Теорія держави та права

40. Поняття і види соціальних норм, їх основні властивості

Перед тим, як визначити поняття соціальних норм, наведемо їх основні ознаки. До основних ознак можна віднести наступні:

  1. Соціальність. Вони регулюють соціальні сфери, які включають:

а) людей;

б) суспільні відносини між людьми і їх колективами;

в) поведінку людей.

Таким чином, соціальні норми формують соціальні структури і регулюють соціально значущу поведінку людини;

2. Об’єктивність. Суспільство як складний соціальний організм (система) об’єктивно потребує регулювання. Соціальні норми складаються історично, закономірно, під тиском соціальної необхідності. Вони виникають як результат нормативного узагальнення, нормативної фіксації стійких суспільних зв’язків, що повторюються, і актів взаємодії між людьми. Потреба в закріпленні і відтворенні цих необхідних суспільству відносин і актів діяльності людини і породжує феномен соціально-нормативного регулювання.

В той же час слід враховувати значення суб’єктивного чинника в становленні соціальних норм. Вони не можуть виникнути, не пройшовши через суспільну свідомість, бо необхідність тих або інших соціальних норм повинна бути усвідомлена суспільством;

3. Нормативність. Означає що:

  • Соціальні норми мають загальний характер, діють як типові регулятори поведінки;
  • їх адресати визначені не конкретно (поіменно), а шляхом вказівки на їх типові ознаки (наприклад, вік, осудність, загальні вимоги до статусу юридичної особи);
  • Соціальні норми розраховані на неодноразову дію. Соціальна норма вступає в дію всякий раз, коли виникає типова ситуація, передбачена як умова її вступу до процесу регулювання. Тут треба відмітити, що соціальні норми завжди за змістом визначені, але типовим чином, як загальна модель поведінки;

4. Соціальні норми є засобом свободи індивіда, та встановлюють межі інтересів і його соціальної експансії, поведінкової активності, способів задоволення потреб;

5. Обов’язковість. Соціальні норми, як нормативний вираз соціальної необхідності, завжди в тій чи іншій мірі обов’язкові для виконання всіма суб’єктами, в разі реалізації ними цих норм;

6. Процедурність. Соціальному регулюванню властива процедурність, тобто наявність тих або інших процедурних форм, детально регламентованих порядків реалізації та дії соціальних норм;

7. Санкціонованість. Кожен нормативний регулятор має певні механізми забезпечення реалізації своїх розпоряджень;

8. Системність. Властива як окремим нормам, так і їх масиву в масштабі суспільства. В усякому разі, суспільство повинне прагнути до формування такої системи, вдосконалення її системних якостей, налагодження взаємодії між видами соціальних норм.

Розкривши ознаки соціальних норм, дамо визначення вказаного поняття.

Соціальні норми - це зумовлені об’єктивними закономірностями

правила поведінки людей в суспільстві, які носять загальний характер, виражають волю певної частини населення або всього суспільства і забезпечуються різноманітними засобами соціального впливу (юридичними, моральними, корпоративними, звичаєвими).

Віддаючи належне поведінці людини, все ж ми повинні визнати, що соціальні норми створюються колективами людей, і не просто існують і діють в суспільстві, а регулюють суспільні відносини, поведінку людей, нормують суспільне життя.

З даного визначення очевидним є, що в юридичній літературі соціальні норми переважно розглядаються як регулятор суспільних відносин. Але в загальному плані їх роль не вичерпується вказаною функцією. Можна виділити ще принаймні три функції соціальних норм:

1) Регулятивна - соціальні норми встановлюють правила поведінки людей в суспільстві, підтримуючи тим самим умови існування суспільства як єдиного організму;

2) Оціночна функція - соціальні норми виступають в суспільній практиці критеріями відношення до тих чи інших дій і підставою оцінки поведінки конкретних суб’єктів (моральне - аморальне, правомірне - протиправне);

3) Трансляційна - в соціальних нормах сконцентровані досягнення людства в організації суспільного життя, створена поколіннями культура відносин.

Класифікувати соціальні норми можливо за різними підставами, але найбільш розповсюдженою є їх систематизація за:

  • сферою дії • способом встановлення.

За сферою дії розрізняють:

  • Політичні норми - це соціальні норми, які регулюють відносини між класами, націями, їх участь в організації та здійсненні державної влади, відносини з іншими елементами політичної системами суспільства;
  • Організаційні норми - соціальні норми, які закріплюють структуру, порядок створення і діяльності державних органів і громадських об’єднань;
  • Естетичні норми - різновид соціальних норм, які містять правила поведінки людей у зв’язку з загальними законами художнього пізнання дійсності;
  • Релігійні норми - соціальні норми, які регулюють поведінку і специфічні культові дії, які засновані на вірі в існування БОГА;
  • Норми культури - соціальні норми, які регулюють правила культурної поведінки людей, відображають рівень розвитку цивілізації даного суспільства.

За способом встановлення:

  • Норми права - загальнообов’язкове правило поведінки, що має загальний характер, встановлюється або санкціонується державою з метою регулювання суспільних відносин і забезпечується її силою;
  • Норми моралі - це норми, принципи, правила поведінки, які склались в суспільстві на підставі існування уявлень людей про зло, добро, чесність, справедливість і т.і., та забезпечуються силою внутрішнього переконання та засобами громадського впливу.

Мораль - один із найважливіших соціальних інститутів, одна із форм суспільної свідомості. Головним в моралі є уявлення про добро і зло. Моральність передбачає ціннісне відношення людини не тільки до інших, але й до себе.

І. Кант відмічав: “Кто превращает себя в червя, не должен потом жаловаться что его топчут ногами”. Честь - дорожче життя. За неї гинули Пушкін, Лєрмонтов, російські офіцери які присягали царю і батьківщині. Мораль є основою духовності суспільства і засобом його прогресу;

• Звичаї - правила поведінки загального характеру, що склалися історично в суспільстві в результаті їх тривалого, багаторазового використання в аналогічних ситуаціях, які ввійшли у свідомість, звичку дій людини і стали внутрішньою потребою їх психічної діяльності.

Для них характерні наступні риси:

а) живуть в суспільній свідомості (а саме - в суспільній психології);

б) з погляду регулятивних особливостей їм в найменшій мірі властиве зовнішнє, тобто приписуюче регулювання; вони глибоко проникають в сферу індивідуальної свідомості навіть глибше, ніж норми моралі;

в) складаються спонтанно, в результаті багаторазового повторення одних і тих же актів поведінки;

г) є точними моделями тих відносин і актів поведінки, які звичаї нормативно узагальнюють. Звідси їх конкретність, деталізованість;

д) кожен звичай має соціальну підставу (причину виникнення), яка надалі може бути і втрачена. Проте звичай і в цьому випадку може продовжувати діяти через звичку;

ж) мають, як правило, локальну (по кругу суб’єктів, по місцевості) сферу дії;

з) як засоби забезпечення виступають сила звички і громадська думка;

к) в масштабі всього суспільства не є цілісним утворенням - системою, що обумовлено стихійністю, спонтанністю їх формування, а також тривалістю цих процесів.

Серед інших соціальних норм звичаї виділяються перш за все особливостями формування і дії. Тому найчастіше вони виступають формою інших соціальних норм (норм моралі, політичних норм, правил гігієни і ін.).

Корисні, соціально необхідні звичаї можуть навіть наділятися правовою санкцією, і в цьому випадку вони приймають форму правового звичаю. В той же час звичаї менше означають для правотворчості і пра- вореалізації, ніж, скажімо, норми моралі. Разом з тим та або інша соціальна норма, переходячи в звичай, втрачає свій власний механізм дії, свої регулятивні особливості і діє, спираючись на силу звички.

До норм звичаю відносять і норми, що регламентують обряди як достатньо складні процедури в побутовій, сімейній, релігійній сферах. Такі звичаї називають ритуалами (від лат. “ritualis” - обрядовий). Норми звичаю, регулюючі урочисті, офіційні обряди, носять назву церемоніалу (правила церемонії).

Право і звичай взаємодіють. Правові норми витісняють шкідливі, непотрібні суспільству звичаї (наприклад, звичай кровної помсти);

Різновидом звичаїв можна вважати традиції, виникненню яких в більшій мірі властивий суб’єктивний чинник. Суспільство може свідомо організовувати ті або інші традиції, сприяти їх становленню, тому їх виникнення не обов’язково пов’язане з тривалим історичним процесом. Традиції в більшій мірі спираються на підтримку громадської думки і виражають прагнення людей зберегти певні ідеї, цінності, корисні форми поведінки.

  • Норми громадських організацій (корпоративні норми) схожі на норми права тим, що:

а) закріплюються в письмових нормативних актах - документах (статутах, положеннях і ін. актах);

б) внутрішньо системні;

в) мають характер, що чітко виражений та представницько зобов’язує;

г) вимагають зовнішнього контролю за реалізацією і піддаються такому контролю;

д) володіють фіксованим набором засобів забезпечення реалізації своїх норм.

Відрізняє їх від норм права те, що вони:

по-перше, виражають волю і інтереси членів даної організації і поширюють свою дію на них;

по-друге, регулюють перш за все внутрішньо організаційні відносини;

по-третє, санкціоновані специфічними (для кожної організації) заходами дії.

Щодо природи технічних норм існує дві позиції: одні автори взагалі не відносять їх до соціальних норм, інші - вважають їх соціальними;

  • Технічні норми - це правила найбільш доцільного поводження людей з предметами природи, знаряддями праці, різними технічними засобами.

їх можна розцінювати і як юридичні норми технічного змісту і також як різновид технічних норм. Призначення технічних норм у вірному використанні техніки, сил природи найбільш економічним і екологічно не шкідливим способом.

До технічних норм відносяться - наприклад, правила виконання будівельних робіт, інструкції з експлуатації машин і механізмів, норми витрати сировини, палива, електроенергії і багато інших.

Технічні норми мають соціальний характер. Але на відміну від соціальних норм, що регулюють відносини безпосередньо між людьми (людина - людина), технічні норми регулюють поводження людей у зв’язку з використанням техніки (людина -техніка - людина).

Специфіка технічних норм виражається таким чином у тому, що вони виступають як соціальні норми з технічним змістом. Соціально-технічні норми є діючим регулятором тієї сторони суспільного життя, що зв’язане з використанням техніки. Зміст технічних норм обумовлено об’єктивними закономірностями розвитку природи, законами природознавства. Тому багато технічних норм є вимогами об’єктивної необхідності.

Дійсно, технічні норми своєрідні. Зміст їх визначається законами природи і техніки (тобто вони як би виходять не від людини):

  • регламентують не відносини між людьми, а відносини людини до об’єктів природи і техніки (тобто начебто регулюють несоціальну сферу);
  • як заходи їх забезпечення виступають негативні наслідки порушення природних законів, технічних правил.

Проте, думається, що технічні норми слід вважати різновидом (хоч і вельми специфічним) соціальних норм, оскільки:

а) головним об’єктом регулювання всіх соціальних норм є поведінка людей (встановлення суспільних відносин у всіх випадках соціального регулювання - це лише засіб регламентації поведінки). На той же об’єкт направлені і технічні норми;

б) технічні норми мають соціальне значення, яке з розвитком технічної сфери все зростає.

Технічні норми - це не якийсь особливий вид норм, а сукупність різних видів соціальних норм із технічним змістом. Ці норми можуть здобувати різні форми: правову, моральну, форму звичаїв і інші. Прикладом технічних норм, вироблених громадськими організаціями, можуть служити норми, що встановлюють розміри спортивних снарядів, правила змагань і т.і.

До технічних норм, що прийняли форму звичаїв, можна віднести правила виконання команди “на варту” зі зброєю, правила розводу варти у збройних силах.

Найбільш важливі для суспільства технічні норми наділяються в правову форму. Закріплення технічних правил у правових нормах додає їм юридичне значення. В силу цього вони стають не тільки доцільними, але й обов’язковими правилами, що охороняються державою від порушень. Не дотримання цих норм спричиняє юридичну відповідальність.

Так, кримінальне законодавство багатьох країн передбачає відповідальність за порушення правил водіння та експлуатації бойової транспортної одиниці, за порушення правил безпеки при виробництві будівельних робіт, правил кораблеводіння та інших.

Правові норми з технічним змістом називаються техніко-юридичними.

В сучасному суспільстві в суворому дотриманні технічних норм зацікавлені всі його члени. Тому правова держава додає їм юридичну чинність і бере під свій захист. Включаючи технічні норми в нормативно-правові акти, держава впливає на ефективність використання техніки, на організацію суспільного виробництва.