Теорія держави та права

14. Форми і методи здійснення функцій держави

В юридичній літературі під формами здійснення функцій держави розуміється:

  • по-перше, діяльність основних ланок механізму держави, специфічні види державної діяльності на відміну від діяльності недержавних організацій;
  • по-друге, однорідна, за своїми зовнішніми ознаками, діяльність органів держави, за допомогою якої реалізуються її функції.

Відповідно до першого критерію, основними формами здійснення функцій держави є: і ) законодавча; 2) управлінська (виконавча); 3) судова; 4) контрольно-наглядова.

1) Законодавча діяльність полягає у виданні законодавчими органами законів, обов’язкових для виконання всіма державними органами, суспільними об’єднаннями, органами місцевого самоврядування, посадовими особами й громадянами.

Відповідно до Конституції України, правом видавати закони наділена Верховна Рада - парламент України.

2) Управлінська, або виконавча, діяльність представляє, собою засновану на законах оперативну, повсякденну реалізацію органами виконавчої влади (державного управління) функцій держави в сферах розвитку економіки і культури, соціального забезпечення та охорони здоров’я, транспорту і зв’язку, охорони громадського порядку, оборони країни і т.і.

3) Судова діяльність охоплює реалізацію функцій держави шляхом відправлення правосуддя всіма ланками судової системи країни.

4) Контрольно-наглядова діяльність - це виконання функцій держави за допомогою дії всіх органів державного нагляду та контролю за законністю. Особливе місце в системі цих органів засобів займає прокурорський нагляд за точним та однаковим виконанням діючих на території держави Україна законів, здійснюваний Генеральним прокурором України і підлеглими йому прокурорами.

Кожна з названих форм із врахуванням властивих їй способів і засобів служить цілям реалізації функцій держави. Наукове й практичне значення даної класифікації полягає в тому, що вона сприяє вивченню і удосконалюванню розподілу праці між окремими ланками механізму держави по виконанню її функцій, тісно співвідноситься з принципом поділу влади.

Відповідно до вказаного підходу в юридичній науці одержала поширення і інша класифікація, яка має не меншу теоретико-практичну значимість, і критерієм якої виступає однорідна за своїми зовнішніми ознаками діяльність органів держави по здійсненню її функцій.

Вона служить з’ясуванню того, як механізм держави здійснює її функції, яким чином держава використовує для виконання своїх завдань і функцій право. Згідно цієї класифікації в роботі всіх ланок апарату держави розрізняються такі форми здійснення функцій держави:

1) правова

2) організаційна

Розподіл форм здійснення функцій держави на правові та організаційні не означає зменшення, або тим більше, заперечення першорядної організуючої ролі права в суспільному житті. Правові форми завжди є організаційними. Однак далеко не всі організаційні форми - є правовими.

  • Під правовими формами здійснення функцій держави розуміється однорідна за своїми зовнішніми ознаками (характером і юридичними наслідками) діяльність державних органів, пов’язана з виданням юридичних актів та їх застосуванням, та охороною суспільних відносин від правопорушень.

Відповідно до цього до правових форм реалізації функцій держави відносяться.

а) правотворча діяльність - це форма здійснення функцій держави шляхом видання нормативних актів, видання або санкціонування, зміни або скасування юридичних норм. Найважливіша складова частина, ядро правотворчості (нормотворчості) - це без сумніву законодавча діяльність.

б) правозастосовча діяльність - це діяльність державних органів по виконанню законів і підзаконних нормативних актів шляхом видання актів застосування права.

Правозастосовча діяльність, у свою чергу, підрозділяється на:

  • оперативно-виконавчу
  • правоохоронну

Оперативно-виконавча діяльність - представляє собою владну діяльність, яка пов’язана з повсякденним вирішенням різнобічних питань та керуванням справами суспільства; виконавчо-розпорядницьку роботу державних органів по здійсненню функцій держави, шляхом видання актів застосування норм права, які служать підставою для виникнення, зміни чи припинення правовідносин.

Правоохоронна діяльність - це форма здійснення функцій держави за допомогою владної оперативної роботи державних органів по охороні норм права від порушень, захисту наданих громадянам суб’єктивних прав і забезпеченню виконання покладених на них юридичних обов’язків.

В результаті правоохоронної діяльності видаються акти застосування норм права (постанови слідчих, протести й подання прокурорів, вироки й рішення судів і т.і.).

Специфіка цих актів у тому, що вони служать цілям профілактики злочинів та інших правопорушень, відновленню порушеного права, реалізації юридичної відповідальності осіб, що скоїли правопорушення, а отже, у всіх випадках - охороні прав особистості, захисту інтересів громадян і суспільства в цілому.

  • Під організаційними розуміють такі форми реалізації її функцій, які полягають в однорідній за своїми зовнішніми ознаками діяльності держави, не пов’язаній з виданням юридичних актів і тому не тягнуть за собою юридичних наслідків.

Виділяються наступні організаційні форми діяльності державних органів по здійсненню функцій держави: а) організаційно-регламентуюча; б) організаційно-господарська; в) організаційно-ідеологічна.

Організаційно-регламентуюча діяльність держави - це оперативна поточна організаційна робота з вирішення тих або інших конкретно-політичних завдань та техніко-організаційного забезпечення функціонування різних ланок державного механізму.

Організаційно-господарська діяльність держави - це оперативно-технічна, поточна господарська робота (економічне обґрунтування, контрольно-ревізійна діяльність, бухгалтерський облік, статистика, організація постачання, збуту і т.і.) по матеріальному забезпеченню виконання різних державних функцій.

Організаційно-ідеологічна діяльність держави - представляє собою повсякденну оперативно-роз’яснювальну, виховну роботу, пов’язану із забезпеченням та виконанням різних функцій держави (наприклад, роз’яснення виданих законів чи інших нормативних актів; формування суспільної думки; робота засобів масової інформації і т.і.).