Теорія держави та права

37. Поняття та види функцій права

В юридичній науці термін “функція” вживається для характеристики соціальної ролі держави та права.

Майже віковий досвід активного дослідження поняття “функції права” на сьогоднішній день не дозволяє констатувати наявність єдиного погляду на цю проблему. Якщо синтезувати численні точки зору по цьому питанню, то ми побачимо, що в остаточному підсумку під функцією права розуміють:

- соціальне призначення права;

- напрямки правового впливу на суспільні відносини;

- або й те й інше разом взяте.

Власне, функція права - це реалізація його соціального призначення. Що ж варто розуміти під соціальним призначенням права та правовим впливом?

Соціальне призначення права складається з потреб суспільного розвитку. Відповідно до потреб соціальних необхідностей суспільства створюються закони, спрямовані на закріплення певних відносин, їх регулювання або охорону.

Впорядкованість суспільних відносин, їх системність і динамізм є необхідними умовами функціонування й розвитку суспільства. Тому соціальне призначення права полягає у врегулюванні, впорядкуванні суспільних відносин, наданні їм належної стабільності, створенні необхідних умов для реалізації прав громадян і нормального існування громадянського суспільства в цілому.

Функції права - це основні напрями юридичної дії права на існуючі суспільні відносини, що реально визначають сутність і соціальне призначення права в житті суспільства.

Відповідно цьому можна визначити наступні особливості функцій права:

  1. Функції права похідні від його суті і визначаються призначенням права в суспільстві;
  2. Функції права - це такі напрями його дії права на суспільні відносини, потреба в здійсненні яких породжує необхідність існування права як соціального явища;
  3. Функції виражають найбільш істотні, головні риси права і направлені на здійснення корінних завдань, що стоять перед правом на конкретному етапі розвитку суспільства;
  4. Функції права представляють напрями його активної дії, які упорядковують певний вид суспільних відносин. Тому однією з найважливіших ознак функцій права є їх динамізм, рух, дія;
  5. Постійність як необхідна ознака функцій характеризує безперервність, та тривалість їх дії.

Тепер можливим є класифікувати функції права та розкрити їх характеристику. До певної міри умовно можна виділити дві групи критеріїв, які лежать в основі диференціації функцій права:

1) зовнішні, відповідно до яких виділяють так звані соціальні функції права (політичну, економічну, виховну);

2) внутрішні, які витікають з самої природи права, способів його дії на поведінку людей, особливостей форм реалізації.

В цьому випадку виділяють регулятивну і охоронну функції права.

Регулятивна і охоронна функції - це іманентні праву функції, які визначають необхідність його існування як соціального інституту суспільства.

Особливості регулятивної функції полягають перш за все у встановленні позитивних правил поведінки, в організації суспільних відносин, в координації соціальних взаємозв’язків. В рамках цієї функції можна виділити два її різновиди (під функції) - регулятивну статичну і регулятивну динамічну.

Регулятивна статична функція виражається в дії права на суспільні відносини шляхом їх закріплення в тих або інших правових інститутах. У цьому полягає одне з призначень правового регулювання.

Право перш за все юридично закріплює, зводить в розряд чітко врегульованих ті суспільні відносини, які є основою нормального, стабільного існування будь-якого суспільства, та відповідають інтересам більшості членів суспільства і виражають загальну волю.

Вирішальне значення в проведенні статичної функції належить інститутам права власності, інститутам політичних прав і свобод громадян. Виразно дана функція виражена в авторському, винахідницькому праві і ін.

Регулятивна динамічна функція виражається в дії права на суспільні відносини шляхом оформлення їх руху (динаміки). Вона втілена в інститутах цивільного, адміністративного, трудового права, які опосередковують господарські процеси в економіці і інших сферах.

Найбільш характерними шляхами (способами) здійснення регулятивної функції права є:

  • визначення за допомогою норм права правоздатності та дієздатності громадян;
  • закріплення і зміна правового статусу громадян;
  • визначення компетенції державних органів, повноважень посадовців;
  • встановлення правового статусу юридичних осіб;
  • визначення юридичних фактів, пов’язаних з виникненням, зміною і припиненням правовідносин;
  • встановлення конкретного правового зв’язку між суб’єктами права (регулятивні правовідносини);
  • визначення оптимального типа правового регулювання (загально дозволеного, загально забороненого) стосовно конкретних суспільних відносин.

З урахуванням сказаного, можна визначити й поняття вказаних функцій:

Регулятивна функція права - обумовлений соціальним призначенням напрям правової дії, що виражається у встановленні позитивних правил поведінки, наданні суб’єктивних прав і покладанні юридичних обов’язків на суб’єктів права з метою закріплення і сприяння розвитку відносин, відповідних інтересам суспільства, держави і громадян.

Охоронна функція права - це обумовлений соціальним призначенням напрям правової дії, націлений на охорону загальнозначущих, найбільш важливих економічних, політичних, національних, особистих відносин; їх недоторканність та витіснення негативних суспільних відносин.

Специфіка охоронної функції полягає в наступному.

По-перше, вона характеризує право як особливий спосіб дії на поведінку людей, що виражається у впливі на їх волю загрозою санкцій, встановленням заборон і реалізацією юридичної відповідальності;

По-друге, вона служить інформатором для суб’єктів суспільних відносин про те, які соціальні цінності взяті під охорону державою за допомогою правових розпоряджень;

По-третє, вона є показником політичного і культурного рівня суспільства, гуманних засад, що містяться в праві.

Характерні риси охоронної функції права простежуються чіткіше, якщо її порівняти з правоохоронною діяльністю держави. Загальне призначення останньої зводиться до того, щоб забезпечити неухильне виконання суб’єктами права вимог закону, тобто реально забезпечити режим законності.

Досягається це виявленням правопорушень, їх розслідуванням, притягненням винних до юридичної відповідальності.

Таким чином, якщо охоронна функція права - це дія самого права, то правоохоронна діяльність держави є матеріальною гарантією дотримання вимог права, оскільки це дія спеціальних установ (МВС, прокуратури, суду) по охороні права, тобто це дія не самого права, а зовнішнього по відношенню до нього чинника. Крім того, охоронна функція направлена на охорону суспільних відносин, а правоохоронна діяльність - на охорону самого права.