Теорія держави та права

36. Принципи права, їх види та характеристика

Принципи права - це закріплені в праві вихідні ідеї, основні засади, суттєві положення процесу формування, розвитку та функціонування права, що зумовлені загальними закономірностями розвитку суспільства, та характеризуються універсальністю і відображають призначення права. В принципах права знаходить своє відображення взаємодія та співвідношення окремих явищ державно-правової дійсності.

Призначення правових принципів полягає в тому, що вони:

  • здійснюють закріплення основ суспільного ладу;
  • забезпечують одноманітне формулювання норм права у формі правового регулювання.

Залежно від функціонального призначення і об’єкта відображення принципи права діляться на:

1) Соціально-правові принципи права - відображають систему цінностей, які безумовно властиві суспільству, домінування загальнолюдських цінностей над інтересами класів, єдність спільних та особистих інтересів, та діляться в свою чергу на економічні, політичні, ідеологічні, етичні, релігійні;

2. Спеціально-правові принципи права - узагальнюють існування права як соціального явища і діляться на:

а) загально-правові:

  • гуманізм - виражають домінування невід’ємних прав і свобод людини;
  • демократизм - ґрунтується на тому, що законодавство відображає лише волю народу, а право формується через демократію;
  • рівність всіх перед законом - означає те, що всі громадяни, незалежно від їх національної, статевої, релігійної та іншої залежності мають рівні права і несуть рівні обов’язки;
  • загальнообов’язковість норм права - встановлені державою норми права є обов’язковими для виконання чи дотримання населенням країн та пріоритетними нормами перед іншими соціальними нормами;
  • законність - означає здійснення всіх правових форм діяльності держави у відповідності з нормами права;
  • взаємна відповідальність держави та особи - держава і особа пов’язані взаємними правами та обов’язками;

б) галузеві принципи - характеризуються тим, що охоплюють лише одну галузь права (наприклад, принцип індивідуалізації покарання; принцип рівності сторін у майнових відносинах; принцип рівності держав в міжнародному праві; принцип множинності та правової рівності форм власності на землю; принцип знаходження землі в цивільному обороті; принцип державного керування землею; принцип самостійного господарювання на землі та рівності всіх суб’єктів землекористування; принцип цільового характеру використання землі, платності її використання, і ін.);

в) міжгалузеві принципи - це принципи, що діють не у всіх, а лише в окремих галузях права (принцип гласності і змагальності судового розгляду справи - в кримінальному та цивільному праві; принцип свободи економічної діяльності - діє в галузі банківського та підприємницького права);

г) принципи правових інститутів - дія цих принципів обмежується предметом їх правового регулювання (наприклад, принцип охорони і захисту всіх форм власності особи; принцип не сприйняття подвійного громадянства). Можна говорити також і про інші види принципів, а саме:

Типологічні принципи - визначаються як керівні засади, ідеї, що властиві усім правовим системам певного історичного типу та відображають його соціально-змістовну сутність.

Рабовласницькому типу права характерні:

а) тісне переплетіння норм права з родоплемінними звичаями;

б) вплив релігії на формування права;

в) не визнання рабів суб’єктами права;

г) яскраво виражений класовий характер існуючого права;

д) охорона приватної власності і тяжкі покарання за замах на неї;

ж) відсутність чіткого формулювання складів злочинів, широке свавілля судді ін.

Феодальний тип права базувався на таких принципах:

а) це право - привілеїв, що носило нерівний становий характер;

б) право безконтрольного застосування сили з боку феодалів;

в) партикуляризм - тобто роздробленість права;

г) наявність канонічного (церковного) права, що мало юридичну силу;

д) жорстокість і широка можливість судової розправи та ін.

Особливості сучасних перехідних типів правових систем полягають у поступовому втіленні загальнолюдських цінностей, що відображені в загальнолюдських принципах права.

Конкретно-історичні принципи права визначаються як основні засади, що відображають специфіку права певної держави у конкретних соціальних умовах, конкретно визначеного періоду і характеризують право в різних аспектах його розуміння.

Але головне те, що ці принципи відображають особливості тієї історичної епохи, обстановку та рівень розвитку суспільства та держави, в яких право виникає, змінюється, функціонує. По суті, це характеристика права за допомогою вище наведених принципів через призму конкретно визначеного часу його існування.