Теорія держави та права

31. Основні положення теорії плюралістичної демократії

Теорія “плюралістичної демократії” була найбільш впливовою в 60- 70-х роках XX ст. ( Р. Аллен, Р. Даль, Р. Дарендорф), хоча термін плюралізм був введений в політичний обіг в 1915 р. англійським соціалістом Г. Ласкі. Вказана теорія ґрунтується на положеннях і висновках соціології, але вона використовує не сферу економічної діяльності держави, а її політичну систему.

Представники цієї теорії обґрунтовують, що сучасна держава являє собою сукупність соціальних груп і прошарків, які виникають внаслідок тих чи інших інтересів. Для захисту своїх інтересів ці спільноти утворюють різні об’єднання громадян, які у свою чергу через свої “заінтересовані групи” чи “групи тиску” (профспілки, асоціації підприємців, релігійні, спортивні і культурні об’єднання, пацифістські і патріотичні організації) впливають на політичну владу, домагаючись реалізації своїх інтересів чи потреб, використовуючи при цьому активну участь у політичному житті.

Механізм політичної влади, прийняття урядом тих чи інших політичних рішень в таких умовах є результатом взаємодії різних політичних сил, їх конкуренції, що в свою чергу сприяє встановленню класового балансу інтересів.

У зв’язку з цим, політична система розглядається як певний баланс сил між конфліктуючими економічними, політичними, релігійними, етнічними та іншими групами. Кожна з них при цьому впливає на формування політики, але жодній з них не притаманна монополія на владу.

Таким чином, соціальні групи і прошарки приймають участь у здійсненні політичної влади, а держава лише координує та узгоджує можливості всіх об’єднань громадян у реалізації державної влади. При всій привабливості теорія “плюралістичної демократії” має внутрішні протиріччя та слабкі місця. Перш за все, нереальною є положення про об’єднання всього населення в “групи тиску”, та на їх рівність у впливі. В кінці 70-80-х років XX ст., у зв’язку з падінням популярності теорії деякі її попередні прихильники (Р. Даль, Г. Парсонс) перейшли на позиції теорії елітарної демократії.