Етика та етикет у зовнішньоекономічній діяльності

1.3. Менеджер в управлінні зовнішньоекономічною діяльністю

Практичне здійснення менеджменту ЗЕД на різних рівнях управління бізнес-діяльністю покладається на менеджера. Термін «менеджер» походить від англійського «managez» — керівник. Тобто менеджер здійснює керівництво відповідною бізнес-діяльністю не є у більшості випадків її власником. Як правило, це — найманий професійний керівник, спеціаліст у сфері управління. На менеджера покладається уся повнота відповідальності за успішність бізнес-діяльності відповідної бізнес-структури.

Статус менеджера суттєво відрізняється від статусу звичайного підприємця.

Класичний підприємець самостійно створює власну «справу» та бере особисту участь у її функціонуванні, вкладаючи в неї власні або займані кошти. Підприємець особисто ризикує, діючи на вітчизняному або міжнародному ринках, самостійно приймає усі управлінські рішення, зокрема фінансового характеру, стосовно власної справи, сам розпоряджається отриманим прибутком.

Менеджер — принципово інша постать у сфері бізнес-діяльності.

Менеджер є тією людиною бізнесу, яка вміє так організувати свою роботу, що вже не працює в своєму бізнесі безпосередньо (тобто не виконує якісь конкретні функції), а знаходиться, так би мовити, над бізнесом і отримує гарний результат тоді, коли багатогранний бізнес починає функціонувати злагоджено, але роботи виконуються іншими людьми — фахівцями з конкретних справ. При цьому, завдання менеджера — управляти, координувати та контролювати дії людей — виконавців, роботу яких він організував для здійснення певної бізнес-діяльності.

Менеджер, не займаючись безпосередньо деталями справи, краще за інших повинен вміти сформувати кінцеву мету роботи і найефективнішим чином розподілити обов’язки між конкретними виконавцями. При цьому, бізнес-діяльність повинна бути організована таким чином, щоб бізнес не зупинився під час можливої відсутності головного менеджера (відпустка, відрядження, хвороба тощо).

Треба сказати, що господарська практика пред’являє сучасному управлінцю-менеджеру цілу низку специфічних вимог. Здатність менеджера відповідати тому чи іншому рівню цих вимог визначає рівень його кваліфікації. У зв’язку з цим, становлять певний інтерес деякі зарубіжні публікації, які висвітлюють зарубіжний досвід щодо формування вимог до менеджерів різного рівня кваліфікації.

Зокрема можна зустріти такі вимоги до менеджерів різного рівня кваліфікації, які розробила, наприклад, компанія «Management Systems Consulting Corporation»:

  • Менеджер першого рівня — повинен мати базові навики управління.
  • Менеджер другого рівня -— повинен мати навички здійснення оперативного менеджменту, тобто вміти управляти проектами на тактичному (поточному) рівні.
  • Менеджер третього рівня — повинен мати навички здійснення стратегічного менеджменту, тобто вміти формувати стратегію розвитку підприємства (фірми), розробляти відповідні бізнес-проекти, організовувати їх виконання, корегування та контроль.
  • Менеджер четвертого рівня — повинен мати навички організаційного розвитку бізнес-діяльності, зокрема, вміти оптимізувати організаційну структуру підприємства (фірми), підібрати найкращий персонал, проводити його тренінг і, використовуючи свої знання та навички, забезпечити вихід власної бізнес-структури на лідируючи позиції у відповідній сфері бізнес-діяльності.

Така, розроблена компанією «Піраміда розвитку навичок менеджера» кваліфікаційна школа здається правильною і може являти певний інтерес і для оцінки рівня підготовки вітчизняних менеджерів.

Треба підкреслити, що менеджер, як і кожний працівник, на якійсь стадії чи на якомусь щабелі своєї кар’єри за рівнем своєї фахової підготовки, своїх організаторських здібностей і, в решті решт, взагалі своїх розумових можливостей обов’язково досягає якогось свого граничного рівня компетентності.

У ринковій економіці, коли доля справи дійсно залежить від ефективного менеджменту, не може існувати такого становища, коли б менеджер займав посаду по керівництву бізнесом вищу, ніж об’єктивно обумовлена рівнем його компетенції. В бізнес-діяльності особливо жорстко діє, так званий, принцип Пітера: «В ієрархії справи кожний індивідуум має тенденцію підніматися в справі лише до граничного рівня своєї компетентності за яким наступає рівень некомпетентності».

Суть цього принципу полягає в тому, що кожний повинен виконувати лише ту роботу, в якій він розуміється і може приносити найвищу користь.

Як кожна тварина їсть свою страву,

Так кожна людина повинна знати справу,

Якою б вона зайнялася поправу.

Хай кожен оцінить на що він придатний

І візьметься тільки за те, на що здатний.

В якості наочних прикладів рівня компетентності можна навести наступні: гарний керівник наукового відділу в науковій організації часто не може бути гарним директором цієї організації; гарний лікар часто не може ефективно керувати цією лікарнею, тощо. На кожній посаді потрібні спеціальні й специфічні знання, навички, характер.

Так і в бізнес-діяльності. Часто професійний менеджер на вітчизняному ринку може виявитися недостатньо компетентним при роботі на міжнародному ринку, яка має свої специфічні особливості і пред’являє специфічні вимоги.

Перш за все, розглянемо ті основні вимоги, які пред’являються до менеджера взагалі, незалежно від того, на якому ринку він працює: на вітчизняному чи міжнародному. Ці вимоги наступні.

  1. Це обов’язкове кваліфікаційне лідерство. Менеджер повинен мати високу професійну кваліфікацію, тобто бути висококваліфікованим фахівцем в конкретному виді бізнес-діяльності. Він повинен добре знати спецкартку конкретної роботи, яку виконує підприємство (фірма), а також її підрозділи, якими йому доводиться управляти. Він повинен вміти, в разі необхідності, взяти на себе і ефективно здійснювати керівництво любим розділом бізнес-процесу. Він повинен вміти швидко переосмислювати факти та супутню інформацію і приймати ефективні управлінські рішення.
  2. Це вміння працювати в специфічних умовах ринкової економіки. Специфіка ринкових відносин в економіці полягає в наявності жорсткої конкуренції. Кожний суб’єкт ринкової економіки проявляє непохитне прагнення до перемоги в конкурентній боротьбі. Тому конкуренція — це обов’язковий атрибут бізнес-діяльності, коли породжується зіткнення бізнес-інтересів. У ринкових умовах змаганнях бізнес-структур є обов’язковою і закономірною проблемою взаємовідносин людей і організацій. У вирішенні цієї проблеми провідна роль відводиться менеджеру — керівнику підприємства (фірми). На нього покладається завдання щодо перемоги бізнес-структури в конкурентній боротьбі. Тому від менеджера вимагається вміння:
  • досконалого вивчення конкретного сегменту ринку та усіх можливих клієнтів на основі збору, обробки та аналізу усіх можливих джерел інформації, а також шляхом особистого спілкування з можливими партнерами та конкурентами;
  • перенесення вимог конкурентного середовища на бізнес-діяльність власної бізнес-структури, щоб своєчасно адаптувати її розвиток до вимог ринку, в т. ч. шляхом зміни організаційної структури управління, оновлення асортименту продукції, удосконалення системи сервісного обслуговування тощо;
  • впровадження інновацій на основі залучення останніх досягнень науково-технічного прогресу;
  • розгортання ефективної рекламної компанії;
  • організації докорінного (максимально можливого) підвищення ефективності виробництва з метою суттєвого зниження видатків, що надає значні переваги в ціновій політиці на ринку.

3. Це вміння ефективно організувати роботу колективу. Він повинен вміти об’єктивно оцінити здібності та можливості кожного працівника, рівень його кваліфікації та морально-етичні якості і на цій основі визначити для кожного зайнятого в бізнес-діяльності найбільш прийнятну для нього ділянку роботи (кожний працівник не повинен перевищувати за посадою та розподілом обов’язків рівня своєї компетенції за яким наступає некомпетентність).

Він повинен забезпечити ефективне делегування відповідальності, тобто довіряти виконання конкретних робіт відповідним виконавцям і не намагатися перебрати прийняття усіх, навіть дрібних, рішень на себе (кожний повинен виконувати свою роботу).

Менеджер повинен підбирати таких фахівців-виконавців, яким треба казати лише «що», а не «як» робити ту чи іншу роботу, щоб не обмежувати їхню ініціативу.

Менеджер повинен також забезпечити створення умов для реалізації (продажу, здавання) виробленої продукції (послуг) для чого першочергове значення має налагодження контактів з партнерами (замовниками або покупцями-споживачами).

4. Це вміння ефективно організувати власну роботу. Він повинен вміти ефективно управляти власним часом і організувати власну роботу так, щоб усі питання вирішувати оперативно, без поспіху, продумано. Проявляти пунктуальність у спілкуванні. Крім цього, менеджер, організовуючи власну роботу, повинен проявляти:

  • здібність об’єктивно оцінювати реальну ситуацію, вміння прогнозувати ситуації та передбачати перспективи (можливості) щодо виникнення проблем в конкретній бізнес-діяльності, щоб вони не стали для нього несподіванкою і, щоб їх не довелося вирішувати поспіхом;
  • здібність складати і чітко дотримуватися власного плану роботи;
  • вимогливість і справедливість в оцінках роботи співробітників бізнес-структури, вміння виступати лише з конструктивною критикою;
  • високий рівень власної культури в спілкуванні з працівниками власної бізнес-структури і з партнерами;
  • вміння враховувати конструктивну критику власних співробітників, партнерів по бізнесу і ЗМІ.

5. Це вміння створити і підтримувати творчу атмосферу в колективі. Він повинен однаково ставитися до кожного співробітника, бути готовим до співпраці та допомоги. Не допускати психологічної напруги та незадоволення в колективі як реакцію на несправедливі дії керівництва, не допускати конфліктів між окремим працівником і керівництвом, а також між окремими співробітниками. Крім того, менеджер повинен постійно демонструвати:

  • вміння вчасно підтримати працівника, надати йому професійну пораду і загальну допомогу в разі необхідності;
  • вміння делікатно, але рішуче, зробити зауваження працівнику, який порушує етику поведінки в колективі;
  • вміння проявити витримку і самовладання в екстремальних ситуаціях;
  • готовність поділити з підлеглими їх турботи, вміння знайти для кожного добре слово.

6. Це вміння забезпечити контактну ефективність. Менеджер повинен вміти чемно і авторитетно спілкуватися з людьми як у власному колективі при здійсненні бізнес-діяльності, так і з зовнішніми партнерами або опонентами, конкурентами в процесі проведення цільових зустрічей та переговорів. Він повинен вміти вирішувати проблеми, що виникають, без конфліктів та суперечок і вміти зацікавити власних працівників в ефективній роботі, а партнерів — у співпраці. Менеджер повинен вміти організовувати і проводити наради і ділові зустрічі (переговори) з тим, щоб досягти максимального ефекту для власної бізнес-діяльності: усі питання повинні бути чітко сформульовані і по них заздалегідь підготовлені варіантні рішення.

7. Це вміння підбирати кадри та працювати з ними. Менеджер повинен вміти вишукувати для конкретної роботи фахівців, які більшою мірою відповідають потребам підприємства (фірми) як за рівнем своєї кваліфікації, так і придатності до адаптації в колективі (за своїми морально-етичними якостями) з тим, щоб не порушити дружню творчу обстановку.

8. Це вміння організовувати тренінг персоналу, навчання та підвищення кваліфікації кадрів. Менеджер повинен вміти розробляти та застосовувати на практиці спеціальний тренувальний режим (навчання) для співробітників власної бізнес-структури з метою їх підготовки до специфічних умов її роботи в системі ринкової економіки. І хоча цією роботою повинні займатися спеціально підготовлені фахівці з роботи з персоналом, залучаючи в кожному разі провідних фахівців необхідної кваліфікації, але менеджер — керівник повинен знати як вміти організувати цю роботу цілеспрямовано.

9. Це вміння розробляти (управляти розробкою) та керувати виконанням бізнес-планів бізнес-діяльності. Менеджер повинен планувати поетапний розвиток бізнес-проекту на основі формування конкретних поточних завдань, які необхідно виконувати підприємству (фірмі) або окремому підрозділу, координувати роботу виконавців. При цьому, менеджер повинен мати усі юридичні та планові документи, які необхідні для поточної бізнес-діяльності з тим, щоб адаптувати цю діяльність до вимог чинного законодавства. Він повинен вміти використовувати усі наявні правові можливості на користь своєї бізнес-діяльності.

10. Це вміння здійснювати моніторинг виконання бізнес-проектів. Менеджер зобов’язаний організувати контроль за виконанням кожного розділу бізнес-проекту (за змістом і термінами) з тим, щоб при необхідності, можна було б їх вчасно допрацювати або скорегувати. Тобто менеджер повинен вміти організувати постійний моніторинг виконання усіх етапів бізнес-проекту з метою зіставлення отриманих результатів з визначеними в проекті, з відповідністю їх загальній цілі, а також забезпечувати своєчасність виконання проміжних і заключного етапів роботи.

11. Це вміння забезпечити полаяний (перспективний) розвиток власної бізнес-діяльності. Менеджер найвищої кваліфікації повинен мати стратегічне мислення і формувати такі бізнес-ідеї, які дозволять відповідній бізнес-структурі перейти в перспективі на новий щабель бізнес-діяльності, вийти в кінці-кінців на роль лідера в цьому секторі бізнесу, подолати конкурентів і отримати найвищі прибутки.

Крім цих загальних вимог, які життя висуває кваліфікованому бізнес-менеджеру є і деякі специфічні вимоги до менеджера, які передбачають здійснювати бізнес-діяльність на міжнародному рівні.

Серед них треба виокремити такі:

— знання мови міжнародного спілкування та, бажано, мови партнера, з яким передбачається здійснення бізнес-діяльності;

— знання правових засад ведення бізнесу в країні-партнері;

— знання міжнародних законів, договорів та угод, що відносяться до бізнес-діяльності, якою передбачається займатися;

— здатність адаптуватися до нових умов та людей іншого менталітету, який притаманний населенню країни-партнера.

Це означає необхідність наявності у міжнародного бізнес-менеджера такої риси як контактність, тобто вміння налагоджувати контакти з партнерами по бізнесу, вести переговори з опонентами та конкурентами, уникати конфліктів, тощо. В зв’язку з тим, що бізнес-діяльність міжнародними менеджерами здійснюється з участю іноземних партнерів та опонентів, такому менеджеру об’єктивно необхідно досконало знати національну специфіку спілкування та специфіку бізнес-діяльності в країнах-партнерах.

Важливою передумовою контактності міжнародного бізнес - менеджера є наявність в нього високих морально-етичних якостей (чесність, порядність, відданість справі, вихованість тощо). Ці якості повинні проявлятися у поведінці міжнародного бізнес-менеджера в межах вимог дипломатичного протоколу.

Ще однією важливою складовою контактності міжнародного бізнес-менеджера є його здібність уникати конфліктних ситуацій, або, якщо такі ситуації все ж виникають, вміння гідно в них поводитися. Це — надзвичайно важлива якість справжнього менеджера (і вітчизняної, і міжнародної спеціалізації).

У зв’язку з особливою відповідальністю, яка покладається на міжнародного менеджера не тільки від імені його бізнес структури, а й від імені усієї держави (бо по одному представнику можуть складати враження про всю країну взагалі) дуже важливо не помилитися при виборі міжнародного бізнес-менеджера. Та й самому бізнес-менеджеру бажано впевнитися, чи своєю справою він займається.

Тому, крім високої фахової кваліфікації та відповідностям усім переліченим вище в цьому розділі вимог до менеджера, необхідно впевнитися в тому, що менеджер, за складом свого характеру, не схильний до конфліктів, які можуть зірвати усю бізнес-діяльність.

В економічній літературі пропонується спеціальний тест для оцінки схильності бізнес-менеджера до конфліктності.

Щоб перевірити чи конфліктна Ви особа, чесно відповідайте на запропоновані запитання і виставляйте собі оцінки, які потім треба буде підсумувати.

Вибір відповіді: «а» — 4 «б» — 2 «в» — 0

1. Якщо в колективі виникає конфлікт і починається суперечка, то що Ви будете робити:

«а» — не будете втручатися;

«б — можете втрутитися, щоб захистити ображеного, або ви-ступити на боці того, кого Ви Вважаєте правим;

«в»— обов’язково втрутитися, щоб відстояти власну точку зору.

2. Чи будете Ви на зборах критикувати керівництво за допу-щені помилки?

«а» — ні;

«б» — так, але залежно від Вашого власного відношення до керівника;

«в» — обов’язково.

3. Якщо керівник пропонує свій план дій, який Вам здається неправильним, а у Вас є свої міркування з цього приводу, запро-понуйте свій план, навіть якщо Вас не питають:

«а» — так, але при умові, що інші знайомі з Вашим планом і готові його підтримати;

«б» — так, при будь-яких умовах; ^

«в»—- ні, бо це може викликати незадоволення керівництва.

4. Чи не боїтесь Ви суперечки з колегами, можете їм супере-чити?

«а» — так, але тільки тим, хто не ображається і готовий Вас вислухати;

«б» — так, якщо питання принципове; 

«в» — так, якщо вважаєте, що Ви праві, незалежно від того, чи подобається це комусь, чи ні.

5. Якщо хтось отримує щось попереду Вас, поза чергою, то Ви:

«а» — спробуєте все зробити, щоб отримати це перед ним;

«б» — обурюєтесь, але про себе;

«в» — відкрито висловлюєте своє обурення.

6. Якщо розглядається робота вашого колеги, де є позитивні результати, але є й помилки, а Ваше слово — вирішальне. Що Ви запропонуєте?

«а» — прийняти роботу, незважаючи на наявність серйозних зауважень;

«б» — відкласти прийняття роботи до того часу, поки не будуть виправлені усі помилки;

«в» — забракуєте роботу, як таку, що містить багато зауважень.

7. Якщо в колективі значні накладні витрати, а керівництво бере нових працівників невиробничого напрямку (обслуговуючий персонал, який не заробляє гроші, а тільки споживає). Як Ви прореагуєте на це на зібранні?

«а» — схвалите, бо це рішення керівництва;

«б» — обґрунтуєте, що таке рішення нераціональне;

«в» — будете різко критикувати керівництво, бо його дії ведуть до скорочення заробітку тих, хто виконує роботи, які оплачуються.

8. Ваші колеги роблять щось, що Вас не зачіпає, але Вам не подобається. Як Ви прореагуєте?

«а» — ніяк, щоб не зіпсувати собі настрій і взаємовідносини з колегами;

«б» — зробите їм зауваження;

«в» — будете з ними сваритися, щоб вони такого не робили.

9. Якщо Вас обрахували в ресторані, то Ви:

«а» — не дасте офіціанту чаєвих, але сплатите по рахунку;

«б» — запропонуєте перерахувати ще раз;

«в» — влаштуєте скандал.

10. Якщо в готелі Ваш номер погано прибирається і у Вас є зауваження, то:

«а» — будете обурені, але розуміючи, що це стиль даного готелю, не будете нічого казати адміністратору;

«б»— будете шукати можливість поскаржитись керівництву, якому підпорядкований даний адміністратор, або господарю готелю; «в» — полаєте прибиральницю.

11. Якщо ви сперечаєтеся з колегою і розумієте, що він правий, то Ви:

«а» — просто відмовитись від подальшого спору;

«б» — визнаєте свою помилку;

«в» — не визнаєте, що він правий, щоб не втратити авторитет.

Висновок. Якщо Ви набрали:

  1. Від 30 до 40 очок, то Ви людина, яка уникає конфліктів, іноді навіть всупереч справедливості, щоб не нашкодити своїй кар’єрі або приятельським відносинам. При цьому Ви ризикуєте втратити повагу в очах колег, але можете виграти у справах.
  2. Від 15 до 29 очок, то Ви певною мірою конфліктна особа, яка відстоює свою точку зору, незважаючи на загрози кар’єрі, іміджу, власному бізнесу
  3. До 14 очок, то Ви конфліктна особа, часто в дрібницях. Конфлікти, що Ви затіваєте мало результативні і створюють Вам негативний імідж як людині, що схильна до скандалів.

Якщо Ви набираєте до 15 очок, то Вам бути менеджером, особливо міжнародним, протипоказано.

Якщо Ви набираєте від 15 до 40 очок, то Ви можете бути ефективним менеджером, зокрема міжнародним, але Вам необхідно навчитися залагоджувати конфліктні ситуації коректно, те, що називається етично, в межах ділової етики.

Етика в поведінці менеджера зовнішньоекономічної діяльності та дотримання правил етикету є важливою умовою ефективної реалізації домовленостей із закордонними партнерами.