Теорія держави та права

23. Принципи організації та функціонування апарату держави

Для державного апарату потрібні спеціально підготовлені кадри урядовців - керівників, що володіють необхідною кваліфікацією і професіоналізмом. Верстви людей, зайнятих на роботі в апараті держави, визначають як бюрократію (бюрократ - грецькою - столоначальник). Даний термін використовують і для негативної характеристики таких проявів у діяльності державного апарата, як формалізм, зволікання, кар’єризм, прагнення до особистої вигоди, корумпованість, байдужість до людей та їхніх потреб.

Щоб перебороти любі негативні явища, використовуються демократичні методи і стиль роботи, ціла система спеціально розроблених, реально діючих заходів і механізмів, покликаних приборкати, стримати бюрократизацію. Ефективними є такі міри, як заміщення вакантних посад за конкурсом, переведення управлінського апарату на роботу за контрактом, позбавлення державних службовців права брати участь у комерційній діяльності, але одночасним є потреба встановлення для них високого рівня заробітної плати (соціально-правова захищеність), що забезпечує зацікавленість у чесній службі. Управлінський апарат повинен бути інструментом органів влади, обраних і контрольованих народом.

Для підвищення ефективності і якості функціонування державного апарата необхідно, щоб в основі його організації і діяльності існувала система певних принципів. Принципи організації й діяльності державного апарата - відправні засади, незаперечні вимоги, пропоновані до формування і функціонування державних органів.

Основні принципи організації та діяльності державного апарату:

1) гуманізм - закріплення прав та свобод людини як основної соціальної цінності та визнання у діяльності державних структур верховенства прав і свобод людини (за цим принципом передбачені обов’язки державних органів та службовців визнавати, реалізовувати й охороняти права і обов’язки громадян);

2) єдність і розподіл влади на три гілки - законодавчу, виконавчу та судову;

Вимогами принципу розподілу влади є:

  • розподіл функцій і повноважень між державними органами;
  • закріплення певної самостійності кожного органу при здійсненні повноважень;
  • виключення знаходження влади в однієї з гілок;
  • наявність у органів влади взаємного контролю дій і неможливість зміни компетенції неконституційним шляхом. Завдяки цьому у механізмі створюється режим стримувань і противаг, який протидіє сваволі, беззаконню з боку органів державного апарату;

3) верховенство права - ст. 8 Конституції України - Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується;

4) законність - передбачає:

  • можливість функціонування лише тих органів влади, які передбачені Конституцією;
  • функціонування органів у межах визначених законом;
  • дотримання процесуальних вимог, що регламентують діяльність владних структур (у процесі реалізації цього принципу в суспільстві створюється такий режим, за якого всі державні органи і громадяни зобов’язані суворо дотримуватись всіх законів держави й організовувати свою діяльність відповідно до них);

5) ієрархічність - передбачає чітке підпорядкування органів державної влади по вертикальній схемі (нижчі органи підпорядковуються вищим);

6) організаційно-правова пов’язаність діяльності державних органів і посадових осіб;

7) сполучення порядку виборності й призначення на посади - представники державного апарату отримують посади шляхом виборів або призначення, і тому будь-яке захоплення чи узурпація державної влади є неприпустимими;

8) демократизм методів і стилю роботи (принцип передбачає широке залучення громадян до активної участі у формуванні та організації діяльності органів державного апарату, а також забезпечує рівні умови участі людей в управлінні державою);

9) змінюваність - представники державних органів обіймають посади не довічно, а протягом чітко визначеного терміну;

10) сполучення колегіальності і єдиноначальності;

11) гласність і врахування суспільної думки - діяльність державного апарату є відкритою для широких верств суспільства.

Кожен громадянин має право знати стан діяльності державного апарату як в цілому, так і його окремих ланок, окрім випадків коли це суперечить інтересам держави;

12) професійна компетентність і професіоналізм службовців (полягає у створенні сприятливих умов добору і розстановки у державному апараті високопрофесійпих та кваліфікованих кадрів - при цьому забезпечується ефективна діяльність державного апарату);

13) економічність, програмування, науковість;

14) право рівного доступу до державної служби.

Аналіз вказаних принципів дозволяє зрозуміти, що серед вказаних принципів домінують ті, що притаманні правовій державі, існування якої вони й повинні забезпечувати в сучасному суспільстві.