Основи організації бізнесу

10.1. Етика в дотриманні ділових зобов’язань

Ділова етика, як система норм поведінки й моральних цінностей, специфічних знань і навичок, що виробляються, накопичуються й відтворюються у процесі господарської діяльності, представляє найважливіший елемент економічної культури. Це модель ідеальної поведінки бізнесмена, загальнозначущі правила, які прокреслюють межу між тим, що оцінюється представниками ділового світу як норма, і тим, що вважається аномалією, як непристойність.

Багато дослідників бізнесу солідарні в тому, що культура вітчизняного бізнесу ще не сформована, але розходиться в етичній оцінці ділової практики, розділяючись на два табори. Представники першого табору переконані, що епоха «дикого ринку» змушує кожного бізнесмена займатися винятково проблемами власного виживання. Протилежна точка зору полягає в тому, що певні, нехай і недосконалі, принципи поведінки підприємців склалися, оскільки одержати більші прибутки нечесними засобами можна, а от втриматися в діловому середовищі людині з підмоченою репутацією не можна.

Соціологи досліджують три найважливіші аспекти ділових відносин кожен з яких представляє сьогодні одну з найбільш складних і гострих проблем на шляху формування ділової етики:

- виконання діловими партнерами взаємних зобов’язань;

- застосування силових методів у ділових відносинах;

- взаємовідносини із владними структурами й корупція.

Порушення ділових зобов’язань це зрив поставок, недотримання умов

договорів стало широко розповсюдженим явищем, за яким приховується як шахрайство, так і елементарна безладність. Правда, іноді втручаються зовнішні обставини. Дрібні бізнесмени бачать у недотриманні умов договорів одну з основних причин, що підривають фінансове становище їх підприємств і тягнуть за собою швидке банкрутство.

Найчастіше на зрив договорів посилаються керівники підприємств, діяльність яких зводиться до фінансової діяльності й консалтингу. Менш стурбовані цим бізнесмени, які зайняті в сфері промислового й сільськогосподарського виробництва, будівництва, транспорту, торгівлі.

Чим вище освітній і кваліфікаційний рівень бізнесмена, тим нестерпніше він ставиться до несумлінності партнерів, тим болючіше сприймає порушення норм ділової етики. Слід зазначити, що члени підприємницьких об’єднань і асоціацій рідше зустрічаються з порушенням ділових зобов’язань. Це вселяє надію, що консолідація підприємницьких рядів зростить більш відповідальне відношення до зобов’язань перед партнерами по бізнесу.

Оцінки дрібних підприємців збігаються з думкою керівників середніх і великих господарських структур і більш оптимістичні, ніж погляди представників владних структур і громадських об’єднань, половина яких переконана в неминучості зривів.

Таким чином, багато бізнесменів виявляються в ситуації роздвоєння етичної норми й змушені чинити не так, як можна було б, навіть у нинішніх, несприятливих умовах.

Ті, що вважають, що уникнути зривів можна, прогнозують ріст виробництва, чисельності зайнятих і масштабів інвестицій у секторі бізнесу. Вони також краще оцінюють фінансове становище своїх підприємств і менше побоюються банкрутства. Тому, оптимізм відносно етичних норм пов’язаних з успіхом, фінансовим процвітанням підприємства. Він, до речі, більше властивий молодим керівникам, ніж тим, хто встигнув «набити шишки».

Характерно, що власну необов’язковість бізнесмени легко виправдовують, апелюючи до зовнішніх об’єктивних обставин, а чужу схильні приписувати низьким моральним якостям — неорганізованості й неохайності.