Етика та етикет у зовнішньоекономічній діяльності

2.3. Корпоративна етика здійснення зовнішньоекономічної діяльності

Виділення такої складової етики ЗЕД як «корпоративна» обумовлено тим, що в кожній професійно об’єднаній групі осіб в процесі здійснення ними професійної діяльності формується деякий характерний для неї, неповторний, тобто властивий лише цій професійній групі, спосіб поведінки при здійсненні нею своєї професійної діяльності. Саме ця, сформована під час професійної діяльності сукупність норм і принципів поведінки бізнес-менеджерів ЗЕД, і складає поняття «корпоративної етики ЗЕД».

Професійна діяльність усіх суб’єктів ЗЕД обумовила певну низку вимог, яких їм було необхідно дотримуватися для того, щоб успішно здійснювати свою роботу і досягати поставлених перед підприємницькою діяльністю цілей. Додержання цих вимог і обумовило формування корпоративної ідентичності міжнародного бізнес-менеджера і саме воно забезпечує етичність здійснення ними міжнародної бізнес-діяльності.

Необхідно зазначити, що вимоги, щодо дотримання корпоративної етики міжнародними бізнес-менеджерами, хоча і мають певні особливості, але, в принципі, можуть бути віднесені до усіх суб’єктів підприємницької діяльності, бо міжнародна бізнес-діяльність є її складовою.

Перелік вказаних вимог містить такі:

1. Необхідність поважати владу і її рішення. Це означає, що міжнародна бізнес-діяльність повинна базуватися виключно на засадах чинного законодавства як вітчизняного, так і міжнародного, а також країни з якою пов’язана ваша бізнес-діяльність.

2. Необхідність бути зосередженим на досягненні поставленої цілі власної бізнес-діяльності, цілеспрямовано домагатися реалізації кожного конкретного бізнес-проекту, не відволікатися на інші, навіть привабливі, пропозиції і можливості, якщо це заважає досягненню першочергової мети.

В той же час не відволікаючись від головної мети, необхідно уважно розглядати усі ситуації і можливості, які виникають в процесі бізнес-діяльності (зокрема, в процесі реалізації конкретного проекту) з точки зору використання їх на користь власного бізнесу.

3. Необхідність формування щодо себе іміджу надійного, со-лідного партнера. Ніколи не зраджуй своєму слову. Краще певна невизначеність у справі, ніж обіцянка або твердження, яке потім не може бути виконано. Слово ніколи не повинно розходитися з ділом. Тільки при цій мові вас будуть поважати як серйозного партнера, тільки від цього буде залежати рівень довіри до вас і до бізнес-структури, яку ви представляєте.

Необхідно сформувати про себе таку репутацію, щоб партнери вам повністю довіряли. Особливо важливо дотримання конкретних зобов’язань. Невиконання таких зобов’язань — надзвичайна подія, яка може закінчитися судовим позовом і, безумовно, означатиме кінець діловим стосункам.

4. Необхідність бути чесним та правдивим в усіх аспектах бізнес-діяльності та в процесі спілкування. Це означає як власну моральність в поведінці, так і негативне відношення до усіх без-чесних пропозицій, які б до вас не надходили, навіть якщо вони здаються економічно вигідними. Дорожіть добрим ім’ям як власним, так і фірми, яку ви представляєте. Пам’ятайте моральну істину: «Ніяка ціль не повинна затьмарити моральні цінності. Честь дорожче за прибуток».

5. Необхідність уникати в бізнес-діяльності будь-яких аван-тюрних рішень. Правильно розраховуйте свої можливості, зокрема фінансові. Це означає, що менеджер повинен добре знати ресурсні можливості своєї бізнес-структури і здійснювати бізнес-діяльність виключно у відповідності з цими можливостями.

Погоджуйтесь при підписанні договорів або при домовленостях лише на такі умови, які ви в змозі виконати. Виконуйте усі домовленості та пункти угод (договорів) суворо у встановлені те-рміни. В разі неможливості виконати якусь із угод у встановлений термін, погодьте нові терміни із партнерами і жорстко їх до-тримуйтеся.

Не створюйте собі імідж необов’язкового партнера.

6. Необхідність здійснювати власну бізнес-діяльність таким чином, щоб не зашкодити бізнес-діяльності власного партнера або інших підприємців.

Поважайте людську гідність та права людини. Це означає, що бізнес-менеджер повинен поважати партнерів і суперників, будувати свою діяльність так, щоб не зашкодити іншим. Важливо пам’ятати таке етичне правило: «Ніколи не примножуй свого багатства за рахунок зменшення багатства партнера».

7. Необхідність в процесі бізнес-спілкування налагодити з партнерами довірливі стосунки, чому в значній мірі сприятиме ваше відношення до бізнес-пропозицій, зауважень та критики, а також до партнера як особистості.

Усі бізнес-пропозиції розглядайте, оцінюючи їх з точки зору корисності для вашого бізнесу. Небажані пропозиції відхиляйте тактовно.

Не дратуйтеся від зауважень на адресу вашого бізнесу, навіть якщо вони здаються вам некоректними і непрофесійними. Можливо, в них є якийсь сенс і щось можна використати на користь справі.

Обов’язково враховуйте конструктивну критику.

8. Необхідність завжди демонструвати впевненість в собі, але не в якому разі — необґрунтовану самовпевненість. Впевненість повинна базуватися на серйозній фаховій підготовці та знання матеріалу (предмета бізнес-діяльності). Впевненість не повинна стати на заваді таким якостям бізнес-менеджера як розважливість та обережність.

Ні в якому разі не демонструйте свою розгубленість в разі надходження несподіваної пропозиції або виникнення несподіваної ситуації. В разі неможливості відреагувати одразу, необхідно посилатися не необхідність подумати, порадитись.

9. Необхідність не залишати поза увагою випадку невдачі, зриву, помилки. Уважно аналізуйте ситуацію, виявляйте причини та винних з тим, щоб максимально швидко виправити становище або зробити висновки на майбутнє.

10. Необхідність будувати свою особисту життєдіяльність на засадах моральності та раціональності. Це означає, що бізнес-менеджер більш ефективно працює, коли в нього нормальні сімейні відносини і коли він веде раціональний образ життя, зокрема приділяє необхідну увагу збереженню власного здоров’я.

Вважається, що перелічені заповіді входять до кодексу честі бізнес-менеджера. Дотримуйтесь їх і ви досягнете успіху.

На жаль, як показує практика, вказаних етичних принципів і бізнес-діяльності дотримуються далеко не завжди і тому в реальному житті мають місце різні за своїм змістом прояви корпоративної етики бізнесу.

Що це означає? Це означає, що бізнес-менеджери в процесі (при здійсненні) бізнес-діяльності проводять ту чи іншу політику, яка здається їм або їхнім керівникам, найбільш правильною. Йдеться про можливість проведення альтернативної бізнес-політики, яка, хоча і вкладається в поняття корпоративної підприємницької етики, але розцінюється по-різному.

Альтернативні принципи здійснення бізнес-діяльності достатньо добре відомі на практиці і описані в економічній літературі. Теоретики бізнес-діяльності навіть визначили назви двох альтернативних шкіл: телеологічного (морального) та деонтологічного (егоїстичного) спрямування.

Суть різниці між зазначеними школами бізнес-діяльності полягає у різному підході до бізнес-діяльності з точки зору моралі та загальнолюдських цінностей.

Хоча основним правилом, спільним для обох альтернативних підходів до бізнес-діяльності, є безумовне дотримання діючих законодавчих (правових) норм і виконання чинних нормативних (підзаконних) актів, що стосуються конкретного бізнесу, та різним є підхід до здійснення бізнес-діяльності після того, як усі правові вимоги витримані. Справа в тому, що жодне законодавство не в змозі виписати усі нюанси конкретної бізнес-діяльності і тому, в межах діючого законодавства (при дотриманні усіх встановлених норм і правил) бізнес-діяльність, з етичної точки зору, може здійснюватися або з дотриманням загальнолюдських етичних норм (тоді це буде моральний бізнес), або з дотриманням виключно (переважно) лише власних егоїстичних інтересів бізнесмена (чи бізнес-структури, яку він представляє) з метою отримання прибутку за всяку ціну, не рахуючись ні з ким і ні з чим (тоді це буде егоїстичний бізнес).

На цих двох підходах до ведення бізнес-діяльності треба зупинитися детальніше для того, щоб краще зрозуміти альтернативні можливості прояву корпоративної етики бізнес-діяльності.

Особливо важливо це для міжнародних бізнес-менеджерів тому, що в процесі здійснення ЗЕД суттєве значення має формування позитивного іміджу не тільки бізнесмена та бізнес-структури, а й країни, яку цей бізнесмен представляє. Від його дій залежить рівень довіри і поваги до нього, його бізнес-структури, а часто і до всієї країни взагалі, що має вже і політичне значення.

Моральний підхід до ведення бізнесу полягає у врахуванні факторів морального порядку, які накладають на бізнес-діяльність систему певних обмежень у вигляді деякої сукупності морально-етичних правил і норм, котрі не можуть бути порушені навіть при умові «втрати вигоди».

Цей підхід базується на порядності, врахуванні інтересів суспільства і партнера, чесності, вірності наданому слову. Як вже відмічалося, в світовій практиці такий моральний підхід до ведення бізнесу відноситься до, так званої, «деонтологічної школи етики». Для цієї школи визначальним у бізнес-діяльності є недопущення ніяких управлінських рішень, які б не відповідали принципам високої моралі.

Етика моральної бізнес-діяльності обумовлює такі умови її здійснення, які не допускають завдання партнерами ні матеріальної, ні моральної шкоди і не обмежують їх ділову активність.

Матеріальна шкода — це прямі матеріальні збитки, обумовлені діями, або бездіяльністю, партнера — суб’єкта ЗЕД.

Моральна шкода — це шкода іміджу, яку заподіяно суб’єкту ЗЕД та яка призвела, або може призвести до збитків, що мають вже матеріальне вираження.

Обмежувальна ділова активність — це здійснення якихось заходів, спрямованих на обмеження конкуренції або монополізацію виробництва, розподілу, обміну, споживання товарів і одержання прибутків.

Дійсно етична (сумлінна) поведінка в бізнесі, в т. ч. міжнародному, полягає в тому, щоб, діючи в межах чинного вітчизняного та міжнародного законодавства, забезпечити власні інтереси (отримати максимальний прибуток), але при цьому, не нашкодити партнеру або суспільству. В іншому разі можна втратити довіру партнера, а це автоматично приведе до завдання шкоди бізнесу тому, що інформація про те, що ви нечесно ведете свої справи швидко поширюється і до вас вже ніхто не прийде. Таким чином, «чесним бути вигідно».

Але в практиці бізнес-діяльності так буває далеко не завжди, бо основна мораль бізнесу — отримання прибутку — часто вступає в протиріччя із загальнолюдською мораллю.

Тому в епоху ринкових відносин, величезна роль належить кожній державі, яка повинна формувати таке законодавство та господарське право, котрі стали б на захист суспільних інтересів. Якщо такого законодавства нема, то наслідки бувають найнегативніші.

Дійсно, якщо дотримання норм чинного законодавства є обов’язковою умовою цивілізованої бізнес-діяльності, то норми моралі є, певною мірою, умовними для сфери бізнесу і їх часто ігнорують, якщо це пов’язано із отриманням прибутків.

В якості прикладу можна навести «агресивний», «наступальний» маркетинг, який використовують світові лідери у виробництві тютюнових виробів. їх дії на ринках багатьох країн розглядаються як неоднозначні, сумнівні щодо етичних аспектів просування своєї продукції на регіональні ринки. Супротивники куріння стверджують, що тютюнові гіганти поводять себе безвідповідально з соціальної точки зору, використовуючи в цілях отримання прибутків необізнаність споживачів тютюну щодо того, яку загрозу він несе здоров’ю.

На ці звинувачення тютюнові компанії відповідають, що не роблять нічого протизаконного, а просто з користю для справи використовують законні можливості для ведення бізнесу.

Так, поводяться на ринку усі бізнес-структури, основною метою яких є отримання прибутку. І це можна зрозуміти, бо, якщо б вони діяли іншим чином, то це можна було б розцінювати як нанесення шкоди (збитків) власним акціонерам і робітникам.

Наведений вище приклад та аналіз діяльності значної більшості бізнес-структур показує, що ринкова економіка в найменшій мірі звертає увагу на проблеми соціальної, екологічної та іншої відповідальності (за винятками, коли ця відповідальність регулюється чинним законодавством). А, в основному, сконцентрована на отриманні прибутку. Треба відмітити, що навіть в тих випадках, коли бізнес-діяльність в деяких галузях обмежується законодавчо, бізнес-структури все одно шукають прогалини в законах з тим, щоб обійти невигідні ним заборони чи обмеження.

Тобто в самій природі бізнесу закладений професійний егоїзм.

Егоїстичний підхід до ведення бізнесу полягає у відсутності якої б то не було моральної мотивації і керуванні виключно власними інтересами отримання максимального прибутку) при прийнятті управлінських рішень щодо здійснення бізнес-діяльності.

Найбільш характерною версією такого напрямку бізнес-етики є, так званий, «макіавеллізм», який основним критерієм бізнесової діяльності проголошує доцільність, тобто задоволення виключно власних інтересів, без врахування якихось моральних чинників, якщо вони стають на перешкоді отримання максимально можливих прибутків.

Як вже відмічалось, в світовій практиці такий егоїстичний підхід до ведення бізнесу відноситься до, так званої, «телеологічної школи етики». Саме для цієї школи визначальним в етиці бізнес-поведінки є гасло: «Ціль виправдовує засоби».

Треба зауважити, що самі пропагандисти егоїстичного підходу до здійснення бізнес-діяльності проголошують, що він повинен не виходити за межі чинного законодавства, тобто бути цілком законні. Інша справа, що існуюче законодавство, яке регулює різні спекти бізнес-діяльності, як правило, є недостатньо досконалим (має певні упущення та протиріччя), тобто, при бажанні знайти для себе кращий варіант вирішення спірного питання на законних підставах, можна в законах вишукати наступні можливості. Буває, що те, що забороняє один закон, не забороняється в іншому. В разі, коли в процесі бізнес-діяльності виявляється можливість в межах чинного законодавства, але на шкоду партнера або суспільства отримати власний зиск (прибуток), це зветься «законне шахрайство».

У міжнародній практиці, якщо такий підхід буде застосований до іноземного партнера, цей партнер може переглянути свою політику щодо участі у бізнес-стосунках з бізнес-структурами країни, яка дозволяє так до нього ставитися.

Якщо егоїстичний підхід буде здійснюватися бізнес-структурою з порушенням чинного законодавства, то це вже повинно бути предметом судового розгляду.

До егоїстичного, аморального аспекту бізнес-діяльності відноситься і недобросовісна реклама.

Звичайно, для будь-якого бізнесу важливо, щоб у нього був клієнт, зацікавлений у придбанні результатів бізнес-діяльності. Бізнес — це «мистецтво видалення грошей з чужої кишені без застосування насильства». Бізнес — це своєрідний договір між постачальником і споживачем в умовах ринкової економіки, коли у споживача є усі можливості вибору між різними пропозиціями.

У доцільності правильного, з точки зору конкретної бізнес-структури, вибору споживача повинна переконати реклама. В основі результативної реклами лежить попадання в психологію людини. При цьому рекламісти часто застосовують сумнівну етику реклами, яка нав’язує людині не те, що їй потрібно і чого вона хоче, а саме те, що їй пропонують. У цьому випадку реклама будується за старим, перевіреним принципом «фургону з оркестром» (коли цирк приїжджав до міста, то про це сповіщав фургон з оркестром, який їздив по місту у супроводі натовпу народу). Суть цієї реклами полягає в тому, щоб створити ажіотаж навколо об’єкта реклами, а в ситуації ажіотажу людина втрачає здоровий глузд і робить просто «як усі». Часто це — недобросовісна реклама. Яскравий приклад: «АО «МММ», «Властиліна» тощо.

Прикладом порушення добросовісності в бізнес-діяльності є хабарництво для досягнення певної бізнес-вигоди. Так, загальновідомий випадок, коли під час судових справ з приводу бізнес-діяльності компанії «Соса-Соїа», ця компанія була викрита у хабарництві. Ця справа серйозно підірвала імідж компанії (не кажучи вже про фінансові збитки) і в результаті вона втратила частку ринку на користь свого конкурента — компанії «Pepsico».

На жаль, в бізнесі не рідко зустрічаються «бізнес-ділки», які не визнають ніяких етичних норм в єдиному бажанні — отримати прибуток будь-яким шляхом. їхній девіз я спробував виразити у такому вірші:

Да будет всем глупцам известно,

Что бизнес жить не может честно.

Чтобы богатство умножать,

Нельзя пороков избежать.

Чтоб бизнес развиваться мог

В нем должен быть какой-то прок.

Не зря считают, что достаток —

И практика тому свидетель —

Не даст святая добродетель.

И потому считается закономерным положенье,

Что честность в бизнесе — лишь плод воображенья.

Верша свой бизнес честными руками

Питаться будете одними жолудями.

Можливо, це гумор, але гіркий. У противагу цій бізнес-логіці хотілось би навести таке етичне правило бізнесу сумлінного «Прибуток понад усе, але честь понад прибуток».

Моральність поведінки на ринку — єдиний шлях ефективного позиціонування бізнесу в економічному середовищі як вітчизняному, так і міжнародному.

У цьому — суть позитивної корпоративної етики.

Необхідно зробити ще декілька зауважень стосовно цієї проблеми.

Треба зауважити, що етика ЗЕД містить деякі специфічні положення, які стосуються окремих складових бізнес-діяльності на світовому ринку з участю іноземних партнерів.

Наприклад, треба звернути увагу на особливості кадрової політики при створені та забезпечені ефективного функціонування спільних підприємств (СП). Це, так званий, принцип відкритої кадрової політики, коли до роботи в СП залучаються місцеві фахівці, які добре знають місцеві особливості ринку та управлінської діяльності, місцевого законодавства, стан місцевої ринкової інфраструктури, національно-культурний менталітет населення тощо.

Або, існують специфічні етичні вимоги в галузі реклами.

Бажано було б і в Україні і в її міжнародній бізнес-діяльності застосувати одне правило, якого дотримуються цивілізовані країни при рекламуванні своєї фірми або продукції. В багатьох країнах під страхом фінансової та адміністративної відповідальності заборонено, наприклад, вживання в рекламі слів « наш товар найкращий» або «наша фірма краще усіх інших». Вважається, що таку оцінку має давати не фірма сама собі, а споживачі її продукції (послуг) серед інших конкурентів на ринку. В іншому разі це — порушення корпоративної етики.

В обох перелічених випадках егоїстичний підхід до бізнес-діяльності може забезпечити певний виграш в якійсь даний конкретний момент, або при проведенні якоїсь конкретної операції (проекту), але при цьому створює негативний імідж бізнесмену (бізнесовій структурі).

Негативна реакція на бізнес-діяльність з боку партнера або громадськості (особливо розтиражована в ЗМІ) неминуче приведе в подальшому до втрачання ділового авторитету, недовіри, небажання до ділового спілкування і, в кінцевому результаті, до скорочення або повної ліквідації бізнес-діяльності недобросовісної бізнес-структури.

Таким чином, корпоративна етика бізнес-діяльності може втілювати в собі альтернативні можливості прояву моральних норм та правил, залежно від чого бізнес-діяльність може мати різний прояв: правовий або кримінальний, моральний або аморально-егоїстичний.

Кожному менеджеру, залежно від рівня моральності, а також, не в останню чергу, від кон’юнктурних обставин в кожному випадку доведеться керуватися положеннями тієї або іншої школи етики. Але, якщо окремий бізнесмен-менеджер є вільним у виборі, то менеджер, що працює в бізнес-структурі, повинен втілювати в життя лише той підхід, який сповідує дана структура, як правило, в особі її власника.

При цьому менеджери й усі інші працівники бізнес-структур, які очолюються керівниками (або господарями), які визначають той чи інший стиль ділової етики, повинні або повністю поділяти їх концепцію етики бізнес-діяльності і втілювати її в життя, або відмовитися від роботи в даній бізнес-структурі, якщо вони принципово не поділяють норм корпоративної етики, запропонованих керівництвом (або господарями). Це, між іншим, теж є елементом власної ділової етики менеджера.

А взагалі, усім менеджерам треба було б засвоїти відоме висловлювання Чарльза Діккенса: «Головне правило спілкування полягає в тому, щоб поступати з іншими так, як вам хотілося б, щоб поступали з вами».