Етика та етикет у зовнішньоекономічній діяльності

2.2. Правова етика здійснення зовнішньоекономічної діяльності

Здійснення усіх видів ЗЕД в Україні регламентується відповідними положеннями чинного законодавства. Тільки дотримання усіх вимог і положень чинного законодавства роблять здійснення ЗЕД моральним, тобто етичним.

У сучасних умовах ЗЕД в Україні здійснюється на основі низки законодавчих актів, основним серед яких є Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

Перш за все, цим Законом (стаття 2) визначаються принципи здійснення ЗЕД в Україні, які лежать в основі правової професійної етики. Ці принципи такі.

1. Це принцип суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, що полягає у:

— виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, що діють на території України;

— обов’язку України неухильно виконувати всі договори і зобов’язання України в галузі міжнародних економічних відносин.

2. Це принцип свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у:

— праві суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв’язки;

— праві суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України;

— обов’язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України;

— виключному праві власності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності.

3. Це принцип юридичної рівності і недискримінації, що полягає у:

— рівності перед законом усіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

— забороні будь-яких, крім передбачених цим Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб’єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;

— неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб’єктів, крім випадків, передбачених цим Законом.

4. Це принцип верховенства закону, що полягає у:

— регулюванні тільки законами України;

— забороні застосування підзаконних актів та актів управління місцевих органів, що у будь-який спосіб створюють для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності умови менш сприятливі, ніж ті, які встановлені законами України.

5. Це принцип захисту інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава:

— забезпечує рівний захист інтересів всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб’єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України;

— здійснює рівний захист всіх суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права;

— здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права.

6. Це принцип еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

Таких основоположних принципів правової професійної етики необхідно дотримуватися підприємцям — фізичним особам та усім юридичним особам України при здійсненні ЗЕД.

Наступним за ними (нижчим) щаблем принципів професійної етики при здійсненні ЗЕД є конкретні кроки щодо реалізації у професійній діяльності міжнародних менеджерів специфічних положень чинного законодавства, які відносяться безпосередньо до регламентації здійснення кожної із складових ЗЕД.

Існує точка зору, яка йде ще від Адама Сміта, що етична поведінка кожного підприємця (бізнес-менеджера)— це така його поведінка, яка дає йому можливість зберегти свою власність в межах діючого законодавства. Тому, якщо держава проводить таку політику, чи здійснює такі заходи, які не дають підприємцю можливості зберегти і розвивати свій законний бізнес, то це — неетична поведінка з боку держави.

Етика підприємництва завжди формується саме державою. Держава виробляє «правила гри» у вигляді відповідного законодавства, яким мусить керуватися кожний підприємець, щоб забезпечити своє виживання і ефективну бізнес-діяльність як на внутрішньому, так і на міжнародному рівнях. І саме держава часто винна в тому, що підприємець веде себе неетично.

Дійсно, в разі, коли підприємець формує і здійснює свою бізнес-діяльність у межах чинного законодавства на користь собі, але на шкоду іншим людям і суспільству в цілому, наприклад, здійснює екологічно брудне виробництво, проводить знищення лісів, зелених зон тощо), то саме держава повинна на законодавчому рівні позбавити його права і можливості робити антисуспільний бізнес під страхом покарання, зокрема кримінального.

Тому очевидно, що в основі етичної поведінки менеджерів, зокрема міжнародних, повинно лежати ефективне державне законодавство.

Дозвільні чи обмежуючи положення здійснення усіх законодавчо визначених видів зовнішньоекономічної діяльності регулюються (уточнюються або змінюються) виключно законодавством України. Діючи в межах цих положень, усі суб’єкти ЗЕД дотримуються встановлених державою етичних норм грофесійної бізнес-діяльності на міжнародному рівні. Крім того, всяка бізнес-діяльність щодо міжнародного економічного співробітництва регламентується нормами міжнародного права та відповідними міжнародними договорами і угодами.

В зв’язку з викладеним, кожний міжнародний менеджер та кожна бізнес-структура — суб’єкт ЗЕД повинні в кожному конкретному випадку (при здійсненні певної бізнес-діяльності) добре вивчити і керуватися відповідними законодавчими та нормативними актами як власної країни, так і країни-партнера (від імені якої буде діяти конкретний іноземний партнер по бізнес-діяльності), а також нормами міжнародного права.

Необхідно пам’ятати правило, що незнання законів не звільняє суб’єктів бізнес-діяльності від відповідальності (моральної, матеріальної, громадської або кримінальної) в разі здійснення неправомірного бізнесу.

Тобто досконале знання та неухильне дотримання усіх норм законодавства є єдиною запорукою етичності професійної діяльності.

Саме тому, ми вважаємо доцільним навести тут основні положення правової професійної етики, які регламентовані Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність».

1. Необхідно знати, що, згідно із чинним українським законодавством, суб’єктами ЗЕД в Україні можуть бути:

• фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно з законами України і постійно проживають на території України;

• юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об’єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об’єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб’єктів господарської діяльності;

• об’єднання фізичних, юридичних, фізичних осіб, які не є юридичними особами згідно з законами України, але які мають постійне місцезнаходження на території України і яким цивільно-правовими законами України не заборонено здійснювати господарську діяльність;

• структурні одиниці іноземних суб’єктів господарської діяльності, які не є юридичними особами згідно з законами України (філії, відділення тощо), але мають постійне місцезнаходження на території України;

• спільні підприємства за участю суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнахо-дження на території України;

• інші суб’єкти господарської діяльності, передбачені законами України.

2. Необхідно знати, що держава надає такі правові гарантії усім суб’єктам ЗЕД, що функціонують на території України:

• захист економічних інтересів України та законних інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності;

• створення рівних можливостей для суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності розвивати всі види підприємницької діяльності незалежно від форм власності та всі напрями використання доходів і здійснення інвестицій;

• заохочення конкуренції та ліквідацію монополізму в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Держава та її органи не мають права безпосередньо втручатися в зовнішньоекономічну діяльність суб’єктів цієї діяльності, за винятком випадків, коли таке втручання здійснюється згідно із відповідними законами України.

3. Необхідно враховувати, що для іноземних суб’єктів господарської діяльності згідно із чинним українським законодавством, на території України державою можуть встановлюватися такі режими стимулювання здійснення ЗЕД:

• національний режим, який означає, що іноземні суб’єкти господарської діяльності мають обсяг прав та обов’язків не менший, ніж суб’єкти господарської діяльності України. Національний режим застосовується щодо всіх видів господарської діяльності іноземних суб’єктів цієї діяльності, пов’язаної з їх інвестиціями на території України, а також щодо експортно-імпортних операцій іноземних суб’єктів господарської діяльності тих країн які входять разом з Україною до економічних союзів;

• режим найбільшого сприяння, який означає, що іноземні суб’єкти господарської діяльності мають обсяг прав, преференцій та пільг щодо мит, податків та зборів, якими користуються та/або буде користуватися іноземний суб’єкт господарської діяльності будь-якої іншої країни, якій надано згаданий режим, за винятком випадків, коли зазначені мита, податки, збори та пільги по них встановлюються в рамках спеціального режиму, визначеного законодавчо. Режим найбільшого сприяння надається на основі взаємної угоди суб’єктам господарської діяльності інших держав згідно з відповідними договорами України та застосовується у сфері зовнішньої торгівлі;

• спеціальний режим, який застосовується до територій спеціальних економічних зон, а також територій митних союзів, до яких входить Україна, і в разі встановлення будь-якого спеціального режиму згідно з міжнародними договорами за участю України.

Крім того, встановлення аналогічних режимів для товарів, що імпортуються в Україну, означає наступне.

— Встановлення національного режиму означає, що стосовно імпортованих товарів походження з держав — членів СОТ надається режим не менш сприятливий, ніж для аналогічних товарів українського походження щодо податків, зборів, встановлених законами та іншими нормативно-правовими актами правил та вимог до внутрішнього продажу, пропозиції до продажу, купівлі, транспортування, розподілу або використання товарів, а також правил внутрішнього кількісного регулювання, які встановлюють вимоги щодо змішування, переробки або використання товарів у певних кількостях чи пропорціях.

— Встановлення режиму найбільшого сприяння стосується мит, митних зборів, методів їх стягнення і дотримання певних формальностей у зв’язку з імпортом. Він означає, що будь-яка перевага, сприяння, привілей чи імунітет, які надаються стосовно будь-якого товару, що походить з будь-якої держави, повинні безумовно надаватися аналогічному товару, який походить з території держав — членів СОТ або держав, з якими укладено двосторонні або регіональні угоди щодо найбільшого сприяння. Виключення щодо режиму найбільшого сприяння в формі преференцій можуть бути подані для товарів, що походять з держав з якими Україна уклала угоди про вільну торгівлю або митний союз чи проміжні угоди, що у майбутньому призведуть до створення зон вільної торгівлі або митних союзів у межах розумного періоду часу (10 років), чи угоди про прикордонну торгівлю та застосування генеральної системи преференцій.

4. Необхідно враховувати, що згідно із чинним українським законодавством, державою можуть застосовуватися заходи антидискримінаційного характеру, які відповідають вимогам реальної правової етики. Це відповідає і загальновизнаним на світовому рівні етичним нормам здійснення бізнес-діяльності, якщо такі заходи застосовуються у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань.

Українським законодавством передбачається, що у разі якщо є відомості про те, що інші держави, митні союзи або економічні угруповання обмежують здійснення законних прав та інтересів суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України, то у відповідь на такі дії можуть застосовуються адекватні заходи в межах міжнародних договорів, загальноприйнятих норм в системі міжнародних економічних зв’язків та положень міжнародного права.

Такими заходами можуть бути:

• застосування повної заборони (повного ембарго) на торгівлю;

• застосування часткової заборони (часткового ембарго) на торгівлю;

• позбавлення режиму найбільшого сприяння або пільгового спеціального режиму;

• запровадження спеціального мита;

• запровадження режиму ліцензування та/або квотування зовнішньоекономічних операцій.

Рішення про застосування заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань приймаються органами державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності згідно із рекомендаціями Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі відповідно до їх компетенції.

Після цього центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики разом із Міністерством закордонних справ України звертається до відповідних державних та/або компетентних органів інших держав або митних союзів чи економічних угруповань з пропозицією щодо розгляду та врегулювання спірної ситуації.

У разі одержання позитивної відповіді від зазначених органів центральний орган виконавчої влади з питань економічної політики формує делегацію для проведення відповідних переговорів та підготовки відповідних міжнародних договорів міжвідомчого або міжурядового характеру. Тобто, в дію вступають міжнародні менеджери державного рівня.

Застосування заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань припиняється в разі припинення відповідними державами, митними союзами або економічними угрупованнями таких дій щодо України, підписання відповідної угоди та/або відшкодування шкоди.

Ми наводимо тут роз’яснення щодо застосування антидискримінаційних заходів в Україні для того, щоб міжнародні менеджери чітко відслідковували державну політику в частині здійснення ЗЕД і були готові до роботи в умовах дії вказаних заходів.

Законодавство України передбачає, що акти Кабінету Міністрів України про врегулювання спору та застосування заходів у відповідь на дискримінаційні та/або недружні дії інших держав, митних союзів або економічних угруповань є обов’язковими для виконання органами виконавчої влади в Україні, суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності та іноземними суб’єктами господарської діяльності.

5. Міжнародним менеджерам необхідно враховувати, що, згідно із чинним законодавством, правовою етикою передбачається застосування дійових заходів проти недобросовісної конкуренції. Проблема полягає в тому, що зростаючий імпорт продукції на територію України може зашкодити вітчизняним виробникам і завдати шкоди економіці України.

Під недобросовісною конкуренцією при здійсненні ЗЕД розуміється:

• здійснення демпінгового імпорту, до якого застосовуються антидемпінгові заходи;

• здійснення субсидованого імпорту, до якого застосовуються компенсаційні заходи;

• здійснення інших дій, що законами України визнаються недобросовісною конкуренцією.

Під зростаючим імпортом розуміється здійснення імпорту в обсягах та/або за умов, що заподіюють шкоду або створюють загрозу заподіяння значної шкоди українським виробникам відповідних товарів.

За результатами антидемпінгового розслідування відповідно до законів України приймається рішення про застосування антидемпінгових, компенсаційних або спеціальних заходів.

Зокрема застосування режимів вільної торгівлі, преференцій, спеціальних пільгових режимів (прикордонної, прибережної) торгівлі, спеціальних (вільних) економічних зон та інших, передбачених законами України, а також податкових, митних та інших пільг, що діють при імпорті в Україну товарів, щодо яких застосовуються антидемпінгові, компенсаційні або спеціальні заходи, зупиняється на строк до закінчення застосування зазначених заходів.

6. Міжнародним менеджерам необхідно враховувати, що, згідно із чинним українським законодавством, етичним, з правової точки зору, є застосування цілої низки обмежень при здійсненні експортно-імпортної діяльності, а саме заборони:

• експорту з території України предметів, які становлять національне, історичне, археологічне або культурне надбання українського народу, що визначається згідно із законами України;

• імпорту або транзиту будь-яких товарів, про які заздалегідь відомо, що вони можуть завдати шкоди суспільній моралі, здоров’ю чи становити загрозу життю населення, тваринному світу та рослинам, або призвести до заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу, якщо стосовно транзитних товарів не вжито необхідних заходів для запобігання такої шкоди;

• імпорту продукції та слуг, що містять пропаганду ідей війни, расизму та расової дискримінації, геноциду тощо, які суперечать відповідним нормам Конституції України;

• експорту ресурсів, які вичерпуються, якщо обмеження також застосовуються до внутрішнього споживання або виробництва;

• експорту та імпорту товарів, які здійснюються з порушенням прав інтелектуальної власності;

• експорту з території України товарів у межах виконання рішень Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй про застосування обмежень або ембарго на поставки товарів у відповідну державу.

Впровадження заборони експорту або імпорту з інших підстав можливо лише, якщо це дозволено міжнародними договорами, учасником яких є Україна.

Перелік товарів, експорт (імпорт) яких через територію України забороняється, визначається виключно законами України.

Крім того, законодавством України забороняється реекспорт товарів, імпортованих за рахунок Державного валютного фонду України та валютних фондів місцевих Рад народних депутатів України.

Таким чином, Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» регламентовано цілу низку найбільш важливих, з державної точки зору, етичних норм здійснення ЗЕД.

Порушення цих етичних норм тягне за собою правову відповідальність. Зокрема законодавством визначається, що Україна як держава і всі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб’єкти господарської діяльності несуть відповідальність за порушення законів України щодо здійснення ЗЕД та/або своїх зобов’язань, які випливають з договорів (контрактів), на умовах і в порядку визначених законами України.

Україна як держава не несе відповідальності за дії суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності не несуть відповідальності за дії України як держави.

Якщо Україна бере участь у зовнішньоекономічної діяльності як суб’єкт такої діяльності, вона несе відповідальність на загальних та рівноправних засадах з іншими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності.

Усі справи та питання щодо визначення відповідальності, які виникають при застосуванні законів України, підсудні судовим органам України. Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності та іноземні суб’єкти господарської діяльності мають право на судовий розгляд зазначених справ та питань.

Україна як держава має право вимагати відшкодування своїх збитків, що виникли у результаті задоволення позову за шкоду, заданому будь-якому суб’єкту ЗЕД з боку державних органів та/або службових осіб за рахунок їх майна (відповідно балансового або власного).

Такими є найбільш важливі правові засади професійної етики здійснення ЗЕД, якими необхідно керуватися міжнародним менеджерами. Крім цього, як вже зазначалося вище, в практичній роботі міжнародних менеджерів необхідно керуватися положеннями чинного законодавства, які регламентують специфіку здійснення окремих видів (складових) ЗЕД.

Для цього в кожному конкретному випадку необхідно звертатися до відповідних розділів українських законів, які регламентують той чи інший аспект господарської, підприємницької діяльності. В кожному такому законі, як правило, присутні статті, які присвячені міжнародному менеджменту здійснення ЗЕД.