Етика та етикет у зовнішньоекономічній діяльності

Короткий довідник основних термінів і понять

Основна бізнес-термінологія, яка застосовується в процесі здійснення ЗЕД: необхідність знання та використання як фактор професійної етичної поведінки бізнес партнерів

Однією із невід’ємних складових етики бізнес-діяльності є високий професіоналізм менеджерів, який, крім усього іншого, передбачає необхідність вільного користування спеціальною термінологією міжнародної бізнес-діяльності. Для того, щоб полегшити пошук необхідних термінів та понять в різних словниках з метою їх засвоєння, нижче наводяться найважливіші, з нашої точки зору, визначення понять (термінологія), які використовуються в процесі здійснення ЗЕД.

Джерелами термінологічних визначень, наведених нижче, є Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» (стаття 1), глосарій підручника «Міжнародні економічні відносини» (автори: Школа І. М., Костенко В. М., Бабінська О. В.), — К, КНТЕУ, 2003, а також спеціальні словники.

АБСОРБЦІЯ — сумарні національні (приватні та державні видатки на товари і послуги).

АВАНТАЖ — вигода, користь, сприятливе становище для здійснення бізнесу.

АВТАРКІЯ — стан країни, коли вона не підтримує економічних зв’язків з іншими країнами. Політика господарського відокремлення країни, створення замкненої економіки, орієнтованої на самозабезпечення вітчизняного господарства.

А-КОНТО — платіж, який здійснюється імпортером на основі рахунків експортера в якості попереднього розрахунку з останнім. АУТРАЙТ — проста строкова валютна угода, що передбачає виплати в точно визначені сторонами терміни за курсом, зафіксованим на момент угоди (форвард).

АФЕРА ВАЛЮТНА— протиправна, шахрайська валютна операція з метою отримання незаконного доходу.

А-ФОРТЕ— фінансування міжнародної торгівлі шляхом обліку першокласних векселів без права регресу, коли покупець векселя бере на себе увесь ризик неплатежу і не може пред’явити претензії попередньому тримачеві.

АУДИТ — це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово- господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

БАЛАНС ЗОВНІШЬОТОРГОВЕЛЬНИЙ — співвідношення між вартістю експорту й імпорту держави в її торгівлі з окремою країною чи групою країн за певний період часу (місяць, квартал, рік). Б.з. складається за даними митної статистики і показує не тільки товари, які перетнули кордон, але й платежі та находження від експорту й імпорту, які у часі можуть не збігатися з рухом товарів. Баланс вважається активним, якщо вартість експорту перевищує вартість імпорту, і пасивним, якщо експорт менший від імпорту. Б.з. охоплює угоди з фактично оплаченими товарами та угоди, здійснювані в кредит. У тій частині, в якій Б.з. містить оплачені операції, він складає частину платіжного балансу держави.

БАЛАНС МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКІВ — співвідношення грошових вимог і зобов’язань, надходжень і платежів однієї країни щодо інших країн. Основними видами Б.м.р. є платіжний баланс держави, розрахунковий баланс, баланс міжнародної заборгованості. Всі вони відображають грошові зобов’язання та вимоги однієї країни щодо іншої.

БАЛАНС МІЖНАРОДНОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ — співвідношення між грошовими і майновими вимогами та зобов’язаннями однієї країни щодо інших країн на певну дату. До активу Б.м.з. включають: підприємства, нерухомість, акції, облігації, векселі, поточні рахунки, різне майно й інші активи, якими організація та громадяни цієї країни володіють за кордоном, а також оплати репарацій та контрибуцій, що належать цій країні. Пасив Б.м.з. складають аналогічні майно та вимоги, що належать організаціям і громадянам інших країн на ту ж саму дату.

БАЛАНС РОЗРАХУНКОВИЙ — співвідношення всіх грошових вимог і зобов’язань окремої країни відносно інших країн на певну дату або за певний період. У Б.р. відображають усі види розрахункових відносин цієї країни з іншими країнами незалежно від часу їх виникнення та завершення. На відміну від платіжного балансу, в Б.р. відображають поставки товарів у кредит з подальшою оплатою їх вартості, надання та сплату зовнішніх позик, що виходять за межі платіжного періоду. Б.р. за певний період подає лише динаміку заборгованості чи вимог цієї країни щодо інших держав, але не характеризує валютно-фінансового стану загалом. Тому для оцінювання міжнародної розрахункової позиції важливим є Б.р. на певну дату, котрий показує співвідношення всіх грошових вимог і зобов’язань країни незалежно від того, коли вони виникли. Активне сальдо такого балансу показує, що країна надала кредитів і здійснила зарубіжних інвестицій більше, ніж залучила. Пасивне сальдо Б.р. на певну дату характеризує країну як нетто- боржника і показує величину її майбутніх платежів. Тому такий баланс ще називають балансом міжнародної заборгованості.

БАЛАНС МІЖНАРОДНИХ ІНВЕСТИЦІЙ — похідний від платіжного балансу статистичний звіт, що відображає зовнішні фінансові активи і зобов’язання країни.

БАЛАНС РУХУ КАПІТАЛІВ І КРЕДИТІВ — співвідношення вивезення та ввезення державних і приватних капіталів, а також наданих та одержаних міжнародних кредитів.

БАР’ЄР МИТНИЙ — обмеження імпорту, метою якого є завадити ввезенню імпортних товарів через завищення ввізного мита.

БІРЖОВА СПЕКУЛЯЦІЯ— здійснення на біржі угод з метою одержання прибутку завдяки різниці між курсами (або ціною) купівлі і продажу.

БЛОКАДА ВАЛЮТНА — заходи, вживані державою для обмеження обігу в країні валюти іншої країни.

БЛОКАДА КРЕДИТНА— відмова однієї держави, групи держав чи міжнародних валютно-кредитних організацій надавати кредити іншій державі,.групі держав, банкам чи підприємствам.

БОРГ ДЕРЖАВНИЙ — загальна сума заборгованості держави внаслідок непогашення позик та невиплата за ними процентів. Є способом тимчасового залучення державою додаткових коштів для покриття своїх витрат.

БОРГ ЗОВНІШНІЙ — фінансові зобов’язання держави (зовнішні позики та не сплачені за ними проценти) на певну дату стосовно іноземних кредиторів. Б.з. визначає державну заборгованість, що підлягає сплаті у встановлені терміни, міжнародним валютно- фінансовим організаціям, офіційним урядовим інститутам (центральним банкам та урядам), приватним банкам.

БРОКЕРИДЖ— винагорода, яку отримують брокери за укладену на біржі угоду. Встановлюється у відсотках (%) від вартості угод або у фіксованій сумі.

ВАЛЮТА — грошова одиниця країни.

ВАЛЮТА, ЩО КОНВЕРТУЄТЬСЯ— валюта, яка підлягає вільному обміну на валюту інших країн.

ВАЛЮТА, ЩО НЕ КОНВЕРТУЄТЬСЯ — валюта, яка використовується в межах однієї країни.

ВАЛЮТНИЙ КУРС — ціна грошової одиниці однієї країни по відно- шеннюдо грошової одиницйншої країни.

ВАЛЮТНИЙ КУРС (ОБМІННИЙ) — курс (або ціна), за яким валюту однієї країни обмінюють на валюту іншої країни.

ВАЛЮТА ІНОЗЕМНА — валюта готівкою, грошові знаки (банкноти, білети державної скарбниці, монети), що знаходяться в обігу і є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені або ті, що вилучаються з обігу, але підлягають обміну на грошові знаки, які знаходяться в обігу;

— платіжні документи у грошових одиницях іноземних держав та міжнародних розрахункових одиницях;

— кошти у грошових одиницях іноземних держав, міжнародних розрахункових одиницях та у діючій на території України валюті з вільною конверсією, які знаходяться на рахунках та вкладах у банківсько-кредитних установах на території України та за її межами.

ВАЛЮТНІ КОШТИ— валютні цінності: іноземна валюта готівкою; платіжні документи (чеки, векселі, тратти, депозитні сертифікати, акредитиви та інші) в іноземній валюті; цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі та інші) в іноземній валюті; золото та інші дорогоцінні метали у вигляді зливків, пластин та монет, а також сертифікати, облігації, варіанти та інші цінні папери, номінал яких виражено у золоті, дорогоцінні камені.

ВАЛЮТНИЙ КОШИК — набір певної кількості національних валют, нерідко з встановленою часткою кожної з них у загальній величині «кошика», який використовується для котирування іноземної валюти при визначенні валютного курсу національної або міжнародної колективної валюти.

ВАРТІСТЬ ІМПОРТНА— сума валютних витрат на імпорт товару, сплачена за імпортований товар валютна ціна та пов’язані з імпортуванням додаткові витрати у валюті (комісійні, транспортні тощо). Показник В.і. використовується для визначення ефективності імпортних операцій.

ВИВІЗ (ЕКСПОРТ) КАПІТАЛУ — це одностороння міграція капіталу для розміщення за кордоном з метою отримання прибутку від підприємницької діяльності. Він здійснюється у формі банківського переказу чи у формі поставок засобів виробництва для реалізації комерційних проектів.

ВІДКРИТА ЕКОНОМІКА— економіка, що інтегрується до системи світових господарських зв’язків. Принцип відкритості полягає в тому, що кожний економічний суб’єкт має право здійснювати в межах цієї економіки господарські операції, іноземні юридичні та фізичні особи мають рівні можливості з вітчизняними.

ВІЛЬНА ТОРГІВЛЯ — політика мінімального державного втручання у зовнішню торгівлю, що розвивається на основі вільних ринкових сил попиту і пропозицій.

ВНУТРІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ МЕВ — це внутрішня факторна будова системи міжнародних економічних відносин разом з її внутрішніми законами існування, функціонування й розвитку.

«ВТЕЧА» КАПІТАЛІВ — стихійний, не регульований державою відплив грошових коштів підприємств і населення (валюти) за кордон з метою більш надійного і вигідного їх розміщення, а також для того, щоб уникнути інфляції, високого рівня оподаткування чи експропріації.

ВТРАТА КУРСОВА — збитки власників валюти, пов’язані зі зниженням валютного курсу.

ГАРАНТІЯ РИЗИКУ ЕКСПОРТУ— державна чи банківська гарантії щодо ризиків (виробничого, транспортного, ризику відмови чи несплати) у процесі проведення експортних операцій.

ГАРАНТІЯ РИЗИКУ ІНВЕСТИЦІЙ —- державна гарантія щодо ризику капітальних вкладень, які спрямовуються за кордон для інвестування в державний сектор іншої країни.

ГЛОБАЛІЗАЦІЯ — загально-планетарний процес інтернаціоналізації міжнародної економіки, як результат взаємодії окремих національних економік, їх взаємного проникнення і переплетіння.

ГОСПОДАРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ — будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов’язана з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару.

ГНУЧКИЙ ВАЛЮТНИЙ КУРС — курс, який змінюється під впливом попиту і пропозицій на валютному ринку і на який держава може за певних умов впливати шляхом валютних інтервенцій.

ДЕБЕНТУРА — свідоцтво митниці на повернення мита в разі вивезення за кордон товарів, увезених Расіне зі сплатою мита.

ДЕВАЛЬВАЦІЯ ВАЛЮТИ — законодавче зниження цін курсу валюти або центрального паритету при режимі фіксованого валютного курсу.

ДЕКЛАРАЦІЯ ВАЛЮТНА— документ у формі заяви, що пред’являється на митниці і містить відомості про валюту, яку перевозять через кордон.

ДЕКЛАРАЦІЯ ВАЛЮТНОГО КОНТРОЛЮ —- документ, що заповнюється експортером чи імпортером для контролю за зовнішньоторговельними угодами. За експортом контролюють переведення в країну отриманої іноземної валюти. За імпортом контролюють правильність витрачання коштів відповідно до договорів постачання.

ДЕКЛАРАЦІЯ МИТНА — документ, що містить відомості про переміщення через кордон вантажів, цінностей, валюти. Д.м. оформляється відповідно до вимог національного законодавства.

ДЕМПІНГ— ввезення на митну територію країни імпорту товару за ціною, нижчою від порівнянної ціни на подібний товар у країні експорту, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику подібного товару. Штучне заниження цін на товари (роботи, послуги) на зовнішніх ринках з метою усунення конкуренції.

ДЕМПІНГ ВАЛЮТНИЙ — вивіз товарів за цінами, нижчими, ніж світові, з країни зі знеціненою валютою до країни з більш твердою або менш знеціненою валютою. Д.в. виникає тоді, коли купівельна спроможність національної валюти падає повільніше, ніж її курс щодо інших валют. Придбавши товар за відносно низькими внутрішніми цінами, експортери реалізують їх на міжнародних ринках за більш стійку валюту і, обмінюючи потім останню на знецінену національну валюту, отримують завдяки цьому курсовий прибуток. Д-b.j: одним із засобів боротьби за ринок збуту.

ДЕПОЗИТ ІМПОРТНИЙ — вимога до імпортера внести наперед частину вартості товару, що вивозиться.

ДОСЛІДЖЕННЯ РИНКУ — систематичний збір, аналіз та обробка даних стосовно можливостей реалізації товарів та послуг на ринку конкретної держави. Організація маркетингу.

ЕКСПОРТ (ЕКСПОРТ ТОВАРІВ)— продаж товарів українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності іноземним суб’єктам господарської діяльності (у тому числі з оплатою в не грошовій формі) з вивезенням або без вивезення цих товарів через митний кордон України, включаючи реекспорт товарів. При цьому термін реекспорт (реекспорт товарів) означає продаж іноземним суб’єктам господарської діяльності та вивезення за межі України товарів, що були раніше імпортовані на територію України.

ЕКСПОРТ (ІМПОРТ) КАПІТАЛУ — вивезення за межі України (ввезення з-за меж України) капіталу у будь-якій формі (валютних коштів, продукції, послуг, робіт, прав інтелектуальної власності та інших немайнових прав) з метою одержання прибутків від виробничої та інших форм господарської діяльності.

ЕКСПОРТ ПІДПРИЄМНИЦЬКОГО КАПІТАЛУ — це капіталовкладення в закордонні інвестиції у вигляді створення філій, дочірніх компаній, спільних підприємств і просто у вигляді участі в капіталі.

ЕКСПОРТНА КВОТА — показник, що відображає значення зовнішньої торгівлі для країни і визначається як частка експорту (включаючи експорт послуг) у ВВП.

ЕЛАСТИЧНІСТЬ ЕКСПОРТУ — зміна пропозицій товарів на експорт, що випливає зі зміни умов торгівлі.

ЕЛАСТИЧНІСТЬ ІМПОРТУ — зміна попиту на імпорт, що випливає зі зміни умов торгівлі.

ЕМБАРГО— накладання державою заборони (арешту) на ввезення державами чи вивезення золота, іноземної валюти, окремих товарів.

ЕТИКА (від грецького ethos — звичай, правило) — система принципів і норм поведінки, сукупність моральних правил, притаманних певній соціальній групі або професії.

ЕТИКЕТ (від франц. etiguette — прикріплювати) — установлений і закріплений традиціями порядок поведінки в певному оточенні, в т. ч. в процесі здійснення певної діяльності в межах певної соціальної групи або професії.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ВАЛЮТНА — відносний показник, що характеризує відношення валютного виторгу до валютних витрат і використовується для оцінювання результатів зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Його визначають за певний період часу (рік, квартал, місяць) або для конкретного зовнішньоекономічного заходу.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ЕКСПОРТУ БЮДЖЕТНА — відношення експортної вартості товару до його вартості у внутрішніх відкритих цінах з урахуванням витрат на транспортування цього товару до кордону.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ІМПОРТУ БЮДЖЕТНА — відношення вартості імпортованого товару за цінами реалізації вітчизняному споживачеві до його імпортної вартості.

ЄВРОДОЛАРИ— американські долари, які знаходяться в європейських банках і використовуються для кредитних операцій.

ЄДИНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ПРОСТІР — територія декількох країн, які згідно із багатосторонніми договорами, здійснюють єдину економічну політику і утворюють Економічний Союз.

ЄДИНИЙ МИТНИЙ ТАРИФ УКРАЇНИ— систематизований перелік ставок мита, яким обкладаються товари на інші предмети, що ввозяться на митну територію України, вивозяться за межі цієї території або переміщуються транзитом по цій території.

ЗАПАС ЗОЛОТИЙ — запас золота в злитках чи монетах у центральному банку країни для покриття банку нотної емісії, а в деяких країнах і для забезпечення поточних розрахунків та інших зобов’язань, що підлягають оплаті за пред’явленням. Разом із валютним запасом З.з. становить золотовалютний резерв країни.

ЗБОРИ МИТНІ — додаткові збори, що стягуються під час ввезення товарів понад ввізне мито за специфічні умови поставок і послуги, надані митницею (оформлення транспортних засобів, зберігання товарів під відповідальність митниці, санітарний контроль продуктів, статистичний облік експортних та імпортних товарів тощо), їх сплачують у національній або іноземній валюті.

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА — це діяльність держави у сфері регулювання зовнішніх відносин, яка витікає з інтересів країни та її суб’єктів.

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ — діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИЙ ДОГОВІР (КОНТРАКТ) — матеріально оформлена угода двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності.

ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ— політичне оформлення ЗЕД.

ЗОНА ВІЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА (ЗВП) — особлива територія країни, на якій створюються пільгові умови для підприємницької діяльності іноземного капіталу.

ЗОНА ПРИКОРДОННОЇ ТОРГІВЛІ-— частина території держави на кордонах із сусідніми країнами, де діє спрощений порядок перетину кордону і оформлення торговельних операцій.

ІНДЕКС ІМПОРТНИХ ЦІН — індекс, що фіксує зміну базових цін на основні товари імпорту, включаючи вартість страхування і фрахт (CIF).

ІНДЕКС ЕКСПОРТНИХ ЦІН — індекс, що фіксує зміну базових цін, або цін FOB на основні товари експорту.

ІМПОРТ ТОВАРІВ — купівля (у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб’єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

ІМПОРТ ПОСЛУГ — отримання з оплатою (у тому числі в негрошовій формі) українськими суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності послуг від іноземних суб’єктів господарської діяльності.

ІМПОРТ КАПІТАЛУ — ввіз в країну капіталу іноземними суб’єктами господарської діяльності.

ІНВЕСТЕР (від англ. investor— наділяю) — суб’єкт господарської діяльності, який здійснює довгострокове вкладання капіталу у певну сферу бізнес-діяльності з метою отримання прибутку. Він, волю- діючи капіталом, може наймати менеджера для керівництва бізнес-діяльністю, в яку інвестор вкладає гроші і в якій виступає в якості власника. Інвестор управляє вже не конкретним бізнесом, а власником капіталом.

ІНОЗЕМНІЇ ІНВЕСТИЦІЇ— всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються іноземними суб’єктами господарської діяльності в Україні, в результаті чого утворюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

ІНОЗЕМНІ СУБ’ЄКТИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ — суб’єкти господарської діяльності, що мають постійне місцезнаходження або постійне місце проживання за межами України.

ІНЖЕНІРИНГ — інженерно-консультативні послуги технічного характеру для розробки техніко-економічних обгрунтувань проектів, придбання, монтажу та експлуатації придбаних або орендованих машин та устаткування.

КАРТЕЛЬ — одна з форм організації підприємницької діяльності ряду компаній, які домовляються щодо спільної роботи і при цьому зберігають виробничу, торговельну самостійність, а також право окремих юридичних осіб (організаційну самостійність).

КАФ — одна з базисних умов постачання товарів за зовнішньоторговельними контрактами (при перевезенні морським транспортом), за якою експортер зобов’язаний: поставити товар з документами, що підтверджують його відповідність вимогам контракту, забезпечити належно пакування товару, застрахувати.

КВОТИ (КОНТИНГЕНТИ) ГЛОБАЛЬНІ— квоти, що встановлюються по товару (товарах) без зазначення конкретних країн (груп країн), куди товар (товари) експортується або з яких він (вони) імпортується.

КВОТИ (КОНТИНГЕНТИ) ГРУПОВІ — квоти, що встановлюються по товару (товарах) з визначенням групи країн, куди товар (товари) експортується або з яких він (вони) імпортується.

КВОТА ЕКСПОРТНА (ІМПОРТНА) — граничний обсяг певної категорії товарів, який дозволено експортувати з території України (імпортувати на територію України) протягом встановленого строку та який визначається у натуральних чи вартісних одиницях.

КВОТИ (КОНТИНГЕНТИ) ІНДИВІДУАЛЬНІ— квоти, що встановлюються по товару (товарах) з визначенням конкретної країни, куди товар (товари) може експортуватись або з якої він (вони) може імпортуватись.

КВОТИ СПЕЦІАЛЬНІ — граничний обсяг імпорту в Україну певного товару (товарів), що є об’єктом спеціального розслідування та/або спеціальних заходів, який дозволено імпортувати в Україну протягом установленого строку та який визначається в натуральних та/або вартісних одиницях виміру.

КЛІРИНГ — 1) система безготівкових розрахунків за продані товари, цінні папери чи послуги, яка заснована на заліку взаємних вимог сторін, що беруть участь у розрахунках, розрізняють міжбанківський К. (розрахунки між банками шляхом зарахування взаємних грошових вимог юридичних осіб однієї країни) і міжнародний (валютний) К. (розрахунки в зовнішній торгівлі та інших формах економічних відносин між країнами, здійснювані на підставі міжнародних угод). К. буває двостороннім і багатостороннім.

2) процедура розрахунків за біржовими угодами через розрахункову палату, гарантує виконання контрактів, що укладені.

КОЕФІЦІЄНТ ВАЛЮТНИЙ — курсове співвідношення при переведенні цін і грошових сум з однієї валюти в іншу. В окремих країнах є однією з форм курсу національних валют. Величину К.в. визначають з урахуванням купівельної спроможності валют в одній із форм зовнішньоекономічної діяльності — експорт.

КОНОСАМЕНТ — 1) поширений у зовнішній торгівлі товаророзпорядчий документ, що надає його тримачеві право розпоряджатися вантажем;

2) документ, що містить умови договору на морське перевезення вантажу.

КОНСАЛТІНГ — консультування по широкому колу питань економічної діяльності підприємств, фірм та організацій, зокрема щодо дослідження та прогнозування ринків товарів, послуг, цінних паперів, а також по розробці стратегій (експортної, імпортної) тощо.

КОНСИГНАНТ — власник експортованого товару, призначеного до реалізації через посередника (консигнатора).

КОНСОРЦИУМ— тимчасова угода між декількома виробничими структурами для спільного проведення певних робіт великого масштабу.

КОНЦЕРН — об’єднання підприємств та компаній різних галузей економіки для спільної діяльності.

КОНТРАКТ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНИЙ — договір купівлі- продажу, постачання, виконання робіт чи надання послуг, укладений, як правило, двома сторонами, одна з яких перебуває за кордоном. Однією з основних складових частин К.з. є валютно- фінансові та платіжні умови, що містять такі елементи: валюту ціни у валюту оплати (якщо вони не збігаються); захисні валютні застереження; умови і форми розрахунків.

КОНЦЕСІЯ — договір про передання державою в експлуатацію іноземним фірмам чи приватним підприємцям на певних умовах підприємств, землі, надр, інших господарських об’єктів з метою відбудови та розвитку національної економіки й освоєння природних ресурсів.

КОТИРУВАННЯ — встановлення курсів іноземних валют, цінних паперів на підставі валютного паритету або цін товарів на біржах чи неорганізованих ринках.

ЛІЗИНГ (від англ. leasing — оренда) — довгострокова оренда (на термін від 6 місяців до декількох років) машин, устаткування, транспортних засобів, споруджень виробничого призначення, що передбачає можливість їхнього наступного викупу орендарем. Лізинг здійснюється на основі довгострокового договору між лізинговою компанією (лізингодавцем), придбає устаткування за свій рахунок і здає його в оренду на кілька років, і фірмою- орендарем (лізингоотримувачем), що поступово вносить орендну плату за використання лізингового майна. Після закінчення терміну дії договору орендар або повертає майно лізинговій компанії, або продовжує термін дії договору (укладає новий договір), або викуповує майно за залишковою вартістю. Міжнародним називають лізинг, договір про яке полягає між орендарем і орендодавцем, що знаходяться в різних країнах.

ЛІЗИНГ ЗВОРОТНИЙ — придбання лізинговою компанією за готівку устаткування в іншій країні у фірми-виготовлювача з наступним його наданням тій же фірмі в оренду.

ЛІЗИНГ ІМПОРТНИЙ — закупівля лізинговою компанією устаткування у закордонних фірм із наступною передачею його в оренду вітчизняним підприємствам-лізингоотримувачам.

ЛІКВІДНІСТЬ ВАЛЮТНА — можливість країни чи групи країн безперебійно, вчасно оплачувати свої міжнародні зобов’язання прийнятними платіжними засобами.

ЛІЦЕНЗІЯ (від лат. litentia — право, дозвіл) -

1) дозвіл на здійснення експортно-імпортних операцій, ввіз і вивіз товарів в обмежених межах, виданий державними органами з метою контролю експорту, імпорту, руху валюти;

2) надання організаціям і особам права використання захищених патентами винаходів, технологій, технічної і комерційної інформації;

3) дозвіл на здійснення різноманітних видів діяльності у визначених межах, виданий державними органами щодо тих видів, що мають потребу в обмеженні з метою стягування платежів за вида- ний дозвіл (наприклад, ліцензії на відстріл рідких диких тварин).

ЛІЦЕНЗІЙНА СЙСТЕМА — регулювання зовнішньоторговельних операцій за допомогою видачі державних дозволів (ліцензій) на ввіз і вивіз товарів.

ЛІЦЕНЗІЯ СПЕЦІАЛЬНА — належним чином оформлене право на імпорт в Україну протягом установленого строку певного товару (товарів), який є об’єктом спеціального розслідування та/або спеціальних заходів.

ЛІЦЕНЗІЯ ВІДКРИТА (ІНДИВІДУАЛЬНА) — дозвіл на експорт (імпорт) товару протягом певного періоду часу (але не менше одного місяця) з визначенням його загального обсягу.

ЛІЦЕНЗІЯ ГЕНЕРАЛЬНА — відкритий дозвіл на експортні (імпортні) операції по певному товару (товарах) та/або з певною країною (групою країн) протягом періоду дії режиму ліцензування по цьому товару (товарах).

ЛІЦЕНЗІЯ ЕКСПОРТНА (ІМПОРТНА) — належним чином оформлене право на експорт (імпорт) протягом встановленого строку певних товарів або валютних коштів з метою інвестицій та кредитування.

ЛІЦЕНЗІЯ РАЗОВА (ІНДИВІДУАЛЬНА)— разовий дозвіл, що має іменний характер і видається для здійснення кожної окремої операції конкретним суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності на період не менший, ніж той, що є необхідним для здійснення експортної (імпортної) операції.

ЛІЦЕНЗІЯ ВАЛЮТНА — дозвіл, виданий центральним банком комерційному банку на кредитно-розрахункове обслуговування зовнішньоекономічних, валютних операцій юридичних і фізичних осіб. Валютна ліцензія дає право комерційному банку здійснювати операції в іноземній валюті на території країни і за кордоном.

ЛІЦЕНЗІЯ НА КВОТУ — дозволи на квоту дозволяють їхнім власникам без конкуренції купувати на світовому ринку за низькою ці- ною і перепродувати за високою ціною на захищеному ринку. Здобуваються такими шляхами:

1) держава може продати їх з аукціону компанії, що запропонувала найвищу ціну, і це означає, що така компанія готова більше усіх заплатити за цю ліцензію;

2) ліцензії можуть бути розподілені адміністративним способом між фірмами, часто на основі останніх даних про рівень імпорту чи у„виді політичного заступництва.

ЛІЦЕНЗІЙНА ТОРГІВЛЯ— форма міжнародної торгівлі технологічними і технічними нововведеннями (ноу-хау, патентами, ліцензіями jrn винаходи.

ЛІЦЕНЗІЙНА ВИНАГОРОДА — плата за надання права на використання ліцензій, ноу-хау, інших об’єктів, предметів ліцензійної угоди.

ЛІЦЕНЗІЙНА УГОДА — договір про передачу прав на використання ліцензій, ноу-хау, товарних знаків, технічних знань, інжинірингових послуг.

МЕНЕДЖЕР — найманий професійний керівник підприємства (фірми) чи його підрозділу, організатор виробництва та його ефективного функціонування з метою отримання прибутків, який, як правило, не входить до складу власників бізнес-структури, керівництво якої від здійснює.

МЕНЕДЖМЕНТ — сукупність сучасних принципів, методів, засобів та форм управління виробництвом, як правило, на мікрорівні з метою підвищення його ефективності. Розділи менеджменту: внутрішнє планування, управління персоналом, управління виробництвом, фінансовий, комерційний.

МІЖНАРОДНІ ЕКОНОМІЧНІ ВІДНОСИНИ (МЕВ)— відносини, які виникають та існують між людьми з різних країн з приводу виробництва, обміну і споживання товарів, послуг та ідей в умовах безмежності потреб, обмеженості ресурсів і на основі міжнародного поділу праці.

МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІЧНА ДОПОМОГА— надання капіталу в грошовій і товарній формі суб’єктами однієї країни у власність суб’єктам іншої країни на умовах безоплатності, неповернення, тобто безвідшкодності.

МІЖНАРОДНА ПОЛІТИКА — це сукупність методів і засобів, спрямованих на досягнення цілей і завдань, що випливають з інтересів суб’єктів міжнародних відносин.

МІЖНАРОДНИЙ ПОДІЛ ПРАЦІ (МПП) — це процес відособлення на міжнародному рівні різних видів трудової діяльності, які взаємодіють один з одним і взаємодоповнюють один одного, складаючи об’єктивну основу міжнародного обміну товарами, послугами та результатами інших видів діяльності.

МІЖНАРОДНЕ ПУБЛІЧНЕ ПРАВО— це система юридичних норм, які створюються державами (і частково міждержавними й міжнародними організаціями) шляхом узгодження їхніх воль, що регулюють певні суспільні відносини.

МІЖНАРОДНЕ ЕКОНОМІЧНЕ ПРАВО — це галузь міжнародного права, яка є сукупністю норм, що регулюють відносини між суб’єктами міжнародного права, пов’язані з їхньою діяльністю у сфері галузі міжнародних економічних відносин.

МІЖНАРОДНА ЕКОНОМІЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ — це стійкий інститут багатосторонніх відносин, створений, щонайменше, трьома сторонами (як правило, суб’єктами асоціативного типу з трьох і більше країн), який має погоджені цілі і компетенцію у сфері регулювання МЕВ, а також свої постійні органи управління і полі- тико-організаційні норми (статут, процедура, членство, порядок прийняття рішень).

МІЖНАРОДНІ ФІНАНСОВО-КРЕДИТНІ ВІДНОСИНИ — це відносини, що виникають між суб’єктами світового господарства з приводу міжнародної міграції капіталів, тобто з приводу переміщень з одних країн в інші вартостей у товарній і/або грошовій формах з метою отримання їхніми власниками підприємницьких прибутків, позичкових процентів чи інших здобутків та вигод.

МІЖНАРОДНИЙ БІЗНЕС — це, в першу чергу, ділова взаємодія приватних фірм, які знаходяться в різних країнах.

МІЖНАРОДНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ— специфічний вид менеджменту, головною метою якого є формування, розвиток та використання конкурентних переваг фірми (підприємства) за рахунок можливості ведення бізнесу в різних країнах з відповідним (корисним для себе) використанням економічних, соціальних, демографічних, культурних та інших особливостей цих країн і їх народів, а також з використанням можливостей більш раціонального ведення бізнесу в країнах із сприятливим інвестиційним кліматом.

МІЖНАРОДНИЙ РИНОК ПОЗИЧКОВИХ КАПІТАЛІВ — система ринкових відносин, що забезпечує акумуляцію та перерозподіл позичкових капіталів між країнами. Він охоплює такі сектори: світовий ірошовий ринок (міжбанківські операції терміном від одного для до одного року); ринок евровалют; світовий фінансовий ринок (емісія та розміщення цінних паперів терміном на 7— 15 років).

МІЖНАРОДНИЙ КРЕДИТ — форма руху позичкового капіталу у сфері міжнародних економічних відносин, пов’язана з наданням валютних і товарних ресурсів на умовах повернення, терміновості та сплати процентів.

МІЖНАРОДНЕ НАУКОВО-ТЕХНІЧНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО — форма МЕВ, яка являє собою систему економічних зв’язків у сфері перетину науки, техніки, виробництва, послугової діяльності та торгівлі й існує на основі спільних, наперед вироблених та узгоджених, намірів, закріплених у міжнародних економічних договорах і угодах.

МІЖНАРОДНА ТРУДОВА МІГРАЦІЯ— форма міжнародних економічних відносин, яка полягає в переливі трудових ресурсів з одних країн в інші і відображає процес перерозподілу трудових ресурсів між ланками світового господарства.

МІЖНАРОДНА КООПЕРАЦІЯ — взаємодія двох або більше суб’єктів господарської діяльності, серед яких хоча б один є іноземним, при якій здійснюється спільна розробка або спільне виробництво, спільна реалізація кінцевої продукції та інших товарів на основі спеціалізації у виробництві проміжної продукції (деталей, вузлів, матеріалів, а також устаткування, що використовується у комплексних поставках) або спеціалізації на окремих технологічних стадіях (функціях) науково-дослідних робіт, виробництва та реалізації з координацією відповідних програм господарської діяльності.

МИТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ — регулювання питань, пов’язаних із встановленням мит та митних зборів, процедурами митного контролю, організацією діяльності органів митного контролю України.

МОМЕНТ ЗДІЙСНЕННЯ ЕКСПОРТНОГО (ІМПОРТНОГО) КОНТРАКТУ — момент, на який здійснено всі обов’язки за зазначеним контрактом, включаючи оформлення векселів (тратт) або укладення кредитних угод.

МОМЕНТ ЗДІЙСНЕННЯ ЕКСПОРТУ (ІМПОРТУ) — момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

МОРАЛЬНА ШКОДА —- шкода, яку заподіяно особистим немайновим правам суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та яка призвела або може призвести до збитків, що мають матеріальне вираження.

ОБМЕЖУВАЛЬНА ДІЛОВА ПРАКТИКА— здійснення індивідуальних або колективних заходів, спрямованих на обмеження конкуренції та монополізацію виробництва, розподілу, обміну, споживання товарів і одержання надприбутків.

ОФІЦІЙНІ РЕЗЕРВИ — сукупність валових іноземних активів центрального банку і ліквідних валютних резервів уряду, які можуть бути використані для здійснення зовнішніх платежів.

ОФШОР — центр спільного підприємництва, в якому існує пільговий режим для фінансово-кредитних операцій з іноземними резидентами і в іноземній валюті.

ПАРИТЕТ ВАЛЮТНИЙ— законодавчо встановлене співвідношення між двома валютами, яке є основою валютного курсу. Під час існування золотого і грошового стандартів поняття П.в. збігалося з поняттям золотого паритету, що визначається золотим вмістом валют.

ПЕРЕКАЗ ВАЛЮТНИХ КОШТІВ ЗА МЕЖІ УКРАЇНИ— переказ грошових (валютних) коштів на користь (на рахунок) іноземного суб’єкта господарської діяльності або у банківсько-кредитну установу, що не є суб’єктом господарської діяльності України.

ПОПЕРЕДНІ ІМПОРТНІ ДЕПОЗИТИ — внесення суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності на безпроцентні рахунки у банках, які обслуговують їх на території України, на період від моменту набрання договорами (контрактами), що ними укладаються, юридичної сили до моменту проходження товарами, що поставляються згідно із зазначеними договорами (контрактами), через митний кордон України або передачі товарів іноземними суб’єктами господарської діяльності на території України, грошових коштів у валюті договору (контракту) в сумі, визначеній у встановлених процентах до вартості відповідного договору (контракту).

ПОСТІЙНЕ МІСЦЕЗНАХОДЖЕННЯ— місцезнаходження офіційно зареєстрованого головного органу управління (контори) суб’єкта господарської (зовнішньоекономічної) діяльності.

ПОСТІЙНЕ МІСЦЕПРОЖИВАННЯ — місце проживання на території якої-небудь держави не менше одного року фізичної особи, яка немає постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом необмеженого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цією особою службових обов’язків або зобов’язань за договором (контрактом).

ПОРТО ФРАНКО — частина державної території, у межах якої дозволено перевезення товарів без сплати мита.

ПРЕДСТАВНИЦТВО ІНОЗЕМНОГО СУБ’ЄКТА ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ— установа або особа, яка представляє інтереси іноземного суб’єкта господарської діяльності в Україні і має на це належним чином оформлені відповідні повноваження.

ПРЕФЕРЕНЦІЯ— особливі пільги, що надаються однією державою іншій у торгівлі: зниження митних зборів і транспортних тарифів, пільгове кредитування і страхування тощо.

РАМБУРС — у міжнародній торгівлі — оплата купленого товару, як правило, через кредитні установи.

РЕЕКСПОРТ — перепродаж з вивезенням за кордон Расіне імпортованого товару, який не піддавали переробці.

РЕЖИМ НАЙБІЛЬШОГО СПРИЯННЯ — закріплення в міжнародній торговельній угоді умови, згідно з якою передбачено надання державами одна одній усіх прав, переваг і пільг щодо податків, мита, митних зборів, якими користується і (чи) буде користуватися будь-яка третя країна.

РЕЖИМ ПРЕФЕРЕНЦІЙНИЙ— особливий пільговий режим, що надається однією державою іншій без поширення на треті країни. Може здійснюватися шляхом митних знижок на імпортовані товари, пільгового кредитування і страхування зовнішньоторговельних операцій, спеціального валютного режиму, а також надання фінансової чи технічної допомоги.

РЕЗЕРВ ВАЛЮТНИЙ — запаси іноземної валюти, а також золота, які є в розпорядженні урядового органу або центрального банку тієї чи іншої країни, транснаціональних і міжнародних компаній і використовується для міжнародних розрахунків і платежів.

РЕЗЕРВ ОФІЦІЙНИЙ — офіційні запаси іноземної валюти, призначені для забезпечення потреб уряду щодо оплати поточних і короткотермінових зовнішньоекономічних зобов’язань. Є активом у платіжному балансі країни.

РЕЗИДЕНТ — фізична або юридична особа даної країни чи інших країн, а також особа без громадянства, яка постійно проживає в даній країні; дипломатичне, торговельне чи інше офіційне представництво даної країни за кордоном, а також інше представництво підприємства, компанії, фірми чи організації, що не здійснює господарської або комерційної діяльності. На Р. повністю поширюється режим оподаткування і податкового регулювання.

РЕІМПОРТ — придбання з увезенням із за кордону раніше експортованого товару, який там не піддавали переробці.

РИЗИКИ — можливі несприятливі події, що можуть відбутися, і в результаті яких учасники ЗЕД можуть зазнати збитків, майнових втрат.

СВІТОВЕ ГОСПОДАРСТВО — це система взаємодіючих господарств різних рівнів з усіх країн світу, цілісний характер і функціонування якої визначається об’єктивними законами розвитку людського суспільства, де господарства пов’язані одне з одним системою економічних та інших міжнародних відносин, що базуються на міжнародному поділі праці.

СВІТОВИЙ РИНОК ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ — сукупність трудових ресурсів світу, які пропонуються і купуються на міжнародній арені, інститутів, які їх готують, перевозять, використовують і відносин, які при цьому виникають.

СВІТОВИЙ РИНОК ПОЗИЧКОВИХ КАПІТАЛІВ — сукупність міжнародних кредитних (позичкових) відносин, тобто відносин, які виникають між суб’єктами з різних країн з приводу позики грошей з умовою повернення в назначений термін і сплати відповідного позичкового процента, та інфраструктури, яка сприяє здійсненню таких відносин.

СІФ — умова продажу товару, згідно з якою до ціни реалізації включають його вартість, а також усі витрати на страхування і транспортування до місця призначення.

СПЕЦІАЛЬНА ЕКОНОМІЧНА ЗОНА — територія, в межах якої відповідним законом України встановлюється і діє спеціальний правовий режим господарської діяльності та спеціальний порядок застосування і дії законодавства України;

СПІЛЬНА ПІДПРИЄМНИЦЬКА (ГОСПОДАРСЬКА) ДІЯЛЬНІСТЬ — діяльність, що базується на співробітництві між суб’єктами господарської діяльності України та іноземними суб’єктами господарської діяльності і на спільному розподілі результатів та ризиків від її здійснення.

СПІЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО — підприємства, які базуються на спільному капіталі суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, на спільному управлінні та на спільному розподілі результатів та ризиків.

ТАРИФНІ ОБМЕЖЕННЯ— інструмент регулювання зовнішньої торгівлі з урахуванням мита.

ТОВАР — будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (опла- тної передачі).

ТОВАРНА ГРУПА — група однорідних товарів за гармонізованою системою опису та кодування товарів.

ТРАНЗИТ ТОВАРІВ — переміщення товарів, вироблених за межами України, через територію України без будь-якого використання цих товарів на зазначеній території.

ТРЕНІНГ — вміння розробляти і застосовувати на практиці спеціальний тренувальний режим (заняття) для співробітників з метою підготовки їх до специфічних умов роботи даної організації в системі ринкової економіки.

ПУЩЕНА ВИГОДА— доход або прибуток, який міг би одержати суб’єкт зовнішньоекономічної діяльності в разі здійснення зовнішньоекономічної операції і який він не одержав внаслідок дії обставин, що не залежать від нього, якщо розмір його передбачуваного доходу або прибутку можна обґрунтувати.

ФАКТОРИНГ— різновид торговельно-комісійної операції, суть якої полягає у перепродажу права на отримання боргів з частковою їх компенсацією (поверненням продавцю авансом частки боргу) в обсязі до 70—80 % до отримання повної суми боргу від боржника. Після цього продавцю повертається решта суми боргу. Плата за факторинг — звичайно 1,5 % від суми боргу плюс ринкова ставка кредиту на надану замовнику авансом суму.

ФОРФЕЙТИНГ — форма кредитування експортерів при продажу товарів на іноземних ринках, коди банк (форфейтор) викупає у експортера обов’язки покупця щодо сплати за куплений товар і сам здійснює експортеру оплату за товар негайно. Плата за форфей- тинг — погоджений з продавцем (експортером) процент від вартості експорту, який сплачує банку експортер.

ФРЕНЧАЙЗИНГ — змішана форма бізнесу крупного та малого підприємництва, коли крупна фірма укладає угоди з малими фірмами або окремими підприємцями діяти на ринку від їхнього імені, в т. ч. реалізовувати їх продукцію під своїм товарним знаком. В свою чергу, крупна фірма зобов’язується допомагати малим партнерам обладнанням, устаткуванням, матеріалами, технологіями. Це свого роду економічне протегування слабким партнерам на ринку.

ФРИТРЕДЕРСТВО— політика вільної торгівлі з метою лібералізації ЗЕД, вільного доступу на національний ринок товарів, капіталів, робочої сили тощо.

ФІКСОВАНИЙ ВАЛЮТНИЙ КУРС — офіційно встановлене співвідношення між національними валютами, що допускає тимчасове відхилення від нього в одну або в іншу сторону не більше як на 2,25 %.

ФОБ — комерційні умови постачання та оплати товарів у міжнародній торгівлі (здебільшого в морських перевезеннях), за яких продавець зобов’язаний власним коштом доставити товар до борту судна, зафрахтованого покупцем. Продавець оплачує всі витрати в разі пошкодження чи втрати товару в дорозі до моменту його доставки на борт судна.

ХЕДЖУВАННЯ— управління ризиками, пов’язаними зі змінами цін на біржові товари, фондові цінності, а також несприятливими змінами курсу валют.