даних з досить високою точністю, а по-друге, сам конкретний об’єкт страхування.

Ризик — це щось таке, що може відбутися, а може й не відбутися. Це гіпотетична можливість несення збитку. Усякий конкретний ризик, наприклад ризик пожежі, являє собою тільки можливість настання несприятливої події, скажемо, загоряння застрахованих будівель. Ризик є об’єктивне явище в будь-якій сфері людської діяльності, опосередковане безліччю окремих, відособлених ризиків. Його сутність розглядається в різних аспектах. Ризик піддається виміру математичним шляхом за допомогою теорії ймовірності й закону більших чисел.

Найбільший збиток несуть ризики, сутність яких залишається не пізнана людині, а тому особливу важливість мають збір, узагальнення й аналіз інформації про різні несприятливі явища з метою з’ясування загальних тенденній, наукового передбачення ризику. Фактор ризику й необхідність покриття можливого збитку, викликаного його проявом, обумовили потребу в страхуванні. Страхування дозволяє відгородити від випадковостей будь-яку людську діяльність у процесі пізнання природи й суспільства.

Ризик у страхуванні набуває особливого значення.

По-перше, ризик — це конкретне явище або сукупність явищ, при настанні яких з раніше сформованого централізованого страхового фонду роблять виплати в натурально-речовій або грошовій формі

По-друге, ризик пов’язаний з конкретним застрахованим об’єктом. Подія або сукупність подій не розглядаються об’єктивно, самі по собі. їх слід співвідносити із прийнятим на страхування об’єктом, де реалізується ризик.

По-третє, ризик сполучений з ймовірністю загибелі або ушкодження об’єкта, прийнятого на страхування.

Ймовірність виступає як міра об’єктивної можливості настання несприятливої події або сукупності подій, що володіють шкідливим впливом. Будь-яка ймовірність може бути виражена правильним добром. Ймовірність, рівна нулю, вказує на неможливість настання події. Ймовірність, рівна одиниці, дає 100%-ву гарантію того, що подія відбудеться. Страхова подія не є об’єктом страхування. Цим об’єктом виступає ризик. Отже, ризик — це єдина випадкова подія, яка наступає всупереч волі людини. Він реалізується за допомогою випадкових подій або явищ, із приводу яких виникають страхові відносини. При спостереженні досить великої кількості об’єктів, підданих впливу того самого ризику за той самий проміжок часу, виявляється закономірність настання випадкових подій. Чим більше вибірка спостережень, тим більше випадковість наближається до достовірного результату (достовірної закономірності). На практиці неможливо передбачити настання певної події в рамках спостереження сукупності. У міру наближення числа подій, що становлять вибірку, можна чекати підвищення емпіричної ймовірності. Про неймовірність результатів спостереження можна говорити тільки в тому випадку, якщо явище залишається непізнаним.

Науково-технічний прогрес створює передумови для виникнення нових ризиків, які пов’язані з освоєнням нових знань, недосконалістю техніки й неправильною її експлуатацією людиною. Ускладнення конструкцій машин і механізмів вийшло за межі, у яких людина в силах управляти технікою, не випробовуючи нервового напруження, а наука про взаємодію людини й техніки — ергономіка — до цієї пори недооцінюється суспільною свідомістю.

Оновлення технологій, досягнення максимальної їх безпеки, математичне моделювання надзвичайних ситуацій обмежує випадковість.

Опираючись на повну, системну й достовірну інформацію, можна випадковість представити як закономірність.

Страхування має об’єктивну й суб’єктивну ймовірність. Перша відбиває закони, властиві явищам і предметам у їх об’єктивній реальності, дру. га — випадковість, яка ігнорує суб’єктивний підхід до дійсності, що заперечують або не враховують об’єктивні закони природи й суспільства. Крім того, ризик може бути представлений і через логічну ймовірність, яка будується на пізнанні законів природи й суспільства за допомогою індукції, дедукції, аналізу, синтезу й гіпотези. Якщо введенню нового виду страхування передували збір і аналіз статистичних даних із залученням математичного апарату закону великих чисел, то отриманий результат відбиває статистичну ймовірність.

Аналіз ризиків дозволяє розділити їх на дві більші групи — страхові й не страхові (що не включаються в договір страхування). Страхові ризики піддаються кількісному визначенню й фінансовому вимірюванню й підлягають страхуванню. До не страхованих відносять форс-мажорні ризики, оцінити рівень яких неможливо, а також масштабні ризики, які ніхто не готовий прийняти на себе.

Розрізняють також чисті й спекулятивні ризики. Чистий ризик означає ймовірність несення збитків, а спекулятивний — також ймовірність отримання вигоди (ризик вкладення в цінні папери). Крім того, проводять відмінність між масовими ризиками, що мають місце в приватній сфері, де об’єктами страхування виступають інтереси приватних осіб, і великими ризиками, якими є здебільшого ризики промислових підприємств.

Перелік страхових ризиків становить обсяг страхової відповідальності щодо договору страхування. Його виражають страховою сумою договору. Ціна ризику в грошовому виразі становить тарифну ставку, звичайно розраховану на 100 грн. страхової суми або у відсотках до абсолютної величини.

Розглянемо страхування підприємницьких ризиків. Підприємницька діяльність і страхування — тісно взаємопов’язані категорії ринкового господарства. Метою підприємницької діяльності є одержання прибутку, збільшення вкладеного в справу капіталу, тому важливе значення набуває страхування на випадок можливої втрати очікуваного прибутку.

Причини, що викликають втрату або недоодержання прибутку, можна розділити на дві групи:

1) порушення процесу виробництва при настанні стихійних лих, аварій та інших подій;

2) зміна ринкової кон’юнктури, зрив або часткове невиконання контрактів постачальниками й (або) споживачами продукції (робіт, послуг) і т.п.

Обидві групи факторів повинні охоплювати сферу страхування.

Ефективна підприємницька діяльність неможлива без освоєння нової техніки, без розумного ризику в пошуках додаткових резервів інтенсифікації виробництва. Тепер відзначимо й інший аспект взаємозв’язку підприємництва й страхування: останнє в умовах ринкової економіки виступає сферою комерційної діяльності. Приймаючи на себе відповідальність за ті або інші ризики, страховик, насамперед, думає про те, що дасть йому договір, який укладається. Як підприємець, що діє на свій страх і ризик, він не береться за ті види страхування, де ймовірність настання несприятливих подій особливо велика. От чому багато об’єктів підвищеної небезпеки стають предметом взаємного страхування на комерційній основі.

У міру розширення ринкового господарства в Україні страхування буде залучати усе більш широке коло об’єктів, пов’язаних із підприємницькою діяльністю, і можливості страхового захисту також будуть складатися відповідно до формування реального страхового ринку, зміцнення фінансової бази страхових організацій.