Етика та етикет у зовнішньоекономічній діяльності

3.1. Діловий етикет. Загальне поняття

Додержання ділової (професійної) етики доповнюється певними загальновстановленими правилами (кодексом) особистої поведінки міжнародних бізнес-менеджерів в процесі спілкування з бізнес-партнерами.

Такі загальновстановлені правила поведінки не тільки міжнародних менеджерів, а усіх без винятку людей в суспільному середовищі, носить назву «етикету».

Якщо норми етики обумовлюють певний моральний стиль поведінки людей в процесі спілкування, тобто формують поняття «що» треба робити, то норми етикету обумовлюють зовнішні прояви цього стилю, тобто регламентують «як» це треба робити. Вони визначають правила поведінки людей у громадських місцях, прояв усіх компонентів іміджу ділової людини, а також правила та норми спілкування, зокрема у процесі ділових взаємовідносин (контактів з бізнес-партнерами).

Таким чином, як загальне поняття, «етикет» можна визначити як сукупність правил, які регламентують зовнішні прояви відносин між людьми в процесі їхнього спілкування.

Історія встановлення таких відносин офіційно (за літературними джерелами) походить до 2350 року до н.е., яким датується перша відома книга з питань, присвячених поведінці людей, яка була знайдена у Древньому Єгипті і називалася «Інструкція з поведінки». Відомі також стародавні свідчення уваги до цих питань з боку визначних філософів та державних діячів, зокрема, Конфуція, Аристотеля, Юлія Цезаря тощо.

Як повною мірою сформована, система шляхетної поведінки широко поширилася в епоху феодалізму, зокрема, у рицарському, шляхетному середовищі. Дотримання норм шляхетної поведінки в цих колах стало прирівнюватися до збереження власної гідності.

Десь у XVI столітті норми шляхетної поведінки отримали назву «політес». Домашні вчителі, гувернери навчали вишуканим манерам дітей дворян, шляхти. З цього приводу відоме видання «Галатео, або книга гарних манер», опубліковане в Італії у 1558 році.

А термін «етикет», по різних твердженнях, виник або як похідний від древнього поняття «етика», або після того, на прийомах у французького короля Людовика XIV гості отримували спеціальні картки («етикетки»), в яких були перелічені правила поведінки на даному прийомі. Якщо прийняти за істину це останнє твердження, тоді виникнення поняття «етикет» відноситься до XVII століття.

Вважається, що поняття «етика» походить від латинського «ethica» або грецького «ethos», а поняття «етикет» походить від французького «etiguette». В зв’язку з цим, можна з великою долею вірогідності припустити саме французьке походження цього терміну.

У процесі історичного розвитку змінювалися принципи і форми етикету, поступово відкидалися певні його норми та елементи, з’являлися нові.

Наприклад, серед офіцерства і взагалі у «вищому товаристві» було визнано обов’язковим платити лише борги за програш за картярським столом, так звані «борги честі». Щодо інших боргів та кредиторів, то на них зазвичай не звертали уваги. Але з часом, з розвитком комерційних відносин, питанням честі стала сплата будь-яких боргів, а несплата — порушенням етикету.

Таким чином, норми етикету розвивалися і уточнювалися разом із соціально-історичним розвитком, пристосовуючись до його умов, що постійно оновлювалися. Зокрема так сталося і з розвитком міжнародного співробітництва, зокрема з поширенням економічних зв’язків між різними країнами.

Взаємне спілкування з незнайомими поважними людьми з різних країн в процесі міжнародної бізнес-діяльності обумовило необхідність вироблення і дотримання правил етикету (гарного тону). Це ставало все більш важливим чинником досягнення ділового та особистого успіху у підприємницькій діяльності.

У сучасних умовах глобалізації економіки, коли Україна інтегрується до світового співтовариства, а сфера її ЗЕД постійно розширюється, необхідно, щоб наші співвітчизники (бізнесмени, представники ділових кіл та органів державного управління) все більшого значення надавали знанню правил етичної поведінки в процесі бізнес-спілкування, неухильно дотримувалися специфічних правил етикету, зокрема, ділового.

Треба сказати, що в практиці спілкування різних соціальних груп людей історично розвивалися і різні аспекти етикету, притаманні певному специфічному соціальному середовищу. Так, розрізняють придворний етикет (застосовується зараз при дворах та у світському товаристві в країнах з монархічною формою правління), військовий етикет (загальноприйняті в даній армії норми та правила поведінки військових в усіх сферах їх життєдіяльності), дипломатичний етикет (правила поведінки дипломатів та інших офіційних осіб) і таке інше. І, нарешті, сформувався певний діловий етикет (правила поведінки людей, зайнятих у бізнес-діяльності, офіційних посадових осіб та підприємців).

Треба підкреслити, що для усіх категорій громадян обов’язковим є загальногромадянський етикет (сукупність правил, традицій та умовностей, яких повинні додержуватися культурні люди при спілкуванні між собою).

Більшістю правил загальногромадянського, дипломатичного і ділового етикету ідентичні, чи в значній мірі співпадають. Тому діловий етикет, тобто правила поведінки людей в процесі здійснення підприємницької діяльності, зокрема і особливо, на міжнародному рівні, обумовлює необхідність додержання як специфічних, нормативно регламентованих правил поведінки в процесі здійснення ЗЕД, так і виконання етичної поведінки, які регламентуються дипломатичним протоколом.

Під поняттям «дипломатичний протокол» розуміється певна сукупність загальноприйнятих правил та умовностей поведінки, яких повинні дотримуватися усі учасники міжнародного спілкування, особливо на офіційному рівні.

Дипломатичний протокол, у разі його дотримання, створює сприятливі умови для того, щоб взаємовідносини між учасниками, в цьому разі ЗЕД, могли розвиватися в дружній, взаємоприйнятій атмосфері та в обстановці взаємоповаги і взаєморозуміння.

Основні норми дипломатичного протоколу є категорія міжнародна і їх виконання однаково обов’язкові для усіх учасників міжнародного спілкування, однак, треба зауважити, що кожна країна, як правило, має деякі такі специфічні риси, пов’язані із національними, релігійними та іншими особливостями, що обумовлює певні особливості дипломатичного протоколу, притаманні лише даній конкретній країні. Це необхідно обов’язково враховувати бізнес-менеджерам в процесі міжнародного спілкування. Нижче, в розділі 4 цієї роботи, ми на деяких з цих національних особливостях зупинимося окремо.

А в даному розділі треба навести ті основи дотримання етикету в процесі здійснення ЗЕД, які важливо засвоїти першочергово.