Теорія держави та права

35. Поняття та ознаки права у його нормативному розумінні

Право, як термін, вживається в декількох значеннях.

По-перше - соціально-правові вимоги людей (право на життя, право на самовизначення і т. і);

По-друге - право вживається як поняття системи юридичних норм. Це право в об’єктивному розумінні, бо норми права створюються та діють незалежно від волі окремих індивідів;

По-третє - цим терміном позначається офіційно визнані можливості, якими володіє фізична чи юридична особа (право на працю, право на відпочинок, право на власність);

По-четверте - даний термін використовується для позначення системи всіх правових явищ.

Поняття право охоплює два аспекти, що виражають його сутність:

1) цінністно-нормативний - право виступає як міра свободи, рівності і справедливості в суспільстві;

2) регулятивний - право направлене на впорядкування суспільних відносин.

В юридичній літературі можна зустріти розуміння права, як:

- загально-соціальне - витікає із соціального життя і не залежить від держави;

Право загально соціальне - міра можливої та зобов’язаної поведінки суб’єкта права, яка є регулятором суспільних відносин, обумовлена соціально-економічним устроєм суспільства та розумінням в цьому суспільстві свободи та справедливості.

- спеціально-юридичне - є наслідком державної волі, втіленням її волевиявлення.

Право спеціально-юридичне - створений і забезпечений суспільством регулятор суспільних відносин, що складає собою систему загальнообов’язкових, формально визначених приписів, які зумовлені соціально-економічним устроєм суспільства і втілюють свободу та справедливість.

В свою чергу спеціально-юридичне право ділиться на:

  • об’єктивне юридичне право
  • суб’єктивне юридичне право

Тепер розглянемо ознаки права, які відрізняють його від інших соціальних норм у суспільстві:

  • Соціальність права - це здатність права забезпечувати одночасно як класову функцію (право виражає та захищає волю та інтереси правлячого класу, забезпечуючи його привілеї за рахунок експлуатації інших верств населення) і так і загально соціальну (організацію виробництва, розподіл і перерозподілу продуктів, розподіл соціальних ролей в суспільстві);
  • Нормативність права - полягає в наступному:

- право діє як типовий регулятор, адресати якого визначені не конкретно, поіменно, а загальними ознаками (вік, осудність і т. і.);

- в неодноразовій дії юридичних норм: вони вступають в процес регулювання всякий раз, коли виникають типові ситуації, встановлені як умови їх дії;

- формується як результат узагальнення і фіксації стійких, таких, що повторюються, соціально корисних відносин і вчинків людей.

- право виступає як відповідна система норм, які характеризуються встановленням в них певної міри поведінки, яка визначає узагальнені кордони рекомендованого, дозволеного та забороненого;

  • Загальнообов’язковість - правові норми забезпечуються можливістю державного примусу, наділяючись при цьому не тільки авторитетом держави, але й можливістю негативних наслідків для особи в разі їх порушення;
  • Формальна визначеність - правові норми фіксуються в письмовому вигляді в спеціальній формі, яка визначає при цьому ще й порядок їх створення, зміни чи відміни (закон, указ, наказ, розпорядження і т.і.) ;
  • Системність - право виступає не просто сукупністю норм, де всі елементи узгоджені та взаємопов’язані. Системність показує наявність законодавства;
  • Процедурність - право, як система норм, передбачає досить чітко визначені процедури створення, застосування та захисту права;
  • Неперсоніфікованість - норма права не має індивідуального адресату, а направлена абстрактному колу осіб;
  • Об’єктивність - ця ознака характеризує закономірний характер появи права на етапі переходу суспільства від збиральницької економіки до виробництва товарів та продуктів харчування.

Визначень права існує достатньо багато. І це цілком закономірно, оскільки ніяке визначення не може охопити всіх ознак поняття. Тим більше такого складного поняття як право, до характеристики якого існують найрізноманітніші підходи.

В той же час таке різноманіття визначень права корисно, оскільки воно дозволяє розглянути право з різних позицій, під різними точками зору і на цій основі скласти про нього багатовимірне уявлення.

Приведемо деякі визначення поняття права.

Право - це одна із форм суспільної свідомості, яка відображає суспільні відносини в нормативно-правових актах, які встановлюються державою, є загальнообов’язковими і охороняються нею від порушень, виражають міру свободи, юридичної відповідальності, соціальну справедливість, рівність і рівноправність громадян, направлені на регулювання суспільних відносин і соціальних цінностей.

Право - це сукупність умов, при яких сваволя однієї особи узгоджується із сваволею іншої особи за загальним для них правилом свободи (І. Кант).

Право - це історично обумовлена способом виробництва воля економічно пануючої частини населення виражена в законі (К. Маркс).

Право - це система юридичних норм, виражених у законах, інших визнаних державою джерелах, які є загальнообов’язковим нормативно- державним критерієм правомірно рекомендованої, дозволеної чи забороненої державою поведінки суб’єктів права (С. С. Алєксєєв).

Право - це система, загальнообов’язкових, формально визначених, гарантованих, встановлених або санкціонованих державою (в ході референдуму) правил поведінки, які виражають волю домінуючої частини населення соціально-неоднорідного (зокрема класового суспільства), встановлюють права та обов’язки учасників правовідносин і спрямовані на врегулювання суспільних відносин відповідно до цієї волі, а також до загально соціальних потреб та охороняються державою (юридичний позитивізм).

Останнє визначення є домінуючим поняттям права не тільки для сучасної України, але й для більшості країн романо-германської правової сім’ї.